Постанова

від 29.03.2013 по справі 810/1197/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2013 року Справа № 810/1197/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

представника позивача - Мінчука Д.Л.,

представника відповідача - Горбатенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Санакліс» до про Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санакліс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.02.2013 № 0002142210 та 21.02.2013 № 0002152210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Санакліс» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 35178 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 28142 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 2 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 29 березня 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Санакліс» (ідентифікаційний код 36824984, місцезнаходження: 08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. П. Морозова, буд. 1-Б) зареєстроване державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 22.10.2009, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 065 102 0000 012700 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 347047 (а.с. 46).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Бориспільській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що у січні 2013 року посадовими особами Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Санакліс» податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2013 № 45/22-1/36824984 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Санакліс» вчинено правочин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком», який не був спрямований на реальне настання наслідків, ним обумовлених.

На думку податкового органу вказані вище порушення призвели до безпідставного формування позивачем валових витрат за І квартал 2011 року у сумі 140711 грн. 00 коп. та податкового кредиту за лютий і березень 2011 року у сумі 28142 грн. 00 коп., оскільки правочин з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» товарно-матеріальних цінностей фактично не відбувся та не створив жодних юридичних наслідків, а відтак включення позивачем вказаних операцій до об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість суперечить приписам пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року на суму 35178 грн. 00 коп. та податку додану вартість за лютий - березень 2011 року на суму 28142 грн. 00 коп.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби заперечення, в яких зазначено, що висновки податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Санакліс» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 21.02.2013 № 0002142210 та 21.02.2013 № 0002152210, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 35179 грн. 00 коп., з яких: 35178 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 28143 грн. 00 коп., з яких: 28142 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У свою чергу, законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств за операціями, що були проведені та задекларовані у I кварталі 2011 року, було закріплено положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), який діяв до 01.04.2011.

Так, в силу приписів пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за I квартал 2011 у сумі 35178 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за лютий-березень 2011 року у загальному розмірі 28142 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком», що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товарів (послуг).

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено, що у лютому 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Санакліс» укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» договір купівлі - продажу від 25.02.2011, згідно з умовами якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити позивачу товар (кабельна та супутня до неї продукція) за асортиментом, кількістю і ціною, вказаними у накладних, що є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов`язався прийняти вказані товари та оплатити їх вартість.

На виконання умов договору від 25.02.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» протягом лютого - березня 2011 року поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Санакліс» кабельну та супутню до неї продукцію на загальну суму 168853 грн. 16 коп., у тому числі ПДВ - 28142 грн. 21 коп., про що виписано рахунки-фактури від 24.02.2011 № 34 та 03.03.2011 № 38.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 10.03.2011 № 6 та 14.03.2011 № 8 (а.с. 62, зворотній бік а.с. 62).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» виписано податкові накладні від 25.02.2011 № 2 (а.с. 60) на суму 156311 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ - 26051 грн. 84 коп. та 04.03.2011 № 3 (зворотній бік а.с. 61) на суму 12542 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ - 2090 грн. 37 коп.

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» товарно-матеріальні цінності проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 59, 61).

Витрати у загальному розмірі 140711 грн. 00 коп., понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Санакліс» на придбання у його контрагента товару, та податок на додану вартість у сумі 28142 грн. 21 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат за I квартал 2011 року та до податкового кредиту підприємства за лютий - березень 2011 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, оборотно - сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочину позивача з вказаним вище суб`єктом господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів.

Так, згідно з даними, що наведені посадовими особами відповідача в акті перевірки, податковий орган як на доказ вчинення позивачем податкового правопорушення посилається на наявність податкової інформації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком», отриманої від Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, на податковому обліку якої перебуває вказана юридична особа.

Зокрема, за інформацією, що викладена в акті позапланової невиїзної перевірки від 02.04.2012 № 75/22-6/36698188, складеному Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» за юридичною адресою не знаходиться та не виконує власні податкові зобов`язання перед бюджетом, оскільки декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року до податкового органу не подано.

Реєстрація вказаної юридичної особи платником податку на додану вартість анульована 17.11.2011.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби в акті перевірки 02.04.2012 № 75/22-6/36698188 також зафіксовано, що за результатами аналізу поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» податкової звітності з податку на прибуток підприємств та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ, вбачається, що зазначений суб`єкт господарювання не має достатніх виробничих потужностей, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, торгівельного обладнання, сировини та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з продажем товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку з чим правочин, укладений з позивачем, був спрямований виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Відтак, відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано об`єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за I квартал 2011 року та з податку на додану вартість за лютий-березень 2011 року за правочином, що фактично не здійснювався, оскільки позивач не мав на меті використовувати придбані матеріальні цінності в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Санакліс» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані звітні періоди, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за наведені вище звітні періоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (який був чинний до 01.04.2011), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарської операції з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, банківськими виписками тощо, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд вважає за необхідне зазначити, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Враховуючи, що анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» платником податку на додану вартість відбулось лише у листопаді 2011 року, контрагент позивача протягом лютого-березня 2011 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур, є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту поставки товарів за господарською операцією з придбання у Товаристваз обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» матеріальних цінностей, за результатами здійснення якої позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу товарів з боку наведеного вище контрагента та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем товару свідчать також докази його прийняття, подальшого зберігання та використання, а саме: складені сторонами правочину рахунки-фактури та видаткові накладні, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження; витяг з журналу реєстрації виданих позивачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; довіреності про отримання товарно-матеріальних цінностей; виписка з журналу ордеру по рахунку № 631 (Розрахунки з постачальниками та підрядниками) за лютий - березень 2011 року тощо.

Крім того, судом під час дослідження зв'язку між фактом придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» товару із господарською діяльністю позивача, встановлено, що вказані вище товари використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Санакліс» під час проведення ремонтних робіт з переоснащення систем енергопостачання на об'єкті нерухомості, що належить йому на праві власності.

Так, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що у 2010 році позивачем було набуто право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3220888003:02:001:0001), розташовану в с. Проліски Бориспільського району Київської області по вул. П. Морозова, 1-Б під існуючим об'єктом - басейном, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією державного акта на право власності на земельну ділянку від 23.12.2010 серії ЯП № 271127.

Протягом 2011 року позивачем було проведено реконструкцію об'єкту в офісно - складські приміщення, за наслідками завершення якої ним набуто право власності на об'єкт нерухомого майна (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.12.2011 № 1909 (а.с. 52).

З метою проведення переоснащення систем енергопостачання вказаного вище об'єкту, позивачем було укладено з Приватним підприємством «Дніпропромбуд» договір № 2/03 від 02.03.2011 та додаткову угоду до нього від 03.03.2011, згідно з умовами яких контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати позивачу послуги по влаштуванню мереж внутрішнього електропостачання логістичного центру позивача за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. П. Морозова, 1-Б, своїми засобами з матеріалу позивача, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Про використання у процесі виконання Приватним підприємством «Дніпропромбуд» за замовленням позивача робіт, пов`язаних з влаштуванням мереж внутрішнього електропостачання, кабельної та супутньої до неї продукції, отриманої позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком», свідчать також наступні первинні документи: накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти про витрату давальницьких матеріалів, акти списання товарів, калькуляції, акти виконаних робіт, журнал проводок по рах. № 151 «Капітальне будівництво» та рах. № 205 «Будівельні матеріали».

Крім того, як вбачається з даних довідки Управління статистики у Бориспільському районі серії АБ № 577482, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оптова торгівля фармацевтичними товарами, розміщення інформації на веб-узлах, дослідження та експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук, дослідження кон'юнктури ринку і виявлення громадської думки, інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами.

Водночас, за інформацією, що наведена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком», відноситься, зокрема, оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність у сфері інжинірингу, монтаж іншого електричного устаткування, виробництво електричних ламп освітлюваного устаткування, інші види оптової торгівлі.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» товару, з урахуванням видів їх економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податків.

Відсутність у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бітіком» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму валових витрат та податкового кредиту, заявлену позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року та податку на додану вартість за лютий і березень 2011 року.

За таких обставин, податкові повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.02.2013 № 0002142210 та 21.02.2013 № 0002152210, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 35179 грн. 00 коп., з яких: 35178 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 28143 грн. 00 коп., з яких: 28142 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками сторін, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 633 грн. 23 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.02.2013 № 0002142210 та 21.02.2013 № 0002152210, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санакліс» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 633 (шістсот тридцять три) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 29 березня 2013 року.