Рішення

від 02.04.2013 по справі 916/203/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2013 р.Справа № 916/203/13-г

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕР-ЕКСПОРТ"

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЛЕКС УКРАЇНА"

про стягнення 6268319,72грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Ященко К.С. - довіреність;

Від відповідача: Грицюк В.В. - довіреність;

В судовому засіданні 02.04.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Грицюк В.В. - довіреність;

Суть спору: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕР-ЕКСПОРТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЛЕКС УКРАЇНА" про стягнення заборгованості за договором поставки №01-0305/12 від 03.05.2012р. в сумі 5655926,79грн., яка складається з основного боргу в розмірі 4898478,07грн., пені в сумі 692245,29грн., інфляційних нарахувань в розмірі 8306,56грн. та 3% річних в сумі 56896,87грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2013р. було порушено провадження по справі №916/203/13-г.

Ухвалою господарського суду Одеської області 25.03.2013р. розгляд справи був продовжений на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Позивач неодноразово надав до суду заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до останньої заяви від 20.03.2013р. позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №01-0305/12 від 03.05.2012р. в сумі 6268319,72грн., яка складається з основного боргу в розмірі 4898478,07грн., пені в сумі 927096,52грн., інфляційних нарахувань в розмірі 358296,20грн. та 3% річних в сумі 84448,93грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕР-ЕКСПОРТ", згідно з вказаними уточненнями є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов відповідно якого позовні вимог визнає частково в сумі 960680,26грн., в решті позовних вимог просить суд відмовити.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на той факт що копії рахунків-фактур на оплату за поставлений товар за Договором поставки №1-0305/12 від 03.05.2012р. ані засобами електронного або факсимільного зв'язку, ані поштою, ані будь яким іншим шляхом отримані від Позивача не були, в зв'язку з чим строк на оплату за отриманий товар не настав. Крім того, відповідач зазначає що акт звірки станом на листопад 2012р. підписаний Наумовою С.В. - особою, яка жодних повноважень на таке підписання ані згідно статуту ТОВ „ДІЛЕКС УКРАЇНА", ані на підставі довіреності не мала.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.04.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

03.05.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕР-ЕКСПОРТ" (Постачальник) та товариством з обмежено відповідальністю „ДІЛЕКС УКРАЇНА" (Покупець) був укладений договір поставки №1-0305/12 (далі договір).

Пунктом 9.2 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 (тридцять першого) грудня 2012р. включно, але у будь якому разі діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Згідно п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю олію соняшникову нерафіновану (далі - Товар), що відповідає по якості ДСТУ 4492:2005: „Олія соняшникова нерафінована першого ґатунку, наливом", а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити Постачальникові його вартість. Партія Товару - це Товар, який поставляється Постачальником Покупцеві на підставі Специфікації, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.2 договору).

Поставка відбувається автомобільним транспортом - автоцистерни, надані Покупцем (п.3.3 договору). Строки поставки кожної партії Товару узгоджується Сторонами в Специфікаціях (п.3.4 договору). Зобов'язання Постачальника передати товару Покупцю вважається виконаним в момент передачі товару перевізнику Покупця у відповідності з базисом поставки, завантаженим у транспортний засіб наданий Покупцем. Датою поставки Товару вважається дата, визначена в товарно-транспортній накладній, виданої на кожний автотранспорт Покупця та відповідає даті, вказаній у видаткових документах Постачальника, оформлених належним чином (п.3.5 договору).

Право власності на Товар, а також ризики його випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки Товару (Партії Товару), визначеного у відповідності з п. 3.5 Договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що кількість Товару, що поставляється згідно цього Договору, визначається в Специфікаціях до цього Договору, які підписуються Сторонами щодо кожної партії Товару та є невід'ємними частими цього Договору.

Розділом 2 договору визначено ціна та умови платежу. Так, відповідно п. 2.1 договору передбачено, що загальна вартість Товару складається з сукупності вартостей всіх Партій Товару, поставлених за весь термін дії Договору. Вартість (ціна) партії Товару і вартість (ціна) одиниці (однієї тонни) Товару (ціна Договору) узгоджується Сторонами в Специфікаціях (п.2.2 договору). Оплата Товару проводиться Покупцем в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Порядок оплати партії Товару узгоджується Сторонами в Специфікації (п.2.3 договору). Сума Договору визначається як сума всіх партій Товару, поставлених в період строку дії даного Договору (п.2.4 договору). Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.2.5 договору).

На виконання умов договору між Позивачем та Відповідачем були підписні Специфікації.

Специфікація №1 від 03.05.2012р., відповідно якої в період з 04.05.2012р. по 25.05.2012р. Позивачем було поставлено товар у кількості 663.560 т за ціною 10225грн. на загальну суму 6784901грн.

Специфікація №2 від 24.05.2012р., відповідно якої в період з 24.05.2012р. по 25.05.2012р. Позивачем було поставлено товар у кількості 155.710 т за ціною 10330грн. на загальну суму 1608484,30грн.

Специфікація №3 від 30.05.2012р., відповідно якої в період з 30.05.2012р. по 06.06.2012р. Позивачем було поставлено товар у кількості 582.204 т за ціною 9330грн. на загальну суму 5431963,32грн.

Специфікація №4 від 05.06.2012р., відповідно якої в період з 05.06.2012р. по 11.06.2012р. Позивачем було поставлено товар у кількості 763.560 т за ціною 9220грн. на загальну суму 7 040023,20грн.

Специфікація №5 від 06.07.2012р., відповідно якої в період з 06.07.2012р. по 10.07.2012р. Позивачем було поставлено товар у кількості 256.790 т за ціною 9500грн. на загальну суму 2439505грн.

Специфікація №6 від 02.08.2012р., відповідно якої в період з 02.08.2012р. по 03.08.2012р. Позивачем було поставлено товар у кількості 258.350 т за ціною 9800грн. на загальну суму 2531830грн.

Специфікація №7 від 06.08.2012р., відповідно якої в період з 06.08.2012р. по 07.08.2012р. Позивачем було поставлено товар у кількості 142.220 т за ціною 9950грн. на загальну суму 1415089грн.

Специфікація №8 від 10.08.2012р., відповідно якої в період з 10.08.2012р. по 20.08.2012р. Позивачем було поставлено товар у кількості 442.380 т за ціною 9950грн. на загальну суму 4401681грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару в кількості 3264.774 т на загальну суму 31653476,82грн. Одержання відповідачем товару підтверджується підписаними уповноваженим представником Відповідача та скріплені печаткою видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте відповідач свої грошові зобов'язання за договором поставки в повному обсязі не виконав, так в період з 07.05.2012р. по 20.08.2012р. здійснив оплату вартості отриманого товару на загальну суму 26754998,75грн., залишок неоплаченої вартості товару склав 4898478,07грн.

Крім того позивач також вказує, що між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №1-0305/12 від 03.05.2012р. станом на 26.11.2012р. складає 4898478,07грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором поставки №1-0305/12 від 03.05.2012р. щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕР-ЕКСПОРТ" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав .

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №1-0305/12 від 03.05.2012р. в сумі 4898478,07 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №1-0305/12 від 03.05.2012р., а саме не сплатив позивачу вартість поставленого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 927096,52грн.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Частиною сьомою названої статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами ( ч.3 ст.6 ЦК України).

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, на думку суду, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому сума пеня яка підлягає задоволенню складає 379957,61 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 84448,93грн. та інфляційні нарахування в сумі 358296,20грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЛЕКС УКРАЇНИ" трьох відсотків річних в розмірі 84448,93грн. та інфляційні нарахування в сумі 358296,20грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так щодо тверджень відповідача відносно неотримання рахунків-фактур та в зв'язку з цим ненастання строку на оплату, то суд зазначає наступне. В матеріалах справи містяться докази надсилання Позивачем на електрону адресу Відповідача рахунків на оплату. Втім, відсутність або не отримання Відповідачем рахунків-фактур на оплату не відміняє обов'язку Відповідача щодо оплатити за поставлений товар. Твердження відповідача щодо ненастання строку на оплату товару, в зв'язку з не виставленням Позивачем рахунків-фактур, не приймаються судом до уваги оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розмінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити прийнятий ним товар за Договором поставки. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо не отримання останнім рахунків-фактур на поставлений за видатковими накладними на товар. Відповідач товар за договором поставки прийняв, доказів повернення товару не надав. Отже, зобов'язання Відповідача оплатити за отриманий товар виникло з дати постави товару та не пов'язано із наявністю або відсутністю рахунків-факту, та не звільняє Відповідача від обов'язку здійснити оплату за Договором поставки. Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 20.05.2010р. №18/32123, від 23.12.2010р. №28/266-10 та від 23.05.2011р. №6/507(05-6-42/409).

Що ж до посилань Відповідача відносно відсутності у особи яка підписала акт звірки взаєморозрахунків повноважені на ці дії, то суд зазначає що Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження цього факту, яка того вимагає чине законодавство, зокрема ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЛЕКС УКРАЇНА" (65015, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 64, корпус Б, кв. 67; код ЄДРПОУ: 35992751) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕР-ЕКСПОРТ" (83049, м. Донецьк, вул. Лебединського, 7Б; код ЄДРПОУ 36694822) 4898478 (чотири мільйони вісімсот дев'яносто вісім тисяч чотириста сімдесят вісім)грн.. 07 коп. - основного боргу, 84448 (вісімдесят чотири тисячі чотириста сорок вісім) грн.. 93 коп. - 3% річних, 379957 (триста сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 61 коп. - пені, 358296 (триста п'ятдесят вісім тисяч двісті дев'яносто шість) грн.. 20 коп. - інфляційні нарахування та 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. - судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.04.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.