Постанова

від 09.04.2013 по справі 9/43/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 9/43/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача (за первісним позовом) - представник ОСОБА_1, дов.б/н., від 04.07.2012 року;

Від відповідача (за первісним позовом) - представник Пашковський Є.І., дов.№45 від 08.04.2013 року; представник Пашковський М.І., дов.№46 від 08.04.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (за первісним позовом) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та відповідача (за первісним позовом) Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" на рішення господарського суду Вінницької області від 30.01.13 р. у справі №9/43/2012/5003 (головуючий суддя Кожухар М.С., судді: Стефанів Т.В., Грабик В.В)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд"

про визнання недійсним договору суборенди частини нежитлового приміщення, стягнення збитків у розмірі 25898 грн. вартості викраденого майна, стягнення 278987,43 грн. у повернення отриманих відповідачем орендної плати та інших платежів за договором суборенди, стягнення 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 10362,5 грн. боргу зі сплати орендної плати та інших платежів за договором суборенди та 1493 грн. витрат на зберігання майна.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30 січня 2013 року у справі №9/43/2012/5003 враховуючи ухвалу господарського суду Вінницької області (а.с.3 т.9) від 04 лютого 2013 року про виправлення описки - первісний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" задоволено частково.

Визнано недійсним пункт 10.6 Договору суборенди частини нежитлового приміщення Торговельно-сервісному комплексі Магігранд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, №15300/09 від 17.07.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магігранд" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Відмовлено у первісному позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" у частині вимог: про визнання недійсним Договору суборенди частини нежитлового приміщення у Торговельно - сервісному комплексі Магігранд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, №15300/09 від 17.07.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магігранд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, крім пункту 10.6 цього Договору; про стягнення збитків у розмірі 25928 грн. вартості викраденого майна; про стягнення 278987,43 грн. у повернення отриманих відповідачем орендної плати та інших платежів за Договором суборенди, № 15300/09 від 17.07.2009 р.; про стягнення 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" (АДРЕСА_1, код ЄДР 35823602, р/р НОМЕР_1 в ВАТ "Кредитпромбанк", м. Вінниця, МФО 302623) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідент.номер НОМЕР_2) 536,5 (п'ятсот тридцять шість грн. 50 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідент.номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" (АДРЕСА_1, код ЄДР 35823602, р/р НОМЕР_1 в ВАТ "Кредитпромбанк", м. Вінниця, МФО 302623) 5512,9 грн. (п"ять тисяч п'ятсот дванадцять грн.90 коп.) орендної плати за березень 2012 р. та 784,43 грн. (сімсот вісімдесят чотири грн. 43 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору".

Відмовлено у зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в частині вимог про стягнення 1677,1 грн. орендної плати, 3172,5 грн. компенсації експлуатаційних витрат та 1493 грн. витрат на зберігання майна".

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач (за первісним позовом) та Відповідач (за первісним позовом) звернулися з апеляційними скаргами (а.с.19-71 т.9; а.с.92-94 т.9) до Рівненського апеляційного господарського суду.

Позивач (за первісним позовом), з підстав, вказаних у своїй апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 30 січня 2013 року в даній справі скасувати. Прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити повністю. В зустрічному позові частково скасувати рішення суду, щодо стягнення орендної плати в сумі 5512,90 грн.. Прийняти нове рішення, яким в зустрічному позові в частині стягнення орендної плати в сумі 5512,90 грн. - відмовити.

Відповідач (за первісним позовом), з підстав, зазначених у своїй апеляційній скарзі, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області в частині відмови в задоволенні 3127,50 грн. компенсації експлуатаційних витрат. Прийняти нове рішення, яким зустрічний позов в цій частині задоволити.

Апеляційна скарга Позивача (за первісним позовом) мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, не досліджено та не оцінено належним чином наданих доказів.

А саме: Місцевим господарським судом не правильно надана оцінка щодо форми договору суборенди майна, щодо укладання договору, як вважає апелянт під впливом обману та тяжких обставин, щодо відповідності вимог чинного законодавства окремих пунктів договору, щодо вимоги про стягнення з товариства "Магігранд" отриманих за договором грошових коштів, щодо вимоги про повернення коштів, сплачених за приховану рекламу, щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі вартості викраденого майна, щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Апеляційна скарга Відповідача (за первісним позовом) мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу останній обгрунтовує тим, що в мотивувальній частині рішення, суд зазначає наступне: «Доказів виставлення рахунків на оплату комунальних та інших платежів за лютий, березень 2012 р., а також доказів на підтвердження розміру фактичних витрат Суборендодавця, що підлягають відшкодуванню Суборендарем за Договором суборенди, за вказані місяці позивач за зустрічним позовом не надав»

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що усі рахунки, виставлені Суборендарю за користування орендованим приміщенням в лютому та березні 2012 року були вручені Суборендарю для їх оплати, в зв'язку з цим, подати їх на підтвердження своїх вимог Позивач за зустрічним позовом можливості не мав.

Щодо підтвердження розміру фактичних витрат, відповідач (за первісним позовом) зазначає, що сторони домовилися про проведення Суборендарем компенсації витрат, пов'язаних з утриманням приміщення в належному стані (експлуатаційні витрати) у розмірі, схваленому Суборендарем, що повністю підтверджується оплатою аналогічних рахунків у листопаді 2011 - січні 2012 року. Таким чином, рахунки на проведення компенсації експлуатаційних витрат виставлені з урахуванням домовленостей сторін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 березня 2013 року (а.с.17 т.9) апеляційні скарги Позивача (за первісним позовом) та Відповідача (за первісним позовом) прийнято до спільного провадження та призначено їх розгляд на 9 квітня 2013 року на 11 годину 30 хвилин.

У судовому засіданні від 9 квітня 2013 року представник Позивача (за первісним позовом) підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних у апеляційній скарзі. При цьому, заперечив проти апеляційної скарги Відповідача (за первісним позовом) в усному порядку, та відзиві на апеляційну скаргу, вважає її доводи необґрунтованими.

Представники Відповідача (за первісним позовом) підтримали доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних у ній. При цьому, заперечили проти апеляційної скарги Позивача (за первісним позовом) в усному порядку та відзиві на апеляційну скаргу, вважають її доводи необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Також представника відповідача (за первісним позовом) зазначають, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції керувався позицією Вищого господарського суду України, зокрема постановами ВГСУ:

№2-8/1782.1-2006 від 11.04.2006 року: про встановлення юридичного факту існування між сторонами орендних відносин за відсутності підписаного сторонами договору оренди та задоволення позовних вимог на цій підставі;

№9/287-06 від 20.02.2007 року про задоволення позовних вимог, обґрунтованих фактичними відносинами між сторонами (договір між сторонами не оформлений, хоч письмова форма договору у цьому випадку обов'язкова), в якій ВГСУ, зокрема зазначає те, що:

- сторони не позбавлені права на підтвердження факту наявності зобов'язальних правовідносин посилатись на інші докази, ніж договір; зокрема, сторони можуть посилатися на зобов 'язальні відносини, що фактично виникли між ними;

- недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність;

№12/304 від 13.02.2007 року про стягнення суми недоплати за надані послуги на підставі фактичного укладення сторонами договору; фактичне укладення договору підтверджується оплатою виставлених рахунків.

Представники відповідача (за первісним позовом), зазначають, що переконані у тому, що керуючись висновками ВГСУ, викладеними в перелічених постановах, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД", в якому просила: визнати недійсним договір №15300/09 від 17.07.2009 року Суборенди частини нежитлового приміщення №45 (Додатку №1) та приміщення №2229 у Торговельно-сервісному комплексі Магігранд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 укладеного в особі директора ОСОБА_5; визнати незаконними дії у примусовому вилучені та незаконному утриманні власності позивача відповідачем ТОВ Магігранд, зобов'язати відповідача за первісним позовом повернути негайно власність на суму 25833,00 грн.; стягнути з відповідача за первісним позовом дохід позивача за первісним позовом (зарплату) з 01 грудня 2011 року включно по 01 травня 2012 рік в загальній сумі 61708,75 грн.; стягнути незаконно отримані платежі: компенсацію незаконно отриманих рекламних витрат в сумі 234,00 грн.; компенсацію незаконно отриманих експлуатаційних витрат, компенсацію комунальних витрат, в загальній сумі 6667,20 грн.; повернути отримане відповідачем за первісним позовом по незаконному договору з 01 серпня 2011 року включно по березень 2012 рік в сумі 73045,83 грн.; стягнути з відповідача за первісним позовом моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.; стягнути різницю незаконно отриманих коштів за приміщення першого поверху №45 та приміщення №2229 другого поверху за завищені розміри площі, які не відповідали орендованій площі, яка була значно менша в загальній сумі 13398,00 грн.; стягнути з відповідача за первісним позовом за погрузочно-розгрузочні роботи в сумі 500,00 грн. за переміщення меблів та майна з 17 на 18 листопада 2011 року з приміщення №45 в приміщення № 2229; та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІГРАНД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з останньої 11 855,50 грн. боргу.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ "Магігранд" 04.09.2012 р. подав зустрічний позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 11855,5 грн., а саме: 10362,5 грн. боргу з оплати за користування майном за період лютого-березня 2012 р. та 1493 грн. витрат на зберігання майна підприємця (а.с.91-93 т.4).

Зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду ухвалою місцевого господарського суду від 06.09.2012 р. (а.с.98 т.5).

Дана справа розглядалась колегіально, в різному складі суддів.

Відповідно до п.п. 3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату суду від 15.11.2012р. було здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 9/43/2012/5003, в результаті якого вказану справу розподілено судді господарського суду Вінницької області Кожухар М.С.

Ухвалою від 16.11.2012р. вказана справа прийнята суддею Кожухар М.С. до провадження.

В ході підготовки справи до розгляду 16.11.2012р. суддею Кожухар М.С. подано заяву про створення судової колегії для розгляду справи № 9/43/2012/5003, яка є значно складною.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 16.11.2012 року за вказаною заявою створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів: Стефанів Т.В. та Грабика В.В. - яка 16.11.2012р. прийняла справу до провадження та призначила її до розгляду на 19.12.2012р.

Позивачем за первісним позовом неодноразово мінявся предмет позову, збільшувались та зменшувались позовні вимоги.

Останньою заявою б/н від 03.09.2012р., що прийнята судом першої інстанції до розгляду, представник позивача просив суд: визнати недійсним договір №15300/09 від 17.07.2009 року на Суборенду частини нежитлового приміщення № 45 (Додатку № 1) та приміщення №2229 у Торгівельно-сервісному комплексі Магігранд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - укладений від імені ТОВ "Магігранд" в особі директора ОСОБА_6, яка навмисно ввела позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення; при винесені судового рішення вийти за межі позовних вимог; стягнути з відповідача за первинним позовом грошові кошти, матеріальні збитки викраденого майна 28 березня 2012 року на загальну суму 25 898,00 грн.; стягнути з відповідача за первинним позовом вартість отриманих: орендної плати в сумі 233 629,50 грн.; оплати за компенсацію рекламних витрат, експлуатаційних витрат; комунальних витрат в загальній сумі 45 357,93 грн.; стягнути з відповідача за первинним позовом моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.; стягнути з відповідача за первинним позовом понесені витрати на оплату юридичних послуг в сумі 5000,00 грн., судові витрати в сумі 380,5 грн., віднести на відповідача витрати позивача на сплату судового збору в сумі 7378,4 грн. (а.с. 59-78 т.4).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Магігранд" є орендарем Торговельно-сервісного комплексу по АДРЕСА_1 на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 00100/09 від 27.01.2009 р., строк оренди по якому складає 2 роки та 364 календарних дні з моменту підписання акту приймання-передачі об"єкту оренди- Торговельно-сервісного центру "Магігранд", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 156-162 т.3).

17.07.2009 р. між ТОВ "Магігранд" (Суборендодавець) та СПД ОСОБА_4 (Суборендар) укладено Договір суборенди № 15300/09 частини нежитлового приміщення у Торговельно-сервісному комплексі "Магігранд", розташованому за адресою:АДРЕСА_1 (далі - Договір суборенди, а.с.96-104 т.1, 97-105 т.4).

За умовами Договору суборенди, Суборендодавець передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) на умовах, викладених в цьому Договорі та у Додатках: №№, 1,2,3,4 - до нього, об"єкт суборенди, яким є приміщення 45 в Торговельно-сервісному комплексі "Магігранд", розташованому за адресою:АДРЕСА_1. На умовах, визначених цим Договором та Додатками №№1-4 до нього, Суборендар зобов"язується сплачувати орендну плату та інші, передбачені Договором і Додатками до нього платежі за користування об"єктом суборенди (п. 1.1 Договору суборенди).

Об"єкт суборенди знаходиться на 1 поверсі Торговельно-сервісного комплексу "Магігранд" та визначений у витязі з поверхового плану комплексу, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору суборенди, строк суборенди складає 11 місяців та 28 днів і термін дії договору розпочинається з моменту підписання уповноваженими представниками обох Сторін Акту прийому-передачі об"єкту суборенди.

У п. 12.7 Договору зазначено, що він розпочинає свою дію з моменту підписання і діє протягом 12 місяців за умови виконання Сторонами умов цього Договору належним чином. Строк дії договору визначався з моменту підписання акту приймання-передачі об"єкту суборенди.

Відповідно до п. 9.8 Договору, орендна плата за користування Обєктом суборенди складає: з 16.07.2009 р. по 31.07.2009 р. - 3000 грн.; з 01.08. по 31.08.2009 р. - 6000 грн., з 01.09.2009 р. щомісячно - 8096,19 грн., що на дату підписання цього договору еквівалентно 1061,1 доларам. Офіційний курс долара США на день підписання цього Договору дорівнює 7,63 грн. Розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди підлягає перерахунку на момент виставлення Суборендодавцем рахунків в разі перевищення офіційного курсу долара США значення 7,63 грн. за 1 долар США. В такому разі розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди перераховується за формулою: розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди після перерахунку = розмір орендної плати за кормистування Обєктом суборенди до перерахунку * коефіціент перерахунку розміру орендної плати. Коефіціент перерахунку = офіційний курс НБУ долара США на момент виставлення рахунків / значення офіційного курсу на момент укладання цього Договору, що дорівнює 7.63 грн. за 1 долар США.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами надано суду першої інстанції Додатки до Договору Суборенди: №1 (Витяг з поверхового плану Торговельно-сервісного комплексу Магігранд" та №2 (Торговельний профіль Суборендаря, особи, відповідальні за виконання Договору суборенди) - які підписані СПД ОСОБА_4; № 3 (Правила Торговельно-сервісного комплексу) і № 4 (Правила використання об"єкту суборенди та взаємодії Сторін) - під якими відсутній підпис СПД ОСОБА_4 (а.с.105-115 т.1). Разом з тим, в судових засіданнях (зокрема 19.12.2012 р.) представник останньої укладення сторонами цих Додатків до Договору підтвердив, що зафіксовано звукозаписом судового засідання.

01.08.2009 р. сторони підписали акт прийому-передачі приміщення до Договору суборенди, яким посвідчили передачу об"єкту суборенди у стані, що відповідає умовам Договору суборенди (а.с.116 т.1).

Також позивачем за первісним позовом надано суду першої інстанції Додаткові угоди до Договору суборенди: № 1 від 15.08.2009 р., № 2 від 15.10.2009 р., № 3 від 15.11.2009 р. (а.с. 117-119 т. 1).

Відповідачем за первісним позовом, своєю чергою, також надано примірники цих Додаткових угод з Суборендарем (а.с. 57-59 т.5).

При цьому, примірники Додаткових угод № 1, № 2 позивача за первинним позовом - без підпису Орендаря, примірник угоди № 3 - з підписом Орендаря; примірники угод відповідача за первинним позовом навпаки: №1 та № 2 - з підписом Орендаря, № 3 - без нього.

Також Товариством Магігранд надано до місцевого господарського суду Додаткові угоди до Договору суборенди:

№ 4 від 29.12.2009 р., що містить підпис Орендаря; № 5 від 30.03.2010 р., № 5/1 від 01.07.2011 р., № 6 від 25.07.2011 р., № 7 від 30.06.2011 р., № 8 від 29.12.2011 р. - які без підпису Орендаря (а.с.60-65 т.5).

Позивач за первинним позовом не спростовує підписання також Додаткової угоди №4. Щодо решти угод, то його представник стверджує, що їх позивач від ТОВ "Магігранд" не отримував і не підписував.

Своєю чергою, відповідач за первісним позовом пояснює, що хоча ці угоди (№№ 5, 5/1, 6, 7,8) не підписані Орендарем, вони прийняті ним до виконання, оскільки Орендар підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та сплачував за користування майном у період дії вказаних угод на передбачених ними умовах. На думку ТОВ "Магігранд", ці конклюдентні дії свідчать про домовленість сторін на продовження орендних правовідносин за Договором суборенди на визначених зазначеними угодами умовах.

Натомість, Додаткова угода № 1 від 15.08.2009 р. встановлює розмір орендної плати з 01.08.2009 р. по 31.10.2009 р. в сумі 6000 грн. щомісячно. Решта умов Договору суборенди залишаються без змін (а.с.117 т.1, 57 т.5).

Додатковою угодою № 2 сторони встановили розмір орендної плати за Договором суборенди з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р. в сумі 6000 грн. Решта умов Договору суборенди залишаються без змін (а.с.118 т.1, 58 т.5).

Додатковою угодою № 3 розмір орендної плати за Договором суборенди з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. встановлено в сумі 6000 грн. Решту умов Договору суборенди залишено без змін (а.с.119 т.1, 59 т.5).

У Додатковій угоді № 4 від 29.12.2009 р. сторони встановили такі умови:

- розмір орендної плати в січні 2010 р. становить 6000 грн. і з лютого 2010 р. щомісячно - 6000 грн.;

- відтепер об"єктом суборенди буде приміщення №1126 (перший поверх ТСК "Магігранд" орієнтовною площею 39,3 кв.м., про що внесені відповідні зміни в Додаток № 1 до Договору суборенди;

- наступний розмір експлуатаційних платежів з 01.02.2010 р. становитиме 970,71 грн. щомісячно;

- решта умов Договору суборенди залишаються без змін ( а.с.60 т.5).

Як пояснили представники сторін, приміщення №45 та №1126 - це одне і те ж приміщення, внутрішній номер якого було змінено за внутрішнім наказом керівництва ТОВ "Магігранд".

В Додаткових угодах №№5-8 зазначено про збільшення розміру орендної плати та експлуатаційних платежів (а.с.61-65 т.5).

Сторонами підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором суборенди по оренді приміщення та по компенсації рекламних, експлуатаційних та комунальних витрат за період з серпня 2009 р. по грудень 2011 р.: по оренді на суму - 216176,5 грн.; по інших витратах на суму - 42043,68 грн., всього - 258220,18 грн. (а.с.118-149 т.4, а.с.121-150 т. 1, 1-86 т. 2).

Представник позивача за первісним позовом стверджує, що вказані акти СПД ОСОБА_4 не підписувались та вони є сфальсифікованими. Однак ці доводи нічим не підтверджені, вказані акти містять підписи ФОП ОСОБА_4 і цей факт останньою не спростований.

Крім того, відповідно до зазначених у вказаних актах даних Суборендарю виставлено рахунки за період з серпня 2009 р. по грудень 2011 р. та за січень-лютий 2012 р., які оплачено СПД ОСОБА_4 повністю, а саме: 225376,5 грн. орендної плати, в тому рахунку: 3000 грн. гарантійний платіж (а.с.143-144 т.1) та 34731,54 грн. інших платежів за період з серпня 2009 р. по 07.03.2012 р. (а.с.121-150 т. 1, 1-86 т. 2, 55-56 т.5).

Як стверджують обидві сторони, 18.11.2011 р. Суборендар у рамках Договору суборенди звільнив приміщення № 45(1126) та розмістився у приміщенні 2229 тієї ж будівлі, яке звільнив за актом приймання-передачі від 30.03.2012 р. (а.с. 143 т.2, 88 т.5).

Як вбачається з матеріалів справи Позивач за первісним позовом просив визнати Договір суборенди недійсним, оскільки він є нікчемним, так як нотаріально не посвідчений.

Вказані позовні вимоги судом першої інстанції не взято до уваги з тих підстав, що:

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (ЦК України), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За договором найму(оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк . Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди)(ст. 759ЦК України).

Відповідно до ст. 774 ЦК України, до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 794 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Договір суборенди укладений на 12 місяців (а.с. 104 т. 1) і сторони домовились не посвідчувати Договір суборенди нотаріально (п. 3.2 Договору суборенди, а.с. 97).

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки Суборендар не припиняв користування майном після закінчення строку, встановленого Договором суборенди і Суборендодавець проти цього не заперечував, то, виходячи з наведених вище норм законодавства, Договір суборенди поновлявся на строк, який був встановлений цим договором, і нотаріальному посвідченню не підлягав.

Позивач за первісним позовом також вважає Договір суборенди (зокрема його пункти 3.2,3.4,3.9,5.1,7.1.3,7.1.8,9.6,9.7,9.8.1,9.11,9.13,10.2,10.5,10.6,11.2) недійсним як такий, що укладений під впливом обману та тяжкої обставини. При цьому посилається на таке:

- Приміщення торгово-сервісного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 перебувало в іпотеці за договором від 17.10.2007 р., укладеним між ТОВ "Юність" та ВФ ВАТ "Кредитпромбанк"

- 20.07.2012 р. Слідчим СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві накладено арешт на приміщення торгово-сервісного комплексу за адресою: АДРЕСА_1;

- 02.07.2009 року було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Юність", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого, а тому директор ТОВ "Магігранд" не мала права укладати Договір суборенди.

Вимоги щодо визнання Договору суборенди недійсним, оскільки його вчинено під впливом обману та тяжких обставин задоволенню не підлягають з таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, правочином, що вчинений під впливом обману вважається такий, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу). Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частиною 1 ст.229 ЦК України передбачено: "Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним".

Своєю чергою, у частині 2 ст. 229 ЦК України визначено, які обставини мають істотне значення в розумінні ч. 1 ст. 230, ч.1 ст. 229 ЦК України, а саме: істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зокрема зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9).

Вищенаведені позивачем за первинним позовом обставини не є такими, що визначені у ч.2 ст. 229 ЦК України і з якими законодавець пов"язує визнання договору недійсним, як укладеного внаслідок обману відповідно до ст. 230 ЦК України. Позивач також не довів факту умисного введення його в оману і щодо тих обставин, на які він посилається. Договір суборенди укладений на підставі Основного договору оренди між ТОВ "Юність" та ТОВ "Магігранд", який недійсним не визнано. Порушення провадження у справі про банкрутство і призначення розпорядника майна, в силу закону, не виключає управління товариством та укладення договорів директором товариства в межах його повноважень. Арешт майна 20.07.2012 р. слідчим СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві, на що посилається позивач, ніяк не впливає на укладення Договору суборенди 17.07.2009 р.

Частиною 1 статті 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

У якості важких обставин, внаслідок яких підписано Договір суборенди, позивач зазначає те, що СПД ОСОБА_4 не мала вибору, оскільки була безробітна, а найти іншу роботу у м.Вінниці вкрай важко.

Разом з тим, дані обставини, навіть за їх наявності, не свідчать про те, що СПД ОСОБА_4 не могла укласти договір оренди іншого приміщення з будь-яким іншим орендодавцем. Крім того, сплата позивачем більше 200 тисяч грн. за користування майном, про що зазначено вище, ніяк не свідчать про важкі обставини, з яких Суборендарем укладено Договір суборенди.

Вимагаючи визнання недійсним Договору суборенди з посиланням на незаконність зазначених у позовній заяві, заяві про уточнення та збільшення позовних вимог від 04.09.2012 р. та в обгрунтуванні позовних вимог від 13.12.2012 р. окремих пунктів Договору суборенди, позивач за первісним позовом не враховує положення ст. 217 ЦК України, відповідно до якої, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач за первісним договором оспорює такі пункти Договору суборенди: 3.2,3.4,3.9,5.1,7.1.3,7.1.8,9.6,9.7,9.8.1,9.11,9.13,10.2,10.5,10.6,11.2.

- Пункт 3.2 Договору суборенди визначає, що сторони дійшли згоди не посвідчувати Договір суборенди нотаріально, і це не суперечить чинному законодавству і не порушує прав позивача.

- Пункт 3.4 Договору суборенди: "Ризик випадкового знищення чи пошкодження Об"єкту суборенди переходить до Суборендаря у момент підписання Акту прийому-передачі Об"єкту суборенди".

Відповідає принципу свободи договору, суті зобов"язання найму, ч. 3 ст. 285 Гоподарського кодексу України, ст. ст.ст. 759, 767 (ч. 3), 771 (ч. 2), 772,773 ЦК України.

- Пункт 3.9 Договору суборенди: "У випадку не підписання Акту повернення об"єкту суборенди Суборендарем, Суборендодавець звільняє об"єкт суборенди від майна, що знаходиться у ньому та може передати об"єкт Суборенди у користування третім особам. Звільнення об"єкту суборенди від майна Суборендаря оформляється актом про звільнення приміщення від майна Суборендаря, що складається комісією у складі представників Суборендодавця та 2(двох) незалежних осіб. Суборендодавець зберігає майно Суборендаря у спеціальному приміщенні. Суборендар зобов"язаний компенсувати Суборендодавцю усі витрати, пов"язані із зберіганням майна згідно виставлених Суборендодавцем рахунків. Акт про звільнення приміщення від майна Суборендаря є підставою для припинення нарахування орендної плати".

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частина 1 ст. 627 ЦК України декларує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.6 Договору суборенди обумовлено зобов"язання Суборендодавця повернути об"єкт суборенди за відповідним актом повернення.

У пункті 3.9 вказаного Договору сторони визначили порядок звільнення об"єкту суборенди, у разі невиконання цього обов"язку Суборендарем, що узгоджується з положеннями ст.ст. 6,526,627, 785 ЦК України та іншими умовами (зокрема п. 3.6) Договору суборенди.

Отже, оспорюваним пунктом 3.9 Договору суборенди не порушено права Суборендаря, оскільки він не передбачає розпорядження майном Суборендаря, а обумовлює звфільнення об"єкту суборенди та зберігання майна Соборендаря. Навпаки, положення цього пункту, у разі його виконання, забезпечує зменшення збитків як Суборендодавця, що могли виникнути внаслідок неможливості користування майном, так і Суборендаря у вигляді зокрема передбаченої законодавством неустойки.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно не погодився з доводами позивача за первісним позовом щодо незаконності вказаного пункту Договору суборенди.

Заслухавши пояснення представників Позивача (за первісним позовом) та Відповідача (за первісним позовом), розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 30 січня 2013 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача (за первісним позовом) та апеляційну скаргу Відповідача (за первісним позовом) - без задоволення, з наступних підстав:

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк . Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди)(ст. 759ЦК України).

Відповідно до ст. 774 ЦК України, до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, крім тих, що укладаються на строк три роки і більше.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, 17.07.2009 р. між ТОВ "Магігранд" (Суборендодавець) та СПД ОСОБА_4 (Суборендар) укладено Договір суборенди №15300/09.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не вважає даний Договір ні нікчемним, ні недійсним з інших підстав (крім п. 10.6), а відтак підстави для реституції за цим договором відсутні. Крім того, договори найму майна, в силу неможливості повернення наймачем отриманих за договором послуг з користування майном, за наявності підстав, можуть визнаватися судом недійсними лише на майбутнє.

Додатковими угодами сторони збільшували орендну плату та інші платежі, пов"язані з користуванням приміщенням.

Останньою підписаною обома сторонами Додатковою угодою №4 від 29.12.2009 р. сторони встановили такі умови:

- розмір орендної плати в січні 2010 р. становить 6000 грн. і з лютого 2010 р. щомісячно - 6000 грн.;

- відтепер об"єктом суборенди буде приміщення № 1126 (перший поверх ТСК "Магігранд" орієнтовною площею 39,3 кв.м., про що внесені відповідні зміни в Додаток № 1 до Договору суборенди;

- наступний розмір експлуатаційних платежів з 01.02.2010 р. становитиме 970,71 грн. щомісячно;

- решта умов Договору суборенди залишаються без змін ( а.с.60 т.5).

Як пояснили представники сторін, у даній Додатковій угоді йдеться про теж саме приміщення № 45, якому присвоєно новий № 1126.

В листопаді 2012 р. було змінено об"єкт суборенди на інше приміщення № 2229, що підтверджується обома сторонами.

Зміна об"єкту суборенди, відповідно до законодавства та умов Договору суборенди не припиняє дію договору.

Додаткових угод №№ 5-8 щодо зміни умов Договору позивач не підписав.

Разом з тим:

Порядок зміни договору визначений ст. 188 Г осподарського кодексу України.

Зокрема вказаною нормою закону передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Разом з тим, відповідно до ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України встановлено: "Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом".

Виходячи з аналізу наведених норм Закону, за відсутності змін до договору у вигляді окремого письмового документу, про досягнення згоди сторін стосовно таких змін на визначених умовах можуть свідчити дії сторін щодо виконання зобов"язань на таких умовах (відвантаження товару, надання та відповідне прийняття у користування приміщення, надання та відповідне прийняття робіт(послуг), акти приймання-передачі робіт(послуг), прийняті стороною для оплати рахунки, документи на оплату рахунків тощо). На цьому зокрема наголошено в Постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2007 р. у справі №9/287-06).

Пунктом 9.8 Договору суборенди сторони передбачили, що розмір орендної плати за користування об"єктом суборенди підлягає перерахунку на момент виставлення Суборендодавцем рахунків, в разі перевищення офіційного курсу долара США значення 7,63 грн. за один долар США.

Відповідно до п. 9.9 Договору суборенди, комунальні платежі сплачуються Суборендарем на підставі виставлених Суборендодавцем рахунків за фактично спожиті комунальні послуги (згідно показників лічильників).

Розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди та експлуатаційних платежів, витрати, пов"язані із рекламою, може бути змінено за ініціативою Суборендодавця у випалдку збільшення податків, зборів, обов"язкових платежів,цін,тарифів,зміни рівня інфляції чи у інших випадках, але завжди із документальним підтвердженням про такі зміни (п.9.11 Договору суборенди).

Розмір орендної плати за користування Об"єктом суборенди та експлуатаційних платежів, витрат, пов"язаних із рекламою, буде збільшено щорічно за ініціативою Суборендодавця на 5%.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на відсутність підписаних Суборендарем додаткових угод (остання підписана ним додаткова угода №4 від 29.12.2009 р.) у період з травня 2010 р. по 31.12.2012 р. він підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором суборенди із збільшеним порівняно із зазначеним у Договорі суборенди та додаткових угодах №№1-4 розміром орендної плати та інших платежів (а.с.129-149 т.4) та за виставленими Суборендодавцем рахунками оплатив вказані платежі у повному обсязі, а також платежі за січень (орендна плата та інші платежі та лютий 2012 р. (орендна плата) (а.с.121-150 т. 1, а.с. 1-86 т.2).

Наведене свідчить про те, що Суборендарем прийнято пропозиції Суборендодавця про збільшення розміру орендної плати та прийнято до оплати інші платежі, що узгоджується з положеннями ст. 188 ГК України, ст.ст. 642,654 ЦК України та відповідає умовам Договору суборенди (зокрема, пунктам 9.8, 9.9, 9.11 Договору).

А відтак, підстави для стягнення з Суборендодавця отриманих від Суборендаря за Договором суборенди платежів відсутні.

Не приймаються судовою колегією Рівненського апеляційного господарського суду доводи позивача (за первісним позовом) стосовно завищення Суборендодавцем площі орендованого Суборендарем приміщення при розрахунку орендної плати, оскільки ці посилання не підтверджені документально (у підписаному обопільно сторонами Додатку 1 до Договору суборенди зазначено орієнтовну ппощу об"єкта оренди 40 кв. м., з матеріалів оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи на будівлю АДРЕСА_1, та пояснень представників сторін в судових засіданнях, випливає, що 1-й та 2-й поверх вказаної будівлі, де знаходились приміщення №45(1126) та №2229, поділені на приміщення, що відгорожені змонтованими тимчасовими перегородками і можуть міняти розміри та конфігурацію у залежності від їх призначення та домовленості суборендодавця і чергового суборендаря), згідно з умовами Договору суборенди розмір орендної плати не ставиться в залежність від площі об"єкта суборенди.

Підтримуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 25898 грн. вартості викраденого майна, позивач за первісним позовом посилається на те, що директор ТОВ "Магігранд" ОСОБА_6 28.03.2012 р. організувала викрадення шляхом застосування фізичної сили майна Суборендаря, яке знаходилось в приміщенні № 2229 другого поверху другого корпусу ТОВ "Магігранд", розташованого за адресою: АДРЕСА_3, в саме:

- для приміщення № 45 були замовлені меблі віртістю 7822 грн., які не можуть бути використані Суборендарем у подальшому;

- для роботи в бутіку № 45 виготовлена вивіска вартістю 3500 грн., яка не може використовуватись у подальшому;

- у бутіку № 2229 знаходилось майно Суборендаря на загальну суму 14576 грн.

Загальна сума викраденого майна з урахуванням того, яке залишалось в бутіку №2229, становить 25898 грн. (а.с.141-146 т.6).

Відповідач за первісним позовом пояснює, що Суборендар, повернувши 30.03.2012 р. приміщення № 2229, не звільнив його від належного йому майна, внаслідок чого майно Суборендаря здано на зберігання суб"єкту підприємницької діяльності ОСОБА_8; і на даний час СПД ОСОБА_4 відмовляється отримати це майно зі зберігання.

Представник позивача за первісним позовом пояснив, що вказане майно втратило свою товарну цінність, а тому відповідач має відшкодувати позивачу вартість цього майна.

Обставини, що стосуються тверджень про викрадення майна, розслідуються в порядку кримінального судочинства і до компетенції господарського суду не відносяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що, у разі припинення договору найму наймач зобов"язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, і якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або устані, який було обумовлено в договорі.

Позивач за первісним позовом не надав суду доказів щодо перешкод для вивезення його майна з приміщення № 2229 у момент припинення Договору суборенди та щодо отримання його у ТОВ "Магігранд" на даний час.

Неможливість подальшого використання меблів та вивіски, на чому наполягає позивач за первиним позовом, обгрунтовуючи зазначені позовні вимоги, не свідчить про викрадення цього майна та не дає підстав для стягнення його вартості з Орендодавця.

Позивачем не надано достеменних доказів щодо того, яке саме майно знаходилось у бутіку 2229, на яку суму та стосовно того, що саме зазначене в позовній заяві (а.с.23-25 т.1) та обгрунтуванні позовних вимог (а.с. 142-144 т.6) майно знаходиться у відповідача.

Наведені позивачем документи (а.с. 144 т.6): не підтверджують ці обставини, оскільки "Акти моєї власності майна, яке перебувало в бутіку № 2229" є односторонніми, договори та накладні, на які посилається позивач, свідчать лише про домовленість останнього з іншими особами та про придбання у різний час товарів.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що майно Суборендаря передане на зберігання іншій особі і ТОВ "Магігранд" несе витрати на оплату його зберігання, однак ним не надано будь-яких доказів на підтвердження факту передачі майна Суборендаря на зберігання та стосовно того, яке саме майно та на яку суму знаходиться на зберіганні.

Позивач за первісним позовом просив також стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.

Ці позовні вимоги були мотивовано наступним:

Директором ТОВ "Магігранд" ОСОБА_6 вчинено незаконні дії стосовно ОСОБА_4: 28.03.2012 р. за її вказівкою громадська охорона та співробітник внутрішніх військ вчинили напад із застосуванням фізичної сили на ОСОБА_4 та її відвідувачів, внаслідок чого остання отримала психолого-емоційні перевантаження та перебувала на лікарняному з діагнозом (загроза переривання вагітності, лікарняний лист серії АВУ № 355997 від 28.03.2012 р. ОСОБА_4 втратила роботу, не мала можливості достатньо харчуватись, лікуватись та задовольняти соціальні потреби сімейного життя, страждала, відчувала себе приниженою. Директор ТОВ "Магігранд" допустила пряме втручання в приватне життя, збирає відносно позивача та її сім"ї інформацію, робить все, щоб фізично знищити її сім"ю, позбавити коштів, які отримує її чоловік ОСОБА_9, який за вказівкою директора ТОВ "Магігранд" був викликаний керівником служби, де працює. Внаслідок незаконних та зловмисних дій директора ТОВ "Магігранд", ОСОБА_4 була вимушена надавати з даного питання пояснення та лікуватись.

Отримана ОСОБА_10 моральна шкода підтверджується тим, що з 01.12.2011 р. по травень 2012 р. вона не мала заробітної плати; 28.03.2012 р. відповідач застосував фізичну силу на робочому місці позивача з нанесенням тілесних ушкоджень рідним, близьким людям; з вини відповідача зруйнована підприємницька діяльність позивача.

Згідно з ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством

Главою 25 Господарського кодексу України передбачено відшкодування шкоди у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому обов"язковою умовою для стягнення збитків є доведення позивачем факту порушення господарського зобов"язання, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий зв"язок між правопорушенням та збитками. В свою чергу, відповідач має право доводити відсутність вини у спричиненні збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 4 частини другої цієї статті встановлено, що для юридичної особи моральна шкода полягає у приниженні її ділової репутації.

