Постанова

від 12.06.2013 по справі 910/3897/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 910/3897/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників:

позивача: Дебольський В.В. - пред. за дов. б/н від 26.03.2013;

відповідача: Симончук О.М. - пред. за дов. б/н від 01.04.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Группе»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2013р.

у справі № 910/3897/13 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ел Бі Юкрейн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Группе»

про стягнення 40033,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Группе» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ел Бі Юкрейн» 30000,00 грн. - боргу, 9131,30 грн. - пені, 901,91грн. - 3 % річних, 1720,50грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким у позові відмовити у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що судом не досліджувалися такі докази у справі, як сам аудиторський висновок, що є результатом надання послуг та не досліджувались заперечення відповідача щодо обсягу та якості фактично наданих послуг.

Скаржник зазначає, що не міг надати свої заперечення щодо обсягу чи якості наданих послуг в момент підписання акту, оскільки він підписаний 10.02.2013 - в останній день надання послуг. Відповідач, також, стверджує, що серед переданих йому документів відсутній сам висновок, у зв'язку з чим вважає, що послуги є незавершеними та такими, що продовжують надаватися виконавцем.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що вчасно та якісно надав послуги, які передбачені договором, а відповідач прийняв їх без жодних зауважень та заперечень, про що свідчить підписаний керівниками сторін Акт від 10.02.2012р.

Також, позивач вважає, що суд першої інстанції абсолютно вірно прийняв рішення про розгляд справи за наявними у ній матеріалами без участі відповідача, оскільки, виходячи з матеріалів справи, відповідач був повідомлений належним чином про час і місце розгляду судом справи, але не подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, а також не надав доказів чи інших документів, що стосуються справи.

Ухвалою від 29.04.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 05.06.2013.

04.06.2013 представником відповідача, через відділ документального забезпечення суду, було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 введено до складу судової колегії замість судді Рябухи В.І. суддю Сітайло Л.Г.

В судове засідання 05.06.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою від 05.06.2013 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи на 12.06.2013.

В судове засідання 12.06.2013 представники сторін з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення 40033,21 грн., у тому числі: 30 000,00 грн. - основний борг за Договором про надання аудиторських послуг №567 від 13.01.2012р., 9 131,30 грн.-пеня, 901,91 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 567 про надання аудиторських послуг від 13.01.2012р. у визначений договором строк остаточно не розрахувався за надані послуги, перерахувавши на рахунок позивача лише авансовий платіж у розмірі 30 000,00 грн.,внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить на день пред'явлення позову 30000,00 грн. За час прострочення перерахування відповідачем коштів, вказаних в п.6.1 договору, відповідачу нарахована пеня в сумі 9131,30 грн. згідно з п.8.2 договору та 3% річних в сумі 901,91 грн.

Відзиву на позовну заяву відповідач не надав, тобто, не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ГПК України, незважаючи на те, що був своєчасно повідомлений судом про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвала Господарського суду міста Києва): 14.03.2013. - уповноваженому представнику «Сергієнко», яка була надіслана відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського,69, оф.10 та 18.03.2013 - уповноваженому представнику відповідача «Хабібуліна», яка була надіслана відповідачу за другою адресою: м. Київ, вул. Гайова, 14 ( а.с. 4, 5 ).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2012р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено Договір № 567 про надання аудиторських послуг, у відповідності з п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню аудиторських послуг у вигляді фінансового, податкового та юридичного Due Diligence замовника 2009-2011рр.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що після надання послуг, передбачених договором, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт, наданих послуг, аудиторський звіт на російській мові за підсумками проведеного юридичного, фінансового та податкового аудиту з оцінкою поточної ситуації на дослідному підприємстві, аналізом ризиків та рекомендацій по їх усуненню.

У пункті 5.1. договору сторони встановили наступні строки надання послуг за договором: початок надання послуг - 17.01.2012 року; кінець надання послуг - 27.01.2012 року.

Згідно п. 6.1. договору, загальна вартість послуг становить 60000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 6.2. договору, оплата здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування 100% суми винагороди на розрахунковий рахунок виконавця. Авансовий платіж складає 50% від загальної вартості послуг та сплачується протягом 3-х робочих днів з моменту підписання договору; остаточний розрахунок проводиться протягом 3-х робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, наданих послуг.

Умовами пункту 10.2. передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

27.01.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 567 про надання аудиторських послуг від 13.01.2012р., якою внесли зміни до п. 5.1. договору та, зокрема, визначили кінцеву дату надання послуг - 10.02.2012 року.

Як свідчать наявні у справі докази, на виконання умов пункту 6.2. договору, 30.01.2012 р. відповідач перерахував на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

10.02.2012р. генеральний директор Зозуля О.В. зі сторони позивача (виконавця) та Директор Шмаглий Ю.А. зі сторони відповідача (замовника) підписали Акт № ОУ-0000204 виконаних робіт, наданих послуг за Договором № 567 про надання аудиторських послуг від 13.01.2012р., який скріпили печатками про те, що роботи (послуги) за договором виконані (надані), вимогам замовника відповідають і в належному порядку оформлені. Замовник претензій до виконавця не має.

Загальна вартість виконаних робіт (послуг) з ПДВ 20% становить 60 000,00 грн. Даний акт складений у двох примірниках і є підставою для розрахунків.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач за надані позивачем аудиторські послуги у визначений договором строк остаточно не розрахувався, тому заборгованість відповідача перед позивачем на день пред'явлення позову становить 30 000,00 грн.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову з наступних підстав:

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Твердження відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем взагалі не надано жодного доказу на підтвердження того, що він, як замовник, під час виконання позивачем договору скористався своїми правами ( Стаття 3 договору «Права та обов'язки замовника» п.п.3.1.1 - 3.1.6 ) щодо направлення позивачу будь-яких претензій з приводу обсягу та якості в процесі виконання робіт, якщо такі мали місце, а підписаний керівниками сторін 10.02.2012р. Акт виконаних робіт, наданих послуг підтверджує факт того, що замовник претензій до виконавця не має.

Скаржником до апеляційної скарги, як і до суду першої інстанції не подано доказів на підтвердження не надання позивачем висновків в анотованому звіті про виконану роботу, який передавався відповідачу за Актом № ОУ-0000204 виконаних робіт, наданих послуг за Договором.

Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 30000,00 грн. - залишку суми основного боргу, яка є документально доведеною, доказів погашення якої відповідач суду не надав, з чим погоджується колегія суддів.

Позивач, також просив суд стягнути з відповідача пеню у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання в сумі 9131,30 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами пункту 8.2. договору передбачено, що за прострочення перерахування коштів, вказаних у п. 6.1., замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від загальної вартості договору за кожний день невиконання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не зупиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а продовжується без обмеження будь-яким терміном

Суд правомірно вважає правильним період нарахування позивачем пені - з 16.02.2012р. по 21.02.2013р., а, також, перевіривши правильність нарахування пені, обгрунтовано задовольнив дану вимогу в сумі 9131,30 грн.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в повному обсязі - 901,91 грн. за період з 16.02.2012 по 21.02.2013р. за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Группе» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2013р. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає, оскільки доводи апеляційної скарги без надання належних і допустимих доказів, не спростовують висновки суду першої інстанції, а в суді першої інстанції відповідачем не були доведені обставини , на які він мав би посилатись, як на підставу своїх заперечень, оскільки на вимогу суду не був наданий відзив на позов з правовим та документальним обґрунтуванням заперечень на позов (Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.03.2013р.).

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ Группе» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2013р. у справі №910/3897/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3897/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Сітайло Л.Г.