Ухвала

від 16.07.2013 по справі 801/1974/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1974/13-а

16.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 29.03.13 у справі № 801/1974/13-а

за позовом Колективного підприємства "ТехноСтрой" (вул. Київська, 53, оф. 501,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.13 позовні вимоги Колективного підприємства "ТехноСтрой" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 28.12.2012 №0012962204, №0012972204; стягнуто на користь Колективного підприємства "ТехноСтрой" (ідентифікаційний код юридичної особи 31981589) судовий збір у розмірі 2294,41 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.13, прийняти нове рішення по справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 16.07.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що у період з 24.09.12 по 28.09.12 посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Колективного підприємства "ТехноСтрой" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ "БрендСтрой", Кп "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 05.10.12 №6987/22-1/31981589 (а.с. 20-48). Перевіркою встановлено, що позивачем допущені порушення податкового законодавства, зокрема, встановлено ознаки нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ "БрендСтрой", КП "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой".

Вказаний акт став підставою прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 №0012962204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 242 373грн.- основного платежу та 38 718,25 грн. штрафних санкцій та №0012972204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість розміром 198 919,00грн.- основного платежу та 30 974,75 грн.- штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами, та як наслідок, безпідставно виніс податкове повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

За період з 01.04.10 по 31.03.11 позивачем задекларовано скориговані валові витрати у сумі 13 929 422 грн.

Перевіркою повноти валових витрат за зазначений період з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ"БрендСтрой", КП "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой" встановлено завищення валових витрат у сумі 680785 грн., у тому числі: 2кв. 2010 сумою 18560 грн., 3кв. 2010 сумою 290 955 грн., 4 кв. 2010 сумою 309 960грн., 1 кв. 2011 сумою 61 310 грн.

За період з 01.04.11 по 30.09.11 позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначені суб'єкта оподаткування сумою 1 067 504 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у період з 01.04.11 по 30.09.11 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ"БрендСтрой", КП "Альянс", ПП "Команд", ПП "Сити буд", ПП "Севелітстрой" встановлено їх завищення у сумі 313 810 грн., у т.ч. 3кв. 2011 у сумі 313 810 грн.

Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП "Технострой" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість з зазначеним вище контрагентами встановлено взаємовідносини з фіктивними підприємствами за період з 01.06.10 по 30.06.11, по яким сформовані податковий кредит на сум 198 919 грн. та валові витрати на загальну суму без ПДВ 994 595 грн.

Матеріалами справи встановлено, що КП "Технострой" та БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ 31263808) укладено договір від 02.09.10 № 1051 оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати у тимчасове володіння та/або користування грузовий бортовий ГАЗ 3302-414 для вивозу будівельного сміття.

КП "Технострой" та БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ 31263808) укладено договори оренди транспортного засобу, а саме: від 01.07.10 № 728, від 01.06.10 № 551, від 02.08.10 № 921, від10.02.11 № 07/02/249.

Виконання договорів підтверджується податковими накладними від 30.09.10.

Виконання умов договорів підтверджується підписаними сторонами Актами виконаних робіт, а саме: Акт від 02.09.10 № 1 сумою 11 487,71 грн., від 01.07.10 № 12/728 сумою11 017,44 грн., від 31.07.10 № 21/728 сумою 32 627,23 грн., від 21.07.10 № 1, від 31.08.10 № 1 сумою 19 005,55 грн., від 28.02.11 № 580 сумою 41 572,84 грн.

Окрім того, між ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567) та КП "Технострой" укладено договір від 01.06.11 № 02/06-781 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали, відповідно до накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах договору.

На виконання умов договору від контрагента отримані: видаткова накладна від 07.06.11 № 829 сумою 42 000,00 грн., податкова накладна від 07.06.11 № 29 сумою 42 000,00 грн.

Правовідносини КП "Технострой" з контрагентом ПП "Севелітстрой" підтверджуються податковим документами.

Правовідносини КП "Технострой" та ПП "Комманд" підтверджуються належним чином оформленими та підписаними документами, а саме: податкова накладна від 13.05.11 № 72 сумою 64 157,30 грн., товаро-транспортна накладна від 13.05.11 № 1019 сумою 64 157,30 грн., податкова накладна від 15.04.11 № 124 сумою 23 222,25 грн., накладна від 15.04.11 № 843 сумою 23 222,25 грн., податкова накладна від 10.11.10 № 1401 сумою 129 032,26 грн., накладна від 10.01.10 № 1401 сумою 129 032,26 грн.

Оплата товарів, робіт, послуг підтверджується рахунками від 10.04.2011 №730, від 10.11.2010 №1067 та копіями банківських виписок, що маються в матеріалах справи та були досліджені судом.

Належним чином оформлені, саме податкова накладна від 30.05.11 № 44 сумою 247 191,10 грн., видаткова накладна від 06.07.11 № 608 сумою 247 191,10 грн. свідчать про господарські правовідносини між позивачем та ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640).

На підтвердження господарських правовідносин позивача з контрагентом КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) суду надані податкова накладна від 07.10.10 № 3814 сумою 52 920,96 грн., накладна від 08.10.10 № 3814 сумою 52 920,96 грн. Оплата товарів, придбаних позивачем підтверджується рахунком від 08.10.10 № 3943 та копіями банківських виписок .

Колегія суддів зазначає, що документи створені у ході виконання укладених договорів між позивачем та вказаними контрагентами, є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції.

Судова колегія зазначає, що заявником апеляційної скарги не взято до уваги, що акт про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення податкового законодавства.

Посилання відповідача на матеріали кримінальній справі не приймається колегією суддів до уваги, оскільки процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято.

Висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених договорів між позивачем та контрагентами на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України також правомірно не прийняті судом першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З положень статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Висновки відповідача про фіктивність договорів з ПП "Севелітстрой", Фірма "Капітель плюс", ПП "Габарит-груп", КП "Альянс" ґрунтувались на постанові слідчого про порушення кримінальної справи, протоколах допиту свідків та обвинувачених, а не вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" №334 від 28.12.1994 (далі Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

Таким чином, з положень пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, податкове повідомлення - рішення від 28.12.12 №0012962204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств сумою 242 373,00 грн правомірно скасовано судом першої інстанції.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.1997 (далі Закон № 168) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна містити необхідні реквізити.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

ПП "Севелітстрой" та Фірма "Капітель плюс" на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності податкових повідомлень - рішень.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.13 у справі № 801/1974/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.13 у справі № 801/1974/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко