Рішення

від 29.03.2013 по справі 908/374/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/9/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.13 Справа № 908/374/13-г

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Веселівського району Запорізької області, смт. Веселе Запорізької області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, -

позивач: Веселівська районна державна адміністрація, смт. Веселе Запорізької області,

до відповідача: Фермерського господарства "Володар", с. Менчикури Веселівського району Запорізької області,

про розірвання договору оренди земельної ділянки № 15 від 14.02.2007р. та зобов'язання повернути земельну ділянку,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Понятенко К.А. (службове посвідчення прокуратури України № 013456 від 03.12.2012р., старший прокурор відділу прокуратури м. Запоріжжя);

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Попов В.Г. (довіреність б/н від 15.02.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернувся Прокурор Веселівського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Веселівська районна державна адміністрація з позовом до Фермерського господарства "Володар" про розірвання договору оренди земельної ділянки № 15 від 14.02.2007р. та зобов'язання керівника Фермерського господарства "Володар" повернути земельну ділянку власнику землі - державі в особі Веселівської районної державної адміністрації.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що перевіркою дотримання вимог земельного законодавства на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району встановлено, що земельна ділянка, яка орендується згідно до умов договору оренди землі № 15 від 14.02.2007р. відповідачем, використовується з порушенням земельного законодавства в частині відхилення від затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою, а саме: на зазначеній ділянці вирощувався соняшник, що суперечить п. 15 договору оренди. Прокурор вважає, що відповідачем порушено державні інтереси у вигляді нецільового використання земельної ділянки. Просить розірвати договір оренди земельної ділянки № 15 від 14.02.2007р. та зобов'язати керівника Фермерського господарства "Володар" повернути земельну ділянку державі в особі Веселівської районної державної адміністрації.

Позов заявлено на підставі ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою господарського суду від 24.01.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/9/13 та призначено розгляд справи на 21.02.2013р.

18.02.2013р. на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що будь-які обмеження щодо використання земельної ділянки умовами укладеного з позивачем договору оренди землі № 15 від 14.02.2007р. не встановлені. Вказує, що зі змісту поданих позивачем доказів вбачається недотримання встановленого ст. 144 Земельного кодексу України порядку припинення права користування земельною ділянкою, а також те, що виявлені порушення не стосувалися умов договору або вимог закону, проте і вони були усунуті у встановлений строк, про що свідчить зміст акту перевірки.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2013р. розгляд справи відкладено до 19.03.2013р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та необхідністю витребування додаткових доказів у сторін.

В судовому засіданні 19.03.2013 р. були присутні прокурор та представники обох сторін. За їх спільною заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 19.03.2013 р. підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Також у судовому засіданні 19.03.2013 р. були присутні представники Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, які викликались судом для дачі пояснень.

Представники Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області пояснили, що використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, а не під пасовище, як вона, на їх думку, надавалась відповідачу, є самовільним відхиленням від проекту землеустрою, відповідальність за яке передбачена КУпАП. Однак, при цьому цільове використання земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення не змінюється.

За клопотанням прокурора суд ухвалою від 19.03.2013 р. продовжив строк розгляду справи на 15 днів до 08.04.2013 р. та відклав розгляд справи на 29.03.2013 р.

В судовому засіданні 29.03.2013р. були присутні прокурор та представник відповідача. За їх спільною заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Позивач свого представника в судове засідання 29.03.2013р. не направив, надіслав суду письмові пояснення від 29.03.2013 р., в яких просить суд розглядати справу без участі його представника. Також вказує, що 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 р. № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів (а саме до земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту, відноситься земельна ділянка, яку орендує відповідач). Зазначені повноваження передані центральним органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. При цьому вказує, що згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Тобто у випадку задоволення судом позовних вимог прокуратури стосовно розірвання договору оренди, державне посвідчення цього факту можливо буде здійснити тільки після посвідчення права володіння земельною ділянкою розпорядником земель - територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин. У зв'язку з цим, позивач вважає за необхідне залучити до розгляду справи на стороні позивача вищезазначений орган виконавчої влади. Крім того, позивач повідомив, що на місцевому рівні не затверджувались правила використання пасовищ на території Веселівського району і ніяких обмежень щодо їх використання у сільскогосподарському товаровиробництві не встановлювалось.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі на стороні позивача територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, оскільки розгляд даної справи не впливає на права та обов'язки вказаного органу щодо позивача. Вимогу про розірвання договору оренди відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України може заявити лише сторона договору. У випадку припинення договору земельна ділянка також має бути повернута орендодавцеві відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі». Вказаний орган не є стороною договору оренди і його подальші правовідносини з позивачем як у випадку розірвання договору оренди, так і у випадку відмови в цьому позові, не залежать від розгляду цієї справи та ніяк не впливають на розгляд цієї справи.

29.03.2013 р. Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області надала суду клопотання з проханням розглянути справу без участі її представника. Також надала суду письмові пояснення від 28.03.2013 р. про те, що за фактом самовільного відхилення відповідача від проекту землеустрою складено постанову про накладення адміністративного стягнення, протокол про адміністративне правопорушення, припис. Сума штрафу згідно постанови сплачена, що підтверджується квитанцією від 31.07.2012 р. Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.08.2012 р. встановлено, що відповідачем виконані у повному обсязі вимоги припису. Зазначає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України. В даному випадку відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. За нормами ст. 37 Закону України «Про охорону земель» на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей та пасовищ. Зазначає, що відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем. 6а-зем) пасовище - це сільськогосподарське угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби. Тому при наявності фактів розорювання сінокосів та пасовищ, наданих для сінокосіння та випасання худоби, під вирощування сільськогосподарської продукції, не пов'язаної із сінокосінням, застосовуються штрафні санкції, передбачені КУпАП.

В судовому засіданні 29.03.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, судом встановлено наступне.

14.02.2007р. орендодавець - Веселівська районна державна адміністрація (позивач) та орендар - Фермерське господарство «Володар» (відповідач) уклали договір оренди землі № 15, відповідно до умов пунктів 1,2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Менчикурівської сільської ради, загальною площею 33,2819 га, у тому числі ріллі - 0 га, пасовища - 33,2819 га.

Договір укладено строком на 10 років до 01.01.2017 р. (п. 8 договору).

10.04.2007 р. земельну ділянку передано орендарю за актом прийому-передачі.

Додатковою угодою до договору від 20.02.2011 р. сторони продовжили дію договору оренди до 20.02.2021 р. (у разі укладання договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), а також виклали умови договору в новій редакції.

Зокрема, у пунктах 18, 19 договору в новій редакції закріплено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення. Інші умови передачі земельної ділянки в оренду - без зміни цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2012 р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області в присутності керівника Фермерського господарства "Володар" проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, результати якої оформлені актом від 26.07.2012 р. Згідно акту встановлено, що земельна ділянка, яка надана в оренду під пасовище, засіяна соняшником, що є порушенням п. «і» ст. 211 Земельного кодексу України, а саме: самовільне відхилення від проекту землеустрою.

У зв'язку з виявленим порушенням складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.07.2012 р. та видано керівнику Фермерського господарства "Володар" Мельничук В.П. припис від 26.07.2012 р. про усунення порушень вимог законодавства. Постановою Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 21.07.2012 р. № 000053 притягнуто керівника Фермерського господарства "Володар" Мельничук В.П. до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу згідно ст. 55 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Сума штрафу була оплачена Мельничук В.П. в повному обсязі, а виявлене порушення усунуто, що підтверджується актом перевірки від 20.08.2012 р.

У зв'язку з порушенням, яке прокурор визначив як нецільове використання відповідачем орендованої земельної ділянки, прокурор просить розірвати договір оренди земельної ділянки № 15 від 14.02.2007р. та зобов'язати керівника Фермерського господарства "Володар" повернути земельну ділянку власнику землі - державі в особі Веселівської районної державної адміністрації.

У якості нормативної підстави позову зазначені п. «б» ст. 21 та п. «і» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

Так, пункт «б» ст. 21 Земельного кодексу України передбачає, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Згідно з п. «і» ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Суд зауважує, що вказані норми законодавства не передбачають підстав розірвання договору оренди землі.

Порядок припинення договору оренди шляхом його розірвання визначено статтею 32 Закону України від 06.10.1998р. № 161-XIV «Про оренду землі», який є спеціальним законом для регулювання спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України від 06.10.1998р. № 161-XIV «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 14.02.2007 р. № 15 є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У ч. ч. 1, п. «а» ч. 2, п. «а, б» ч. 3, ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

За приписами ч. 1 ст. 35 Закону України від 19.06.2003 р. № 962-IV «Про охорону земель»

власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України від 19.06.2003 р. № 962-IV «Про охорону земель» власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.

Земельна ділянка передавалась відповідачу в оренду за проектом землеустрою, в якому зазначено цільове використання землі та його код згідно з Українським класифікатором цільового використання землі - 2.1. Землі сільськогосподарського призначення. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Загальна площа земельних ділянок, за рахунок яких запроектоване надання в оренду, всього 33,2819 га, з неї пасовищ - 33,2819 га.

Такі ж відомості закріплені і в договорі оренди землі від 14.02.2007 р. № 15.

Відповідно до проекту землеустрою та п. 26 договору в новій редакції на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження), окрім дотримання агротехнологічних вимог при сільськогосподарському виробництві.

Згідно з п. 30 договору орендар має право самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки та умов договору.

У свою чергу, до обов'язків орендаря відповідно до п. 31 договору, віднесено використання орендованої земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору, дотримання вимог чинного земельного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Статтею 34 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 37 Закону України від 19.06.2003 р. № 962-IV «Про охорону земель»

використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що на території, на якій розташована орендована земельна ділянка, організовані громадські сіножаті і пасовища. Також позивач повідомив, що на місцевому рівні не затверджувались правила використання пасовищ на території Веселівського району та не встановлювалось спеціальних обмежень щодо використання земельних ділянок.

Суд зазначає, що відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем. 6а-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.1998 р. № 377, пасовище - це сільськогосподарське угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби.

У затвердженій цією інструкцією формі № 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» ділянки для сінокосіння та випасання худоби відповідають шифру рядка 40. У той же час, відповідно до проекту землеустрою відповідача закріплено цільове призначення землі, яке відповідає шифру рядка 19 форми цього звіту, а саме: ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до проекту землеустрою встановлено код 2.1 цільового використання орендованої земельної ділянки згідно Державного класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998р. № 14-1-7/1205 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). У той же час, землі для сінокосіння і випасання худоби згідно цього класифікатора мають код 2.2.

Тобто земельна ділянка надавалась відповідачу в оренду не для сінокосіння і випасання худоби (під пасовище).

Конкретні способи використання орендованої земельної ділянки в межах її цільового призначення, а також агротехнологічні властивості земельної ділянки, ніде не закріплені (ні в договорі, ні в проекті землеустрою, ні в нормативній документації).

Отже, будь-яких спеціальних обмежень щодо способів використання відповідачем орендованої земельної ділянки не встановлено.

Крім того, у п. 39 договору в новій редакції сторони погодили, що умовами розірвання договору в односторонньому порядку є, зокрема, недотримання орендарем сівозміни сільськогосподарських культур. Тобто при укладенні договору в новій редакції сторони передбачали можливість використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

Відповідач використовує орендовану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення - сільськогосподарське призначення, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що в результаті використання відповідачем орендованої земельної ділянки, погіршилась її якість.

Таким чином, підстави для розірвання договору оренди землі № 15 від 14.02.2007р. у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки відсутні.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до положень ст. 1 ГПК України юридичні особи звертаються до господарського суду за захистом у випадку порушення, невизнання або оспорювання їхніх прав та інтересів. На момент звернення прокурора до суду з даним позовом відповідачем в добровільному порядку було виконано припис Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області щодо усунення виявленого порушення, що підтверджується актом перевірки від 20.08.2012 р. Отже, на момент звернення прокурора до суду права позивача ніяким чином не були порушені.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в позові про розірвання договору оренди землі №15 від 14.02.2007р.

Стосовно другої позовної вимоги, а саме: зобов'язання керівника Фермерського господарства "Володар" повернути земельну ділянку власнику землі - державі в особі Веселівської районної державної адміністрації, суд зазначає, що дана позовна вимога фактично пред'явлена не до відповідача, а до фізичної особи, яка не є відповідачем у даній справі.

Крім того, у зв'язку з відсутністю підстав для розірвання договору оренди дана вимога задоволенню не підлягає.

У п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

В даному випадку позивачем є визначений прокурором державний орган - Веселівська районна державна адміністрація, яка відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не звільнена від сплати судового збору. Тому, у зв'язку з відмовою в позові, судовий збір підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету.

Сума судового збору за дві немайнові вимоги відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» складає 2294,00 грн. (1147,00 грн. х 2).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Стягнути з Веселівської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 136, смт. Веселе Запорізької області, 72202) в дохід Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м.Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, рахунок №31215206783007) судовий збір в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.04.2013 р.