Постанова

від 26.03.2013 по справі 801/2195/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2013 р. (о 10:12) Справа №801/2195/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О., за участю представників сторін:

від позивача - Шуравін Олексій Юрійович, паспорт НОМЕР_5, довіреність б/н від 02.01.2013 року;

від відповідача - Лукпанова Ксенія Вячеславівна, посвідчення УКР № 065372, довіреність № 1907/9/9/10 від 01.03.2012 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Джанкойський елеватор»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень№ 0027232200, № 0027222200 від 05.12.2012 року,

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Джанкойський елеватор» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративною позовною заявою до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0027232200 від 05.12.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 849,00 грн. та штрафних санкцій 14 962,00 грн. та № 0027222200 від 05.12.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 143 833,00 грн. та штрафних санкцій на суму 35 958,00 грн., стягнення судових витрат.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2013 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14.03.2013 року позивач звернувся до суду з заявою про внесення змін до предмету адміністративного позову, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0027232200 від 05.12.2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 849,00 грн. та штрафних санкцій 14 962,00 грн. та № 0002562200 від 25.02.2013 року на суму 74 810 грн. податку на прибуток підприємств та 18 703,00 грн. штрафних санкцій, стягнення судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2013 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.03.2013 року проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши осіб, що беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в України" від 04.12.1990 року №509-ХІІ, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 19-1.1.1 п. 19.1-1 ст. 19-1 ПК України однією з функцій органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотоюнарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариства «Джанкойський елеватор» зареєстроване 30.07.1998 р. виконавчим комітетом Джанкойської міської ради у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00952025, місцезнаходження юридичної особи: 96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Кримська, б. 86, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 552129, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 587664 (т.с. 1 а.с. 90, 91).

Публічне акціонерне товариство «Джанкойський елеватор» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.08.1998 року за № П-0005, на час розгляду справи перебуває на податковому обліку в Джанкойській ОДПІ АРК ДПС.

Публічне акціонерне товариство «Джанкойський елеватор» зареєстроване платником податку на додану вартість з 16.07.1997 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100339597 від 10.06.2011 року, індивідуальний податковий номер 009520201042.

Судом встановлено, що посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС 19.09.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Джанкойський елеватор» (код за ЄДРПОУ 00952025) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «АФ Астарта» (код 36838337) за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р. ПП «Укрпромсервіс» (код 30532613) за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 21.09.2012 року № 2631/2200/00952025. В ході проведення перевірки було встановлено порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначений правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано для ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність реальних поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. В порушення п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами і доповненнями ПАТ «Джанкойський елеватор» включив до податкового кредиту суми ПДВ, які зняті актом камеральної перевірки на загальну суму 59 848,26 грн., в тому числі за вересень 2010 р. - 4630 грн., за листопад 2010 р. - 55 217,5 грн. В порушення п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями на загальну суму 299 241,30 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року - 23 453,80 грн., за 4 квартал 2010 року - 276 087,50 грн. (т.с. 1 а.с. 19-22).

На підставі висновків зазначеного акту 05.12.2012 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0027232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74 811,00 грн., у тому числі за основним платежем 59 849,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 962,00 грн. та № 0027222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 179 791,00 грн., у тому числі за основним платежем 143 833,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 35 958,00 грн. (т.с. 1 а.с. 79-80).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем 17.12.2013 року направлено скаргу до Державної податкової служби в АР Крим.

У зв'язку з поданням платником податку - ПАТ «Джанкойський елеватор» 17.12.2012 року скарги № 1614 11.02.2013 року посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС в період з 31.01.2013 року по 04.02.2013 року проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Джанкойський елеватор» (код за ЄДРПОУ 00952025) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «АФ Астарта» (код 36838337) за листопад 2010 р. та ПП «Укрпромсервіс» (код 30532613) за жовтень 2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.02.2013 року № 404/22-00/00952025, за висновками якого встановлено порушення:

- п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.5, п.п. 7.2 6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 59 849 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2010 р. на суму 4 631 грн., листопад 2010 року на суму 55 218 грн.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 74 810 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року у сумі 5 788 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 69 022 грн. (т.с. 1 а.с. 19-70).

Рішенням Державної податкової служби в АР Крим № 381/10/10.2-14 від 15.02.2013 року про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим ДПС від 05.12.2012 року № 0027232200, прийняте стосовно ПАТ «Джанкойський елеватор» залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим ДПС від 05.12.2012 року № 0027222200, прийняте стосовно ПАТ «Джанкойський елеватор» скасовано у частині визначення грошового зобов'язання у сумі 86 278,00 грн. (69 023,00 грн. - податок на прибуток, 17 255,00 грн. штрафні санкції) в іншій частині первинну скаргу залишено без задоволення (т.с. 1 а.с. 71-78).

25.02.2013 року на підставі рішення про результати розгляду скарги відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002562200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 93 513,00 грн., у тому числі за основним платежем 74 810,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18 703,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС № 0027232200від 05.12.2012 р., № 0002562200 від 25.02.2013 р. позивач оскаржив їх до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94ВР (далі - Закон № 334/94), який діяв на час спірних взаємовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону № 334/94 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Перелік витрат, що не включаються до складу валових надано у п. 3 ст. 3 Закону № 334/94, у тому числі за даним пунктом не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищевказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV зі змінами та доповненнямибухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі Закон № 168) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вищевказаного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно п.п. 7.5. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що у вересні 2010 року позивачем був придбаний у приватного виробничого підприємства спецодяг для робітників ПАТ «Джанкойський елеватор» на загальну суму 27 784,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4 630,76 грн.

06.09.2010 року ПВП «Укрпромсервіс» виписано рахунок-фактуру № У-00000059 на суму 27 784,56 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4 630,76 грн., який сплачено позивачем 13.09.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1123 (т.с. 1 а.с. 205, 206).

30.09.2010 року ПВП «Укрпромсервіс» виписало на ім'я «ВАТ «Джанкойський елеватор» податкову накладну № 56 на суму 27 784,56 грн., у тому числі ПДВ 4 630,76 грн. (т.с. 1 а.с. 207)

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 10 за жовтень 2010 року ВАТ «Джанкойський елеватор» 04.10.2010 року отримало податкову накладну ПВП «Укрпромсервіс» № 56 на суму 27 784,56, у тому числі ПДВ 4 630,76 грн. (т.с. 2 а.с. 15-27).

Отримання товарно-матеріальних цінностей здійснювалось позивачем за видатковими накладними № У-00000055 від 30.09.2010 року на суму 16 686,24 грн., у тому числі ПДВ 2 781,04 грн., № У-00000060 від 08.10.2010 року на суму 11 098,32 грн., у тому числі ПДВ 1 849,72 грн. Кобиляцькою Г.І. на підставі довіреності № 333 від 30.09.2010 р., виданої на отримання від ПВП «Укрпромсервіс» цінностей за рахунком-фактурою № 59 від 06.09.2010 р. (т.с. 1 а.с. 208-210).

Подальше використання придбаних позивачем у ПВП «Укрпромсервіс» товарно-матеріальних цінностей підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т.с. 1 а.с. 214-250, т.с. 2 а.с. 1-4).

12.11.2010 року між ПП «АФ Астарта» (Постачальник) та ВАТ «Джанкойський елеватор» укладено договір № 49-05/10 поставки насіння сої, за умовами якого постачальник зобов'язується передати насіння сої врожаю 2010 року у кількості 100 тон + 10%, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість зерна. Загальна вартість зерна складає 270 833 грн. 270 833,33 грн. + 10%, крім того податок на додану вартість 54 166,67 грн.+ 10%, а всього 325 000,00 грн. + 10% (т.с. 1 а.с. 172-174).

15.11.2010 року ПП «АФ Астарта» виписано рахунок-фактуру № СФ-000024 на суму 331 305,00 грн., у тому числі ПДВ 55217,50 грн., який сплачено позивачем 15.11.2010 року, що підтверджується випискою банку (т.с. 1 а.с. 175-176).

15.11.2010 року ПП «АФ Астарта» виписало на ім'я «ВАТ «Джанкойський елеватор» податкову накладну № 28 на суму 331 305,00 грн., у тому числі ПДВ 55 217,50 грн. (т.с. 1 а.с. 177).

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2010 року ВАТ «Джанкойський елеватор» 15.11.2010 року отримало податкову накладну ПП «АФ Астарта» № 28 на суму 331 305,00 грн., у тому числі ПДВ 55 217,50 грн. (т.с. 2 а.с. 37-47).

Постачання товару за договором № 49-05/10 від 12.11.2010 року підтверджується товарно-транспортними накладними від 15.11.2010 року №№ 5/4771, 5/4772, 5/4773, 5/4774, 5/4775, подорожніми листами вантажного автомобіля від 15.11.2010 р. №№ 1779, 1780, 1781, 1783, 1782 (т.с. 1 а.с. 106-115).

Згідно Складської квитанції на зерно № 1451 від 15.11.2010 року ВАТ «Джанкойський елеватор» прийняв на зберігання зерно сої вагою 101 940 кг, завіз від ПП «АФ Астарта» (а.с. 105).

Використання у власній господарській діяльності товару, придбаного позивачем за договором № 49-05/10 від 12.11.2010 року підтверджується рахунком-фактурою № ДЖЭ-000474 від 24.11.2010 року, податковою накладною № 000930 від 24.11.2010 року, видатковою накладною № ДЖЭ-000190 від 24.11.2010 року, виписаними ВАТ «Джанкойський елеватор» на ім'я ЗАТ «Золота краплина» (а.с. 200-202).

Таким чином, суд вважає, що первинними документами податкового та бухгалтерського обліку (рахунок-фактура, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні, накладні-вимоги, товарно-транспортні накладні) не підтверджуються висновки, встановлені за актом перевірки Джанкойської ОДПІ АРК ДПС № 2631/2200/00952025 від 21.09.2012 року щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, заниження податку на прибуток.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0027232200 від 05.12.2012 р., № 0002562200 від 25.02.2013 р. вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.03.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 29.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 0027232200 від 05.12.2012 р., № 0002562200 від 25.02.2013 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Джанкойський елеватор» (ЄДРПОУ 00952025) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 294,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з 0розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кірєєв Д.В.