Рішення
від 28.03.2013 по справі 910/3897/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3897/13 28.03.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/3897/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч ел бі юкрейн»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ ГРУППЕ»;

про стягнення 40033,21 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дебольський В.В., довіреність б/н від 26.03.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч ел бі юкрейн» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ ГРУППЕ» (надалі - відповідач) про стягнення 40 033,21 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 567 про надання аудиторських послуг від 13.01.2012р. у визначений строк не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 30000,00 грн., за час прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 9131,30 грн. та 3% річних у сумі 901,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2013р. порушено провадження у справі № 910/3897/13 та призначено її розгляд на 28.03.2013р.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання 28.03.2013р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; відповідач письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 01.03.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 01.03.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2012р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір № № 567 про надання аудиторських послуг, у відповідності з п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню аудиторських послуг у вигляді фінансового, податкового та юридичного Due Diligence замовника 2009-2011рр.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що після надання послуг, передбачених договором, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт, наданих послуг, аудиторський звіт на російській мові за підсумками проведенного юридичного, фінансового та податкового аудиту з оцінкою поточної ситуації на дослідному підприємстві, аналізом ризиків та рекомендацій по їх усуненню.

У п. 5.1. договору сторони встановили наступні строки надання послуг за договором: початок надання послуг - 17 січня 2012 року; кінець надання послуг - 27 січня 2012 року.

Згідно п. 6.1. договору, загальна вартість послуг становить 60000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 6.2. договору, оплата здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування 100% суми виногороди на розрахунковий рахунок виконавця. Авансовий платіж складає 50% від загальної вартості послуг та сплачується на протязі 3-х робочих днів з моменту підписання договору; остаточний розрахунок проводиться на протязі 3-х робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, наданих послуг.

Умовами п. 10.2. передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Крім того, 27.02.2012 р. сторонни уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 567 про надання аудиторських послуг від 13.01.2012р., якою внесли зміни до п. 5.1. договору та, зокрема, визначили кінцеву дату надання послуг - 10 лютого 2012 року.

На виконання умов п. 6.2. договору, 30.10.2012 р. відповідач перерахував на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача, копія якої залучена до матеріалів справи.

10.02.2012р. сторони підписали та скріпили печатками Акт № ОУ-0000204 виконаних робіт, наданих послуг за Договором № 567 про надання аудиторських послуг від 13.01.2012р., згідно з яким замовник претензій до виконавця не мє; вартість наданих послуг складає 60000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач за надані позивачем аудиторські послуги у визначений договором строк не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 30000,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг за представленим Актом № ОУ-0000204 виконаних робіт, наданих послуг від 10.02.2013р. та не надано доказів оплати цих послуг у повному обсязі, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30000,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 9131,30 грн., яка нарахована за період з 16.02.2012р. по 21.02.2012р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 8.2. договору передбачено, що за прострочення перерахування коштів, вказаних у п. 6.1., замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від загальної вартості договору за кожний день невиконання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не зупиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а продовжується без обмеження будь-яким терміном.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умови п. 8.2. договору, сторони передбачили, що нарахування пені не зупиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що в свою чергу, не суперечить приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому суд вважає правомірним нарахування пені за період з 16.02.2012р. по 21.02.2013р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 9131,30 грн., згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, який є арифметично вірним.

Крім того, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних у сумі 901,91 грн. за період з 16.02.2012р. по 21.02.2013р.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 901,91 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ ГРУППЕ» (03069, м. Київ, вул. Гайова, 14; код ЄДРПОУ 37312939) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч ел бі юкрейн» (01011, м. Київ, вул. Гусовського, 11/11, оф. 3; код ЄДРПОУ 23731031) 30000,00 грн. - боргу, 9131 грн. 30 коп. - пені, 901 грн. 91 коп. - 3 % річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.04.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення28.03.2013
Оприлюднено10.04.2013
Номер документу30552547
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/3897/13

Постанова від 12.06.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Кондес Л.О.

Ухвала від 29.04.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Кондес Л.О.

Рішення від 28.03.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Привалов А.І.

Ухвала від 01.03.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Привалов А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні