Постанова

від 15.08.2013 по справі 916/203/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р.Справа № 916/203/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : Грицюк В.В. (довіреність № б/н від 22.02.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ділекс Україна"

на рішення господарського суду Одеської області від „02" квітня 2013 року

по справі № 916/203/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Експорт "

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ділекс Україна"

про стягнення 6 268 319 грн. 72 коп.

В С Т А Н О В И В :

23.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер-Експорт " (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ділекс Україна" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 655 926,79 грн., з яких сума основного боргу складає 4 898 478,07 грн., 3% річних 56 896,87 грн., інфляційні нарахування у сумі 8 306,56 грн. та пеня у сумі 692 245,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору поставки № 1-0305/12 від 03.05.2012 року та специфікацій до нього в частині сплати за надані послуги, а саме розрахунку не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 4 898 478,07 грн., на яку ТОВ „Інтер-Експорт " згідно ч.1 ст.230 ГК України та ч.2 ст.625 ЦК України нарахувало пеню у сумі 692 245,29 грн., 3% річних 56 896,87 грн. та інфляційні нарахування у сумі 8 306,56 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово подавав заяви про уточнення позовних вимог. Так, відповідно до останньої заяви від 20.03.2013 року про уточнення позовних вимог, на підставі статті 22 ГПК України, просить стягнути з ТОВ „Ділекс Україна" загальну суму 6 268 319,72 грн., з якої сума основного боргу складає 4 898 478,07 грн., 3% річних складають 84 448,93 грн., інфляційні нарахування у розмірі 358 296,20 грн. та розмір пені у сумі 927 096,52 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2013 року по справі № 916/203/13-г (суддя Погребна К.Ф.) позовні вимоги ТОВ „Інтер-Експорт " задоволені частково. Стягнуто з ТОВ „Ділекс Україна" на користь ТОВ „Інтер-Експорт " 4 898 478,07 грн. - основний борг, 84 448,93 грн. - 3% річних, 379 957,61 грн. - пені , 325 296,20 - інфляційні нарахування та 68 820,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті задоволення позовних вимог ТОВ „Інтер-Експорт " відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року. Таким чином, судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому сума пені яка підлягає задоволенню складає 379 957,61 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Ділекс Україна" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить рішення від 02.04.2013 року по справі №916/203/13-г скасувати частково, встановивши, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню складає 4 840 301,64 грн.. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим частково виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що в межах специфікації № 4 від 05.06.2012 року до договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 441 823,60 грн. та було виставлено рахунок № 363 від 06.06.2012 року. Проте, за зазначеним вище рахунком ТОВ „Ділекс Україна" здійснило 3 оплати, а саме:

- 12.06.2012 року на суму 700 000,00 грн., у тому числі ПДВ 116 666,67 грн.;

- 15.06.2012 року на суму 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 83 333,33 грн.;

- 15.06.2012 року на суму 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ 50 000,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості ТОВ „Ділекс Україна" перед позивачем складає 4 840 301,64 грн.

ТОВ „Інтер-Експорт " надало до суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Ділекс Україна", в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Представник ТОВ „Ділекс Україна" подало до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 916/203/13-г до розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/1580/13 яка пов'язана з даною справою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 року апеляційне провадження по справі № 916/203/13-г зупинено до вирішення справи № 916/1580/13 у господарському суді Одеської області.

Так, до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ТОВ „Інтер-Експорт " про поновлення провадження у справі №916/203/13-г у зв'язку із тим, що спір між сторонами щодо визнання недійсним договору поставки від 03.05.2012 року № 1-0305/12 вирішено господарським судом Одеської області, що документально підтверджується.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року провадження по справі № 916/203/13-г було поновлено з 15.08.2013 року та призначено до розгляду.

Представник ТОВ „Інтер-Експорт " подало до суду клопотання, відповідно до якого просить розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Ділекс Україна" без його участі.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судових засіданнях пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 03.05.2012 року між ТОВ „Інтер-Експорт " (постачальник) та ТОВ „Ділекс Україна" (покупець) було укладено Договір поставки № 1-0305/12, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану (товар), що відповідає по якості ДСТУ 4492:2005: „Олія соняшникова нерафінована першого ґатунку, наливом ", а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити постачальникові його вартість (т.1 а.с.12-14).

Партія товару - це товар, який поставляється Постачальником покупцеві на підставі Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.2).

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна вартість товару складається з сукупності вартостей всіх партій товарів товару, поставлених за весь термін дії Договору.

