Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-659/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/43329/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Тарасюка О.І.,

представника відповідача Коваленка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року

у справі № 2а-659/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Променаде» (далі - позивач, ТОВ «Променаде»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва))

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Променаде» звернулось у січні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №0000022305 та №000012305 від 03.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 03.01.2012 року № 0000022305 на загальну суму 835 104,00 гривень та № 0000012305 на загальну суму 1 082 418,00 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, оскільки вони прийняти з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

19.12.2011 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 08.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 8845/23-522-36688321 від 19.12.2011 року.

Згідно вказаного акту виявлені порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищено валові витрати за період з 08.10.2009 року по 31.12.2010 року в розмірі 2 672 330,00 грн., тобто безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг на підставі актів виконаних робіт, отриманих від ТОВ «ВКП «Трейд-центр» (код 36351757) та ТОВ «БДМ-Консалт Груп» (код 36948846).

На підставі акту перевірки 03.01.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000022305 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій на загальну суму 835 104,00 гривень та № 0000012305 про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 1 082 418,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Згідно визначення п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередньо участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою; валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивач зареєстрований Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.10.2009 року.

Статутом ТОВ «Променаде» визначено, що основною діяльністю позивача є консультування питань комерційної діяльності; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; освіта дорослих та інші види освіти; рекламна діяльність; інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; надання інших комерційних послуг.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форма); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій досліджені наявні в матеріалах справи договори, укладені між позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд ЦЕНТР», ТОВ «БДМ-Консалт Груп», ТОВ «БКК «Інтермарр», заявки про надання послуг інформаційно-консультаційного характеру, акти виконаних робіт та встановлено, що у вищезазначених актах наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ відповідно до вимог чинного законодавства. Будь-яким нормативним актом не визначено, яким саме має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі.

Отже, в актах виконаних робіт зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а факт перерахування коштів за вищевказаними договорами сторонами не оспорюється, тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат за вищевказаними договорами до складу валових.

Крім того,судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки відповідачем встановлено належне оформлення укладених позивачем з його контрагентами правочинів, а тому відповідно спростовуються висновки контролюючого органу про порушення вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки належних та допустимих доказів відсутності реального понесення позивачем витрат та недійсності отриманих від його контрагентів податкових накладних відповідачем не надано.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з тим, що судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги посилання відповідача на отримані слідчим пояснення від громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про їхню непричетність до ТОВ «ВКП Трейд-ЦЕНТР» та ТОВ «БДМ Консалт-Груп» та про відсутність наміру здійснювати господарську діяльність, оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст. 69, 70,79 КАС України, тобто не є належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції витребував, а відповідач не надав докази на підтвердження нікчемності чи фіктивності правочинів, а також наявність мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Вірним є твердження судів попередніх інстанцій про те, що порушення контрагентом платника податку вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства не є підтвердженням чи нікчемності укладених між ними правочинів а може бути умовою для притягнення таких і юридичної відповідальності. Обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних покладається на контролюючий орган.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів, які б свідчили про наявність у позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Наявність такої мети у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України та такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідач необґрунтовано стверджує про безтоварність здійснених позивачем операцій, оскільки відповідачем не надано рішення суду у цивільній або господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального вчинення господарських операцій позивачем та його контрагентами, не доведено відсутності реального понесення позивачем витрат та недійсності отриманих від його контрагентів податкових накладних.

В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт порушення контрагентом платника податків вимог законодавства про бухгалтерський облік та податкового законодавства не може свідчити про фіктивність чи нікчемність укладених правочинів.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року у справі № 2а-659/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько