Рішення

від 01.04.2013 по справі 905/649/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.13 р. Справа № 905/649/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбудзабезпечення"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод рудничного машинобудування"

про стягнення заборгованості у розмірі 26220,62грн.

представники сторін:

від позивача:Трушков Є.О. -представник за довіреністю

від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбудзабезпечення" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод рудничного машинобудування" про стягнення заборгованості у розмірі 26220,62грн., у тому числі основного боргу у розмірі 23299,25грн., пені у розмірі 646,21грн., штрафу у розмірі 2064,97грн., 3% річних у розмірі 129,24грн., інфляційних втрат у розмірі 80,95грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №36616901 купівлі-продажу від 11.10.2012 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 217551,59грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №36616901 купівлі-продажу від 11.10.2012; видаткових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; платіжних доручень.

11.02.2013 позивач до прийняття рішення по справі подав клопотання б/н від 08.02.2012 про припинення провадження у справі в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 23299,25грн., пені у розмірі 646,21грн., 3% річних у розмірі 129,24грн., інфляційних втрат у розмірі 80,95грн., штрафу у розмірі 11,29грн., що підтверджується доданими до клопотання платіжними дорученнями №983 від 18.01.2013 на суму 18000,00грн., №1021 від 05.02.2013 на суму 6166,94грн., та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 2053,68грн.

12.02.2013 відповідач подав письмові пояснення б/н від 12.02.2013, в яких зазначив, що ним від позивача не отримано позовну заяву, у зв'язку з чим відповідач немає можливості надати суду відзив на позовну заяву із документами, що підтверджують заперечення проти позову.

12.03.2013 відповідач подав письмові пояснення б/н від 12.03.2013, в яких стверджує, що до цього часу ним не отримано від позивача позовної заяви, тому відповідач не може надати відзив на позовну заяву. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що ним у добровільному порядку сплачено позивачу заборгованість у розмірі 36475,45грн. та надав суду докази оплати позивачу заборгованості. На підставі вищевикладеного відповідач вважає можливим примирення сторін після отримання від позивача всіх необхідних матеріалів та звірення розрахунків.

У судовому засіданні 25.03.2013 позивач передав відповідачу копію позовної заяви з додатками, про що зроблено відмітку на поштовому конверті від 23.01.2013. Розгляд справи відкладено на 01.04.2013 за клопотанням відповідача для надання йому можливості скласти акт звірки.

В судове засідання 01.04.2013 позивач з'явився, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав клопотання б/н від 01.04.2013 про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 16299,25грн. та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9921,37грн., у тому числі основного боргу у розмірі 7000,00грн., пені у розмірі 646,21грн., штрафу у розмірі 2064,97грн., 3% річних у розмірі 129,24грн., інфляційних втрат у розмірі 80,95грн.

Також позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що розходження в кількості металопродукції, зазначеної у рахунках-фактурах та відповідних видаткових накладних, пояснюється технологічними особливостями купівлі-продажу металопродукції, а саме, при отриманні відповідачем товару іноді неможливо відміряти точну кількість металопродукції, що зазначена у рахунку-фактурі, тому відповідачу передається товар за кількістю, максимально наближеному до кількості, зазначеній у відповідному рахунку-фактурі. Щодо наявності рахунка-фактури №0006552 від 26.11.2012 відповідач пояснює наступне. 26.11.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 39168,94грн. та до цієї вимоги додав рахунок-фактуру №0006552 від 26.11.2012, в якому вказана уся сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар по договору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, акт звірки не надав.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метбудзабезпечення", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецький завод рудничного машинобудування", як покупцем (відповідач) укладено договір №36616901 купівлі-продажу від 11.10.2012 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а відповідач прийняти цю металопродукцію та оплатити її.

Пунктом 2.1 договору визначено, що обсяг, перелік металопродукції та її вартість, а також вартість доставки металопродукції покупцеві вказуються у рахунках (рахунках-фактурах) і видаткових накладних, які передаються покупцю при отриманні ним металопродукції і є невід'ємною частиною договору. Доказом отримання покупцем рахунку (рахунку-фактури) є отримання покупцем цієї металопродукції.

Згідно з п. 2.2 договору оплата за металопродукцію та вартість її доставки покупцеві здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок продавця не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі металопродукції покупцеві. Розрахунки між сторонами по їх узгодженню можливі в інших формах, що не суперечать чинному законодавству, в тому числі і взаємозаліком.

Гроші, отримані від покупця (незалежно від призначення платежу) у першу чергу спрямовуються на погашення наявної заборгованості та на оплату штрафних санкцій, які застосовуються до покупця, а залишок зараховується як оплата за металопродукцію (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору поставка металопродукції здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця в будь-який з днів у межах строку, передбаченого п. 4.4 договору.

За вказівкою покупця передача металопродукції здійснюється на складі покупця протягом 3 банківських днів від дати отримання продавцем письмового підтвердження про готовність прийняти металопродукцію покупцем (п.3.2 договору).

Згідно з п. 4.4 договору у разі передачі металопродукції на складі продавця ця металопродукція зберігається протягом 5 банківських днів від дати складання рахунку (рахунку-фактури) за п. 2.1 договору.

Пунктом 6.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і терміном дії не обмежений.

Закінчення строку дії договору (за ініціативою будь-якої із сторін) не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися не виконаними (п.6.2 договору).

Позивачем відповідачу для оплати вартості товару за договором було виставлено рахунки-фактури №СФ-0005554 від 15.10.2012 на суму 41548,79грн., №СФ-0006181 від 12.11.2012 на суму 2176,20грн., №СФ-0006552 від 26.11.2012 на суму 39168,94грн., які наявні в матеріалах справи. Рахунок-фактура №СФ-0006552 від 26.11.2012 був виставлений позивачем відповідачу на всю суму заборгованості по договору станом на момент звернення позивача до відповідача з вимогою, що було надіслана позивачем на адресу відповідача.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 43475,45грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0004095 від 22.10.2012 на суму 33501,34грн., №РН-0004117 від 23.10.2012 на суму 7843,80грн., №РН-0004423 від 12.11.2012 на суму 2130,31грн., які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних товар на підставі довіреностей №400 від 19.10.2012, №471 від 12.11.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково у розмірі 20176,20грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №№882 від 26.11.2012 на суму 2176,20грн., №983 від 18.01.2013 на суму 18000,00грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 23299,25грн.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена відповідно до п. 2.2 договору, а саме протягом 30 календарних днів з моменту поставки. Проте відповідач свої зобов'язання виконав частково, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 23299,25грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію вимоги №149-ю від 26.11.2012 про сплату заборгованості у розмірі 39168,94грн., фіскального чеку №2905 від 27.11.2012 поштової установи. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

У ході розгляду справи, відповідач погасив заборгованість у розмірі 16299,25грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1021 від 05.02.2013 на суму 6166,94грн., №1053 від 15.02.2013 на суму 10132,31грн. У зв'язку з цим позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 16299,25грн.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі в разі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, оскільки сума основного боргу у розмірі 16299,25грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, то клопотання позивача підлягає задоволенню, а провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу решти суми основного боргу у розмірі 7000,00грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7000,00грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.1 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 22.11.2012 по 31.12.2012 у розмірі 646,21грн.

Відповідно до п. 5.1 договору за порушення умов оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення термінів оплати, за кожен день цього порушення від суми, що підлягає сплаті. У разі порушення термінів оплати понад 10 днів покупець сплачує продавцю також штраф у розмірі 5% вартості неоплаченої металопродукції.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення пені у сумі 646,21грн та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за період з 03.12.2012 по 31.12.2012 у розмірі 2064,97грн. відповідно до п. 5.1договору.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу.

Також суд керуючись положеннями ч. 2 ст. 82, ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки постанови Верховного суду України від 27.04.2012 по справі №3-24гс12 щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань

Вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 2064,97грн. відповідно до п. 5.1 договору підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 22.11.2012 по 31.12.2012 у розмірі 129,24грн. та інфляційних втрат за період з 22.11.2012 по 31.12.2012 у розмірі 80,95грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 129,24грн та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат суд визнає його невірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Законодавство", розмір інфляційних втрат за період з 22.11.2012 по 31.12.2012 становить 82,60грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 80,95грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1720,50грн., оскільки відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 16299,25грн. після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі. Судовий збір у розмірі 43,50грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод рудничного машинобудування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбудзабезпечення" суми основного боргу у розмірі 16299,25грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод рудничного машинобудування" (вул. 50-річчя СРСР, буд. 103 кв. 34, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 36616901 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбудзабезпечення" (вул. Баумана, буд. 1А, м. Донецьк, 83085, ЄДРПОУ 35484448) суму основного боргу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 646(шістсот сорок шість) грн. 21 коп., штраф у розмірі 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 97коп., 3% річних у розмірі 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 95 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбудзабезпечення" (вул. Баумана, буд. 1А, м. Донецьк, 83085, ЄДРПОУ 35484448) судовий збір у розмірі 43 (сорок три) грн. 50 коп.

5. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 08.04.2013.