Ухвала

від 25.07.2013 по справі 2а-10807/11/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10807/11/0170/5

25.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 19.03.13 у справі № 2а-10807/11/0170/5

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2011 року №0038921702 та № 0008981702.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13 у справі № 2а-10807/11/0170/5 позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 - задоволені.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби від 28.01.2011 року №0038921702 та №0008981702.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим в період з 17.09.2010 року по 28.09.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку СПД ОСОБА_3 (і.н.НОМЕР_4) з питання правових відносин з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Укртранскар» (ЄДРПОУ 36562448) податку на додану вартість по декларації за липень 2010 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 23525,83 грн.

За результатами наданих до перевірки документів встановлено, що СПД ОСОБА_3 до декларації з ПДВ за липень 2010 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Укртранскар» на підставі податкової накладної №300720 від 30.07.2010 року.

При перевірці використана інформація бази даних АС «Контрагент», внаслідок чого виявлено, що ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Укртранскар» має стан « 10» (інформація про фактичне місцезнаходження підприємства не встановлена). Декларацію за звітний період (липень 2010 року) контрагентом до податкового органу не надано.

Крім того, СПД ОСОБА_3 до перевірки не були надані документи, які свідчать про здійснення контрагентом транспортних послуг, а саме товарно-транспортні накладні.

Також, платіжні доручення та сплату транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Укртранскар» надані до перевірки без відмітки банку.

Таким чином, СПД ОСОБА_3 в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» відображено зазначену вище податкову накладну у складі податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №30/240/17/НОМЕР_2 від 28.09.2010 року.

На підставі даних акту перевірки податковим органом 07.10.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0038921702/0, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 28231,00 грн., у тому числі 23525,83 грн. за основним платежем та 4705,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Назване податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку та за наслідками розгляду податковим органом було збільшено штрафні санкції на 2353,57грн.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача податкове повідомлення-рішення №0038921702/0 від 07.10.2010 року залишено без змін, прийнято податкове повідомлення-рішення №0038921702/1 від 16.12.2010 року, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 28231,00 грн.

Позивачем на податкове повідомлення-рішення №0038921702/0 від 07.10.2010 року було подано повторну скаргу.

Рішенням Державної податкової адміністрації АР Крим від 17.01.2011 року (т.1 а.с.31-34) податкове повідомлення-рішення №0038921702/0 від 07.10.2010 року залишено без змін. Крім того, при розгляді повторної скарги з'ясовано, що ДПІ у Бахчисарайському районі невірно визначено суму штрафних санкцій, у зв'язку з чим суму штрафних санкцій збільшено на 2352,57 грн.

За результатами розгляду повторної скарги податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 28.01.2011 року №0038921702, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 28231,00 грн. (т.1 а.с.35),

від 28.01.2011 року №0008981702, в якому визначено суму штрафних санкцій у розмірі 2352,37 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до бюджету, не може бути підставою для позбавлення партнера-платника податків права на податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Апеляційним розглядом встановлено, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість за липень 2010 року.

У період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, слід зазначити, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Висновки податкового органу щодо відсутності у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК «Укртранскар» обґрунтовані, зокрема тим, що позивачем не надані до перевірки необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції, а саме товарно-транспортні накладні.

Проте, вказані висновки спростовані під час розгляду справи судом першої інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) укладено договір транспортного експедирування № 05/01-3 від 05.01.2010 року.

На виконання умов договору транспортного експедирування № 05/01-3 від 05.01.2010 року ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» регулярно надавало у розпорядження ФОП ОСОБА_3 автомобіль (фургон) ЗАЗ110557-42 № НОМЕР_3 з водієм ОСОБА_4 для виконання перевезень вантажів, що підтверджується подорожніми листами.

Подорожні листи складені за формою 2-ТН, підписані водієм, завірені штампом транспортного підприємства (ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар») та містять дані щодо особи, в чиє розпорядження наданий автомобіль (ФОП ОСОБА_3)., автомобіля, водія, часу роботи, пробігу, маршруту, витрат пального, а також дані про вантаж у вигляді посилання на відповідну товарно-транспортну накладну.

Проте, складанні товарно-транспортних накладних ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» допущена помилка: у графі «замовник» вказана не ФОП ОСОБА_3, а фактичні вантажоодержувачі (покупці товарів ФОП ОСОБА_3).

Вказана помилка виправлена актом «виправлення технічної помилки при заповненні ТТН» від 30.07.2010 року, який підписаний ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар».

У товарно-транспортних накладних є дані про вантаж у вигляді посилання на видаткові накладні. При цьому, дати подорожніх листів відповідають датам товарно-транспортних та видаткових накладних.

Надання виконавцем транспортних послуг за договором № 05/01-3 від 05.01.2010 року також підтверджується актом виконаних робіт від 30.07.2010 року.

ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» 30.07.2010 року на адресу замовника виставлено рахунок №300720, відповідно до якого вартість виконаних робіт становить 141155,00 грн., з них ПДВ - 23525,83 грн.

Оплата за отримані послуги проведена позивачем у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення № 74 від 12.08.2010 року ат № 74 від 11.08.2010 року (т.1 а.с.9).

Таким чином, наданими первинними документами (подорожні листи, товарно-транспортні та видаткові накладні, акт виконаних робіт) у повному обсязі підтверджується отримання ФОП ОСОБА_3 від ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» транспортно-експедиційних послуг за період січень-липень 2010 року. Експертним дослідженням також підтверджено проведення оплати за отримані послуги у повному обсязі.

Послуги транспортного експедирування були придбані ФОП ОСОБА_3 з метою доставки покупцям товару при його продажу у межах здійснення власної підприємницької (господарської) діяльності.

У справі призначалась судова економічна експертиза, висновками якої встановлено, що первинні документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Отже, під час розгляду справи судом першої інстанції спростовано висновки перевірки щодо відсутності у позивача необхідних первинних документів, які підтверджують отримання товарно-транспортних послуг від контрагента ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар».

За таких умов, правомірним є включення позивачем до складу податкового кредиту липня 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 23525,83 грн. на підставі податкової накладної № 300720 від 30.07.2010 року, яка була виписана ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар».

В акті перевірки також було зроблено посилання на те, що станом на 27.09.2010 року, тобто на момент проведення перевірки, контрагент позивача ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» мав стан « 10» - місцезнаходження не встановлено.

Необґрунтованими є також посилання податкового органу на відсутність у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар» внаслідок того, що контрагентом не було задекларовано податкові зобов'язання за даним правочином.

З аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що законодавцем не ставилось у залежність формування податкового кредиту від сплати податку на додану вартість контрагентом. Єдиною та достатньою підставою, що дає право платнику податку на податковий кредит є сплата податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг) та отримання на цю суму відповідних податкових накладних.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транскар».

В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, якій вірно задовольнив позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 та обґрунтовано визнав протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби від 28.01.2011 року №0038921702 та №0008981702.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13 у справі № 2а-10807/11/0170/5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна