Постанова

від 04.03.2013 по справі 0870/9078/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року (о 12 год. 05 хв.)Справа № 0870/9078/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Андрусенко О.В.,

представника відповідача Кузьменко З.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Азовмеханіка»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма Азовмеханіка» (далі - ПП «ВКФ Азовмеханіка», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі -Бердянська ОДПІ Запорізької області ДПС, відповідач), в якому з урахуванням уточнень просить визнати нечинними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000442211 від 31.08.2012 на загальну суму 379851,00 грн., № 0000452211 від 31.08.2012 на загальну суму 299834,00 грн. та № 0000652213 від 31.08.2012 на загальну суму 90000,00 грн.

Позивач вважає необґрунтованими висновки акту проведеної перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, також зазначає про відсутність з його боку порушень законодавства, а відтак відсутність правових підстав для визнання податкових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях та суду пояснив, що під час проведення перевірки ПП «ВКФ Азовмеханіка», були встановлені порушення підприємством вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтованими.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма Азовмеханіка» (ідентифікаційний код 34157952) є юридичною особою, яка зареєстрована 03.05.2006 Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 221323.

На підставі направлень посадовими особами Бердянської ОДПІ Запорізької області ДПС, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України), відповідно до наказу № 559 від 23.07.2012 проведена позапланова виїзна перевірка ПП «ВКФ Азовмеханіка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт від 09.08.2012 № 047/22-11/34157952 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення ПП «ВКФ Азовмеханіка»:

1. - п. 5.1 ст. 5, пп. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції № 334/94-ВР від 28.12.1994, яка діяла на момент складання звітності за періоди 01.04.2009 по 31.03.2011, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 213 470,00 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року на суму 33 127,00 грн., півріччя 2010 року на суму 134 944,00 грн. (у т.ч. 2 квартал 2010 року на суму 101 816,00 грн.), 3 квартали 2010 року на суму 149 228,00 грн. (у т.ч. 3 квартал 2010 року на суму 14 284,00 грн.), 2010 рік на суму 213 470,00 грн. (у т.ч. 4 квартал 2010 року на суму 64 243,00 грн.).

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 114 271,00 грн., у тому числі по періодах: за 2 - 3 квартал 2011 року - 46 939,00 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2011 року - 46 939,00 грн.), за 2 - 4 квартал 2011 року - 49 022,00 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2011 року - 2083,00 грн.), 1 квартал 2012 року на суму 65 249,00 грн.

2. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР в редакції, що діяла на момент складання звітності за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, п. 198.3 ст. 198 ПК України зі змінами за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 203 078,00 грн., у тому числі за: лютий 2010 - 14 833,00 березень 2010 - 11669,00 грн., квітень 2010 - 20 238,00 грн., травень 2010 - 20 300,00 грн., червень 2010 - 38004,00 грн., серпень 2010 - 1925,00 грн., вересень 2010 - 8683,00 грн., листопад 2010 - 7067,00 грн., грудень 2010 - 19 333,00 грн., липень 2011 - 1000,00 грн., серпень 2011- 3330,00 грн., листопад 2011 - 1666,00 грн., січень 2012 - 41 312,00 грн., березень 2012 - 13 718,00 грн.

3. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент складання звітності за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, п. 198.3 ст. 198 ПК України зі змінами за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 3730,00 грн., у т.ч. за серпень 2010 на суму 3730,00 грн.

4. вимог абз. 1 п. 3.5, глави 3 та пунктів 2.8, 2.9 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) встановлено перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі в сумі 45 000,00 грн.

5. пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 нараховано пені 0,77 грн.

На підставі Акту та виявлених порушень Бердянською ОДПІ Запорізької області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000442211 від 31.08.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 379 851,00 грн., з яких 312 901,00 грн. за основним платежем та 66 950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000452211 від 31.08.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 299 834,00 грн., з яких 239 867,00 грн. за основним платежем та 59 967,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000652213 від 31.08.2012, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 90 000,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Висновок Акту обґрунтовано тим, що не можливо встановити факти здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ та послуг отриманих від зазначених постачальників, його транспортування, оприбуткування належним чином на склад, документально не підтверджено використання у господарській діяльності, а таким чином задекларовані підприємством показники від постачальників не спричиняють реального настання економічних наслідків.

Крім того, зазначено, що ДПІ, в яких зареєстровані контрагенти ПП «ВКФ Азовмеханіка» проведені зустрічні перевірки та встановлено, що підприємства не звітують, не сплачують податки, не мають потужностей для здійснення господарських операцій, а таким чином задекларовані показники ПП «ВКФ Азовмеханіка» від постачальників не спричиняють реального настання економічних наслідків.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат витрати по придбанню ТМЦ та послуг, які не використовувалися ПП «ВКФ Азовмеханіка» у господарській діяльності, які отримані від наступних контрагентів:

ТОВ «Курсор Ком» - 248 255,00 грн.

ТОВ «ТВП Еталон Інвест» - 291 520,00 грн.

ТОВ «ВКП Омега Спектр» - 132 001,00 грн.

ТОВ «Південний насосний завод» - 57 135,00 грн. (2011 - 2012 р. - 98 580,00 грн.)

ТОВ «Донтрасторг» - 62 406,00 грн.

ПП «Будівельна компанія «Дніпро 2006» - 192 399,00 грн.

ТОВ «Восток Авто» - 166 105,00 грн.

Згідно Акту Бердянською ОДПІ Запорізької області ДПС встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості придбаних ТМЦ, які не використані у господарській діяльності від наступних контрагентів:

ТОВ «Курсор Ком» - 49 651,00 грн.

ТОВ «ТВП Еталон Інвест» - 58 304,00 грн.

ТОВ «ВКП Омега Спектр» - 26 400,00 грн.

ПП «Будівельна компанія «Дніпро 2006» - 38 479,00 грн.

ТОВ «Південний насосний завод» - 31 141,00 грн.

ТОВ «Восток Авто» - 33 221,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Курсор Ком», ТОВ «ТВП Еталон Інвест», ТОВ «ВКП Омега Спектр», ПП «Будівельна компанія «Дніпро 2006» були укладені договори постачання стальної сировини: Круги Ф200ст 12х18Н9Т, ф180ст 12х18Н9Т, Ф260ст 12х18 Н109Т, ф 160ст 20х13, ф180ст 12х18Н9Т.

На виконання умов договорів контрагенти постачальники на кожну партію товару виписували на адресу ПП «ВКФ Азовмеханіка» рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

Між позивачем та ТОВ «Південний насосний завод» за усною домовленістю було укладено угоду щодо придбання стальної сировини: круги, труби 22х3.

На виконання умов договору ТОВ «Південний насосний завод» виписало на адресу ПП «ВКФ Азовмеханіка» рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

Оплата за весь товар здійснювалась у безготівковому розрахунку.

У зазначених контрагентів позивач закуповував сировину круг, який має вигляд прутка з круглим перетином та широко застосовується для виготовлення деталей в області машинобудування для виготовлення різних деталей машин.

ПП «ВКФ Азовмеханіка» здійснює статутну діяльність із механічної обробки металу та виготовлення деталей для виробничого обладнання, здебільшого насосного.

Для насосного обладнання з круга виготовляються втулки, кільця, торцеві ущілення.

Зазначена сировина оброблювалась позивачем для виготовлення кінцевої продукції з метою її подальшої реалізації. Тож закуповування сировини позивачем цілком пов'язане з веденням господарської діяльності.

Позивач має дозвіл на початок робіт Держгірпромнагляду, орендоване виробниче приміщення, розташоване за адресою: м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, б. 77, виробниче обладнання, а також відповідний кваліфікований персонал робітників. Зазначене не заперечує відповідач, що підтверджується відображенням зазначених обставин в акті перевірки.

Щодо продажу виготовленого підприємством товару, під час проведення перевірки у податкового органу також не виникло зауважень.

Також між позивачем та ТОВ «ВКП Омега Спектр» був укладений договір підряду, щодо виконання робіт із цементації корпусів торцевих ущілень.

Оплата за роботи здійснювалась у безготівковому розрахунку.

На виконання умов договору ТОВ «ВКП Омега Спектр» виписало на адресу ПП «ВКФ Азовмеханіка» рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, податкову накладну.

Представник позивача пояснив, що ПП «ВКФ Азовмеханіка» є виробником запчастин до насосного обладнання, проте не має штату працівників з маркетингу та збуту і не має постійного збуту готової продукції. Для виконання цих функцій підприємство уклало угоду з ТОВ «Південний насосний завод», яке за винагороду займається пошуком потенційних покупців, аналізом ринку збуту та збутом готової продукції від імені ПП «ВКФ Азовмеханіка».

Вартість послуг є договірною та визначається протоколом узгодження договірної ціни. Після цього складається рахунок на оплату та акт виконаних робіт, відповідно податкова накладна. В підтвердження зазначеного позивач надав копії угоди, актів виконаних робіт, протоколи узгодження цін, податкові накладні.

Оплата за послуги здійснювалась у безготівковому розрахунку.

Тож послуги отримані від ТОВ «Південний насосний завод» використовувались виключно для формування ринку збуту, що напряму відноситься до ведення господарської діяльності ПП «ВКФ Азовмеханіка».

Між позивачем та ТОВ «Донтрасторг» був укладений договір підряду з ремонту обладнання (станків підприємства).

На виконання умов договору ТОВ «Донтрансторг» виписало на адресу ПП «ВКФ Азовмеханіка» рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Розрахунки здійснювались готівкою, про що від ТОВ «Донтрансторг» були отримані відповідні касові чеки.

ТОВ «Донтрансторг» виконувало роботи щодо поточного ремонту станків ПП «ВКФ Азовмеханіка». За результатом виконаних робіт було складено акти виконаних робіт №170342 від 17.03.2010 на суму 32004,00 грн., № 250632 від 25.06.2010 на суму 30000,00 грн., № 180632 від 18.06.2010 на суму 32004,00 грн. та видаткову накладну № 150731 від 15.07.2010 на суму 62406,00 грн.

Отже, роботи щодо поточного ремонту станків виконано всього на суму 155106,00 грн.

У податковому обліку суму проведених ремонтів, підприємством у повному обсязі - 130345,00 грн. віднесено до складу валових витрат за 2010 та відображено у відповідному рядку декларації.

Бердянською ОДПІ Запорізької області ДПС при перевірці було встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток за I квартал 2010 № 22835 від 30.04.2010 сукупна балансова вартість на початок звітного року складає 66257,00 грн., отже податковий орган вважає, що сума ліміту за звітний рік, що не перевищує 10% становить 6626,00 грн., а таким чином, підприємство мало право віднести до складу валових витрат у 2010 суму коштів витрачену на ремонтні роботи в розмірі 5376,00 грн.

Між позивачем та ТОВ «Восток Авто» був укладений договір поставки, згідно з яким ПП «ВКФ Азовмеханіка» придбало автомобіль Toyota Avenis.

Бердянська ОДПІ Запорізької області ДПС зазначає, що вартість авто Toyota Avenis на загальну суму 243800,00 грн. було неправомірно віднесено до витрат, та як наслідок завищено валові витрати позивача.

Згідно Акту перевірки, до перевірки були надані рахунок - фактура № АВ-0000795 від 28.09.2011 (на придбання товару - Toyota Avenis) на загальну суму 243800,00 грн., податкова накладна № 624 від 02.09.2011 на суму ПДВ 39414,61 грн., та видаткова накладна № АВ-0000321 від 30.09.2011.

Авто було придбане у ІІІ кварталі 2011 року. При цьому до декларації з податку на прибуток підприємств ПП «ВКФ Азовмеханіка» за ІІІ квартал 2011 року вартість придбання зазначеного авто не було включено взагалі. Це підтверджується реєстром документів, на підставі яких формувались валові витрати з 01.07.2011 по 01.10.2011 року. Отже, припущення Бердянської ОДПІ Запорізької області ДПС щодо включення вартості авто до валових витрат є помилковими. У складі витрат за вказаний період є придбання сировини, послуг та витрати на заробітну плату.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що перевезення сировини здійснювалось контрагентами, відповідно до умов договорів, а також власним транспортом директора, засновника підприємства. Крім того були надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів підприємства та директора, а також угода, укладена з перевізником ФОП ОСОБА_5, який має власний вантажний автомобіль ГАЗ та також здійснював перевезення придбаного позивачем товару.

При перевірці правильності заповнення всіх реквізитів видаткових касових ордерів Бердянською ОДПІ Запорізької області ДПС встановлено відсутність підписів одержувачів коштів, а саме:

Видатковий касовий ордер № 39 від 12.04.2010р. на суму - 10000,00 грн.

Видатковий касовий ордер № 37 від 11.03.2010р. на суму 15000,00 грн.

Видатковий касовий ордер № 34 від 20.01.2010р. на суму 20000,00 грн.

При виведенні залишку готівки в касі без прийняття видаткових касових ордерів, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі у сумі 45000,00 грн.

Оскільки ПП «ВКФ Азовмеханіка» вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000160024, № 0000170024, № 0000180024, № 0000190024 прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. (п. 10.1. ст. 10 Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, під якою відповідно до п. 1.32. вищезазначеного Закону розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

За приписами пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У той же час, за змістом пп. 8.1.2 п. 8.1 статті 8 вказаного Закону амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення платником усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Водночас згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Таким чином, Законом № 334/94-ВР визначено, що до будь-яких витрат, пов'язаних із поліпшенням основних фондів, у сумі, яка не перевищує відповідної відсоткової суми сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, платник податку може прийняти одне з двох рішень: або амортизувати зазначені витрати, або віднести їх до валових.

Положення глави другої розділу І Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 11.12.2000 № 475 визначають, що витрати на поліпшення об'єкта основних засобів - це витрати, що пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.

Правовий аналіз положень пп.5.2.10 п. 5.2, 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає підстави для висновку, що наведені положення визначають витрати на «поліпшення основних фондів» як витрати пов'язані із збільшенням майбутніх економічних вигод.

Між тим, здійснені роботи (послуги) по ремонту виробничого обладнання та підтримання його в технічно справному стані є поточним ремонтом і не мали своїм наслідком поліпшення основних фондів, тобто не змінили вартісних та якісних характеристик об'єктів основних фондів, а стосуються власне їх використання, відтак є витратами у розумінні п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а відтак дія пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не поширюється на порядок податкового обліку витрат на оплату таких робіт (послуг).

За змістом пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пунктом 138.2 ст.138 якого передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. В даному підпункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом (абз. 3 пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Ті ж самі норми передбачено і ПК України з моменту вступу його в дію.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів (послуг), а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Стосовно господарської діяльності контрагентів позивача та посилання на акти перевірок контрагентів суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, ПП «ВКФ Азовмеханіка» не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Стосовно твердження відповідача про обов`язковість застосування товаротранспортних накладних суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, оплати, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару/надання послуг, його оприбуткування та правомірність віднесення витрат на валові витрати підприємства та декларування податкового кредиту.

Щодо порушення позивачем вимог абз. 1 п. 3.5 глави 3 та п. 2.8, 2.9 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2012 № 0000652213 на суму 90000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначене наступне.

Згідно з абз. 2 п. 3.5. глави 3 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 (із змінами та доповненнями) для ведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно з п. 7.24 глави 7 зазначеного Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться до розрахунку понадлімітних залишків готівки.

За що передбачена відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

При цьому, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України (в редакції яка діяла на час спірних відносин), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Так, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000652213 від 31.08.2012, яким до ПП «ВКФ Азовмеханіка» застосовані штрафні санкції в сумі 90000,00 грн. за порушення касової дисципліни, є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України.

Бердянська ОДПІ Запорізької області ДПС зазначає, що позивач допустив порушення касової дисципліни у 2010 році, тобто з моменту порушення до складання акту перевірки минув більше ніж один рік, таким чином штрафні санкції застосовані відповідачем з пропущенням строку давності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000442211 від 31.08.2012, податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000452211 від 31.08.2012, податкове повідомлення - рішення форми «С» № 0000652213 від 31.08.2012, прийняті Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби.

Присудити на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Азовмеханіка» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривен).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак