Постанова

від 17.06.2013 по справі 925/219/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 925/219/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства „Веселий хутір"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 11.04.2013 року

у справі № 925/219/13-г (суддя - Боровик С.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „А.П.К. - Сервіс", м. Васильків, Київська область,

до приватного сільськогосподарського підприємства „Веселий хутір", с. Веселий хутір, Чорнобаївський район, Черкаська область,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сула», с. Мохнач, Чорнобаївський район, Черкаська область,

про стягнення 459 879,73 грн., -

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Крупа Р.А. - представник (дов. б/н від 11.02.2013 р.);

від третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс» (надалі - ТОВ ««А.П.К.-Сервіс») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий хутір» (надалі - ПСП «Веселий хутір») про стягнення 386 668,80 грн. основного боргу, 25 234,11 грн. - 3% річних, 23 480,86 грн. пені та 24 495,96 грн. інфляційних втрат, мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки продукції № 20-04/»ВХ» від 20.04.2010 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року у справі №925/219/13-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий хутір» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс» 386 668,80 грн. основного боргу, 25 234,11 грн. - 3% річних, 23 480,86 грн. пені та 21 653,46 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Веселий хутір» із судовим рішенням не погодилось, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати частково, в частині стягнення 78 480,00 грн. основної заборгованості за видатковою накладною №92 від 11.06.2010 року та видатковою накладною №112 від 07.07.2010 року та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року апеляційну скаргу ПСП «Веселий хутір» на рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.05.2013 року.

27.05.2013 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, необхідністю витребування у позивача додаткових документів та залученням до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сула», судове засідання у справі №925/219/13-г в порядку статті 77 ГПК України було відкладено до 17.06.2013 року.

17.06.2013 року позивач свого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не виконав, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належно.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, про розгляд апеляційної скарги був повідомлений належно.

Представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив скаргу задовольнити та висловив думку щодо можливості розгляду справи у відсутність інших учасників судового процесу.

Вислухавши пояснення представника скаржника, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами, за відсутності представників позивача та третьої особи, від яких не надійшло відомостей про поважність причин їх неявки та не заявлено клопотань про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 17.06.2013 року судовою колегію Київського апеляційного господарського суду у справі №925/219/13-г було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі докази на предмет правильності юридичної оцінки обставинам справи, повноти їх встановлення, правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду находить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а судове рішення - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20.04.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс» (в тексті договору - постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством «Веселий хутір» (в тексті договору - покупець) було укладено договір поставки продукції №20-04/«ВХ», за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця в строки, передбачені цим договором, засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти цю продукцію, належним чином оформити її прийомку та оплатити за погодженими сторонами цінами (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 1.2. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у договорі та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна.

Сторонами була досягнута домовленість, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника до 30.10.2010 року (пункт 3.1. договору).

У відповідності до п.7.2 договору за порушення термінів перерахування платежів, передбачених п.3.1 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку правовій природі правовідносин сторін за цим договором, вказавши, що такі мають ознаки договору поставки, за яким, в силу положень статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування поставки та отримання відповідачем засобів захисту рослин за договором, позивач послався на видаткові накладні:

- № 49 від 20.04.2010 року на суму 308 188,80 грн.,

- № 92 від 11.06.2010 року на суму 65 184,00 грн.,

- №112 від 07.07.2010 року на суму 13 296,00 грн., за якими відповідач оплати не провів, у зв'язку з чим в останнього перед ним існує заборгованість в сумі 386 668,80 грн.

Оскільки за порушення термінів перерахування коштів за отриману продукцію передбачена сплата пені, позивач заявив до стягнення з відповідача пені в сумі 23 480,86 грн., трьох процентів річних та інфляційних втрат у відповідності до статті 625 ЦК України в сумі 25 234,11 грн. та 24 495,96 грн. відповідно.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції послався на доведеність заявлених позовних вимог та наявність обставин, які є підставою для задоволення позову.

Проте, до такого висновку місцевий господарський суд дійшов передчасно, не надавши оцінки належності доказів отримання відповідачем товару по видатковим накладним № 92 від 11.06.2010 року та №112 від 07.07.2010 року з огляду на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, згідно частини 2 статті 9 вищевказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні № 92 від 11.06.2010 року на суму 65 184,00 грн. та №112 від 07.07.2010 року на суму 13 296,00 грн. не підтверджують факту здійснення між сторонами господарської операції по поставці позивачем товару за договором поставки продукції №20-04/»ВХ» від 20.04.2010 року, оскільки такі взагалі не містять підпису особи, уповноваженої покупцем на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно абзацу 1 п.2.5 Положення про документальне забезпечення бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р.за №168/704, первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Хоча довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару, проте фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) господарюючого суб'єкта про делегування повноважень конкретній фізичній особі отримати в інтересах довірителя визначений перелік та кількість товарно-матеріальних цінностей. Довіреностей відповідача на отримання товару уповноваженою ним особою за згаданими вище накладними матеріали справи не містять.

До того ж, варто зазначити, що позивач вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року не виконав, не надав суду належним чином посвідчені копії податкових накладних, які у належний та допустимий спосіб могли б підтвердити здійснення господарської операції за спірними видатковими накладними.

Таким чином, наявність виключно печатки відповідача на видатковій накладній № 92 від 11.06.2010 року на суму 65 184,00 грн. не є беззаперечним доказом прийняття останнім товарно-матеріальних цінностей зважаючи на те, що волевиявлення особи має бути засвідчено підписом уповноваженого представника.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що видаткові накладні № 92 від 11.06.2010 року та №112 від 07.07.2010 року не можуть вважатись первинними документами, що свідчать про здійснення господарської операції і відповідно, слугувати підставою для стягнення коштів.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною № 49 від 20.04.2010 року ПСП «Веселий хутір» отримало на підставі довіреності № 81 від 20.04.2010р. засоби захисту рослин за асортиментом та кількістю, вказаними у п.1.1 договору поставки на загальну суму 308 188,80 грн.

Отримання товару відповідачем на виконання договору поставки від 20.04.2010 року без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку поставки товару, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити його вартість.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач допустив порушення пункту 3.1. договору та не здійснив розрахунку за поставлену продукцію до 30.10.2010 року.

В ході розгляду справи ПСП «Веселий хутір» не надано доказів на підтвердження оплати зазначеного товару в повному обсязі, що свідчить про наявність заборгованості перед позивачем на суму 308 188,80 грн.

Позивач, крім суми основної заборгованості, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 23 480,86 грн., три проценти річних в сумі 25 234,11 грн. та інфляційні втрати в сумі 24 495,96 грн., виходячи з суми боргу за трьома видатковими накладними.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що сплата боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи передбачався умовами договору відповідний захід відповідальності.

Виходячи з того, що в строк, обумовлений п.3.1 договору, відповідач розрахунку за накладною №49 від 20.04.2010 року на суму 308 188,80 грн. не провів, останній має сплатити на користь позивача за час прострочення з 31.10.2010 року по 07.02.2013 року три проценти річних в сумі 21 049,71 грн. та інфляційні втрати за вказаний період в сумі 17 258,53 грн.

Згідно п.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки п.7.2 договору передбачена відповідальність покупця за порушення термінів перерахування платежів за поставлену продукцію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача згідно заявленого позивачем періоду з 31.10.2010 року по 22.03.2011 року пеню в сумі 18 692,91 грн.

Як зазначено судом в оскаржуваному рішенні, позивач звернувся з вимогою про стягнення пені після спливу строку позовної давності, який у відповідності до статті 258 ЦК України закінчився 31.04.2012 року.

Проте, за відсутності відповідної заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів находить правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги щодо стягнення пені.

Даючи правову оцінку тій обставині, що провадження у справі про банкрутство ПСП «Веселий хутір» за заявою ТОВ «Технік Енерджі» у справі №5026/1664/2012 здійснювалось виключно за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 14.05.1992 року, суд першої інстанції правильно вказав на безпідставність застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 року, який вступив у дію з 19.01.2013 року, до правовідносин зі стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, а щодо неможливості нарахування пені за спірний період, правомірно вказав, що нарахування такої було здійснено поза межами дії мораторію, який тривав з 09.11.2012 року.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 78 480,00 грн. за видатковими накладними №92 від 11.06.2010 року та № 112 від 07.07.2010 року.

Зважаючи на вищевикладене та на перерахунок апеляційним господарським судом розміру пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, судова колегія находить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року у справі 925/219/13-г частковому скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий хутір» на рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року у справі №925/219/13-г задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року у справі №925/219/13-г скасувати частково.

3. Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий хутір» (Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Веселий хутір, вул. Радгоспна, 13, код ЄДРПОУ 32402645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс» (Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 44, оф. 302, код ЄДРПОУ 30676132) основного боргу в сумі 308 188,80 грн. (триста вісім тисяч сто вісімдесят вісім грн. 80 коп.), пені в сумі 18 692,91 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто дві грн. 91 коп.), три проценти річних в сумі 21 049,71 грн. (двадцять одна тисяча сорок дев'ять грн. 71 коп.), інфляційних втрат в сумі 17 258,53 грн. (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім грн. 53 коп.) та 7 128,59 грн. (сім тисяч сто двадцять вісім грн. 59 коп.) судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції.

В іншій частині позову відмовити.

5. Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

6. Матеріали справи №925/219/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.