Постанова

від 14.03.2013 по справі 801/595/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 р. (10:53) Справа №801/595/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Мажара Г.А., довіреність № б/н від 08.01.2013 року,

відповідача - Мирошніченко К.С., довіреність № 19/10.1-16 від 01.03.2013 року,

Ільїної М.В., довіреність № 14/10-2 від 14.02.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримофістехсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримофістехсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0012932204 від 26.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5175,00 грн.,

№ 0012922204 від 26.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Кримофістехсервіс» при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення господарських операцій по придбанню від ПП «Ньютехнолоджи» товару та його оплати.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Присутній у судовому засіданні 14.03.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено порушення ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Отже, підприємством відображено у податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктом господарювання ПП «Ньютехнолоджи» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 28.10.2008 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримофістехсервіс» (ідентифікаційний код 36228527), що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА №815200 від 25.12.2012 року (т.1 а.с.26).

Згідно з довідкою № 1706/18-337 від 30.08.2012 року (т.1 а.с.140) позивач з 29.10.2008 року перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі за №43385.

Позивачем 09.12.2008 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість №200012256 (т.1 а.с.137).

Наказом Начальника ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 30.11.2012 року №3101 (т.1 а.с.25) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримофістехсервіс» з питань взаємовідносин з ПП «Ньютехнолоджи» (ЄДРПОУ 36951648) за серпень 2011 року.

Згідно з названим наказом посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим у період з 04.12.2012 року протягом 5 робочих днів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кримофістехсервіс».

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у розмірі 4500,00 грн.,

- п.14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.138.1.1., п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток за серпень 2011 року в сумі 5175,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «Кримофістехсервіс» з ПП «Ньютехнолоджи» за договором купівлі-продажу № 361 від 22.08.2011 року.

Згідно отриманого від ДПІ у м. Керч акту документальної позапланової перевірки ПП «Ньютехнолоджи» відносно правових відносин з платником податків ТОВ «Мегаком-Плюс» (ЄДРПОУ 36478702) за серпень 2011 року встановлено, що ТОВ «Мегаком-Плюс» було анульовано як платника податку на додану вартість 20.07.2011 року.

На підставі вищевикладеного ТОВ «Мегаком-Плюс» неправомірно виписано та видано податкові накладні у серпні 2011 року покупцю ПП «Ньютехнолоджи».

До перевірки ПП «Ньютехнолоджи» були надані лише копії податкових накладних, які виписані контрагентам-покупцям товару, що раніше отриманий від ТОВ «Мегаком-Плюс».

Таким чином, ПП «Ньютехнолоджи» декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товару від ТОВ «Мегаком-Плюс» та його подальшого продажу покупцям, які фактично не відбувались у зв'язку з тим, що первинні документи до перевірки не представлено.

На підставі вищевикладеного встановлено, що ПП «Ньютехнолоджи» неправомірно виписано покупцям податкові накладні по товару, який був раніше отриманий від ТОВ «Мегаком-Плюс».

Відтак, ТОВ «Кримофістехсервіс» порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Враховуючи зазначене, база оподаткування за господарською операцією між ТОВ «Кримофістехсервіс» та ПП «Ньютехнолоджи» відсутня, що призвело до завищення товариством валових витрат та податкового кредиту.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 10167/22-3/36228527 від 14.12.2012 року (т.1 а.с.15-22).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 26.12.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.12):

№0012922204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 5175,00 грн.,

№0012932204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 5625,00 грн., у тому числі 4500,00 грн. за основним платежем та 1125,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названими вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Порядок оподаткування прибутку підприємств визначений розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарську операцію з контрагентом ПП «Ньютехнолоджи» внаслідок відсутності поставки товару за вказаним правочином .

Проте, висновки податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, під час розгляду справи встановлено, що 22.08.2011 року між ПП «Ньютехнолоджи» (продавець) та ТОВ «Кримофістехсервіс» (покупець) укладено договір № 361 купівлі-продажу (т.1 а.с.71). Відповідно до умов договору покупець зобов'язується передати покупцю товар (оргтехніку, витратні матеріали), а покупець зобов'язується оплатити отриманий товар.

На виконання умов договору ПП «Ньютехнолоджи» було поставлено позивачу товар (тонери, картриджі, акумулятори, клавіатуру та іншу оргтехніку), що підтверджується видатковими накладними № 385/08 від 29.08.2011 року та № 237/08 від 22.08.2011 року (т.1 а.с.75-76).

За наслідками проведеної господарської операції ПП «Ньютехнолоджи» було складено податкову накладну № 337 від 29.08.2011 року на суму 22000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3666,67 грн., а також податкову накладну №262 від 22.08.2011 року на суму 5000,40 грн., в тому числі ПДВ - 833,40 грн. (т.1 а.с.72-74).

Отриманий від контрагента товар позивачем проведено по рахунку 631 «Контрагенти» (т.1 а.с.71).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА №815200 від 25.12.2012 року (т.1 а.с.139) основними видами діяльності ТОВ «Кримофістехсервіс» за КВЕД-2010 є:

- ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12),

- ремонт комп'ютерів та професійного устаткування (95.11),

- роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78),

- роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (47.41),

- установлення та монтаж машин устаткування (33.20),

- ремонт і технічне обслуговування електронного і й оптичного устаткування.

В межах власної господарської діяльності з використанням товару, придбаного у ПП «Ньютехнолоджи», позивачем був здійснений ремонт принтерів, заправка картриджів та тонерів тощо, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та податковими накладними (т.1 а.с.149-211).

Крім того, товар, придбаний у ПП «Ньютехнолоджи», позивачем в подальшому було реалізовано іншим контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними (т.1 а.с.212-245).

Отже, матеріалами справи підтверджується подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності товару, отриманого від ПП «Ньютехнолоджи».

При цьому, суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

Отже, під час розгляду справи підтверджено настання реальних правових наслідків за угодою, укладеною позивачем з контрагентом ПП «Ньютехнолоджи».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарська операція між позивачем та контрагентом не була спрямована не реальне настання правових наслідків, внаслідок того, що зустрічною перевіркою ПП «Ньютехнолоджи» встановлено порушення ст. 228 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Висновки перевірки щодо нікчемності правочину по ланцюгу постачання ТОВ «Мегаком-Плюс» - ПП «Ньютехнолоджи» - ТОВ «Кримофістехсервіс» засновані, зокрема на тому, що реєстрацію ТОВ «Мегаком-Плюс» як платника податку на додану вартість було анульовано 20.07.2011 року.

Проте, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.10.2011 року по справі №2а-10063/11/0170/20 за позовом ТОВ «Мегаком-Плюс» до ДПІ в м. Сімферополі, державного реєстратора Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Сімферополі від 22.07.2011 року №360/15-2 про анулювання реєстрації ТОВ «Мегаком-Плюс» як платника податку на додану вартість.

Постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.10.2011 року по справі №2а-10063/11/0170/20 залишена без змін ухвало. Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012 року.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорювати ся в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За загальними правилами акт індивідуальної дії, яким є рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Мегаком-Плюс», визнається протиправним та скасовується судом з моменту його прийняття суб'єктом владних повноважень.

Приймаючи до уваги зазначене вище, а також враховуючи, що інших даних про анулювання реєстрації ТОВ «Мегаком-Плюс» як платника ПДВ відповідач не зазначив, суд дійшов висновку, що на момент проведення перевірки позивача у відповідача не було законних підстав вважати ТОВ «Мегаком-Плюс» особою, не зареєстрованою платником ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що неналежне виконання контрагентом своїх зобов'язань не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією з таким контрагентом.

Позиція суду обґрунтована тим, що порушення вимог податкового законодавства з боку контрагента чи третьої особи тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім зазначеного, суд також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи».

Отже, враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012 року № 0012932204 та № 0012922204 є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 114,70 грн. з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.03.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 19.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.12.2012 року № 0012932204 та № 0012922204.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримофістехсервіс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.