Постанова

від 08.04.2013 по справі 810/1480/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року 810/1480/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Астракем-Україна" доКиївської регіональної митниці проскасування рішень про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийняті митної декларації та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астракем-Україна" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської регіональної митниці (надалі - відповідач) про скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 18.01.2013 №100270000/2013/700025/1, від 21.03.2013 №100270000/2013/700028/2, карток відмови в прийняті митної декларації від 18.01.2013 №100270000/2013/40028, від 21.01.2013 №100270000/2013/40031 та стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 187541,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Як стверджував позивач, він не погодився з рішеннями митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав митному органу заяви про митне оформлення товару в режимі під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішеннями митного органу, подавши нові митні декларації, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначених декларантом, перерахував на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначених декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом, та подав митному органу в установлений Митним кодексом України строк додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Отримавши відмови митного органу у визнанні заявлених митної вартості товарів з урахуванням додаткових документів, позивач оскаржив рішення митного органу про коригування митної вартості до суду та просив його визнати протиправним та скасувати, а сплачену ним різницю митної вартості стягнути з Київської регіональної митниці.

08 квітня 2013 року представник позивача до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астракем-Україна" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі хімічними продуктами, оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптової торгівлі квітами та рослинами.

В січні 2013 року позивач пред'явив до митного оформлення на Київську регіональну митницю товар - мінеральні добрива хімічні із вмістом трьох поживних елементів: азоту, фосфору та калію, із вмістом азоту більш як 10 мас % у перерахунку на сухий безводний продукт, сухі або у вигляді порошу та мікрогранул, упаковані в мішки: Libro 20-20-20+ТЕ (упаковано по 25 кг) - 1600 мішків (вага нетто 40000 кг), Libro 10-52-10+ТЕ (упаковано по 25 кг) - 800 мішків (вага нетто 20000 кг), Libro 15-15-30+ТЕ (упаковано по 25 кг) - 800 мішків (вага нетто 20000 кг); Торгівельна марка - Libro, Виробник - Astra Industrial Complex Co, Ltd For Fertilizers and Agrochemicals "Astrachem", Країна виробництва - Саудівська Аравія (надалі - мінеральні добрива).

Даний товар був придбаний у компанії Astra Industrial Complex Co, Ltd For Fertilizers and Agrochemicals "Astrachem" на підставі контракту від 07.08.2012 №3-UA2013, інвойсу №1457 від 25.09.2012, коносаменту (BL) від 20.11.2012, міжнародних автомобільних накладних CMR №3950/7 від 17.12.2012, №3950/12 від 17.12.2012, №3950/13 від 17.12.2012.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської регіональної митниці вантажну митну декларацію (ВМД) № 100270000/2013/192702 від 17.01.2013, в якій задекларував товар - мінеральні добрива, заявив вартість товару на загальну суму 108000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 7,993 грн.) становить 863244 грн. та визначив код товару згідно з УКТЗЕД 3105201000.

З метою розмитнення товару позивач додав до вантажної митної декларації від 17.01.2013 № 100270000/2013/192702 пакет документів, необхідний для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 12500/2012/0001505 від 30.11.2012; міжнародні автомобільні накладні CMR № 3950/7 від 17.12.2012, № 3950/12 від 17.12.2012, № 3950/13 від 17.12.2012; коносамент (Bill of Landing) № HLCUJED121103265 від 20.11.2012; рахунок-фактуру (інвойс) № 1457 від 25.09.2012; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) дод. 8 від 07.08.2012; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 3-UA-2013 від 07.08.2012; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходиться за її межами № 22201041 від 15.01.2013; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.12.2012 № 2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 20.11.2012; відомості про включення товарів до Державного реєстру пестицидів та агрохімікатів Серії А № 02917 від 16.01.2012; сертифікат про проходження товару загальної форми CV-VA від 10.11.2012; екологічну декларацію № 90923 від 17.12.2012; специфікацію № 1 до комерційного Інвойсу № 1457; копія митної декларації країни-відправника № 86875 від 20.11.2012; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу 1/1-1-0-1/1.3/00/5/1/3.5 від 17.01.2013.

Згідно з даними позивача митна вартість задекларованих товарів Libro 20-20-20+ТЕ (упаковано по 25 кг) становила 1,28 доларів США за одиницю, Libro 10-52-10+ТЕ (упаковано по 25 кг) становила 1,52 доларів США за одиницю, Libro 15-15-30+ТЕ (упаковано по 25 кг) становила 1,32 доларів США за одиницю.

17 січня 2013 року інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів витребував від декларанта додаткові документи, а саме: прас-листи, каталоги виробника, виписку бухгалтерської документації, копію експортної декларації відправника, висновки про вартісні характеристики товару, видані спеціалізованим експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, страхові документи, а також документи, які містять відомості про вартість страхування. Про дані обставини на зворотному боці декларації митної вартості від 17.01.2013 інспектором вчинено відповідні записи.

На вимогу митного органу позивач надав такі документи, а саме: Експертний висновок Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №Ц-011 від 18.01.2013, прас-листи від виробника товару Astra Industrial Complex Co, Ltd For Fertilizers and Agrochemicals "Astrachem" на аналогічну та ідентичну продукцію, копію експортної декларації відправника товару, калькуляцію розрахунку ціни на продукцію від виробника товару Astra Industrial Complex Co, Ltd For Fertilizers and Agrochemicals "Astrachem", комерційну пропозицію для України Astra Industrial Complex Co, Ltd For Fertilizers and Agrochemicals "Astrachem" щодо одержувача товару з цінами на поточний сезон на весь перелік продукції.

18 січня 2013 року за результатами отриманих від позивача документів та проведених консультацій Київською регіональною митницею прийнято рішення №100270000/2013/700025/1 від 18.01.2013 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом в розмірі 136000 доларів США.

Як вбачається з рішення, митний орган вирішив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки: у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності; декларантом не надано страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджено документально; митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснено за ВМД від 07.05.2012 №100190000/2012/403063.

18 січня 2013 року митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/40028, згідно з якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за вантажною митною декларацією № 100270000/2013/192702 від 17.01.2013.

В подальшому, позивач оформив нову вантажну митну декларацію від 18.01.2013 №100270000/2013/192743 у режимі "під гарантійне зобов'язання", в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахував на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (дані обставини підтверджується відповідними відмітками на ВМД).

Як вбачається з відміток на вантажній митній декларації №100270000/2013/92743 від 18.01.2013, товар пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

Також, в наприкінці січня 2013 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київську регіональну митницю товар - мінеральні добрива хімічні із вмістом трьох поживних елементів: азоту, фосфору та калію, із вмістом азоту більш як 10 мас % у перерахунку на сухий безводний продукт, сухі або у вигляді порошу та мікрогранул, упаковані в мішки: Libro 20-20-20+ТЕ (упаковано по 25 кг) - 1600 мішків (вага нетто 40000 кг), Libro 10-10-43+ТЕ (упаковано по 25 кг) - 2400 мішків (вага нетто 60000 кг), Libro 10-52-10+ТЕ (упаковано по 25 кг) - 1600 мішків (вага нетто 60000 кг), Libro 15-15-30+ТЕ (упаковано по 25 кг) - 800 мішків (вага нетто 20000 кг), Libro 15-30-15+ТЕ (упаковано по 25 кг) - 800 мішків (вага нетто 20000 кг), який був також придбаний у Astra Industrial Complex Co, Ltd For Fertilizers and Agrochemicals "Astrachem на підставі контракту від 07.08.2012 №3-UA2013 (дот. 8), інвойсу №1457 від 25.09.2012, міжнародних автомобільних накладних CMR №3950/1 від 17.12.2012, №3950/3 від 17.12.2012, №3950/5 від 17.12.2012, №3950/9 від 17.12.2012, №3950/11 від 17.12.2012.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської регіональної митниці вантажну митну декларацію (ВМД) № 100270000/2013/192778 від 21.01.2013, в якій задекларував товар - мінеральні добрива, заявив вартість товару на загальну суму 249600 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 7,993 грн.) становить 1995052,80 грн. та визначив код товару згідно з УКТЗЕД 3105201000.

З метою розмитнення товару позивач додав до вантажної митної декларації від 21.01.2013 № 100270000/2013/192778 пакет документів, необхідний для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 12500/2012/0001505 від 30.11.2012; міжнародні автомобільні накладні CMR №3950/1 від 17.12.2012, №3950/3 від 17.12.2012, №3950/5 від 17.12.2012, №3950/9 від 17.12.2012, №3950/11 від 17.12.2012; коносамент (Bill of Landing) № HLCUJED121103265 від 20.11.2012; рахунок-фактуру (інвойс) № 1457 від 25.09.2012; специфікацію №2 до комерційного інвойсу №1457;доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) дод. 8 від 07.08.2012; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 3-UA-2013 від 07.08.2012; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходиться за її межами № 22201041 від 15.01.2013; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.12.2012 № 2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 20.11.2012; відомості про включення товарів до Державного реєстру пестицидів та агрохімікатів Серії А № 02917 від 16.01.2012; сертифікат про проходження товару загальної форми CV-VA від 10.11.2012; екологічну декларацію №90923 від 17.12.2012; копію митної декларації країни-відправника № 86875 від 20.11.2012.

21 січня 2013 року інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів витребував від декларанта додаткові документи, а саме: виписку бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товару, видані спеціалізованим експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; страхові документи, а також документи, які містять відомості про вартість страхування. Про дані обставини на зворотному боці декларації митної вартості від 21.01.2013 інспектором вчинено відповідні записи.

На вимогу митного органу позивач надав такі документи, а саме: калькуляцію щодо документів щодо вартості товару; комерційну пропозицію для України Astra Industrial Complex Co, Ltd For Fertilizers and Agrochemicals "Astrachem" щодо одержувача товару з цінами на поточний сезон на весь перелік продукції; комерційні пропозиції для експорту (для інших юридичних осіб в інших країнах) Astra Industrial Complex Co, Ltd For Fertilizers and Agrochemicals "Astrachem" (прас-листи/інвойси на аналогічну продукцію), що були надані виробником товару іншим покупцям товару з інших країн; Експертний висновок Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №Ц-011 від 18.01.2013.

21 січня 2013 року за результатами отриманих від позивача документів та проведених консультацій Київською регіональною митницею прийнято рішення №100270000/2013/700028/2 від 21.01.2013 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом в розмірі 306000 доларів США.

Як вбачається з рішення, митний орган вирішив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки: у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності; декларантом не надано страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджено документально; митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснено за ВМД від 07.05.2012 №100190000/2012/403063.

21 січня 2013 року митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/40031, згідно з якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за вантажною митною декларацією № 100270000/2013/192778 від 21.01.2013.

В подальшому, позивач оформив нову вантажну митну декларацію від 21.01.2013 №100270000/2013/192892 у режимі "під гарантійне зобов'язання", в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахував на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (дані обставини підтверджується відповідними відмітками на ВМД).

Як вбачається з відміток на вантажній митній декларації №100270000/2013/192892 від 21.01.2013, товар пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

Не погоджуючись із спірними рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

У даній справі формальним приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що у митного органу наявна інформація щодо митної вартості імпортованих товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Разом з тим, митний орган не доказав суду, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В даній справі судом також не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, під час розгляду даної справи судом встановлено, що справжньою причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало те, що спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано позивачем, іншим декларантом розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем.

Дійсно, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийняті митних декларацій.

Це означає, що в частині позовних вимог про скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 18.01.2013 №100270000/2013/700025/1, від 21.03.2013 №100270000/2013/700028/2 та карток відмови в прийняті митної декларації від 18.01.2013 №100270000/2013/40028, від 21.01.2013 №100270000/2013/40031 позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення суми надмірно сплачених коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно підпунктів 2.5, 2.6 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362, повернення платникам помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновків митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Митний орган за місцем оформлення митної декларації на підставі заяви платника готують висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за сприянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України, направляють його згідно з реєстром висновків про повернення з Державного бюджету України та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, для виконання відповідним органам Державної казначейської служби України.

Дані висновки реєструються органами Державної казначейської служби України в журналі обліку висновків, наданих митними органами.

На підставі отриманого висновку відповідний орган Державної казначейської служби України готує платіжні документи (платіжні доручення) на перерахування коштів з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку митного органу, та здійснює повернення коштів з бюджету.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України коштів.

А відтак вимога позивача про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 187541,35 грн. є передчасною, звернутою на майбутнє, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астракем-Україна" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 18.01.2013 №100270000/2013/700025/1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 21.03.2013 №100270000/2013/700028/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.01.2013 №100270000/2013/40028, виданою Київською регіональною митницею.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.01.2013 №100270000/2013/40031, виданою Київською регіональною митницею.

У решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астракем-Україна" (код ЄДРПОУ 37074518) витрати по сплаті судового збору в сумі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) грн. 42 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.