Постанова

від 29.03.2013 по справі 811/85/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 року Справа № 811/85/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 року №001501710.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі висновків викладених у акті від 03.08.2012 року №52/1710/2575217757 про результати позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ріо Гранде» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року винесено податкове повідомлення рішення від 21.08.2012 року №001501710. На думку позивача, висновки викладені в акті перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач протиправно посилається в акті, що підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ПП «Ріо Гранде» в рамках укладених угод, які є нікчемними, оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2011року, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Всі господарські операції ФОП ОСОБА_1 з ПП «Ріо Гранде», зазначені в акті перевірки, оформлено належним чином відповідними первинними документами та відображено в його бухгалтерському та податковому обліках у відповідності до норм чинного законодавства України.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит підтверджується належним чином складеними первинними документами, які дають право на формування податкового кредиту.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушення позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

29.03.2013 року представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами (а.с.131).

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.130).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття сторін та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 29 березня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Ріо Гранде», обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 11.06.2009 року Гайворонською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а.с.23) та у перевіряємий період був платником податку на додану вартість.

На підставі наказу №189 від 18.07.2012 року посадовою особою податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку за результатами якої складено акт №52/1710/2575217 від 03.08.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Ріо Гранде» (ЄДРПОУ 37297916) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року (далі акт перевірки, а.с.8-14).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення, в т.ч. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року сплаченого ПП «Ріо Гранде» в вартості отриманих товарів (робіт, послуг) в сумі податку на додану вартість 41594,67 грн. за рахунок включення до його складу податку з придбаного товару по нікчемних правочинах укладених з ПП «Ріо Гранде» що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 41594,67 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 року №001501710, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41594,67грн. за основним платежем та 20797,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.15).

Позивачем оскаржувалось податкове повідомлення - рішення від 21.08.2012 року №001501710 до ДПС у Кіровоградській області та ДПС України проте, скарги були залишені без задоволення а податкове повідомлення - рішення без змін (а.с.73-77).

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Ріо Гранде» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір поставки №0209 від 02.09.2011 року (а.с. 79).

На виконання умов вищезазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю сою товарну (надалі товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар у строки визначені Договором, кількість та ціна товару визначаються у видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної виписаної ПП «Ріо Гранде» (а.с.81).

Визначення вартості та фактичне отримання товару підтверджується видатковою накладною (а.с.80).

Фактичне перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними(а.с.88-89).

Придбану сою, ФОП ОСОБА_1 використав у власній господарській діяльності, що підтверджується договором поставки №11-133 від 01.07.2011 року (а.с.102-104).

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту-Кодекс), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до статті 198.3 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до статті 201 Кодексу, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом статті 198.2 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ПП «Ріо Гранде» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товарів чи робіт; в свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим Податковим кодексом України.

Щодо визнання договору між позивачем та ПП «Ріо Гранде» нікчемним, то суд, надавши оцінку представленим доводам, дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього. Суд вважає за необхідне зазначити, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А проведення операцій що не створюють юридичних наслідків здійснених позивачем, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з ПП «Ріо Гранде» а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Більш того, у разі якщо ж такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку в третій ланці ланцюга господарських операцій права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові №06/47 від 11.10.2006 року.

Реальність господарських операцій, за результатами яких у позивача виникло право на податковий кредит, перевірена відповідачем, знайшла підтвердження в ході розгляду справи.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Ріо Гранде» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.78).

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Гайворонська МДПІ не довела суду фактів не створення юридичних наслідків господарських операцій, обізнаності позивача щодо діяльності осіб з контрагентами своїх постачальників та контрагентів зі своїми постачальниками, зокрема щодо створення їх із протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на вилучення коштів державного бюджету шляхом безпідставного одержання відшкодування ПДВ тощо. Суду також не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг), отримав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правомірності віднесення до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 року №001501710 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 21.08.2012 року №001501710.

3.Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОК НОМЕР_1 судові витрати в сумі 623 (шістсот двадцять три) грн. 92 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук