Ухвала

від 10.04.2013 по справі 5009/4306/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 квітня 2013 року Справа № 5009/4306/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу та постановувід 11.02.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2012 р. господарського суду Запорізької області у справі№ 5009/4306/12 господарського суду Запорізької області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Імбрем Аурум", м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Європейське агентство міграційної безпеки", м. Запоріжжя провизнання банкрутом ліквідаторТОВ "Імбрем Аурум"

В С Т А Н О В И В :

Подана Державною податковою службою у м. Києві касаційна скарга від 04.03.2013 р. (без номеру) не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) з наступних підстав.

Так, відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Як вбачається з касаційної скарги, вимоги скарги полягають у одночасному скасуванні постанови господарського суду Запорізької області від 06.12.2012 р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2013 р. про припинення апеляційного провадження за скаргою Державної податкової служби у м. Києві на вказану постанову місцевого суду.

Таким чином, заявником касаційної скарги водночас оскаржуються два процесуальні документи суду першої та апеляційної інстанцій.

При цьому слід зазначити, що припиняючи апеляційне провадження за скаргою Державної податкової служби у м. Києві на постанову про визнання боржника банкрутом при прийнятті оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, проаналізувавши право скаржника на апеляційне оскарження вказаної постанови, послався та застосував, у тому числі, норми ст.ст. 80, 91 ГПК України.

Скаржник же в касаційній скарзі навів обставини щодо правовідносин з боржником з питань податкового обліку, сплати податків (зборів та обов'язкових платежів) та заперечував факти правомірності порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство боржника та визнання його банкрутом.

Отже, в порушення вищезазначених приписів п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України скаржником не зазначено, у чому полягає порушення, допущені апеляційним судом при прийнятті ухвали про припинення апеляційного провадження за скаргою Державної податкової служби у м. Києві на постанову про визнання боржника банкрутом та які норми (назва нормативного акту, номер статті тощо) при цьому були порушені цим судом.

Крім цього, виходячи зі змісту ст.ст. 107, 111 13 ГПК України, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після перегляду їх в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду .

За приписами норм п. 7 ч. 1 ст. 106 та ч. 1 ст. 111 13 ГПК України передбачено право на оскарження окремо від рішення ухвали про припинення провадження у справі (у даному випадку - припинення апеляційного провадження).

Отже, постанова місцевого господарського суду підлягає касаційному оскарженню тільки після перегляду цієї постанови в апеляційному порядку та прийняття відповідної постанови. Відсутність же здійснення такого перегляду по суті виключає, згідно до вимог ст. 107 ГПК України, оскарження такої постанови суду першої інстанції в касаційному порядку.

Також, враховуючи повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, передбачені нормами ст. 111 9 ГПК України, сумісне касаційне оскарження (згідно однієї касаційної скарги) постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції про припинення апеляційного провадження з перегляду цієї постанови не допускається, а перегляд в касаційному порядку вказаної ухвали суду апеляційної інстанції про припинення апеляційного провадження з перегляду постанови суду першої інстанції здійснюється окремо.

У зв'язку з цим та враховуючи, що в касаційній скарзі одночасно заявлені вимоги про скасування, як постанови суду першої інстанції, так і ухвали про припинення апеляційного провадження з перегляду цієї постанови суду першої інстанції, а також вимоги про припинення провадження у справі, такі вимоги мають бути роз'єднані з подачею належно оформленої скарги, враховуючи положення ст. 107 ГПК України, лише на ухвалу суду апеляційної інстанції про припинення апеляційного провадження.

За таких обставин, оскарження водночас постанови місцевого господарського суду та ухвали апеляційного господарського суду про припинення апеляційного провадження з перегляду вказаної постанови суду першої інстанції є неможливим, а допущені скаржником порушення вимог розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду відповідно до приписів п. 6 частини 1 статті 111 3 ГПК України.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 111 3 ГПК України після усунення обставин, зазначених в пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

При цьому, клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги не розглядається.

Керуючись нормами ст.ст. 65, 86, 80, 91, 106, 107, 110, 111, 111 1 , п. 6 ч. 1 ст. 111 3 , 111 9 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2013 р. та постанову господарського суду Запорізької області від 06.12.2012 р. у справі № 5009/4306/12 повернути заявнику.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін