Постанова

від 01.04.2013 по справі 810/1201/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року 810/1201/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейтар" доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейтар" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 №0000032200 та №0000042200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача з проведення перевірки, за результатами якої складено Акт від 20.02.2013 №88-22/33011171, є протиправними, оскільки нормами Податкового кодексу України не встановлені обставини для проведення таких перевірок.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "Ювілайт" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання свого контрагента ТОВ "Рейтар" не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ "Рейтар" грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

01 квітня 2013 року представники позивача та відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейтар" є юридичною особою, що зареєстроване 12.08.2004 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області з 13.09.2004 за № 340. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15 лютого по 18 лютого 2013 року посадовою особою Іванківської МДПІ Київської області ДПС на підставі наказу від 12.02.2013 №27 та відповідно до п.п.20.1.27 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Рейтар" (код ЄДРПОУ 33011171) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Ювілайт" (код ЄДРПОУ 37700606) за період з 01.08.2012 по 31.10.2012, за результатами якої складено Акт від 20.02.2012 №88-22/33011171 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено наступні порушення ТОВ "Рейтар", а саме:

- п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 498638 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 323295 грн. та за ІV квартал 2012 року в сумі 175343 грн.;

- п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2012 по 31.10.2012 на загальну суму 474893 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 172000 грн., за вересень 2012 року на суму 135900 та за жовтень 2012 року на суму 166993 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючого, формуванням ТОВ "Рейтар" показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ "Ювілайт".

На підставі висновків акту перевірки 05.03.2013 Іванківською МДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 712340 грн., в тому числі за основним платежем - 474893 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 237447 грн., та №0000042200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 747957 грн., в тому числі за основним платежем - 498638 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 249319 грн.

ТОВ "Рейтар", вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулось з до суду позовом про їх оскарження.

Станом на час прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства були врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку України, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З викладеного слідує, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість);

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;

- наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності;

- документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у тому числі платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;

- наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачу в зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаних послуг. Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат вчинено позивачем незаконно.

Перевіркою було встановлено, що між позивачем та ТОВ "Ювілайт" 02.08.2012 укладено договір про надання послуг №02/08-12.

На підтвердження факту виконання послуг ТОВ "Ювілайт" видано позивачу податкові накладні від 27.08.2012 №65 на суму 1032000 грн., в т.ч. ПДВ - 172000 грн., від 28.09.2012 №104 на суму 814800 грн., в т.ч. ПДВ - 135800 грн., від 28.09.2012 №75 на суму 600 грн., в т.ч. ПДВ - 100 грн., від 01.10.2012 №102 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 03.10.2012 №103 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 15.10.2012 №104 на суму 59982 грн., в т.ч. ПДВ - 9997 грн., від 16.10.2012 №105 на суму 59994 грн., в т.ч. ПДВ - 9999 грн., від 17.10.2012 №106 на суму 58200 грн., в т.ч. ПДВ - 9700 грн., від 18.10.2012 №107 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 19.10.2012 №108 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 22.10.2012 №109 на суму 59997,60 грн., в т.ч. ПДВ - 9999,60 грн., від 23.10.2012 №110 на суму 59874 грн., в т.ч. ПДВ - 9979 грн., від 24.10.2012 №111 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 25.10.2012 №112 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 26.10.2012 №113 на суму 59862 грн., в т.ч. ПДВ - 9977 грн., від 27.10.2012 №114 на суму 59991,60 грн., в т.ч. ПДВ - 9998,60 грн., від 29.10.2012 №115 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 29.10.2012 №116 на суму 59998,80 грн., в т.ч. ПДВ - 9999,80 грн., від 30.10.2012 №117 на суму 52869,60 грн., в т.ч. ПДВ - 8811,60 грн., від 31.10.2012 №118 на суму 51188,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8531,40 грн.

Послуги по експедиційному супроводженню отримані позивачем по актах здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.08.2012 №ОУ-0000178 на суму 1032000 грн., в т.ч. ПДВ - 172000 грн., від 28.09.2012 №ОУ-0000292 на суму 814800 грн., в т.ч. ПДВ - 135800 грн., від 28.09.2012 №502 на суму 600 грн., в т.ч. ПДВ - 100 грн., від 01.10.2012 №ОУ-0000408 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 03.10.2012 №ОУ-0000409 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 15.10.2012 №ОУ-0000410 на суму 59982 грн., в т.ч. ПДВ - 9997 грн., від 16.10.2012 №ОУ-0000411 на суму 59994 грн., в т.ч. ПДВ - 9999 грн., від 17.10.2012 №ОУ-0000412 на суму 58200 грн., в т.ч. ПДВ - 9700 грн., від 18.10.2012 №ОУ-0000413 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 19.10.2012 №ОУ-0000414 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 22.10.2012 №ОУ-0000415 на суму 59997,60 грн., в т.ч. ПДВ - 9999,60 грн., від 23.10.2012 №ОУ-0000416 на суму 59874 грн., в т.ч. ПДВ - 9979 грн., від 24.10.2012 №ОУ-0000417 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 25.10.2012 №ОУ-0000418 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 26.10.2012 №ОУ-0000419 на суму 59862 грн., в т.ч. ПДВ - 9977 грн., від 27.10.2012 №ОУ-0000420 на суму 59991,60 грн., в т.ч. ПДВ - 9998,60 грн., від 29.10.2012 №ОУ-0000421 на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000 грн., від 29.10.2012 №ОУ-0000422 на суму 59998,80 грн., в т.ч. ПДВ - 9999,80 грн., від 30.10.2012 №ОУ-0000423 на суму 52869,60 грн., в т.ч. ПДВ - 8811,60 грн., від 31.10.2012 №ОУ-0000424 на суму 51188,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8531,40 грн.

Судом встановлено, що по взаємовідносинах з ТОВ "Ювілайт" позивачем включено до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість у серпні-жовтні 2012 року суму 474893 грн., а також віднесено до складу валових витрат 2374465 грн.

В акті перевірки зазначено, що розрахунки між ТОВ "Рейтар" та ТОВ "Ювілайт" за експедиційні послуги проводились у безготівковій формі. Разом з тим, банківські виписки до матеріалів справи додані не були.

В ході проведення перевірки податковим органом отримано акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 №4586/22-8/37700606 та від 28.11.2012 №5153/22-8/37700606 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ювілайт" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 по 31.10.2012.

В даних актах зазначено, що у зв'язку з ненаданням ТОВ "Ювілайт" письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2009 по 31.10.2012 використано матеріали, а саме: акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 09.11.2012 № 4735/22-10/37702776 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" (код ЄДРПОУ 37702776) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2011 по 30.09.2012"; матеріали, які надійшли від СВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС листом №1540/7/09-02 від 01.11.2012, а саме - протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_2 від 26.10.2012.

В ході аналізу податкової звітності ТОВ "Ювілайт" податковим органом встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було встановлено, що основним постачальником ТОВ "Ювілайт" було ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер".

В ході аналізу податкової звітності ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" одна особа.

Фактично у ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 09.11.2012 №4735/22-10/37702776 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Ін-Мастер" (код ЄДРПОУ 37702776) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2011 по 30.09.2012" було встановлено наступне.

Для проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Ін-Мастер" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.05.2011 по 30.09.2012 використано протокол допиту свідка від 30.10.2012 засновника та директора ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" громадянина ОСОБА_3, отриманого старшим оперуповноваженим відділу ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва майором податкової міліції Михайленком О.С., та постанова про порушення кримінальної справи № 56-3089 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, об'єднання кримінальних справ та прийняття її до свого провадження від 30.10.2012, які надійшли на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва від Головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС листом від 01.11.2012 № 11113/ /07-06/30 (вх. від 08.11.2012 № 1335/9).

Відповідно до протоколу допиту свідка від 30.10.2012 допитаний засновник та директор ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" гр. ОСОБА_3 повідомив, що два роки тому він по проханню знайомого зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду підприємство ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер". Для цього приїжджав в м. Києва, де його зустріла юрист Дмитренко Марія, та разом з якою він їздив до нотаріуса та підписував документи (які точно не пам'ятає) та чисті аркуші. До фінансово-господарської підприємства ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" не має ніякого відношення. Договори, контракти, податкові накладні, акти прийому-передачі, декларації по ПДВ та прибутку в якості директора ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" ніколи не бачив та не підписував. Звітність підприємства в податкову інспекцію Печерського району не подавав. Де знаходиться офіс підприємства ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер", печатка, статутні документи не знає. Приблизно через два місяці після реєстрації підприємства повторно приїжджав в м. Київ та відкривав розрахункові рахунки в банку "Велес".

Також до управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було надано СВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_2 від 26.10.2012.

Допитаний як свідок ОСОБА_2 показав, що він займався наданням послуг по переводу безготівкових коштів у готівку для замовників таких послуг за певний відсоток. Також забирав в банку "Велес" готівку та документи від фіктивних підприємств замовникам для підтвердження нібито здійснених фінансово-господарських операцій (поставка товарів, виконання робіт, надання послуг) і передавав готівку і документи замовникам. При цьому, використовували рахунки та реквізити фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ "Ювілайт", на рахунки яких їхні клієнти перераховували кошти. Таким, чином, використовуючи реквізити цих фіктивних підприємств ОСОБА_2, за його словами, діяв у змові з групою осіб, сприяв підприємствам-клієнтам (замовникам переводу безготівкових коштів у готівку) в ухиленні від сплати податків, надаючи їм для використання в бухгалтерському обліку та податковій звітності підроблені документи щодо фінансово-господарської звітності, які містять інформацію про операції (постачання товару, надання послуг, виконання робіт), які насправді не відбувались. Такі документи надавали можливість їхнім клієнтам переводити кошти в готівку та мінімізувати податкові зобов'язання.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Ювілайт" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ "Ювілайт", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Ювілайт" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також суд зазначає, що з наданих до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можливо встановити, які саме експедиційні супроводження надавалось підприємству ТОВ "Рейтар". Крім того позивачем не надано суду доказів доцільності та потреби у господарській діяльності підприємства у експедиційному супроводженні, який вантаж супроводжувався, на яку відстань, місце завантаження та розвантаження вантажу, маршрут перевезення, яке підприємство є одержувачем вантажу та яке підприємство є постачальником вантажу. Також не надано первинних документів, яким саме транспортом здійснювалось перевезення вантажів.

Крім того судом встановлено, що в податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, відсутній обов'язків реквізит - вид цивільно-правового договору, що є порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Це означає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість підтверджену податковою накладною, що оформлена з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, з урахуванням пояснень засновника ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" та гр. ОСОБА_2, відсутності основних фондів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента позивача (ТОВ "Ювілайт"), доказів отримання послуг, не доведення позивачем того, що послуги придбавалися із метою їх використання у господарській діяльності, суд дійшов висновку про безтоварність господарських відносин, а лише їх документальне оформлення.

Водночас, за відсутності факту отримання послуг або в разі якщо отримані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що податковий орган правомірно прийняв податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 №0000032200 та №0000042200, у зв'язку з чим вони не підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте на виконання зазначених вимог Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано суду доказів того, що позивач оскаржував наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Рейтар", на підставі якого була здійснена така перевірка. Крім того, в даному позові зазначена вимога позивачем до розгляду не заявлялась.

Суд також зазначає, що при виконанні своїх функцій та завдань посадова особа Податкового органу, в даному випадку ОСОБА_1, діяла на виконання діючого на той час Наказу, який не був оскаржений позивачем ані в адміністративному порядку, ані в судовому. Під час виконання Наказу вказаний працівник відповідача зобов'язаний здійснювати певні дії та вживати заходи, що несуть в свою чергу певні негативні наслідки для платника податків.

У даному випадку, як встановлено судом, на підставі складеного Акту перевірки та зазначених в ньому висновків відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, які порушують право позивача, а не факт проведення перевірки та викладення висновків в Акті перевірки.

Крім того, суд бере до уваги, що вказаний наказ реалізовано і податковим органом фактично проведено перевірку, про результати якої складено відповідний акт.

Із урахуванням наведеного, наказ за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який після його виконання є таким, що вичерпав свою дію.

Судом встановлено, що вказаний наказ виконано у повному обсязі та позивачем у судовому порядку не оскаржений, а тому посилання позивача не неправомірність проведення перевірки не спростовують висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтар" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.