Постанова

від 29.03.2013 по справі 801/1974/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2013 р. (14:26) Справа №801/1974/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., за участю секретаря судового засідання Залюбовської Л.В., представників сторін:

позивача - Кірєєва К.М. ,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Колективного підприємства "ТехноСтрой"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Колективне підприємство "ТехноСтрой" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 №0012962204 та №0012972204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені відповідачем внаслідок встановлення ним нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ"БрендСтрой", КП "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой" та, як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток. Такі висновки включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, такі висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач вказує, що операції з вказаними контрагентами, за результатом яких сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер, що є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Протокольною ухвалою від 29.03.13 судом здійснено заміну відповідача належним, з Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини неявки не повідомив. Письмових пояснень, а також заперечень проти позову не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "ТехноСтрой" зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, ідентифікаційний код юридичної особи 31981589 (а.с. 51), перебуває на обліку платників податків у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим з 25.04.2002 є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.05.2002 № 00873542 (а.с.53-54).

Індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 319815801285

У період з 24.09.12 по 28.09.12 посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Колективного підприємства "ТехноСтрой" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ"БрендСтрой", Кп "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 05.10.12 №6987/22-1/31981589 (а.с. 20-48). Перевіркою встановлено, що позивачем допущені порушення податкового законодавства, зокрема, встановлено ознаки нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ "БрендСтрой", КП "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой" , що привело до порушень:

1) п.5.1. ст.5, п. 5.2.1 п. 5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. 283/97-13ВР (зі змінами та доповненнями), п.п.14.1.185 ст. 14., пп.138.1.1 ст.138.1, ст.138., п. 138.2 ст.138., пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-V в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 242 373 грн., у т.ч. 2 кв. 2010р. у сумі 4640 грн., 3 кв. 2010р. у сумі 72739 грн., 4 кв. 2010р. у сумі 77490 грн., 1-2 кв. 2011р. у сумі 15328 грн., 3 кв. 2011 у сумі 72176 грн.

2) п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1. 7.4.2, п.п.7.4.5 п. 7.4. п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та пп. 14.1.19 п.4.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, пп. 187.1. п.187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п.198.2, п. 198.3, п. 98.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 198919 гри., у т.ч.: липень 2010р. -10986 грн., за серпень 2010р. у сумі 17335 грн., за вересень 2010р. у сумі 33582 грн., за жовтень 2010р. у сумі -25487 грн., за листопад 2010р. у сумі 36505 гри., за лютий 2011 р. у сумі 6929 грн., за березень 2011р. у сумі 5333 грн., за квітень 2011р. у сумі 3870 грн., за травень 2011р. у сумі -5 1 892грн., за червень 2011 р. у сумі -7000 грн.

На підставі акта, висновків, зазначених податковим органом, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 №0012962204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 242 373грн.- основного платежу та 38 718,25 грн. штрафних санкцій та №0012972204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість розміром 198 919,00грн.- основного платежу та 30 974,75 грн.- штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом вказаних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях із зазначеними вище контрагентами сформовано позивачем у період 2-4 квартал 2010, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За період з 01.04.10 по 31.03.11 позивачем задекларовано скориговані валові витрати у сумі 13 929 422 грн.

Перевіркою повноти валових витрат за зазначений період з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ"БрендСтрой", КП "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой" встановлено завищення валових витрат у сумі 680785 грн., у тому числі: 2кв. 2010 сумою 18560 грн., 3кв. 2010 сумою 290 955 грн., 4 кв. 2010 сумою 309 960грн., 1 кв. 2011 сумою 61 310 грн.

За період з 01.04.11 по 30.09.11 позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначені суб'єкта оподаткування сумою 1 067 504 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у період з 01.04.11 по 30.09.11 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ"БрендСтрой", КП "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой" встановлено їх завищення у сумі 313 810 грн., у т.ч. 3кв. 2011 у сумі 313 810 грн.

Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП "Технострой" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість з зазначеним вище контрагентами встановлено взаємовідносини з фіктивними підприємствами за період з 01.06.10 по 30.06.11, по яким сформовані податковий кредит на сум 198 919 грн. та валові витрати на загальну суму без ПДВ 994 595 грн.

Під час перевірки податковим органом використані матеріали актів, а саме: від 11.04.12 № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БВП "Строитель-плюс" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012; від 11.04.12 № 36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП "Альянс" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09 по 31.03.12; від 06.04.12 № 29/22/36165567 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бренд Строй" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09 по 31.03.12; від 06.04.12 № 32/22/37081766 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Команд" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09 по 31.03.12; від 06.04.12 № 27/22/37081640 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Сіті Буд" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09 по 31.03.12; від 06.04.12 № 28/22/35096833 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Севелітстрой" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09 по 31.03.12, якими встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів. Крім того, звіркою контрагентів не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Виходячи з вищевикладеного та на підставі податкової звітності, інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС встановлено, що постачальниками є ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ"БрендСтрой", КП "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой", які мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що КП "Технострой" порушено ст.228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Надаючи оцінку доводам позивача, аналізуючи його вимоги, норми матеріального та процесуального права суд виходив з наступного.

КП "Технострой" та БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ 31263808) укладено договір від 02.09.10 № 1051 оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати у тимчасове володіння та/або користування грузовий бортовий ГАЗ 3302-414 для вивозу будівельного сміття.

КП "Технострой" та БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ 31263808) укладено договори оренди транспортного засобу, а саме: від 01.07.10 № 728, від 01.06.10 № 551, від 02.08.10 № 921, від10.02.11 № 07/02/249.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може зазначити понесені витрати, що підлягають включенню до валових витрат та включати до податкового кредиту відповідні суми.

Виконання зазначених договорів підтверджується податковими накладними від 30.09.10 № 5123 сумою 11 487,11 грн., від 31.07.10 № 3295 сумою 11 017,44 грн., від 31.07.10 № 3296 сумою 32 627,23 грн., від 21.06.10 № 2436 сумою 22 274,58 грн., від 31.08.10 № 4222 сумою 19 005,55 грн., від 10.02.11 сумою 41 572,84 грн.

Виконання умов договорів підтверджується підписаними сторонами Актами виконаних робіт, а саме: Акт від 02.09.10 № 1 сумою 11 487,71 грн., від 01.07.10 № 12/728 сумою11 017,44 грн., від 31.07.10 № 21/728 сумою 32 627,23 грн., від 21.07.10 № 1, від 31.08.10 № 1 сумою 19 005,55 грн., від 28.02.11 № 580 сумою 41 572,84 грн.

Щодо правовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Бренд Строй" суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567) та КП "Технострой" укладено договір від 01.06.11 № 02/06-781 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали, відповідно до накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах договору.

На виконання умов договору від контрагента отримані: видаткова накладна від 07.06.11 № 829 сумою 42 000,00 грн., податкова накладна від 07.06.11 № 29 сумою 42 000,00 грн.

Правовідносини КП "Технострой" з контрагентом ПП "Севелітстрой" підтверджуються податковим документами, що маються в матеріалах справи та були дослідженні судом, а саме: податкова накладна від 01.09.10 №1224 сумою 103 667,06 грн. накладна від 01.09.10 № 1224 сумою 103 667,06 грн., рахунок від 14.09.12 № 1226 сумою 20 000,00 грн., податкова накладна від 14.09.10 № 1225 сумою 39 286,99 грн., накладна від 14.09.10 № 1226 сумою 39 286,99 грн., рахунок від 23.09.10 № 1541 сумою 50 000,00 грн., накладна від 23.09.10 № 1541 сумою 47 045, 93 грн., податкова накладна від 23.09.10 № 1223 сумою 47 045,93 грн., рахунок від 29.09.10 № 1542 сумою 50 000,00 грн., податкова накладна від 08.10.10 № 1733 сумою 100 000,00 грн., накладна від 08.10.10 № 1542 сумою 100 000,00 грн., податкова накладна від 12.11.10 № 1890 сумою 89 999,99 грн., накладна від 12.10.10 № 1754 сумою 89 999,00 грн., податкова накладна від 14.03.11 № 28 сумою 32 000,01 грн., накладна від 14.03.11 сумою 32 000,01 грн., рахунок від 02.08.10 № 891 сумою 40 000,00 грн., податкова накладна від 31.08.10 № 1091 сумою 85 000,00 грн., акт виконаних будівельних робіт за серпень 2010 № 1, а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт (витрат) за серпень 2010 та розрахунки загальновиробничих витрат.

