Рішення

від 11.04.2013 по справі 925/219/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року м. Черкаси Справа № 925/219/13-г

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача - Дорогань О.М. - по довіреності,

відповідача - Крупа Р.А., Литвин А.С. - по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №925/219/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс»

до приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий Хутір»

про стягнення 459 879,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс» звернулось в суд з позовом про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий Хутір» 459 879,73 грн. заборгованості, з яких: 386 668,80 грн. основної заборгованості, 23 480,86 грн. пені, 25 234,11 грн. - 3% річних, 24 495,96 грн. інфляційних.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленої продукції згідно договору поставки №20-04/«ВХ» від 20 квітня 2010 року.

У судовому засіданні 25.03.2013 року представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просить його задовольнити.

У судові засідання 25.03.2013 року, 03.04.2013 року та 11.04.2013 року представник відповідача з'явився, подав клопотання від 25.03.2013 року про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору (а.с.47), і відзив на позов (а.с.56-58), в якому проти позову заперечує з огляду на його необґрунтованість, просить у задоволені позову відмовити повністю, просить суд вийти за межі позовних вимог і в порядку частини 1 статті 83 ГПК України визнати недійсним договір поставки №20-04/«ВХ» від 20.04.2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки продукції №20-04/«ВХ» від 20 квітня 2010 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю в строки, передбачені цим договором засоби захисту рослин-ЗЗР, а Покупець зобов'язаний прийняти цю продукцію, належним чином оформити її прийомку та оплатити за погодженими сторонами цінами (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у договорі та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна.

Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються Покупцем шляхом переказу грошових коштів на рахунок Постачальника до 30.10.2010 року (пункт 3.1. договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він свої зобов'язання по договору виконав, поставивши відповідачу товар на загальну суму 386 668,80 грн. , що підтверджується накладними: №49 від 20.04.2010 року на суму 308 188,80 грн., №92 від 11.06.2010 року на суму 65 184 грн., №112 від 07.07.2010 року на суму 13 296 грн. (а.с.15,18,19).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами пункту 3.1 договору відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за отриманий товар до 30 жовтня 2010 року .

Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свій обов'язок по оплаті не виконав, його заборгованість складає 386 668,80 грн. , тому суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на Договір про переведення боргу від 31.12.2010 року, укладений між ПСП «Веселий хутір» та СТОВ «Сула», і необхідність у зв'язку із цим припинення провадження у даній справі з підстав відсутності предмета спору, з наступних підстав: згідно вимог статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Належних доказів (Лист б/н від 20.12.2010 року) надання згоди ТОВ «А.П.К.-Сервіс» на переведення боргу з ПСП «Веселий хутір» на СТОВ «Сула» по договору поставки продукції №20-04/«ВХ» від 20.04.2010 року відповідач на вимогу суду (ухвали від 25.03.2013 року та від 03.04.2013 року) не надав, тому договір про переведення боргу від 31.12.2010 року не створює для сторін жодних юридичних наслідків.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 25 234,11 грн. за відповідний період, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку - 26 410 грн.), але оскільки позивач просить стягнути 3% річних в сумі 25 234,11 грн. , то задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 386 668,80 31.10.2010 - 07.02.2013 831 3% (386 668,80*3%*831дн/365)=26 410 Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 24 495,96 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку - 21 653,46 грн.), тому задовольняє позов в сумі 21 653,46 грн. , в інші частині позову про стягнення інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу Листопад 2010 року 386 668.80 100,3 1 160 (386 668.80*100,3/100)=387828,80-386 668.80 Грудень 2010 року 386 668.80 100,8 3 093,35 (386668.80*100,8/100)=389762,15 - 386 668.80 Січень 2011 року 386 668.80 101,0 3 866,69 (386668.80*101,0/100)= 390535,49- 386 668.80 Лютий 2011 року 386 668.80 100,9 3 480,01 (386668.80*100,9/100)= 390148,81 - 386 668.80 Березень 2011 року 386 668.80 101,4 5 413,36 (386 668.80*101,4/100)=392082,16-386 668.80 Квітень 2011 року 386 668.80 101,3 5 026,69 (386668.80*101,3/100)= 391695,49- 386 668.80 Травень 2011 року 386 668.80 100,8 3 093,35 (386668.80*100,8/100)= 389762,15- 386 668.80 Червень 2011 року 386 668.80 100,4 1 546,67 (386668.80*100,4/100)= 388215,47 - 386 668.80 Липень 2011 року 386 668.80 98,7 - 5 026,69 (386668.80*98,7/100)=381642,10-386 668.80 Серпень 2011 року 386 668.80 99,6 - 1 546,67 (386 668.80*99,6/100)= 385122,12 -386 668.80 Вересень 2011 року 386 668.80 100,1 386,67 (386668.80*100,1/100)= 387055,47- 386 668.80 Жовтень 2011 року 386 668.80 100,0 0 (386668.80*100,0/100)= 386 668.80- 386 668.80 Листопад 2011 року 386 668.80 100,1 386,67 (386668.80*100,1/100)=386282,13 - 386 668.80 Грудень 2011 року 386 668.80 100,2 773,34 (386 668.80*100,2/100)= 387442,14 -386 668.80 Січень 2012 року 386 668.80 100,2 773,34 (386668.80*100,2/100)= 387442,14 - 386 668.80 Лютий 2012 року 386 668.80 100,2 773,34 (386668.80*100,2/100)= 387442,14 - 386 668.80 Березень 2012 року 386 668.80 100,3 1 160 (386 668.80*100,3/100)=387828,80-386 668.80 Квітень 2012 року 386 668.80 100,0 0 (386668.80*100,0/100)= 386 668.80- 386 668.80 Травень 2012 року 386 668.80 99,7 - 1 160 (386668.80*99,7/100)=385508,79 - 386 668.80 Червень 2012 року 386 668.80 99,7 - 1 160 (386668.80*99,7/100)= 385508,79 - 386 668.80 Липень 2012 року 386 668.80 99,8 - 773,34 (386668.80*99,8/100)=385895,46-386 668.80 Серпень 2012 року 386 668.80 99,7 - 1 160 (386 668.80*99,7/100)= 385508,79 -386 668.80 Вересень 2012 року 386 668.80 100,1 386,67 (386668.80*100,1/100)= 387055,46- 386 668.80 Жовтень 2012 року 386 668.80 100,0 0 (386668.80*100,0/100)= 386 668.80- 386 668.80 Листопад 2012 року 386 668.80 99,9 - 386,67 (386668.80*99,9/100)=386282,13 - 386 668.80 Грудень 2012 року 386 668.80 100,2 773,34 (386 668.80*100,2/100)= 387442,14 -386 668.80 Січень 2013 року 386 668.80 100,2 773,34 (386 668.80*100,2/100)= 387442,14 -386 668.80 При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на неможливість стягнення пені, 3% річних та інфляційних протягом дії мораторію: 09.11.2012 року - 04.02.2013 року на підставі частини 3 статті 19 «нового» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 року, який вступив у дію з 19.01.2013 року, з наступних підстав.

Ухвалою від 04.02.2013 року по справі №5026/1664/2012 за заявою ТОВ «Технік Енерджі» про визнання банкрутом ПСП «Веселий хутір», якою припинено провадження у справі №5026/1664/2012, зазначено, що виходячи із змісту Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 року №4212-VI, який вступив у дію з 19.01.2013 року, розгляд даної справи проводиться за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 14.05.1992 року.

Тобто провадження у справі про банкрутство ПСП «Веселий хутір» здійснювалось виключно за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 14.05.1992 року, тому застосування «нового» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 року, який вступив у дію з 19.01.2013 року, до правовідносин із стягнення 3% річних та інфляційних є неможливим.

Щодо неможливості нарахування пені за цей період, як того вимагає відповідач, суд зазначає, що період її нарахування - з 31.10.2010 року по 22.03.2011 року не співпадає із дією мораторію - 09.11.2012 року - 04.02.2013 року.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.2. договору поставки, згідно з яким за порушення термінів перерахування платежів, передбачених пунктом 3.1. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд вважає, що пеню необхідно нараховувати за період: з 31.10.2010 року по 31.04.2011 року.

Позивач користуючись своїм правом нараховує пеню за період з 31.10.2010 року по 22.03.2011 року.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 386 668,80 31.10.2010 - 22.03.2011 143 7,7500 % 0,042 % 23 480,86 Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 23 480,86 грн. за відповідний період, встановив правильність її нарахування.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення пені 12.02.2013 року, тобто зі спливом позовної давності, яка за правилами статті 258 Цивільного кодексу України закінчилась 31.04.2012 року.

В силу статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач не подав суду заяву про застосування позовної давності, суд позов про стягнення пені в сумі 23 480,86 грн. задовольняє повністю.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 457 037,23 грн. , з яких: 386 668,80 грн. основна заборгованість, 23 480,86 грн. пеня, 25 234,11 грн. - 3% річних, 21 653,46 грн. інфляційних.

Представник позивача просить суд вийти за межі позовних вимог і в порядку частини 1 статті 83 ГПК України визнати недійсним Договір поставки №20-04/«ВХ» від 20.04.2010 року з тих підстав, що у особи, що його підписала від імені позивача не було на це достатнього обсягу повноважень, волевиявлення покупця (ПСП «Веселий хутір») не відповідало волі підприємства.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із статтею 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Договір поставки №20-04/«ВХ» від 20.04.2010 року з боку позивача підписаний директором ТОВ «А.П.К.-Сервіс» В.І.Сиводідом. Всі істотні умови для даного виду договорів визначені сторонами в самому договорі. Позивач через своїх уповноважених представників передав визначений у договорі товар, а представники відповідача прийняли його. Будь-яких претензій з боку позивача щодо перевищення повноважень їх директором В.І.Сиводідом при укладенні Договору поставки №20-04/«ВХ» від 20.04.2010 року не існує, відповідач товар не повернув. Таким чином після укладення вказаного договору позивач вчинив дії, що свідчать про схвалення ним цього правочину.

Крім того, відповідач за правилами статті 33 ГПК України не подав суду доказів на підтвердження його заяви про те, що волевиявлення покупця (ПСП «Веселий хутір») при укладенні даного Договору поставки №20-04/«ВХ» від 20.04.2010 року не відповідало волі підприємства.

Також суд вважає безпідставним посилання представника відповідача у Додаткових письмових поясненнях від 11.04.2013 року щодо відсутності у позивача права власності на поставлений ним товар і відсутність у позивача ліцензії на торгівлю таким товаром.

За цих обставин, у суду відсутні підстави в порядку частини 1 статті 83 ГПК України визнати недійсним Договір поставки №20-04/«ВХ» від 20.04.2010 року.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 9 140,91 грн.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий Хутір» (Черкаська обл., Чорнобаївський район, село Веселий Хутір, вул. Радгоспна, буд.13, код ЄДРПОУ 32402645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс» (Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд.44, оф.302, код ЄДРПОУ 30676132) - 386 668,80 грн. основної заборгованості, 23 480,86 грн. пені, 25 234,11 грн. - 3% річних, 21 653,46 грн. інфляційних, в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 9 140,91 грн.

Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Повне рішення складено 11.04.2013 року

Суддя С.С.Боровик