Постанова

від 09.04.2013 по справі 57/45-51/145-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа№ 57/45-51/145-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Остапенка О.М.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БНП"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2012р.

у справі № 57/45-51/145-2012 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНП"

про стягнення 11 369, 81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві ради (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНП" (далі - відповідач) про стягнення 9 440,24 грн. заборгованості за договором № 77 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 р., 1 479, 26 грн. інфляційних та 450, 31 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. у справі № 57/45 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. у справі № 57/45 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. у справі № 57/45 та рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. у справі № 57/45 скасовано, справу № 57/45 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2012р. у справі

№ 57/45-51/145-2012 позов задоволено. Стягнуто на користь позивача

9 440,24 грн. основного боргу, 1 479,26 грн. інфляційних, 450,31 грн. - 3 % річних та судові витрати. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини та умови договору і дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки позивач здійснював нарахування відповідачу за послуги опалення та водопостачання на підставі тарифів, чинних на момент надання таких послуг. Враховуючи приписи ст. 625 ЦК України та наявність простроченого відповідачем зобов'язання, суд також визнав обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. у справі № 57/45-51/145-2012 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що судом не взято до уваги та не надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем при розрахунку плати за послуги неправомірно було застосовано тарифи, які були скасовані. При цьому, скаржник зазначає, що відповідач не був зобов'язаний сплачувати за нечинними тарифами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 19.02.2013р. Сторін зобов'язано надати додаткові документи, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 19.02.2013р. розгляд скарги відкладено на 13.03.2013р. у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 19.02.2013р. Позивача повторно зобов'язано надати додаткові документи.

У судовому засіданні 13.03.2013р. оголошувалась перерва до 09.04.2013р.

У судовому засіданні 09.04.2013р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача заперечив проти її задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 р. між Комунальним підприємством "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БНП" укладено договір № 77 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - договір, т.1, а.с.11).

За умовами договору позивач зобов'язався надавати відповідачу за плату комунальні послуги (холодне, гаряче водовідведення) в приміщенні загальною площею 409, 3 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Київ, бульвар Лепсе, 75, а відповідач - приймати участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Відповідно до пункту 2.1 договору відповідач щомісячно сплачує позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Згідно з пунктом 2.2 договору розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Відповідач користується послугами: опалення -оплата здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго") надає позивачу. Тариф на момент укладення договору - 171, 62 грн. за 1 Гкал.; опалювальна площа відповідача 232,5 кв.м.; гаряче водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго") надає позивачу; холодне водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (Відкрите акціонерне товариство "Київводоканал") надає позивачу. Тариф на момент укладення договору - 3,75 грн. за 1 куб.м. Кількість кранів ХВП в приміщенні Орендаря (Власника) «Договір з АК «Київводоканалом». Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунку по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Згідно з п. 2.6 договору крім плати за комунальні послуги відповідач сплачує позивачу експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 311, 07 грн. (тариф 0,76 грн. за 1 кв. м. х 409, 3 кв.м.).

Відповідно до п. 2.7 договору відповідач також сплачує за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньо-будинкових мереж) в розмірі 11, 86 грн. на місяць.

Пунктом 2.8 договору визначено, що відповідач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця наступного за звітним. В разі прострочення відповідачем оплати за комунальні послуги понад 1 місяць позивач має право припинити надання йому комунальних послуг до повної сплати боргу.

Відповідно до п. 5.1 договір діє з 01.04.2008 р. до 01.04.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 77 від 01.04.2008 р., а саме, позивач вказує, що за надані відповідачу за період з січня 2009 року до грудня 2010 року комунальні послуги на загальну суму 58 374, 35 грн., відповідачем здійснено часткову оплату, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 9 440,24 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. У зв'язку з простроченням виконання основного зобов'язання та порушенням умов договору позивач також просить стягнути 3 % річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до 09.02.2009 р. оплата за опалення та гаряче водопостачання мали здійснюватись на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.01.2008 р., № 127 від 05.02.2009 р., № 86 від 31.01.2007 р., № 519 від 29.04.2009 р. № 758 від 30.06.2009 р., а з 10.02.2009 р. - на підставі тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації

№ 86 від 31.01.2007 р. У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що позивач здійснював нарахування відповідачу оплату за послуги опалення та водопостачання на підставі тарифів, чинних на момент надання таких послуг.

Також, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази оплати відповідачем наданих за Договором послуг, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, що на виконання умов договору за період з січня 2009 року по грудень 2010 року ним на користь позивача було сплачено грошові кошти на загальну суму 52 081,51 грн., у зв'язку з наявністю доказів, які підтверджують лише сплату на загальну суму 48 143,90 грн.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи таке.

Колегія суддів враховує, що скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. у даній справі, суд касаційної інстанції звернув увагу судів нижчих інстанцій на те, що у січні, лютому та березні 2009р. вартість послуг за опалення та підігрів води позивач нараховував за тарифами, встановленими розпорядженнями КМДА, які були скасовані Указами Президента України і зазначив, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України господарські суди не перевірили законності підстав щодо обов'язку сторін виконувати розпорядження Київської міської державної адміністрації про встановлення тарифів, які суперечать Конституції та законам України.

Враховуючи обов'язковість вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, що передбачено ст. 111-12 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість послуг водопостачання та водовідведення за спірний період січень-березень 2009 року, відповідач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, зокрема № 1780/1 від 25.01.2008 р., № 127 від 05.02.2009 р.

Як вбачається з розрахунків стягуваних сум, а також рахунків-фактур

(т.1, а.с. 14, 16, 18), наданих позивачем у суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції, при розрахунках з відповідачем за Договором, а також розрахунках суми заборгованості, позивачем застосовувалися наступні тарифи:

1) за січень 2009р.

- гаряче водопостачання (підігрів) тариф 534,24 грн. без ПДВ

- опалення тариф 534,36 грн. без ПДВ

2) за лютий 2009р.

- гаряче водопостачання (підігрів) тариф 508,47 грн. без ПДВ

- опалення тариф 508,47 грн. без ПДВ

3) за березень 2009р.

- гаряче водопостачання (підігрів) тариф 267,96 грн. без ПДВ

- опалення тариф 277,71 грн. без ПДВ

Водночас, слід врахувати, що розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.2008р., № 1780/1 від 25.12.2008р. та № 127 від 05.02.2009р. скасовано згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від

3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р., як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1661 від 27.11.2008 року, №1780 від 25.12.2008 року, №127 від 05.02.2009 року були встановлені тарифи на опалення та гаряче водопостачання. Однак, судом встановлено, що вищезазначені розпорядження скасовано Указами Президента України, як такі, що суперечать Конституції та законам України, а тому, на думку колегії суддів, ці розпорядження не можуть застосовуватися з дати їх прийняття.

Аналогічна позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 16.09.2009 у справі № 38/69, від 03.02.2010 у справі № 42/380 та від 21.06.2011 у справі № 41/588.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про необхідність застосування позивачем при розрахунках за Договором за період січень-березень 2009р. тарифів, встановлених саме розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 р. у розмірі 171,62 грн. за 1 Гкал. щодо послуг з опалення та гарячого водопостачання (підігріву). Зазначені тарифи передбачені також Договором між сторонами (п.2.2).

За таких обставин слід дійти висновку, що у сторін Договору, в тому числі відповідача відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання (підігріву), які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень, а нарахування позивачем оплати за надані послуги на підставі скасованих тарифів, змусило відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

За розрахунком суду апеляційної інстанції за три спірні місяці (січень-березень 2009р.) згідно з встановленими та чинними тарифами, відповідачу мало б бути нараховано і, відповідно, у відповідача виник обов'язок зі сплати вартості послуг на загальну суму 3 686,67 грн. з ПДВ. В той же час, позивачем нараховано 9 637,10 грн. вартості спожитих послуг, що свідчить, що позивачем була завищена загальна вартість послуг за вказані місяці на 5 950,43 грн. ( 9 637,10 грн. - 3 686,67 грн.). При цьому, колегія суддів враховує, що обсяг наданих послуг відповідачем не оспорюється та підтверджується наявними у справі обліковими картками і відображений у відповідних рахунках-фактурах (т.1, а.с.13-60; т.1, а.с.129-153), які виставлялися відповідачу на оплату.

Колегія суддів також вважає, що включення позивачем у розрахунок за заявлений період плати за холодну воду в загальному обсязі 21 куб.м., зокрема за січень 2009, травень-жовтень 2009р., грудень 2009р.-грудень 2010р., не є обґрунтованим, оскільки, як вбачається зі змісту п. 2.2 Договору розділ «Холодне водопостачання» оплата відповідачем здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (ВАТ «Київводоканал») надає підприємству (позивач). Проте, позивачем не надано відповідних табуляграм щодо обсягів та вартості холодного водопостачання відповідачу. Водночас, зі змісту п.2.2 Договору № 77 від 01.04.2008р. стосовно послуги з холодного водопостачання вбачається про наявність договору між Орендарем (Власником) та АТ «Київводоканал». Отже, обов'язок сплати за холодне водопостачання у відповідача існує не перед позивачем, а перед безпосереднім постачальником цих послуг - ВАТ АК «Київводоканал». Відповідний обов'язок відповідача, як абонента, передбачено пп. 1, 2.2, 3.5, 3.7 договору № 00433/5-09 на послуги водопостачання та водовідведення від 05.04.2002р., укладеним між відповідачем та ВАТ АК «Київводоканал» (т.4, а.с. 23, 24).

У зв'язку з цим слід дійти висновку, що покладення обов'язку на відповідача сплачувати позивачу за вказаний обсяг холодної води не відповідає умовам укладеного між цими сторонами Договору та вимогам закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок суду першої інстанції про наявність доказів, які підтверджують оплату відповідачем вартості послуг за Договором лише на суму 48 143,90 грн., спростовується матеріалами справи, оскільки згідно з наявними у справі копіями платіжних доручень за період з січня 2009р. по січень 2011р. відповідачем здійснено оплату наданих за Договором послуг на загальну суму 52 081, 51 грн. (т.4 , а.с. 27-50). Отже наведений вище висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи.

Враховуючи неправомірність нарахування позивачем сум заборгованості за січень - березень 2009 р. у розмірі більшому, ніж передбачалося чинними тарифами, а також безпідставність включення до оплати вартості обсягу холодної води у місяцях 2009-2010рр., колегія суддів погоджується з контрозрахунком сум за Договором, наведеним відповідачем в зведеному розрахунку за договором (т.4, а.с.13-17), оскільки після його перевірки та аналізу всіх зібраних у матеріалах справи доказів, вбачається, що у відповідача перед позивачем станом на момент подання позовної заяви відсутня заборгованість за надані у період з січня 2009р. по грудень 2010р. за Договором послуги, а натомість існує переплата у сумі 182,12 грн. (52 081,51 грн. оплата - 51 899,39 грн. нараховано позивачем), що в свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості. У зв'язку з цим, в задоволенні позовних вимог про стягнення 9 440, 24 грн. слід відмовити повністю.

Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи докази оплати за надані за Договором послуги, дійшла висновку про відсутність суми основного боргу станом на момент подання позову, відповідач повністю розрахувався за надані за Договором послуги і у нього, як встановлено судом апеляційної інстанції існує переплата у сумі 182,12 грн.

Водночас, з урахуванням п. 2.8 Договору щодо обов'язку відповідача здійснювати оплату щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним, з матеріалів справи вбачається (т. 4 , а.с.27-50) та відповідає зведеному розрахунку, наданому відповідачем (т.4, а.с.13-17), що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань щодо оплати вартості послуг за Договором за певні періоди, а саме:

- у січні 2009р. заборгованість складає 160 грн. зі строком оплати до 01.02.2009р. включно, відповідно за період прострочення з 02.02.2009р. по 24.02.2009р., згідно з калькулятором Інформаційно-правової системи «Ліга: Закон», 3 % річних становить 0,30 грн. Враховуючи, що строк оплати настав у тому ж місяці у якому заборгованість була сплачена, інфляційні за цей місяць не нараховуються;

- у лютому 2009р. заборгованість складає 154,40 грн. зі строком оплати до 01.03.2009р. включно, відповідно за період прострочення з 02.03.2009р. по 14.04.2009р., згідно з калькулятором Інформаційно-правової системи «Ліга: Закон», 3 % річних становить 0,56 грн., а інфляційні 2,16 грн.;

- у серпні 2010р. заборгованість складає 1,54 грн. зі строком оплати до 01.09.2010р. включно, відповідно за період прострочення з 02.09.2009р. по 09.11.2010р., згідно з калькулятором Інформаційно-правової системи «Ліга: Закон», 3 % річних становить 0,01 грн., а інфляційні 0,05 грн.;

- у вересні 2010р. заборгованість складає 699,52 грн. зі строком оплати до 01.10.2010р. включно, відповідно за період прострочення з 02.10.2009р. по 09.11.2010р., згідно з калькулятором Інформаційно-правової системи «Ліга: Закон», 3 % річних становить 2,24 грн., а інфляційні 3,50 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних є частково обґрунтованими у розмірі 3,11 грн. та 5,71 грн. відповідно за зазначений вище період. В решті ж вимог про стягнення 3% річних та інфляційних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, оскільки не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи та визнав встановленими, обставини, які не були доведені належними і допустимими доказами, а тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про наявність підстав для повного задоволення позову у даній справі. Зазначене, відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва у справі № 57/45-51/145-2012 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНП" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 10.12.2012 р. у справі № 57/45-51/145-2012 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БНП" (код 31353042) на користь Комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві ради (код 35756950) 3 % річних у сумі 3,11 грн., інфляційні втрати у сумі 5,71 грн., а також судові витрати: 0,09 грн. державного мита та 0,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити повністю.

5. Стягнути з Комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві ради (код 35756950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БНП" (код 31353042) 859,58 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи № 57/45-51/145-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Остапенко О.М.

Чорногуз М.Г.

Повний текст постанови складено та підписано 11.04.2013р.