Стосовно правовідносин з ПП "Комманд" суд зазначає наступне.

Правовідносини КП "Технострой" та ПП "Комманд" підтверджуються належним чином оформленими та підписаними документами, а саме: податкова накладна від 13.05.11 № 72 сумою 64 157,30 грн., товаро-транспортна накладна від 13.05.11 № 1019 сумою 64 157,30 грн., податкова накладна від 15.04.11 № 124 сумою 23 222,25 грн., накладна від 15.04.11 № 843 сумою 23 222,25 грн., податкова накладна від 10.11.10 № 1401 сумою 129 032,26 грн., накладна від 10.01.10 № 1401 сумою 129 032,26 грн.

Оплата товарів, робіт, послуг підтверджується рахунками від 10.04.2011 №730, від 10.11.2010 №1067 та копіями банківських виписок, що маються в матеріалах справи та були досліджені судом.

Належним чином оформлені, саме податкова накладна від 30.05.11 № 44 сумою 247 191,10 грн., видаткова накладна від 06.07.11 № 608 сумою 247 191,10 грн. свідчать про господарські правовідносини між позивачем та ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640).

На підтвердження господарських правовідносин позивача з контрагентом КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) суду надані податкова накладна від 07.10.10 № 3814 сумою 52 920,96 грн., накладна від 08.10.10 № 3814 сумою 52 920,96 грн. Оплата товарів, придбаних позивачем підтверджується рахунком від 08.10.10 № 3943 та копіями банківських виписок .

Копії вказаних документів досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Документи створені у ході виконання укладених договорів між позивачем та вказаними контрагентами, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Крім того, відповідачем у акті перевірки зроблена перевірка перелічених договорів, податкових, видаткових накладних, та платіжних доручень без посилання на невідповідність цих документів вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення податкового законодавства.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагентів суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки - фактури, товарно-транспортні накладні), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених договорів між позивачем та контрагентами на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З положень статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність договорів з ПП "Севелітстрой", Фірма "Капітель плюс", ПП "Габарит-груп", КП "Альянс" ґрунтувались на постанові слідчого про порушення кримінальної справи, протоколах допиту свідків та обвинувачених, а не вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з ПП "Севелітстрой", Фірма "Капітель плюс" не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні бухгалтерські та податкові документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону №334 платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, з положень пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та його контрагентами, зазначеними в Акті перевірки були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача викладені в акті перевірки від 05.10.12 № 16987/22-1/31981589.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 242 373,00 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 28.12.12 №0012962204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств сумою 242 373,00грн.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

ПП "Севелітстрой" та Фірма "Капітель плюс" на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП "Севелітстрой" та Фірма "Капітель плюс" судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначеної норми.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11056,25 грн., у тому числі основного платежу 8845,00 грн., штрафних санкцій 2211,25 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.10.12р. №0006472204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 11056,25 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від зазначених вище контрагентів, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків.

З урахуванням викладено, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 03.04.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 28.12.2012 року №0012962204, №0012972204.

3.Стягнути на користь Колективного підприємства "ТехноСтрой" (ідентифікаційний код юридичної особи 31981589) судовий збір у розмірі 2294,41 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.