Рішення

від 28.03.2013 по справі 910/3547/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3547/13 28.03.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/3547/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН БАР ГРУП»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»;

про стягнення 266099,08 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гармаш М.Г., довіреність б/н від 04.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН БАР ГРУП» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (надалі - відповідач) про стягнення 266099,08 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № К-349 (під реалізацію товару споживачам) від 05.03.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 257233,91 грн., за прострочення оплати якої нараховані 7387,64 грн. - пені та 1477,53 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/3200/13 та призначено її розгляд на 28.03.2013р.

26.03.2013р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли витребувані судом пояснення та документи.

Присутнім у судовому засіданні 28.03.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 27.02.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі від 27.02.2013р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № К-349 (під реалізацію товару споживачам) з протоколом розбіжностей, у відповідності з п. 1.1. якого постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар, погодженими сторонами.

Відповідно до п. 2.4. договору, ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати погодженому сторонами замовленню.

Пунктом 2.12. передбачено, що право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписанням сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та/або видаткової накладної.

Згідно п. 4.3. договору, покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачам.

У пунктах 8.1. - 8.4. договору сторони встановили, що даний договр набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року.

У випадку, якщо після закінчення строку дії договору жодна зі сторін за 20 календарних днів не заявила про намір розірвати договір, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Даний договір може бути змінений, доповнений або достроково розірваний за згодою сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Всі зміни та доповнення до даного договору складаються у письмовій формі і оформлюються Додатковими угодами, які стають невід'ємною частинного цього договору.

При невиконанні або неналежному виконанні умов договору стороною, інша сторона вправі достроково, в односторонньому порядку розірвати цей договір. В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання стороною відповідного повідомлення про розірвання договору.

Відповідно до умов договору сторонами було підписано шість специфікацій, в яких визначено ціну, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються.

Як встановлено судом, на виконання умов договору та згідно зі специфікаціями, позивачем у період з 18.04.2012р. по 15.11.2012р. за накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, було поставлено відповідачу товарів всього на загальну суму 278613,27 грн.

12.11.2012р. сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору поставки № К-349 (під реалізацію товару споживачам) від 05.03.2012р., в якій відповідач визнав перед позивачем заборгованість за реалізований товар у сумі 154351,27 грн. та зобов'язався сплатити борг у повному обсязі за узгодженим між сторонами графіком до 26 квітня 2013 року.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 20000,0 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи.

15.01.2013р. позивач рекомендованою поштою з повідомленням надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 1/015-юр, яким на підставі п.п. 8.1., 8.4. договору повідомв останнього про розірвання Договору поставки № К-349 (під реалізацію товару споживачам) від 05.03.2012р. з 01.01.2013р. та запропонував до 25.01.2013р. провести розрахунки за реалізований товар та повернути нереалізований товар.

Проте, відповідач відповіді на лист позивача за вих. № 1/015-юр від 15.01.2013р. не надав, нереалізованй товар не повернув та кошти за отриманий товар не сплатив.

Натомість, сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2013р., в якому відповідач підтвердив факт існування заборгованості в сумі 257233,91 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем на день розгляду справи в розмірі 257233,91 грн. підтверджується зібраними у справі доказами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 257233,91 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 257233,91 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7378,64 грн., яка нарахована за період з 01.11.2012р. по 18.02.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.4. договору передбачено, що, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла на момент не виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 7387,64 грн., згідно з розрахунком позивача, доданими до позовної заяви, який є арифметично вірним.

Крім того, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних у сумі 1477,63 грн. за період з 01.11.2012р. по 18.02.2013р.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 1477,53 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт - Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; код ЄДРПОУ 35847906) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН БАР ГРУП» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 6; код ЄДРПОУ 35849809) 257 233 грн. 91 коп. - боргу, 7387 грн. 91 коп. - пені, 1477 грн. 53 коп. - 3% річних, 5321 грн. 98 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.04.2013 р.

Суддя А.І. Привалов