Ухвала

від 13.06.2013 по справі 810/1201/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1201/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтар» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтар» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Іванківської МДПІ Київської області ДПС про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Рейтар», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 15 лютого по 18 лютого 2013 року посадовими особами Іванківської МДПІ Київської області ДПС на підставі наказу № 27 від 12 лютого 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рейтар» (код ЄДРПОУ 33011171) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Ювілайт» (код ЄДРПОУ 37700606) за період з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, за результатами якої складено Акт № 88-22/33011171 від 20 лютого 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 498 638, 00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 323 295, 00 грн. та за ІV квартал 2012 року в сумі 175 343, 00 грн.; п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 ПК України результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року на загальну суму 474 893, 00 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 172 000, 00 грн., за вересень 2012 року на суму 135 900, 00 та за жовтень 2012 року на суму 166 993, 00 грн.

На підставі акту перевірки 05 березня 2013 року Іванківською МДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 712 340, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 474 893, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 237 447, 00 грн., та № 0000042200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 747 957, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 498 638, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 249 319, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Ювілайт» 02 серпня 2012 року укладено договір №02/08-12 про надання послуг.

На підтвердження факту виконання послуг ТОВ «Ювілайт» видано позивачу податкові накладні. Крім того, виконання послуг по експедиційному супроводженню підтверджується актами здачі-прийняття робіт (послуг).

Кошти у сумі 474 893, 00 грн., отримані позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Ювілайт» було включено ним до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість у серпні-жовтні 2012 року, а також віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 2 374 465, 00 грн.

Розрахунки між ТОВ «Рейтар» та ТОВ «Ювілайт» за експедиційні послуги проводились у безготівковій формі, проте банківські виписки до матеріалів справи додані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки податковим органом отримано акти ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 4586/22-8/37700606 від 13 листопада 2012 року та № 5153/22-8/37700606 від 28 листопада 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ювілайт» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року.

Так, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Ювілайт» податковим органом встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, з наданих до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можливо встановити, які саме експедиційні супроводження надавалось підприємству ТОВ «Рейтар». Позивачем не надано суду доказів доцільності та потреби у господарській діяльності підприємства у експедиційному супроводженні, який вантаж супроводжувався, на яку відстань, місце завантаження та розвантаження вантажу, маршрут перевезення, яке підприємство є одержувачем вантажу та яке підприємство є постачальником вантажу. Також не надано первинних документів, яким саме транспортом здійснювалось перевезення вантажів.

В зв»язку з чим, відповідачем зроблено висновки, що угода про надання послуг є нікчемною, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів вважає доводи податкового органу обґрунтованими, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Крім того, відповідно до акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 4735/22-10/37702776 від 09 листопада 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-Ін-Мастер» (код ЄДРПОУ 37702776) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 травня 2011 року по 30 вересня 2012 року» було встановлено наступне.

Для проведення перевірки ТОВ «Бізнес-Ін-Мастер» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25 травня 2011 року по 30 вересня 2012 року використано протокол допиту свідка від 30 жовтня 2012 року засновника та директора ТОВ «Бізнес-Ін-Мастер» громадянина ОСОБА_4, отриманого старшим оперуповноваженим відділу ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва майором податкової міліції ОСОБА_5, та постанова про порушення кримінальної справи № 56-3089 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, об'єднання кримінальних справ та прийняття її до свого провадження від 30 жовтня 2012 року, які надійшли на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва від Головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС листом № 11113/ /07-06/30 від 01 листопада 2012 року.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 30 жовтня 2012 року допитаний засновник та директор ТОВ «Бізнес-Ін-Мастер» гр. ОСОБА_4 повідомив, що два роки тому він по проханню знайомого зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду підприємство ТОВ «Бізнес-Ін-Мастер». Для цього приїжджав до м. Києва, де його зустріла юрист ОСОБА_7, та разом з якою він їздив до нотаріуса та підписував документи (які точно не пам'ятає) та чисті аркуші. До фінансово-господарської підприємства ТОВ «Бізнес-Ін-Мастер» не має ніякого відношення. Договори, контракти, податкові накладні, акти прийому-передачі, декларації по ПДВ та прибутку в якості директора ТОВ «Бізнес-Ін-Мастер» ніколи не бачив та не підписував. Звітність підприємства в податкову інспекцію Печерського району не подавав. Де знаходиться офіс підприємства ТОВ «Бізнес-Ін-Мастер», печатка, статутні документи не знає. Приблизно через два місяці після реєстрації підприємства повторно приїжджав в м. Київ та відкривав розрахункові рахунки в банку «Велес».

Також до управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було надано СВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_6 від 26 жовтня 2012 року.

Допитаний як свідок ОСОБА_6 показав, що він займався наданням послуг по переводу безготівкових коштів у готівку для замовників таких послуг за певний відсоток. Також забирав в банку «Велес» готівку та документи від фіктивних підприємств замовникам для підтвердження нібито здійснених фінансово-господарських операцій (поставка товарів, виконання робіт, надання послуг) і передавав готівку і документи замовникам. При цьому, використовували рахунки та реквізити фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Ювілайт», на рахунки яких їхні клієнти перераховували кошти. Таким, чином, використовуючи реквізити цих фіктивних підприємств ОСОБА_6, за його словами, діяв у змові з групою осіб, сприяв підприємствам-клієнтам (замовникам переводу безготівкових коштів у готівку) в ухиленні від сплати податків, надаючи їм для використання в бухгалтерському обліку та податковій звітності підроблені документи щодо фінансово-господарської звітності, які містять інформацію про операції (постачання товару, надання послуг, виконання робіт), які насправді не відбувались. Такі документи надавали можливість їхнім клієнтам переводити кошти в готівку та мінімізувати податкові зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1 та 2 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ювілайт» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Ювілайт», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ювілайт» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтар» - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 червня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 14 червня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.