На цьому зокрема наголошено у Постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2011 р. № 9/78.

В господарських правовідносинах та господарських спорах, що підвідомчі господарським судам, фізична особа-приватний підприємець це суб"єкт господарювання, що за своїми правами і обов"язками прирівнюється до юридичної особи (глави 4,6 ГК України, ст. 1 ГПК України).

Позивач за первісним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди, не зазначав про приниження його ділової репутації, а обгрунтовує ці вимоги отриманням фізичних і душевних страждань від неправомірних дій керівника ТОВ "Магігранд" та інших осіб по відношенню до ОСОБА_4 та її близьких як фізичних осіб.

Обставини, на які позивач посилався, не свідчать про отримання ним моральної шкоди як суб"єктом підприємницької діяльності, внаслідок порушення господарського зобов"язання, що може бути предметом розгляду господарським судом.

Судова колегія погоджується з судоп першої інстанції, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом в тому, що посилання позивача за первісним позовом на зловживання Товариством "Магігранд" монопольним становищем, внаслідок чого приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено вищезазначений Договір суборенди на невигідних умовах та згодом отримано збитки і моральну шкоду. Суборендодавець - ТОВ "Магігранд" не є монополістом стосовно Суборендаря- СПД ОСОБА_4; визнання суб"єкта господарювання таким, що займає монопольне становище на ринку, здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про захист економічної конкуренції конкуренції".

Як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Магігранд" подано до фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_4 зустрічний позов, який мотивовано тим, орендні правовідносини за Договором суборенди припипинені сторонами 30.03.2012 р., разом з тим, Суборендодавець не сплатив орендну плату за березень 2012 р. у сумі 7190 грн. та коштів у компенсацію експлуатаційних витрат в сумі 1558,84 грн. за лютий 2012 р. та 1613,66 грн. за березень 2012 р. Також позивач за зустрічним позовом посилається на те, що вимушений витрачати кошти на зберігання майна відповідача, яке здійснюється приватним підприємцем ОСОБА_8, що стверджується договором з останньою від 09.04.2012 р., актом наданих послуг та банківською випискою про перерахування зберігачу 1493 грн.

Правовідносини за Договором суборенди продовжувались між сторонами до 30.03.2012 р., зміни розміру орендної плати та інших платежів погоджувались сторонами шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виставлення рахунків та оплати цих рахунків Суборендарем.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2012 р. сторонами не підписано, разом з тим Суборендодавець виставив Суборендарю рахунок на оплату оренди за березень в сумі 7190 грн.(за вирахуванням 3000 грн., сплачених раніше), яка відповідачем не сплачена і яку позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача.

Разом з тим, останній розмір орендної плати, що був погоджений сторонами шляхом виставлення рахунку та оплати його, становив 9100 грн. за лютий 2012 р. (а.с.84 т.2).

Отже, відсутні підстави вважати, що орендна плата за березень 2012 року погоджена сторонами у сумі 10190 грн.

Строк користування відповідачем об"єктом суборенди закінчився 29.03.2012 р. (30.03.2012 р. підписано акт повернення приміщення).

Отже, вартість оренди за березень 2013 р. становить 8512,9 грн. (9100 грн. : 31 день х 29 днів).

Враховуючи сплату Суборендарем гарантійного платежу 3000 грн., що зарахований у вартість оренди за останній місяць оренди, заборгованість відповідача по оплаті оренди за березень 2012 р. становить 5512,9 грн.

Доказів виставлення рахунків на оплату комунальних та інших платежів за лютий, березень 2012 р., а також доказів на підтвердження розміру фактичних витрат Суборендодавця, що підлягають відшкодуванню Суборендарем за Договором суборенди, за вказані місяці позивач за зустрічним позовом не надав. А тому, позовні вимоги в частині стягнення 1090 грн. орендної плати та 3172,5 грн. компенсації експлуатаційних витрат задоволенню не підлягають.

Також позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження позовних вимог щодо стягнення 1493 грн. у відшкодування витрат на зберігання майна відповідача. Надані в обгрунтування вказаних вимог копія Договору суборенди приміщення у будинку АДРЕСА_4, укладеного 09.04.2012 р. між ТОВ "Магігранд" та фізичною особою-приватним підприємцем ОСОБА_11. (надана до суду першої інстанції 30.01.2013 р. з додатковими поясненнями від 29.01.2013 р.), копія Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору б/н від 09.04.2012 р., відповідно до якого оренда приміщення в квітні-липні становить 1493 грн. та виписка банку щодо перерахування вказаної суми на рахунок приватного підприємця ОСОБА_11 не підтверджують передачу ФОП ОСОБА_11 майна на зберігання, отримання від останньої послуг по зберіганню майна відповідача та оплату послуг саме зі зберігання цього майна. Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи Скаржників Позивача (за первісним позовом) та Відповідача (за первісним позовом) викладені у апеляційних скаргах є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Місцевим господарським судом правильно розподілені судові витрати у відповідності із ст.49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", зокрема щодо покладення на позивача за первісним позовом витрат по судовому збору в частині відмови в позові про стягнення моральної шкоди.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги позивача (за первісним позовом) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та відповідача (за первісним позовом) Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" на рішення господарського суду Вінницької області від 30 січня 2013 року у справі №9/43/2012/5003 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 30 січня 2013 року у справі №9/43/2012/5003 залишити без змін.

3. Матеріали справи №9/43/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.