Постанова

від 02.04.2013 по справі 826/1553/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02 квітня 2013 року 12 год. 17 хв. № 826/1553/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросіті-Інвест" до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: публічне акціонерне товариство "Гідромеханізація", про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 02 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 07 лютого 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросіті-Інвест" (також далі за текстом - позивач, ТОВ "Дніпросіті-Інвест") до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26 жовтня 2012 року № 0000762205 (також далі за текстом - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання із земельного податку (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 2430494,63 грн.

Ухвалою суду від 11 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 21 лютого 2013 року надійшла письмова заява про вступ публічного акціонерного товариства "Гідромеханізація" (також далі за текстом - третя особа, ПАТ "Гідромеханізація") до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вказану заяву судом прийнято до розгляду та задоволено на підставі ч. 2 ст. 53 КАС України.

Крім того, 04 березня 2013 року до суду надійшло письмове клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі для надання сторонам часу для примирення. Однак, у судовому засіданні 01 квітня 2013 року заявлене клопотання за ініціативою суду та підтримки представників сторін знято з розгляду та вирішення, оскільки заявлено тільки представником позивача, що не відповідає п. 4 ч. 1 ст. 156 КАС України, а представники сторін у ході судового розгляду справи не досягли згоди щодо можливості примирення.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 05 березня 2013 року.

Представники третьої особи також заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні повністю.

Відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 26 вересня по 02 жовтня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 09 жовтня 2012 року № 16/16-30/35648859 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати земельного податку за період із 01 червня 2008 року по 30 червня 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем:

- не донараховано та не сплачено до бюджету земельний податок у загальному розмірі 1030149,41 грн., у тому числі за: червень-грудень 2008 року - 155557,34 грн.; 2009 рік - 358404,12 грн.; 2010 рік - 516187,95 грн., чим порушено ст.ст. 2, 13, 14 Закону України "Про плату за землю";

- не донараховано та не сплачено до бюджету земельний податок у загальному розмірі 774281,91 грн., у тому числі за: 2011 рік - 516187,95 грн.; півріччя 2012 року - 258093,96 грн., чим порушено п. 286.2 ст. 286, п.п. 287.1, 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) .

Копію відповідного наказу від 20 вересня 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки вручено особисто під розписку уповноваженому представнику позивача.

На підставі акту перевірки, 26 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 1995334,06 грн. за основним платежем та у розмірі 435160,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що 02 червня 2008 року між позивачем та третьою особою укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу (реєстраційний номер 3675) (також далі за текстом - договір купівлі-продажу) , за умовами якого третя особа зобов'язалась передати у власність, а позивач - прийняти у власність та оплатити обговорену грошову суму за належне третій особі на праві власності нерухоме майно, яким є 97/100 частин від майнового комплексу (також далі за текстом - майно) , з усіма розташованими на ньому комунікаціями.

Договір купівлі-продажу 26 червня 2008 року зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна.

Згідно з п.п. 1.2-1.4 розділу 1 договору купівлі-продажу, майно (будівлі та споруди виробничо-адміністративного комплексу), що відчужується, належить третій особі на підставі наказу Фонду державного майна України від 12 березня 1996 року № 36-АТ "Про створення на базі колективного підприємства "Орендна фірма "Гімех", а також переліку майна, переданого до статутного фонду третьої особи від 01 квітня 2004 року, та змін до п. 2 вказаного переліку від 20 жовтня 2005 року.

Право власності третьої особи на відчужуване майно 21 листопада 2005 року зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про що внесено запис до реєстрової книги 25з-22 за № 1157з та видано реєстраційне посвідчення від 21 листопада 2005 року № 002918.

Майно розташоване на земельній ділянці, загальною площею 2,7648 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 8000000000:78:167:0002, право користування якою належить третій особі на умовах договору оренди земельної ділянки від 24 грудня 2007 року № 78-6-00504 (також далі за текстом - договір оренди) з усіма додатками, які є його невід'ємною частиною, що вважається укладеним на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2007 року № 30/480 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Позивачу роз'яснені зміст: ст. 377 Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України) щодо переходу права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розташоване майно; ст. 120 Земельного кодексу України (також далі за текстом - ЗК України) про необхідність оформлення права власності (права користування) на земельну ділянку, на якій розташоване майно, що є предметом договору купівлі-продажу, або укладення договору оренди земельної ділянки.

З викладених положень та обставин вбачається, що, уклавши договір купівлі-продажу, позивач прийняв умови щодо набуття права власності (права користування) на земельну ділянку, на якій розташоване майно.

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період позивач використовував придбане майно у своїй господарській діяльності, тобто користувався земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване, однак не подавав до податкового органу відповідної податкової звітності.

Згідно з ч. 1 ст. 2, ст. 5 Закону України "Про плату за землю" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться у ст. 377 ЦК України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 125 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Положеннями ПК України також встановлено порядок сплати земельного податку в залежності від прав на землю.

Зокрема, згідно з п. 287.6 ст. 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З викладених положень та обставин вбачається, що придбавши у власність майно, позивач тим самим створив підставу для переходу до нього права користування на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване, у зв'язку з чим повинен був сплачувати законодавчо встановлений земельний податок.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, позивачем земельний податок не сплачувався. Крім того, не дивлячись на обізнаність (умови договору купівлі-продажу), позивачем не вчинено будь-яких дій, направлених на укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване майно, та на прискорення розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного третьою особою.

Твердження представників позивача, що позивач не укладав договір оренди земельної ділянки, оскільки чекав, коли третя особа розірве попередній договір оренди земельної ділянки, суд вважає необґрунтованими, оскільки третя особа припинила користувались земельною ділянкою згідно з викладеними положеннями законодавства.

До того ж, як зазначено у рішенні Господарського суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року у справі № 38/384, копія якого міститься у матеріалах справи, після продажу належного ПАТ "Гідромеханізація" нерухомого майна товариство повідомило Київську міську раду про відмову від земельної ділянки та припинення договору оренди. У свою чергу, Київська міська рада, відповідно до ст.ст. 120, 141 ЗК України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі", оскільки договір оренди припинив свою дію, повинна була прийняти земельну ділянку від ПАТ "Гідромеханізація" та передати її в оренду ТОВ "Дніпросіті-Інвест", однак таких дій не вчинила.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача та третьої особи надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросіті-Інвест" до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: публічне акціонерне товариство "Гідромеханізація", про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросіті-Інвест" до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: публічне акціонерне товариство "Гідромеханізація", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року № 0000762205.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам та третій особі у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 08 квітня 2013 року