Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а-5213/11/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-5213/11/0170/24

05.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Кучерука О.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Єрохіна Д.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Борей-Крим"- не з'явився про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- Гришин Роман Юрійович, довіреність № 84 від 24.10.12

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Борей-Крим" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 18.11.11 у справі № 2а-5213/11/0170/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борей-Крим" (Керченське шоссе, 44 а,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська, 82-в,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2011 у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Борей-Крим" до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0000171501/0 від 02.02.2011 року - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2011 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.01.2013 з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання 29.01.2013 не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з урахуванням п. 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі складу валових витрат платника податку за 3 квартали 2010 року, необхідно враховувати лише 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», ідентифікаційний номер 33373008, зареєстроване Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 18.04.2005.

28.12.2010 посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку платника податку на прибуток, результати якої оформлено актом № 2117/15-1/33373008 від 28.12.2010.

Згідно з висновками цього акту у декларації позивача за 3 квартали 2010 року допущена методологічна помилка, яка привела до необґрунтованого зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 74776,00 грн.

На підставі цього акту відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0000171501/0 від 02.02.2011, яким нарахована позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 74776,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18694,00 грн., а разом 93470,00 грн.

У зв'язку з несплатою податкового зобов'язання у граничні строки 23.03.2011 позивачу було надіслано податкову вимогу № 120 на суму 93380,17 грн.

Вищезазначений акт перевірки та податкове повідомлення-рішення направлялися поштою за місцезнаходження позивача, але не були вручені, про що свідчить акти відповідача № 43/15-1 від 31.01.2011 та № 43/15-1 від 11.03.2011 та конверти з відміткою про повернення через закінчення терміну зберігання».

За таких умов, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем порядку направлення йому цих документів, адже суд першої інстанції вірно застосував до правовідносин приписи п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, згідно якій у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Встановивши, що акт перевірки та податкові повідомлення-рішення надсилалися відповідачем за адресою позивача, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: м. Феодосія, вул. Керченське шосе, 44-а, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про результати перевірки та прийняті стосовно нього рішення.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів на час виникнення спірних правовідносин визначався у ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно п. 6.1 якої, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Також судом першої інстанції встановлено те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 № 2275-VІ, п. 6.1 ст. 6 доповнено абзацом другим, згідно якому у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону. Одночасно у ст. 22 цим Законом було включено п. 22.4, який встановив, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

При цьому, відповідно до п. 1 розділу II «Прикінцеві положення» вищезазначеного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 № 2275-VІ визначалося, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім певних пунктів, зокрема п. 9, яким вносилися зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який набирає чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом. Таким чином, зміни щодо 20 % обмеження набрали чинності у наступному податковому періоді після опублікування відповідного Закону - 16.06.2010, тобто з 3 кварталу 2010 року.

Відповідно до аб. 2 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

На час виникнення спірних правовідносин платники податку на прибуток мали використовувати форму Декларації з податку на прибуток підприємства, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143.

У рядку 04.9 цієї Декларації відображалося від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. Як випливає з приписів пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону, у першому кварталі та півріччі 2010 року до вказаного рядка без будь-яких обмежень підлягало включенню непогашене протягом попередніх звітних періодів наростаючим підсумком від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, а також те, що виникло у 2010 році.

Таким чином, позивачем було правильно включено до складу валових витрат першого календарного кварталу та півріччя 2010 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по результатам 2009 року в розмірі 100 % від'ємного значення рядку 8 декларації з податку на прибуток за 2009 рік у сумі 373759,00 грн.

Судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції про здійснення остаточного розрахунку об'єкта оподаткування за поточний календарний рік та обнуління показників доходів та витрат лише у річній податковій декларації, оскільки за прямим приписом п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком лише до повного погашення такого від'ємного значення.

Судова колегія зазначає, що за результатами півріччя 2010 року ТОВ «Борей-Крим» було отримано позитивне значення об'єкта оподаткування, яким сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік погашена повністю.

Таким чином, від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке утворилося на 01.01.2010, не враховувалося позивачем під час розрахунку об'єкта оподаткування за 3 квартали та 2010 рік, а отже відповідачем було безпідставно донараховано йому податкове зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартали 2010 в розмірі 74776,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 18694,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

За результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції позов задоволено, отже судовий збір має бути стягнутий на користь позивача в порядку ч. 1 ст. 94 КАС України.

Таким чином, витратами, які підлягають стягненню на користь позивача є витрати у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 3, п.4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.11 у справі № 2а-5213/11/0170/24 задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.11.11 у справі № 2а-5213/11/0170/24 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №0000171501/0 від 02.02.2011.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» з Державного бюджету України судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта