Рішення

від 02.04.2013 по справі 918/232/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2013 р. Справа № 918/232/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі ДП «Укроборонпром», Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (надалі - ДП «Житомирський бронетанковий завод»), смт. Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області

до відповідача Публічне акціонерне товариство «Рівненський завод «Газотрон» (надалі - ПАТ «Рівненський завод «Газотрон»), м. Рівне

про стягнення 325 000 грн. 00 коп.

представники:

від позивача: -Шевченко Б.В. - представник, Слівінський А.О. - представник;

від відповідача: - Похилюк С.В. - представник;

від органу прокуратури: - Барілов Д.В. - старший прокурор посвідчення видане № 012685

від 05.11.2012 р.

Представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу - не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі ДП «Укроборонпром», Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», до ПАТ «Рівненський завод «Газотрон» про стягнення грошових коштів на суму 325 000, 00 грн., сплачених позивачем в рахунок попередньої оплати за договором № 156 від 10.12.2007 року.

Ухвалою господарського суду від 19 лютого 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2013р.

04 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником ПАТ «Газотрон» подано відзив на позовну заяву від 04.03.2013р. (вхідний номер канцелярії суду 2513/13) з додатками , в якому відповідач заявлений позов визнає повністю і просить суд згідно ст. 83 ГПК України відстрочити його виконання строком на 6 (шість) місяців.

05 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від прокурора надійшов супровідний лист № 503 вих-13 від 04.03.2013 року (вхідний номер канцелярії суду 2584/13) в додатках до якого останній надав документи частина яких витребовувалися ухвалою суду від 19.02.2013р. Зокрема довідку подано про те, що в провадженні господарського суду або іншого органу, якій діє в межах своєї компетенції, немає (не було) справи з господарського спору між ДП «Житомирський бронетанковий завод» та ПАТ «Рівненський завод «Газотрон», про той же предмет і з тих же підстав; витяг з ЄДР з відомостями про ПАТ «Рівненський завод «Газотрон»; письмові пояснення, в яких прокурор наводить обставини і факти які підтверджують право Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону звертатися з позовом в інтересах Держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» в особі підприємств учасників Концерну, зокрема ДП «Житомирський бронетанковий завод».

05 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник ДК «Укроборонпром» подав письмові пояснення (вхідний номер канцелярії суду 2517/13) в яких представник просить суд задовольнити позовні вимоги Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону, в додатках до пояснень представник ДК «Укроборонпром» надав наступні документи: належним чином завірену копію Постанови Кабінету міністрів України від 31.08.2011р. № 993 «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром»; належним чином завірена копія Статуту ДК «Укроборонпром»; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ДК «Укроборонпром»; Довідка АБ № 511621 з ЄДРПОУ з зазначеними відомостями щодо ДК «Укроборонпром», також в поясненнях представник просить суд задовольнити позовні вимоги Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону.

05 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник ДП «Житомирського бронетанкового заводу» подав клопотання (вхідний номер канцелярії суду 2585/13) про долучення до матеріалів справи додатків, виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ДП «Житомирський бронетанковий завод» серія АА № 865651; Довідка АА № 840234 з ЄДРПОУ, з відомостями щодо ДП «Житомирський бронетанковий завод».

05 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник ДП «Житомирський бронетанковий завод» подав довідку (вхідний номер канцелярії суду 2586/13) в якій повідомив наступне, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, не перебуває та не перебувало справи з господарського спору між ДП «Житомирський бронетанковий завод» та ПАТ «Рівненський завод «Газотрон» про той же предмет із тих же підстав, заявлених Житомирським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України у позовній заяві вих. № 318 вих. - 13 від 13.02.2013р. про стягнення з ПАТ «Рівненський завод «Газотрон» 325 000, 00 грн.

05 березня 2013р. в судовому засіданні, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 02.04.2013р.

15 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду прокурор подав супровідний лист (вхідний номер канцелярії суду 3348/13), в додатках до якого подав: копію листа заступника Генерального прокурора України № 05/2/1-104 вих.-105 окв-13 від 15.02.2013 року; копію Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року № 16/5007/1232/12; копію Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року № 2/5007/1399/12; Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року № 5015/3985/12; копію Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року № 5015/3729/12; копію Постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року № 13/5026/1792/2012; копію Рішення господарського суду Волинської області від 25.02.2013 року № 903/142/13; копію Рішення господарського суду Черкаської області від 17.01.2013 року № 07/5026/1840/2012.

02 квітня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник ДК «Укроборонпром» подав заперечення на пояснення прокурора (вхідний номер канцелярії суду 5073/13).

У судовому засіданні 02.04.2013р. прокурор, представник ДК «Укроборонпром», та представник ДП «Житомирський бронетанковий завод» позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.

29 грудня 2010 року постановою Кабінету Міністрів України № 1211 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» утворено Державний концерн «Укроборонпром», до складу якого включено ДП «Житомирський ремонтно - механічний завод».

У відповідності до наказу Генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» № 71 від 20 лютого 2012 року Державне підприємство «Житомирський ремонтно - механічний завод» перейменовано в Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод».

Пунктами 1, 2 Статуту ДП «Житомирського бронетанкового заводу», затвердженого наказом Держаного концерну "Укроборонпром" від 20.02.2012р. № 7, передбачено, що Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є державним комерційним підприємством, створеним на державному майні і є повним правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства "Житомирський ремонтно-механічний завод". Регулювання, контроль та координація діяльності підприємства здійснюються Державним концерном "Укроборонпром" як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є структурним підрозділом Державного концерну "Укроборонпром" та створено з метою виконання державного контракту і державного замовлення з виготовлення, ремонту та модернізації озброєння військової та іншої техніки (пункт 6 Статуту).

Так, статтею 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.

Статтею 3 Закону передбачено, що організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, а пунктом 3 вказаної статті визначено, що Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Президент України.

Указом Президента України № 1245/2010 від 28.12.2010 року «Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності оборонно-промислового комплексу України» внесено зміни до пункту 8 статті 7 Указу Президента України від 9 грудня 2010 року N 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" зобов'язано Кабінет Міністрів України здійснити до 10 січня 2011 року заходи щодо створення державного господарського об'єднання "Укроборонпром" з державних підприємств, які здійснюють господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів, беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.

Директор Державного Концерну «Укроборонпром» призначається на посаду Президентом України, так Указом Президента України № 416/2012 року від 26.06.2012 року на посаду генерального директора Державного концерну Укроборонпром» призначений Громов С.В.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн «Укроборонпром».

Частинами 1, 2, 3 статті 4 зазначеного вище Закону передбачено, що Державний концерн «Укроборонпром» є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (учасники концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Як у позовній заяві, так і в письмових поясненнях та в усних поясненнях під час судового засідання прокурором зазначено в чому саме полягає порушення інтересів держави, вказано на те, що надходження коштів від наданих послуг, виконання робіт і реалізації продукції є одним з джерел прибутку ДП «Житомирський бронетанковий завод» та відповідно основними джерелами для придбання нових технологій, розвитку матеріально-технічної бази підприємства, реалізації комплексу заходів по придбанню продукції підприємства до рівня міжнародних стандартів і високої конкурентоспроможності. З зазначених коштів підприємство сплачує обов'язкові відрахування податків до державного та місцевих бюджетів та фондів. Невиконання договірних зобов'язань відповідачем спричиняє матеріальну шкоду Державному Концерну «Укроборонпром» та ДП «Житомирський бронетанковий завод», що негативно відображається на виконанні робіт за державними замовленнями, обороноздатності та боєготовності держави.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону, прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Частинами 1, 3 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 2 статті 2 ГПК України).

Згідно частини 2 статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність

у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № З-рп/99 визначено, що державні їнтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 року «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», викладеної в новій редакції згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2 від 16.01.2013 року «Про внесення змін до деяких постанов Пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі», господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й мотивуватися прокурором.

Враховуючи вищенаведене та виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що під час звернення до господарського суду Рівненської області з вищевказаним позовом Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України діяв згідно вимог чинного законодавства України звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави - Державного концерну «Укроборонпром», як уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі в особі Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод».

Позовна заява Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України підписана уповноваженою особою, у ній належно обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави.

10 грудня 2007 року між ДП «Житомирський ремонтно-механічний завод», правонаступником якого є ДП «Житомирський бронетанковий завод» (надалі - замовник) та ВАТ «Газотрон» (надалі - виконавець), було укладено Договір № 156 (надалі - Договір), згідно якого, з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 26 березня 2012 року (надалі - Додаткова угода), виконавець зобов'язується виготовити продукцію, а замовник прийняти таку продукцію в кількості і в строки, зазначені у Додатку № 1 (Відомості постачання), що є невід'ємною частиною Договору № 156 від 10.12.2007р. (а.с. 23 -25).

Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Відповідно до п. 2.1. договору продукція оплачується за договірними цінами, згідно Додатку № 1 (Протокол погодження договірної ціни) (а.с. 26).

Згідно з п. 2.2. договору сума за договором становить 416 667, 00 грн. крім того ПДВ - 20% на суму 83 333, 00 грн., а всього 500 000 грн.

Пунктом 2.3. договору визначено, що замовник перераховує виконавцю за виготовлення продукції грошові кошти шляхом попередньої оплати, 80 % вартості суми договору до 20 січня 2008р. (п. 2.3.1.), кінцевий розрахунок проводиться замовником до 01.04.2008р.(п. 2.3.2.).

Матеріали справи свідчать про те, що Замовник на виконання вимог п. 2.3.1. Договору платіжними дорученнями №786 від 19 грудня 2007р. та №789 від 20 грудня 2007р. перерахував попередню оплату в розмірі 400 000 грн.- 80% суми договору, тобто виконав умови наведеного вище пункту (а.с. 35 - 36).

На виконання вимог п. 2.3.2. договору замовник платіжним дорученням №331 від 25 березня 2008р. здійснив кінцевий розрахунок за продукцію, перерахувавши виконавцю 100 000, 00 грн.

Зазначене вище, свідчить про виконання замовником зобов'язань по оплаті товару згідно договору № 156 від 10.12.2007р. в повному обсязі, що не заперечується обома сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору постачання продукції проводиться в кількості та в строки, які зазначені у відомості постачання.

Виконавцю надається право дострокового постачання продукції (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.3. договору виконавець має право затримати відвантаження продукції при невиконанні пункту 2.3.2. договору. В такому випадку відповідальність за недотримання строків поставки не настає.

У відповідності до умов договору та Додатку № 1 до Додаткової угоди № 3 від 26.03.2012р. до договору виконавець зобов'язався поставити замовнику ВДЛ-2 в кількості 20-ти одиниць, ціною 25 000,00 грн. (за одиницю з ПДВ), кожен в наступні строки поставки: 1 ВДЛ-2 до 15.01.2009р., 2 ВДЛ-2 до 22.01.2009р., 2 ВДЛ-2 до 04.11.2009р., 2 ВДЛ-2 до 27.11.2009р. та 13 ВДЛ-2 до 31.12.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору виконавцем виготовлено та відвантажено в обумовлені строки лише 7 приладів ВДЛ-2 на загальну суму 175 000,00 грн, що підтверджується накладними № 1/7 від 15.01.2009р., № 2/8 від 22.01.2009р., № 22/343 від 04.11.2009р., № 24/344 від 27.11.2009р. (а.с. 38 - 41).

05 листопада 2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1801 допоставити 13 одиниць ВДЛ-2, або ж негайно повернути сплачені кошти за вищевказаний товар в сумі 325 000, 00 грн. (а.с. 44 - 45), факт отримання вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення в якому міститься підпис повноваженої особи відповідача про отримання вимоги (а.с. 46).

На вищевказану претензію відповідач надав лист відповідь № 01 від 03.01.2013р. в якому визнав борг в повному обсязі, та просив позивача на погодження на поетапне повернення коштів на протязі 6 місяців 2013 року.

Так, як відповідачем не було поставлено 13 одиниць ВДЛ-2, та не були повернуті сплачені кошти за вищевказаний товар в сумі 325 000, 00 грн. це слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В порушення умов договору, чинного законодавства України, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання щодо виготовлення та поставки 13 приладів ВДЛ-2, на загальну суму 325 000, 00 грн. отриманих ним в якості попередньої оплати за товар.

Станом на 02 квітня 2013 року відповідач не надав доказів відшкодування позивачу грошових коштів сплачених позивачем в рахунок попередньої оплати за договором на підставі платіжних доручень № 789 від 19.12.2007р., № 786 від 20.12.2007р., № 331 від 25.03.2008р.

Згідно зі ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем надано суду докази, які достовірно підтверджують факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору, тому позовна вимога про стягнення 325 000, 00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що 04.03.2013р. відповідач у відзиві (вхідний номер канцелярії 2513/13) просив суд відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців, мотивуючи своє прохання тим, що ПАТ «Рівненський завод «Газотрон» має перед Управлінням пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області борг по сплаті за пільговими пенсіями в сумі 5 000 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що заява відповідача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 , ч. 2 ст. 19 , п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з пунктом 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 ГПК України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, розстрочити або відстрочити.

За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.1.1. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. № 9 відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Між тим, можливість застосування відстрочення виконання рішення у справі № 918/232/13-г не може бути ототожнена із винятковими обставинами, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення, а наведені Відповідачем аргументи та подані докази не є такими обставинами.

Відповідачем не подано суду належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів існування виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим.

Відтак, заява Боржника про надання відстрочення рішення суду підлягає залишенню без задоволення.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.4 3 , 32 - 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рівненський завод «Газотрон» (33022, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39, ідентифікаційний код 14314972) на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська область, Житомирьский район, смт. Новогуйвинське, вулиця Дружби Народів, 1, ідентифікаційний код 07620094) 325 000 (триста двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. боргу.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рівненський завод «Газотрон» (33022, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39, ідентифікаційний код 14314972) в дохід Державного бюджету України 6 500 (шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 05 квітня 2013 року.

Суддя Трускавецький В.П.