Вартість (ціна) партії товару і вартість (ціна) одиниці (однієї тонни) Товару (ціна Договору) узгоджуються сторонами в специфікаціях (п.2.2)

Пунктом 2.3 Договору визначено, що оплата товару проводиться покупцем в безготівковій формі і в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок оплати партії товару узгоджується сторонами в специфікації.

Розділом 3 Договору передбачені умови поставки. Так, пунктом 3.4 Договору передбачено, що строки поставки кожної партії товару узгоджується сторонами в специфікаціях.

Зобов'язання постачальника передати товару покупцю вважається виконаним в момент передачі товару перевізнику покупця у відповідності з базисом поставки, завантаженим у транспортний засіб наданий покупцем. Датою поставки товару вважається дата, визначена в товарно-транспортній накладній, виданої на кожний автотранспорт покупця та відповідає даті, вказаній у видаткових документах постачальника, оформлених належним чином (п.3.5).

Пунктом 3.6 Договору визначено, що право власності на товар, а також ризики його випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару (партії товару), визначеного у відповідності з п. 3.5 Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору передбачено, що кількість товару, що поставляється згідно цього Договору, визначається в специфікаціях до цього Договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частими цього Договору.

У випадку порушення своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п.6.1 Договору).

У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного Договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу (п.6.2).

У випадку не поставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов Договору, постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього неустойку у розмірі 0,1% загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення (п.6.3).

Відповідно до п.6.4 Договору, сплата штрафних санкцій (неустойки, пені), а також відшкодування збитків не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань за договором.

Збитки за Договором відшкодовуються в повній сумі понад штрафні санкції (неустойку, пеню).

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2012 року включно, але у будь якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

На виконання умов Договору № 1-0305/12 від 03.05.2012 року між ТОВ „Інтер-Експорт " та ТОВ „Ділекс Україна" були підписані Специфікації:

- Специфікація №1 від 03.05.2012 року, відповідно якої в період з 04.05.2012 року по 25.05.2012 року Позивачем було поставлено товар у кількості 663.560 тонн за ціною 10 225,00 грн. на загальну суму 6 784 901,00 грн.

- Специфікація №2 від 24.05.2012 року, відповідно якої в період з 24.05.2012 року по 25.05.2012 року Позивачем було поставлено товар у кількості 155.710 тонн за ціною 10 330,00 грн. на загальну суму 1 608 484,30грн.

- Специфікація №3 від 30.05.2012 року, відповідно якої в період з 30.05.2012 року по 06.06.2012 року Позивачем було поставлено товар у кількості 582.204 тонн за ціною 9 330,00 грн. на загальну суму 5 431 963,32 грн.

- Специфікація №4 від 05.06.2012 року, відповідно якої в період з 05.06.2012 року по 11.06.2012 року Позивачем було поставлено товар у кількості 763.560 тонн за ціною 9 220,00 грн. на загальну суму 7 040 023,20 грн.

- Специфікація №5 від 06.07.2012 року, відповідно якої в період з 06.07.2012 року, по 10.07.2012 року Позивачем було поставлено товар у кількості 256.790 тонн за ціною 9 500,00 грн. на загальну суму 2 439 505,00 грн.

- Специфікація №6 від 02.08.2012 року, відповідно якої в період з 02.08.2012 року по 03.08.2012 року Позивачем було поставлено товар у кількості 258.350 тонн за ціною 9 800,00 грн. на загальну суму 2 531 830,00 грн.

- Специфікація №7 від 06.08.2012 року, відповідно якої в період з 06.08.2012 року по 07.08.2012 року Позивачем було поставлено товар у кількості 142.220 тонн за ціною 9 950,00 грн. на загальну суму 1 415 089,00 грн.

- Специфікація №8 від 10.08.2012 року, відповідно якої в період з 10.08.2012 року по 20.08.2012 року Позивачем було поставлено товар у кількості 442.380 тонн за ціною 9 950,00 грн. на загальну суму 4 401 681,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Інтер-Експорт " поставило, а ТОВ „Ділекс Україна" прийняло товар у загальній кількості 3264.774 тонн на суму 31 653 476,82 грн., що підтверджуються відповідними податковими та видатковими накладними які підписані обома сторонами та скріплені печатками та наявні в матеріалах справи.

Між тим, ТОВ „Ділекс Україна" свої зобов'язання за Договором поставки № 1-0305/12 від 03.05.2012 року належним чином не виконало, а здійснило оплату вартості отриманого товару на загальну суму 26 754 998,75 грн., що підтверджується реєстром кредитових операцій (вхідних надходжень) документів по контрагенту ТОВ „Ділекс Україна" за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року (т.2 а.с.13-22).

Так, заборгованість у розмірі 4 898 478,07 грн. по Договору поставки також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний та скріплений печатками обома сторонами (т.2 а.с.29).

Таким чином, заборгованість ТОВ „Ділекс Україна" перед ТОВ „Інтер-Експорт " по вищезазначеному Договору поставки складає 4 898 478,07 грн.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Інтер-Експорт " та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ „Ділекс Україна", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання. (статті 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ „Інтер-Експорт ", як постачальником, та ТОВ „Ділекс Україна", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з поставкою/покупкою товару, про що 03.05.2012 року було укладено відповідний Договір поставки № 1-0305/12.

Так, Договір поставки № 1-0305/12 від 03.05.2012 року є підставою для виникнення у сторін (ТОВ „Інтер-Експорт " та ТОВ „Ділекс Україна") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Між тим, як встановлено матеріалами справи, ТОВ „Ділекс Україна" свої зобов'язання відповідно до умов договору поставки належним чином не виконало, а саме розрахувалося частково у сумі 26 754 998,75 грн., залишивши непогашеною суму бору у розмірі 4 898 478,07 грн.

Відповідач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до специфікації № 4 від 05.06.2012 року, ТОВ „Інтер-Експорт " був поставлений товар за видатковою накладною у кількості 156,380 тонн на загальну суму 1 441 823,60 грн. та виставлений рахунок № 363 від 06.06.2012 року на суму 1 441 823,60 грн., який сплачений позивачем на загальному розмірі 1 500 000,00 грн., а саме:

- від 12.06.2012 року - на суму 700 000,00 грн.;

- від 15.06.2012 року - на суму 500 000,00 грн.;

- від 15.06.2012 року - на суму 300 000,00 грн.

В свою чергу, відповідно до зазначеного вище рахунку № 363 від 06.06.2012 року скаржник стверджує, що було здійснено переплату у розмірі 58 176,40 грн.

Проте, посилання ТОВ „Ділекс Україна" на здійснення переплати за рахунком № 363 від 06.06.2012 року судовою колегією до уваги не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до специфікації № 3 від 30.05.2012 року, позивачем був поставлений товар у кількості 184.470 тонн на загальну суму 1 721 105,10 грн., згідно із видаткової накладної № 365 від 31.05.2012 року та виставлений рахунок № 354 від 31.05.2012 року, який був сплачений відповідачем на загальну суму 1 662 928,70 грн., відповідно до платежів від 11.06.2012 року на суму 603 269,23 грн., від 18.06.2012 року на суму 1 000 000,00 грн. та від 27.06.2012 року на суму 59 659,47 грн., залишивши непогашеною за рахунком № 345 від 31.05.2012 року суму у розмірі 58 176,40 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході апеляційного провадження, здійснюючі оплату від 27.06.2012 року на суму 59 659,47 грн. за рахунком № 354 від 31.05.2012 року, відповідач не доплатив суму у розмірі 58 176,40 грн., яка була переплачена за рахунком № 363 від 06.06.2012 року.

В матеріалах справи відсутні листи, письмові звернення відповідача до ТОВ „Інтер-Експорт ", про повернення зайво сплаченої суми у розмірі 58 176,40 грн.

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 23.07.2013 року по справі № 916/1580/13 (суддя Демешин О.А.) за позовом ТОВ „Ділекс Україна" до ТОВ „Інтер-Експорт " про визнання договору поставки № 1-0305/12 від 23.07.2013 року недійсним, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Таким чином, обґрунтовано та правомірно місцевим господарським судом стягнуто з ТОВ „Ділекс Україна" на користь ТОВ „Інтер-Експорт " основну суму боргу у розмірі 4 898 478,07 грн.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного Договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на вищевикладене, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ТОВ „Інтер-Експорт " та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 379 957,61 грн., яку з вищезазначених підстав було самостійно розраховано та визначено її розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 9/107 від 21.04.2011 року та по справі № 3/82 від 25.01.2011 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ТОВ „Інтер-Експорт " та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 84 448,93 грн. - 3% річних та інфляційних нарахувань у розмірі 358 296,20 грн.

Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Ділекс Україна", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ТОВ „Ділекс Україна" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Інтер-Експорт ".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської від 02.04.2013 року по справі № 916/203/13-г відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Ділекс Україна" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ділекс Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „02" квітня 2013 року по справі № 916/203/13-г залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „16" серпня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров