Рішення

від 08.04.2013 по справі 5023/3959/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р.Справа № 5023/3959/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Тарасова С.В.

розглянувши справу

за позовом Компанії "Byrass Consultants limited" до Малого колективного підприємства "Центр", м. Барвінкове про стягнення 1787,57 доларів США, що еквівалентно 14282,68 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Компанія "Byrass Consultants limited", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Малого колективного підприємства "ЦЕНТР" про стягнення заборгованості у розмірі 1651,50дол. США, що становить 13195,49грн., пені у розмірі 136,07дол. США, що становить 1087,19грн., з урахуванням курсу долару НБУ, який станом на 21.06.2012р. становить 7,99грн. за 1 долар США., судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, позивач просить суд покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається порушення відповідачем зобов'язань за Договором оренди №01/01 від 09.01.2011р., а саме щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04.12.2012 року о 10:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2012 року розгляд справи було відкладено на "28" січня 2013 р. на 10:00 год.

У зв`язку з хворобою судді Френдій Н.А. згідно приписів ч.3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою було призначено для розгляду справи № 5023/3959/12 суддю Буракову А.М., про що складено відповідний Витяг з автоматизованої системи документообігу суду від 28.01.2013 року.

Приймаючи до уваги абзац 4 п. 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р., у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, строк розгляду заяви по справі № 5023/3959/12 починається заново, а саме з 28.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.01.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.02.2013 року на 11:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 26.02.2013 року на 11:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 21.03.2013 року на 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 08.04.2013 року на 12:00 год.

До господарського суду Харківської області 08.04.2013 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. 12883).

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду виконав у повному обсязі, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102210527892.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 05.04.2013 року повернулась ухвала суду від 21.03.2013 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: 64701, Харківська область, Барвінківський р-н, м. Барвінкове, вул. Першотравнева, буд. 6. (а.с. 42-44)

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Отже, позивач та відповідач не скористались своїми правами, наданими їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь їх представників в судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

09 січня 2011 року між Компанією "Byrass Consultants limited" (Позивачем) та Малим колективним підприємством "ЦЕНТР" (Відповідачем) укладено договір оренди приміщення №01/01 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у тимчасове, строкове платне користування приміщення, що розташоване за адресою: Харківська область, м. Барвінкове, вул. Леніна, 10, прим. 1 загальною площею 69,5 кв. м., (надалі іменується - "орендоване майно") для використання його Відповідачем.

Згідно з п. 5.2 Договору, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання, тобто з 09.01.2011 р.

Відповідно п. 5.3. Договору, передбачено, що строк Договору починає свій перебіг з моменту, визначеного у п.5.2. Договору, та діє на протязі 35 (тридцяти п'яти) місяців. Договір перестає діяти з моменту передачі приміщення орендарем орендодавцю згідно Акту здачі-приймання приміщення.

Пунктом 2.1. Договору, встановлено, що орендодавець протягом тридцяти календарних днів з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформляється Актом приймання передавання орендованого майна, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2011 року, між сторонами був складений та підписаний Акт приймання-передавання орендованого майна, який скріплений печатками юридичних осіб та підписами уповноважених представників сторін. (а.с. 23)

Відповідно до п.3.1. Договору, за користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату у доларах США.

П.3.3. Договору, загальна сума орендної плати в місяць складає 220 (двісті двадцять) доларів США і визначається згідно з умов цього Договору.

Відповідно до п.3.5. Договору, орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в період з 01 по 10 числа місяця передуючого звітному місяцю.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 21.04.2011р. між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 1 до договору оренди №01/01від 09.01.2011 р., відповідно до умов якої відповідач за період з 09.01.2011 р. до 21.04.2011 року орендну плату не сплачує. Орендна плата за першій і останній місяці вноситься відповідачем до 01.05.2011 р. і складає 520 дол. США.

24.10.2011 р. відповідач перерахував 1 100 дол. США 50 центів із яких 165 дол. США сплачено податок на репатріацію. Отже, на рахунок позивача надійшло 935 дол. США. Крім того, 08.11.11року, відповідач перерахував на рахунок позивача 188 дол. США.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повного та своєчасного внесення орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по орендній платі за період дії договору у сумі 1 651 дол. США 50 центів (еквівалент в гривні - 13 195 грн. 49 коп. )

Судом встановлено, що позивачем, в якості досудового врегулювання спору, направив на адресу відповідача лист - вимогу від 15.03.2012 р. №32/2, відповідно до якої звернувся з вимогою до відповідача, щодо сплати заборгованості. Проте, відповідачем зазначена вимога була отримана, проте, заборгованість сплачена не була.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Загальні підстави виникнення права у наймодавця вимагати розірвання договору найму визначені статтею 783 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.9.1., п.9.1.1. Договору, Договір може бути розірваний достроково за ініціативою Орендодавця у випадку прострочення більше ніж на 10 календарних днів сплати орендних платежів.

П.п. 4.4.5. Договору встановлено, що Орендодавець має право розірвати в односторонньому порядку Договір оренди при цьому попередивши Орендаря письмово за 30 календарних днів.

19.04.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено лист №40/2 про розірвання договору оренди з 22.05.2012 р., з повідомленням про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав лист 10.05.2012 р.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимоги ст.759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а також вимоги ст.901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості за орендну плату, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 1 651 дол. США 50 центів (еквівалент в гривні - 13 195 грн. 49 коп. )

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 136 дол. США 07 цен. (еквівалент в гривні - 1 087 грн. 19 коп.)

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.1. Договору за несвоєчасне внесення орендної плати, комунальних та інших платежів, передбачених цим Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день такого прострочення.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 136 дол. США 07 цен. (еквівалент в гривні 1 087 грн. 19 коп.), суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, тому сума пені підлягає задоволенню та стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Малого колективного підприємства "Центр" (64701, Харківська область, Барвінківський р-н, м. Барвінкове, вул. Першотравнева, буд. 6, Код ЄДРПОУ 22675017, р/р 26008333692, МФО 380805, Харківська обласна дирекція АТ "Райффаззен Банк Аваль") на користь Компанія "Byrass Consultants limited" (Сурrus, Nicosia, Karpenisi Str. 30, Bank of Сурrus Ltd. Intenaional Business Unit, Nicosia - Сурrus, SWIFT code - BCYPCY2N, АСС №0155-40-006943-06) заборгованість у розмірі 1 651 дол. США 50 центів (еквівалент в гривні 13 195 грн. 49 коп.); пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 136 дол. США 07 цен. (еквівалент в гривні 1 087 грн. 19 коп.); 1605,50 грн. сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.04.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

5023/3959/12