Постанова

від 19.03.2013 по справі 2а-10807/11/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2013 р. (10:47) Справа №2а-10807/11/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від

01.03.2012 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2011 року №0038921702 та № 0008981702.

Позовні вимоги мотивовані тим, що право позивача на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК «Укртранскар» підтверджується податковими накладними, а також іншими первинними документами. При цьому, на думку позивача, не виконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до бюджету не може бути підставою для позбавлення партнера-платника податків права на податковий кредит.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.09.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивачем 18.10.2011 року було надано заяву про збільшення позовних вимог, проте в уточненні позовних вимог від 19.03.2012 року позивач просив дану заяву не розглядати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.11.2011 року провадження по справі зупинялось до 08.12.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.03.2012 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, у зв'язку з чим провадження по справі було зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.10.2012 року провадження у справі поновлено з 16.10.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2012 року первинного відповідача по справі замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.11.2012 року скасовано ухвалу від 27.03.2012 року та по справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Центр судових експертиз».

У зв'язку з призначенням експертизи ухвалою від 27.11.2012 року провадження по справі зупинено до отримання результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.03.2013 року провадження у справі поновлено з 19.03.2013 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 19.03.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - шляхом направлення на його електронну адресу тексту судової повістки. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що проведеною перевіркою позивача встановлено завищення податкового кредиту внаслідок необґрунтовано включення до його складу податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК «Укртранскар».

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Аналогічні положення визначені підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (чинному на момент вирішення справи, далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим в період з 17.09.2010 року по 28.09.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку СПД ОСОБА_2 (і.н.НОМЕР_4) з питання правових відносин з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Укртранскар» (ЄДРПОУ 36562448) податку на додану вартість по декларації за липень 2010 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 23525,83 грн.

Так, за результатами наданих до перевірки документів встановлено, що СПД ОСОБА_2 до декларації з ПДВ за липень 2010 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Укртранскар» на підставі податкової накладної №300720 від 30.07.2010 року.

При перевірці використана інформація бази даних АС «Контрагент», внаслідок чого виявлено, що ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Укртранскар» має стан «10» (інформація про фактичне місцезнаходження підприємства не встановлена). Декларацію за звітний період (липень 2010 року) контрагентом до податкового органу не надано.

Крім того, СПД ОСОБА_2 до перевірки не були надані документи, які свідчать про здійснення контрагентом транспортних послуг, а саме товарно-транспортні накладні.

Також, платіжні доручення та сплату транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Укртранскар» надані до перевірки без відмітки банку.

Таким чином, СПД ОСОБА_2 в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» відображено зазначену вище податкову накладну у складі податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №30/240/17/НОМЕР_2 від 28.09.2010 року (т.1 а.с.16-21).

На підставі даних акту перевірки податковим органом 07.10.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0038921702/0, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 28231,00 грн., у тому числі 23525,83 грн. за основним платежем та 4705,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.22).

Назване податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (т.1 а.с.23).

За наслідками розгляду первинної скарги позивача податкове повідомлення-рішення №0038921702/0 від 07.10.2010 року залишено без змін (т.1 а.с.24-26), прийнято податкове повідомлення-рішення №0038921702/1 від 16.12.2010 року, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 28231,00 грн. (т.1 а.с.27).

Позивачем на податкове повідомлення-рішення №0038921702/0 від 07.10.2010 року було подано повторну скаргу (т.1 а.с.28).

Рішенням Державної податкової адміністрації АР Крим від 17.01.2011 року (т.1 а.с.31-34) податкове повідомлення-рішення №0038921702/0 від 07.10.2010 року залишено без змін. Крім того, при розгляді повторної скарги з'ясовано, що ДПІ у Бахчисарайському районі невірно визначено суму штрафних санкцій, у зв'язку з чим суму штрафних санкцій збільшено на 2352,57 грн.

За результатами розгляду повторної скарги податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 28.01.2011 року №0038921702, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 28231,00 грн. (т.1 а.с.35),

від 28.01.2011 року №0008981702, в якому визначено суму штрафних санкцій у розмірі 2352,37 грн. (т.1 а.с.36).

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість за липень 2010 року.

У період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо відсутності у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК «Укртранскар» обґрунтовані, зокрема тим, що позивачем не надані до перевірки необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції, а саме товарно-транспортні накладні.

Проте, вказані висновки спростовані під час розгляду справи.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник) укладено договір транспортного експедирування № 05/01-3 від 05.01.2010 року (т.1 а.с.5-6).

У зв'язку з необхідністю встановлення обставин щодо наявності поставки послуг за названим вище договором, враховуючи, що для їх з'ясування необхідні спеціальні звання, судом по справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ «Центр судових експертиз».

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_2 фактичне отримання послуг від ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» на суму 141555,00 грн. (з них ПДВ - 23525,00 грн.), їх оплата та використання у господарській діяльності.

Експертом 28.02.2013 року було надано Висновок судової економічної експертизи № 237/12, проведеної за матеріалами справи №2а10807/11/0170/5 (т.3 а.с.219-227), яким підтверджено отримання позивачем від ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» транспортно-експедиційних послуг вартістю 141555,00 грн., у тому числі ПДВ - 23525,00 грн., їх оплата та пов'язаність з господарською діяльністю.

Так, в результаті дослідження було встановлено, що на виконання умов договору транспортного експедирування № 05/01-3 від 05.01.2010 року ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» регулярно надавало у розпорядження ФОП ОСОБА_2 автомобіль (фургон) ЗАЗ110557-42 № НОМЕР_3 з водієм ОСОБА_4 для виконання перевезень вантажів, що підтверджується подорожніми листами.

Подорожні листи складені за формою 2-ТН, підписані водієм, завірені штампом транспортного підприємства (ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар») та містять дані щодо особи, в чиє розпорядження наданий автомобіль (ФОП ОСОБА_2)., автомобіля, водія, часу роботи, пробігу, маршруту, витрат пального, а також дані про вантаж у вигляді посилання на відповідну товарно-транспортну накладну.

При цьому, експертним дослідженням встановлено, що товарно-транспортні накладні оформлені належним чином та містять всі необхідні реквізити.

При складанні товарно-транспортних накладних ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» допущена помилка: у графі «замовник» вказана не ФОП ОСОБА_2, а фактичні вантажоодержувачі (покупці товарів ФОП ОСОБА_2).

Вказана помилка виправлена актом «виправлення технічної помилки при заповненні ТТН» від 30.07.2010 року, який підписаний ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар».

У товарно-транспортних накладних є дані про вантаж у вигляді посилання на видаткові накладні. При цьому, дати подорожніх листів відповідають датам товарно-транспортних та видаткових накладних.

Надання виконавцем транспортних послуг за договором № 05/01-3 від 05.01.2010 року також підтверджується актом виконаних робіт від 30.07.2010 року.

ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» 30.07.2010 року на адресу замовника виставлено рахунок №300720, відповідно до якого вартість виконаних робіт становить 141155,00 грн., з них ПДВ - 23525,83 грн.

Оплата за отримані послуги проведена позивачем у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення № 74 від 12.08.2010 року ат № 74 від 11.08.2010 року (т.1 а.с.9).

Таким чином, наданими первинними документами (подорожні листи, товарно-транспортні та видаткові накладні, акт виконаних робіт) у повному обсязі підтверджується отримання ФОП ОСОБА_2 від ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» транспортно-експедиційних послуг за період січень-липень 2010 року. Експертним дослідженням також підтверджено проведення оплати за отримані послуги у повному обсязі.

Послуги транспортного експедирування були придбані ФОП ОСОБА_2 з метою доставки покупцям товару при його продажу у межах здійснення власної підприємницької (господарської) діяльності.

Первинні документи, на підставі яких проведено експертне дослідження, наявні в матеріалах справи. Вказані первинні документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Розглянувши висновок експертизи № 237/12 від 28.02.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки щодо відсутності у позивача необхідних первинних документів, які підтверджують отримання товарно-транспортних послуг від контрагента ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар».

За таких умов, правомірним є включення позивачем до складу податкового кредиту липня 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 23525,83 грн. на підставі податкової накладної № 300720 від 30.07.2010 року, яка була виписана ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» (т.1 а.с.8).

В акті перевірки також було зроблено посилання на те, що станом на 27.09.2010 року, тобто на момент проведення перевірки, контрагент позивача ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» мав стан «10» - місцезнаходження не встановлено.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру відомостей щодо відсутності вказаного підприємства за юридичною адресою.

Необґрунтованими є також посилання податкового органу на відсутність у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» внаслідок того, що контрагентом не було задекларовано податкові зобов'язання за даним правочином.

З аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що законодавцем не ставилось у залежність формування податкового кредиту від сплати податку на додану вартість контрагентом. Єдиною та достатньою підставою, що дає право платнику податку на податковий кредит є сплата податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг) та отримання на цю суму відповідних податкових накладних.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До того ж, суд зазначає, що позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог в якості доказу було представлено копію податкової декларації ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» з податку на додану вартість за липень 2010 року (т.1 а.с.12-13). У додатку 5 до декларації контрагентом задекларовані (хоча й з порушенням строку надання податкової звітності) податкові зобов'язання в сумі 117629,17 грн. (з них ПДВ - 23525,83 грн.) по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар».

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 28.01.2011 року №0038921702 та №0008981702 є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн., а також витрати на проведення експертизи у розмірі 5000,00 грн. з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.03.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим від 28.01.2011 року №0038921702 та №0008981702.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 5000,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.