Постанова

від 19.03.2013 по справі 801/1020/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2013 р. (18:05) Справа №801/1020/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представників сторін:

від позивача - Зуєва Н.В., довіреність №01-04/10 від 25.02.2013 року;

від позивача - Борисенко О.О., довіреність б/н від 20.07.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Санаторій Гурзуфський»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Санаторій Гурзуфський» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 року №0000122301 та №0000132301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000122301 та №0000132301 від 08.01.2013 року Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби, на думку позивача, були винесені з порушеннями вимог податкового законодавства, тому вони підлягають оскарженню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.01.2013 року залишено позовну заяву без руху, та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.02.2013 року відкрито провадження по адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.02.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с.164), клопотань, заперечень на позов не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Державне підприємство "Санаторій Гурзуфський" зареєстровано в якості юридичної особи 23.04.2003 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, про свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.59).

На підставі наказу №1006 від 30.11.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у період з 06.12.2012 року (протягом п'яти робочих днів) посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства «Санаторій Гурзуфський» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП "Строитель - Плюс", КП «Альянс», ПП «Базис-Торг», ТОВ ВТК «Окнополь» за період з 01.11.2009 року по 31.03.2012 року (а.с.145).

За результатами перевірки було складено Акт №2793/22-03/32450385/46 від 19.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства "Санаторій Гурзуфський" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з КП «Альянс», БВП "Строитель - Плюс", ТОВ ВТК «Окнополь», ПП «Базис-Торг» за період з 01.11.2009 року по 31.03.2012 року (а.с.20-51).

Перевіркою було встановлено наступні порушення Державного підприємства "Санаторій Гурзуфський", зокрема:

1. п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 - ВР від 28.12.94 року, зі змінами та доповненнями, п.138.1, п.138.2, п.п. 138.8.5 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 до п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого знижено податок на прибуток за період з 01.11.2009 року до 31.03.2012 рік на загальну суму 14776 грн., у тому числі:

- за 2010 рік в сумі 454 грн.;

- за II-III квартали 2011 року в сумі 13063 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 13063 грн.;

- за II-IV квартали 2011 року в сумі 14211 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 1148 грн.;

- за I квартал 2012 року в сумі 111 грн.;

2. п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ від 03.04.97 року №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 16738 грн., у тому числі:

- за листопад 2010 року в сумі 363 грн.;

- за грудень 2011 року в сумі 16375 грн.

На підставі акту перевірки акт №2793/22-03/32450385/46 від 19.12.2012р. відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 року №0000122301 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток за основним платежем у сумі 14776грн., за штрафними санкціями 141грн. (а.с.53), №0000132301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16738 грн., за штрафними санкціями 1486 грн. (а.с.55).

Як вбачається із акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства стала та обставина, що відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України ОСОБА_3 від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що: "Кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора TOB "Союз КДС" (код ЄДРПОУ - 24039320) ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України та відносно директора БВП „Строитель - Плюс" ОСОБА_5, фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ПП "Ротонда Торг", ПП Габарит-груп", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору TOB „Союз КДС" ОСОБА_4 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору TOB „Союз КДС" ОСОБА_4, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

Також в акті зазначено, що на адресу ДПІ в м. Ялта АРК ДПС надійшов лист ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р. за №2166/22-4 в рамках Постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України ОСОБА_3 від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, про направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунках при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. до 31.03.2012р., у тому числі: акт від 11.04.2011р. за №36/22/32468182 КП «Альянс», акт від 06.04.2012р. за №10/22/36165986 ПП «Базис Торг», акт від 06.04.2012р. за №20/22/36070617, акт від 11.04.2012р. за №37/22/31263808 БВП «Строитель-плюс». Згідно вказаних актів перевірок встановлено порушення вимог ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними(п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодо набувачів.

На підставі викладених висновків відповідач прийняв оскаржувані рішення. Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., чинного до 01.04.2011р., валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначала, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включалися суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

З 01.04.2011р. набрав чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України, якій регулює правовідносини щодо оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Пунктом 138.2. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (далі Закон №996) визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону №996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведених норм слідує, що до складу валових витрат включалися суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці та які підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що 10.05.2011 року між ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник), з однієї сторони та БВП "Строитель-Плюс" (далі Підрядник) з іншої, було укладено Договір №141/693, в якому Підрядник зобов'язаний виконати ремонтно - відновлювальні роботи паркетного покриття з використанням ціклевально - шліфувального механізму і нанесенням лакофарбового покриття в рожевому залі їдальні санаторію, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (а.с.69).

На виконання умов договору БВП "Строитель-Плюс" виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок - фактуру №СФ-00001562 від 20.05.2011 року на загальну суму 37723,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6287,17 грн. та податкову накладну від 27.05.2011 року №382 на загальну суму 37723,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6287,17 грн. (а.с.71).

Виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних робіт з будівництва за травень 2011 року на загальну суму 37723,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6287,17 грн. (а.с.73-76).

Судом встановлено, що 14.09.2011 року між ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник), з однієї сторони та БВП "Строитель-Плюс" (далі Підрядник) з іншої, було укладено Договір №1095/268, в якому Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик і своїми силами виконати відповідно до умов цього договору роботу на об'єкті: ремонт КЛ-10кВ зовнішнього електропостачання ДП "Санаторій Гурзуфський" за адресою смт Гурзуф, вул. Ленінградська 10, АР Крим (а.с.79).

На виконання умов договору БВП "Строитель-Плюс" виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок - фактуру №СФ-0000013 від 2011 року на загальну суму 19390,54 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3231,76 грн. та податкову накладну від 26.09.2011 року №323 на загальну суму 19390,54 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3231,76 грн. (а.с.82).

Виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних робіт з будівництва за вересень 2011 року на загальну суму 19390,54 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3231,76 грн. (а.с.84-87).

Судом встановлено, що 20.09.2011 року між БВП "Строитель-Плюс" (далі Виконавець), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник) з іншої, було укладено Договір №1051/248, в якому Замовник отримує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, в обсязі, який визначається службою приймання замовленні-наряді. На підставі письмової заявки Замовника до обслуговування приймаються автотранспортні засоби, що знаходяться в його експлуатації (а.с.88).

На виконання умов договору БВП "Строитель-Плюс" виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» податкову накладну №3 від 12.09.2011 року на загальну суму 5730,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 955,10 грн. (а.с.94).

На виконання умов договору ДП «Санаторій Гурзуфський» були перераховані грошові кошти БВП "Строитель-Плюс" у сумі 5730,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №160 від 09.09.2011 року (а.с.90).

Виконання умов договору підтверджується актом №428 від 12.09.2011 року о виконанні робіт по технічному обслуговуванні (ремонту) автотранспорту на загальну суму 5730,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 955,10 грн.(а.с.92-93).

Судом встановлено, що 04.02.2011 року між БВП "Строитель-Плюс" (далі Виконавець), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник) з іншої, було укладено Договір №110/06, в якому Замовник отримує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, в обсязі, який визначається службою приймання замовленні-наряді. На підставі письмової заявки Замовника до обслуговування приймаються автотранспортні засоби, що знаходяться в його експлуатації (а.с.99).

На виконання умов договору БВП "Строитель-Плюс" виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок - фактуру №СФ-0000358 від 02.02.2011 року на загальну суму 2587,00 грн., у тому числі ПДВ 431,17 грн. (а.с.101) та рахунок-фактуру №СФ-0000359 від 02.02.2011 року на загальну суму 4399,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 733,25 грн. (а.с.102).

На виконання умов договору ДП «Санаторій Гурзуфський» були перераховані грошові кошти БВП "Строитель-Плюс" у сумі 6986,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №81 від 11.02.2011 року (а.с.103).

Виконання умов договору підтверджується актом №1675/20 від 18.01.2011 року о виконанні робіт по технічному обслуговуванні (ремонту) автотранспорту на загальну суму 2587,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 431,17 грн.(а.с.104) та актом №1675/19 від 18.01.2011 року о виконанні робіт по технічному обслуговуванні (ремонту) автотранспорту на загальну суму 4399,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 733,25 грн.(а.с.105).

27.05.2011 року між КП «Альянс» (далі Постачальник), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Покупець) з іншої, було укладено Договір №575/145, в якому Постачальник, в період дії Договору, зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю ковані конструкції пляжних хвірток з огорожею (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим договором (а.с.106).

На виконання умов договору КП «Альянс» виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» видаткову накладну №1028 від 07.06.2011 року на загальну суму 30432,79 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5072,13 грн.(а.с.110) та податкову накладну від 07.06.2011 року на загальну суму 30432,79 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5072,13 грн. (а.с.111).

20.11.2010 року між ТОВ ВТК «Окнополь» (далі Виконавець), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник) з іншої, було укладено Договір №38/261, в якому Замовник отримує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, в обсязі, який визначається службою приймання у замовленні-наряді. На підставі письмової заявки Замовника до обслуговування приймаються автотранспортні засоби, що знаходяться в його експлуатації (а.с.113).

На виконання умов договору ТОВ ВТК «Окнополь» виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок - фактуру №СФ-000240 від 25.11.2010 року на загальну суму 2180,25 грн., у тому числі ПДВ у сумі 363,38 грн. (а.с.115) та податкову накладну №172 від 25.11.2010 року на загальну суму 2180,25 грн., у тому числі ПДВ у сумі 363,37 грн.

Виконання умов договору підтверджується актом №250 від 25.11.2010 року о виконанні робіт по технічному обслуговуванні (ремонту) автотранспорту на загальну суму 2180,25 грн., у тому числі ПДВ у сумі 363,38 грн.(а.с.117).

Судом встановлено, що 01.09.2011 року між ПП «Базис-Торг» (далі Виконавець), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник) з іншої, було укладено Договір №250/163, в якому за договором надання послуг Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати технічний огляд про придатність до подальшого ремонту і експлуатації, з видачею актів технічного огляду, холодильного обладнання в їдальні Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги (а.с.119).

На виконання умов договору ПП «Базис-Торг» виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок - фактуру №СФ-0000077 від 13.09.2011 року на загальну суму 4677,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 779,50 грн.(а.с.120) та податкову накладну на загальну суму 4677,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 779,50 грн.(а.с.124).

На виконання умов договору ДП «Санаторій Гурзуфський» були перераховані грошові кошти ПП «Базис-Торг» у сумі 4677,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №362 від 21.09.2011 року (а.с.121).

Виконання умов договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 3897,50 грн.(а.с.122).

Копії вищевказаних первинних документів залучені до матеріалів справи. За змістом всі вони мають обов'язкові реквізити, які визначені ст.9 Закону №996, а відтак здійснені позивачем витрати за вказаними господарськими операціями правомірно віднесені до складу валових витрат на підставі ст.5 Закону №334 та ст.138 ПК України.

Згідно з п.п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні вимоги щодо виникнення у платника податку права на податковий кредит містяться у ст.ст.198, 201 ПК України (який регулює відповідні правовідносини з 01.01.2011р.).

Викладені норми закону свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар та роботи від БВП "Строитель - Плюс", КП «Альянс», ПП «Базис-Торг», ТОВ ВТК «Окнополь» позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд дійшов висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону №168 та Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування позивачем спірного податкового кредиту, останнім були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на нікчемність укладених позивачем із БВП "Строитель - Плюс", КП «Альянс», ПП «Базис-Торг», ТОВ ВТК «Окнополь» правочинів, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: "Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача.

Щодо відсутності реальності спірних господарських операцій, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відтак, у разі відсутності господарської операції, але ж оформлення її відповідними документами, такий правочин є фіктивним, тобто таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені.

Однак, ч.2 ст.234 ЦК України встановлено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивні правочини віднесені законодавцем до оспорюваних та визнання їх недійсними може мати місце лише на підставі судового рішення.

Відповідачем не надано суду доказів наявності відповідного судового рішення про визнання правочинів між позивачем та БВП "Строитель - Плюс", КП «Альянс», ПП «Базис-Торг», ТОВ ВТК «Окнополь» недійсними.

Судом до матеріалів справи залучені акти зустрічних перевірок, на які є посилання в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, проте із вказаних актів зустрічних перевірок слідує, що податковий орган не зміг провести зустрічну звірку у зв'язку із відсутністю контрагентів за юридичною адресою.

Проте, вказана обставина жодним чином не підтверджує заперечення відповідача оскільки акти про неможливість проведення зустрічних звірок складені у квітні 2012року, тоді як спірні господарські операції відбувалися у 2010, 2011 роках та першому кварталі 2012року.

Щодо посилання відповідача на пояснення посадових осіб контрагентів позивача щодо відсутності господарських операцій суд зауважує, що пояснення фізичних осіб не є належними доказами відсутності або наявності господарської операції. Як зазначалося вище, за змістом ст.1,9 Закону №996 господарські операції можуть бути підтверджені лише первинними документами.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби №0000122301 від 08 січня 2013 року про збільшення ДП «Санаторій Гурзуфський» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 14917 грн., з яких 14776 грн. - за основним платежем і 141 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000132301 від 08 січня 2013 року про збільшення ДП «Санаторій Гурзуфський» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 18224 грн., з яких 16738 грн. - за основним платежем і 1486 грн. штрафних (фінансових) санкцій не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені ч.3 ст.2 КАС України, зокрема щодо їх законності та обґрунтованості, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що задоволені позовні вимоги майнового характеру, суд вважає за можливим стягнути на користь ДП «Санаторій Гурзуфський» витрати зі сплати судового збору у розмірі 331,41 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 19.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.ст.160, 163 КАС України повний текст постанови виготовлено 25.03.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у міста Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000122301 від 08 січня 2013 року про збільшення ДП «Санаторій Гурзуфський» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 14917 грн., з яких 14776 грн. - за основним платежем і 141 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у міста Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000132301 від 08 січня 2013 року про збільшення ДП «Санаторій Гурзуфський» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 18224 грн., з яких 16738 грн. - за основним платежем і 1486 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4. Стягнути на користь Державного підприємства «Санаторій Гурзуфський» (код ЄДР 32450385) витрати зі сплати судового збору у розмірі 331,41 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (98600, АРК, м. Ялта, вул. Васильєва, 16, ідентифікаційний код 23192025).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.