Постанова

від 09.04.2013 по справі 821/1050/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 821/1050/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Талалая С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фея" до Державної податкової інспекції у м.Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Фея" (далі - позивач, ПП "Фея") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Новій Каховці), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. № 0006562301, яким позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість за 3 місяці 2011 року на 4953 грн., № 0006552301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 218725,42 грн., з яких за основним платежем на 182697,07 грн., за штрафними санкціями на 36028,35 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вказавши на те, що ДПІ у м.Новій Каховці неправомірно визнала безтоварними операції з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ СВ "Кароліна", ПП "Таврійські нафтові регіони". Факт поставки нафтопродуктів підтверджується первинними бухгалтерськими документами. ПП "Фея" виконало всі вимоги Податкового кодексу України для формування податкового кредиту по операціях з вказаними контрагентами. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду заперечення на позов, просив розглянути справу за його відсутності. У запереченнях зазначив, що позивач протиправно формував податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ СВ "Кароліна", ПП "Таврійські нафтові регіони". За даними відповідача за цими операціями документувались безтоварні поставки товарів, а бухгалтерські та податкові документи не відображали реально здійснені господарські операції. У зв'язку з цим наявні документи не визнаються як документи, що засвідчують фактичне здійснення господарських операцій та не можуть бути прийнятими для підтвердження податкового кредиту позивача. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 02.11.2012 р. по 08.11.2012 р. податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Фея" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків постачальниками ТОВ "Нафтопромпостач" за період з 01.11.2011 р., ТОВ СВ "Кароліна" за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., ПП "Таврійські нафтові регіони" за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 15.11.2012 р. № 1027/220-22747863.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ПП "Фея" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків постачальниками "Нафтопромпостач" за період з 01.11.2011 р., ТОВ СВ "Кароліна" за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., ПП "Таврійські нафтові регіони" за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р.;

2. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого ПП "Фея" занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 182697,07 грн., у т.ч.: за листопад 2010 року на 23130,92 грн., за березень 2011 року на 24779,20 грн., за червень 2011 року на 13812,42 грн., за липень 2011 року на 37438,75 грн., за серпень 2011 року на 42443,45 грн., за вересень 2011 року на 8353,33 грн., за листопад 2011 року на 32739 грн.;

3. п.200.1, п.200.3 ст.200, п.198.6, п.198.3 ст.198 ПК України завищено від"ємне значення різниці між сумою податкового зобов"язання та податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року на суму 4953 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Новій Каховці винесено податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. № 0006562301, яким позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість за 3 місяці 2011 року на 4953 грн., та № 0006552301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 218725,42 грн., з яких за основним платежем на 182697,07 грн., за штрафними санкціями на 36028,35 грн.

Під час перевірки відповідач встановив, що позивач протягом періоду, що перевірявся, частину податкового кредиту у сумі 182697,07 грн. сформував по господарським відносинам з ТОВ "Нафтопромпостач" (сума ПДВ 14790 грн.), ТОВ "Кароліна" (сума ПДВ 17949,17 грн.), ПП "Таврійські нафтові регіони" (сума ПДВ 149958,07 грн.).

Акт перевірки ДПІ у м.Новій Каховці ґрунтується на висновках актів перевірок його контрагентів - ТОВ "Нафтопромпостач" від 06.08.2012 р. № 226/2200/3737048, ТОВ СВ "Кароліна" від 27.09.2012 р. № 3981/22-4/36983732, ПП "Таврійські нафтові регіони" від 22.12.2011 р. № 4443/23-5/34668958.

Так, відповідно до акту Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 06.08.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Нафтопромпостач" з питань правомірності формування податкових зобов"язань та податкового кредиту по податку на додану вартість, їх реальність та повноти відображення в обліку за період з 20.10.2010 р. по 31.03.2012 р.", встановлено, що ТОВ "Нафтопромпостач" повідомило про відсутність документів, у зв"язку з чим було надано 90 днів для їх відновлення., але по закінченню терміну відновлення документів, підприємство змінило юридичну адресу на м.Київ, вул.Кіквідзе, 11, а також на підприємстві проведено зміну директора та засновника. Зазначене свідчить про те, що підприємство ухиляється від проведення перевірки. Фактичні обставини свідчать, що у ТОВ "Нафтопромпостач" відсутні необхідні умови для результатів господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м.Києва від 27.09.2012 р. № 3981/22-4/36983732 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СВ "Кароліна" щодо підтвердження господарських відносин з ПП "Дніпрокомплект" за період з 01.07.2011-30.09.2011 р. та ПП "Сигма-Нафта" з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р." не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ СВ "Кароліна" за липень-вересень, листопад 2011 року, встановлено відсутність об"єктів оподаткування та продажу товарів (послуг). Основним постачальником ПП "Дніпрокомплект" було ПП "Сфера-С", яке на знаходиться за юридичною адресою, не декларувало доходи за 2 квартал. В свою чергу від співробітників ВПМ ДПІ у Московському районі м.Харкова надійшов висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Легал Світ", яке є постачальником ПП "Сфера-С". Перевіркою ПП "Дніпрокомплект" визнано нікчемними правочини. ПП "Сигама-Нафта" на час перевірки не надало документів, не знаходиться за юридичною адресою, на підприємстві відсутні необхідні матеріальні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до акту ДПІ у м.Херсоні від 22.12.2011 р. № 4443/23-5/34668958 "Про результати планової виїзної перевірки ПП "Таврійські нафтові регіони" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.09.2011 р., встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ПНВКП "Атон", яке відсутнє за юридичною адресою, не має трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

З цих підстав ДПІ у м.Новій Каховці визнало правочини між позивачем та ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ СВ "Кароліна", ПП "Таврійські нафтові регіони" такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Виходячи з позицій сторін стосовно формування податкового кредиту позивача у періодах, що перевірялися, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом досліджені первинні та бухгалтерські документи, які надавалися відповідачу під час проведення перевірки, про що зазначено у акті від 15.11.2012 р. № 1027/220-22747863. Вказані документи спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій ПП "Фея" з ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ СВ "Кароліна", ПП "Таврійські нафтові регіони", оскільки поставка нафтопродуктів підтверджена відповідними договорами поставок та купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Так, 09.11.2011 р. між позивачем та ТОВ "Нафтопромпостач" укладено договір поставки нафтопродуктів № 142. На виконання вказаного договору ТОВ "Нафтопромпостач" поставило позивачу дизельне пальне в кількості 9860 л на загальну суму 88740 грн., в тому числі ПДВ - 14790 грн., згідно накладної № 1413 від 24.11.2011 р., податкової накладної № 62 від 24.11.2011 р. Перевезення дизельного пального здійснено ПП "Еліт "Фешен Клаб" автомобілем Сканія д.н. НОМЕР_1 відповідно до товарно-транспортної накладної № 250235 від 24.11.2011 р.

24.11.2011 р. між ПП "Фея" та ТОВ СВ "Кароліна" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 111437К. На виконання вказаного договору ТОВ СВ "Кароліна" поставило позивачу бензин А-92 в кількості 12670 л на загальну суму 107695 грн., в тому числі ПДВ - 17949,17 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000222 від 09.11.2011 р., податкової накладної № 12 від 09.11.2011 р. Перевезення бензину здійснено ПП ОСОБА_3 відповідно до товарно-транспортної накладної № ПАС 192 від 09.11.2011 р.

02.11.2010 р. та 04.01.2011 р. між ПП "Фея" та ПП "Таврійські нафтові регіони" укладені договори поставки нафтопродуктів № 02/11/10-1 та № 04/01/11-1. На виконання вказаних договорів ПП "Таврійські нафтові регіони" поставило позивачу дизельне пальне, бензин А-92, А-80, А-76 на загальну суму 899748,40 грн., в тому числі ПДВ - 149958,07 грн., згідно видаткових накладних № РН-0000789 від 02.11.2010 р., № РН-0000131 від 15.03.2011 р., № РН-0000155 від 22.03.2011 р., № РН-000167 від 28.03.2011 р., № РН-0000380 від 02.06.2011 р., № РН-0000397 від 09.06.2011 р., № РН-0000402 від 10.06.2011 р., № РН-0000456 від 24.06.2011 р., № РН-000508 від 11.07.2011 р., № РН-0000522 від 14.07.2011 р., № РН-0000535 від 18.07.2011 р., № РН-0000553 від 22.07.2011 р., № РН-0000558 від 25.07.2011 р., № РН-0000526 від 15.07.2011 р., № РН-0000602 від 03.08.2011 р., № РН-0000608 від 04.08.2011 р., № РН-0000633 від 11.08.2011 р., № РН-0000661 від 18.08.2011 р., № РН-0000668 від 19.08.2011 р., № РН-0000705 від 30.08.2011 р., № РН-0000821 від 20.09.2011 р., податкових накладних № 796 від 02.11.2010 р., № 126 від 11.03.2011 р., № 158 від 22.03.2011 р., № 173 від 28.03.2011 р., № 381 від 02.06.2011 р., № 398 від 09.06.2011 р., № 403 від 10.06.2011 р., № 458 від 24.06.2011 р., № 511 від 11.07.2011 р., № 525 від 14.07.2011 р., № 538 від 18.07.2011 р., № 556 від 22.07.2011 р., № 561 від 25.07.2011 р., № 529 від 15.07.2011 р., № 606 від 03.08.2011 р., № 611 від 04.08.2011 р., № 635 від 11.08.2011 р., № 663 від 18.08.2011 р., № 669 від 19.08.2011 р., № 707 від 30.08.2011 р., № 845 від 22.09.2011 р. Перевезення дизельного пального та бензину підтверджено товарно-транспортними накладними № 0211 від 02.11.2010 р., № 2507-2 від 25.07.2011 р., № 1503 від 15.03.2011 р., № 1807-1 від 18.07.2011 р., № 2203-1 від 22.03.2011 р., № 2803-1 від 28.03.2011 р., № 0206-4 від 02.06.2011 р., № 0906-1 від 09.06.2011 р., № 1006-4 від 10.06.2011 р., № 2406-4 від 24.06.2011 р., № 1507-2 від 15.07.2011 р., № 2207-4 від 22.07.2011 р., № 1107-4 від 11.07.2011 р., № 1407-1 від 14.07.2011 р., № 0308-3 від 03.08.2011 р., № 0408-3 від 04.08.2011 р., № 1808-2 від 18.08.2011 р., № 1108-1 від 11.08.2011 р., № 1908-5 від 19.08.2011 р., № 3008-6 від 30.08.2011 р., № 2209-2 від 22.09.2011 р. Перевезення здійснено як власним автотранспортом позивача, так і з залученням перевізників ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, що не суперечить п.п.2.2, 2.3 договорів поставок від 02.11.2010 р. № 02/11/10-1, від 04.01.2011 р. № 04/01/11-1.

Розрахунки між сторонами здійснено у повному обсязі у безготівковому порядку, що не заперечується відповідачем та підтверджується банківськими виписками.

Зазначеними первинними бухгалтерськими документами підтверджено повне виконання сторонами умов договорів. Отримані нафтопродукти використані в господарській діяльності ПП "Фея".

У акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Крім того, суд також звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Недекларування постачальниками товарів трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування, що не спростоване та не з'ясоване відповідачем під час складання акту перевірки.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд України. У своєму рішенні від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10 Верховний Суд України зазначив: "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Крім того, рішення Верховного Суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником своїх зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена і у рішенні Європейського Суду з прав людини "Інтерсплав проти України (заява № 803/02).

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Суд зазначає, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ СВ "Кароліна", ПП "Таврійські нафтові регіони", вони мали свідоцтва платників ПДВ, а тому мали право виписувати податкові накладні.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ДПІ у м.Новій Каховці не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ щодо відсутності підприємств-контрагентів позивача за юридичною адресою.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених нафтопродуктів, належним чином оформлені та здані до ДПІ у м.Новій Каховці податкові декларації, тобто, позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Крім того, як вбачається з акту перевірки ПП "Фея" в основу висновків відповідача про безтоварність операцій з ПП "Таврійські нафтові регіони" покладено висновки акту перевірки цього контрагента від 22.12.2011 р. № 4443/23-5/34668958.

Судом встановлено, що ПП "Таврійські нафтові регіони" оскаржило висновки акту від 22.12.2011 р. № 4443/23-5/34668958 та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012 р. № 0001452301, 0001462301, 0001472301. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р., яка залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р., вищевказані податкові повідомлення-рішення скасовані, визнано протиправними висновки ДПІ у м.Херсоні щодо безтоварності операцій між ПП "Таврійські нафтові регіони" та контрагентами-продавцями.

Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-продавцями.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м.Новій Каховці, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Новій Каховці про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Новій Каховці не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Також суд зазначає, що приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст.203 та інших статей гл.16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, суд вважає, що ПП "Фея" правомірно сформувало податковий кредит по відносинам з ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ СВ "Кароліна", ПП "Таврійські нафтові регіони".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПП "Фея" обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 30.11.2012 р. №№ 0006552301, 0006562301.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Фея" (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, пр.Перемоги 13/442, код ЄДРПОУ 22747863) судовий збір у сумі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 79 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 квітня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1