Ухвала

від 08.07.2013 по справі 801/1020/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1020/13-а

08.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський"- Зуєва Надія Василівна, довіреність № 01-04/40 від 25.02.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - Ночвіна Анастасія Олексіївна, довіреність № 122/9/10-00 від 05.03.13

представник позивача, Державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський"- Борисенко Олена Олександрівна, довіреність № 01-04/252 від 20.07.12

розглянувши матеріали справи №801/1020/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 19.03.13р.

за позовом Державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський" (вул. Ленінградська,10, смт. Гурзуф, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98640)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13р. задоволено адміністративний позов Державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у міста Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000122301 від 08 січня 2013 року про збільшення ДП «Санаторій Гурзуфський» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 14917 грн., з яких 14776 грн. - за основним платежем і 141 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у міста Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000132301 від 08 січня 2013 року про збільшення ДП «Санаторій Гурзуфський» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 18224 грн., з яких 16738 грн. - за основним платежем і 1486 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнуто на користь Державного підприємства «Санаторій Гурзуфський» (код ЄДР 32450385) витрати зі сплати судового збору у розмірі 331,41 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (98600, АРК, м. Ялта, вул. Васильєва, 16, ідентифікаційний код 23192025).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13р. та прийнятті нового рішення. Також надано письмові пояснення до апеляційної скарги, надано копію вироку Київського районного суду м.Сімферополя від 10.04.2013 року по справі №123/3318/13-к відносно ОСОБА_5. Враховуючи приписи ч.4 ст.72 КАС України, а також вирок по справі №123/3318/13-к, колегія суддів приймає до відому вказаний вирок.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права Зокрема відповідач наполягає, що діяльність контрагентів позивача - БВП "Строитель - Плюс", КП «Альянс», ПП «Базис-Торг», ТОВ ВТК «Окнополь» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. З урахуванням наведеного відповідач наполягає на тому, що господарські документи, податкові накладні від вказаних контрагентів не можуть бути підставою для віднесення позивачем до податкового кредиту підприємства.

Державне підприємство «Санаторій Гурзуфський» (далі позивач, ДП «Санаторій Гурзуфський») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 року №0000122301 та №0000132301.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Державне підприємство "Санаторій Гурзуфський" зареєстровано в якості юридичної особи 23.04.2003 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим.(а.с.59).

У період з 06.12.2012 року (протягом п'яти робочих днів) посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Санаторій Гурзуфський» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП "Строитель - Плюс", КП «Альянс», ПП «Базис-Торг», ТОВ ВТК «Окнополь» за період з 01.11.2009 року по 31.03.2012 року (а.с.145).

За результатами перевірки складено Акт №2793/22-03/32450385/46 від 19.12.2012 року (а.с.20-51). (далі Акт перевірки)

Перевіркою встановлено наступні порушення позивачем, зокрема:

1. п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 - ВР від 28.12.94 року, п.138.1, п.138.2, п.п. 138.8.5 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 до п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток за період з 01.11.2009 року до 31.03.2012 рік на загальну суму 14776 грн.;

2. п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ від 03.04.97 року №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 16738 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 року №0000122301 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток за основним платежем у сумі 14776грн., за штрафними санкціями 141грн. (а.с.53), №0000132301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16738 грн., за штрафними санкціями 1486 грн. (а.с.55).

Для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, став висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме, що відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що: "Кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора TOB "Союз КДС" (код ЄДРПОУ - 24039320) ОСОБА_7 за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України та відносно директора БВП „Строитель - Плюс" ОСОБА_8, фізичних осіб ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ПП "Ротонда Торг", ПП Габарит-груп", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору TOB „Союз КДС" ОСОБА_7 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору TOB „Союз КДС" ОСОБА_7, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

Також в акті перевірки відповідач вказує, що на адресу відповідача надійшов лист ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р. за №2166/22-4 в рамках Постанови слідчого групи слідчих від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, про направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин за період з 01.01.2009р. до 31.03.2012р., у тому числі: акт від 11.04.2011р. за №36/22/32468182 КП «Альянс», акт від 06.04.2012р. за №10/22/36165986 ПП «Базис Торг», акт від 06.04.2012р. за №20/22/36070617, акт від 11.04.2012р. за №37/22/31263808 БВП «Строитель-плюс».

На підставі викладених висновків відповідач прийняв оскаржувані рішення.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., (далі Закон №334)., валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. (ст.5 Закону №334)

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включалися суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. (пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону №334)

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Пунктом 138.2. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (далі Закон №996) визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону №996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 визначено які саме обов'язкові реквізити повинні мати первинні документи.

Отже, до складу валових витрат включалися суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці та які підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Встановлено, що 10.05.2011 року між ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник), з однієї сторони та БВП "Строитель-Плюс" (далі Підрядник) з іншої, укладено Договір №141/693, в якому Підрядник зобов'язаний виконати ремонтно-відновлювальні роботи паркетного покриття з використанням ціклевально-шліфувального механізму і нанесенням лакофарбового покриття в рожевому залі їдальні санаторію, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (а.с.69).

На виконання умов договору БВП "Строитель-Плюс" виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок - фактуру №СФ-00001562 від 20.05.2011 року на загальну суму 37723,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 6287,17грн. та податкову накладну від 27.05.2011 року №382 на загальну суму 37723,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 6287,17грн. (а.с.71).

Виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних робіт з будівництва за травень 2011 року на загальну суму 37723,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6287,17 грн. (а.с.73-76).

14.09.2011 року між ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник), з однієї сторони та БВП "Строитель-Плюс" (далі Підрядник) з іншої, укладено Договір №1095/268, в якому Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик і своїми силами виконати відповідно до умов цього договору роботу на об'єкті: ремонт КЛ-10кВ зовнішнього електропостачання ДП "Санаторій Гурзуфський" за адресою: смт Гурзуф, вул. Ленінградська 10, АР Крим (а.с.79).

На виконання умов договору БВП "Строитель-Плюс" виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок-фактуру №СФ-0000013 від 2011року на загальну суму 19390,54грн., у тому числі ПДВ у сумі 3231,76грн. та податкову накладну від 26.09.2011 року №323 на загальну суму 19390,54грн., у тому числі ПДВ у сумі 3231,76грн. (а.с.82).

Виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних робіт з будівництва за вересень 2011 року на загальну суму 19390,54 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3231,76 грн. (а.с.84-87).

20.09.2011 року між БВП "Строитель-Плюс" (далі Виконавець), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник) з іншої, укладено Договір №1051/248, в якому Замовник отримує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, в обсязі, який визначається службою приймання замовленні-наряді. На підставі письмової заявки Замовника до обслуговування приймаються автотранспортні засоби, що знаходяться в його експлуатації (а.с.88).

На виконання умов договору БВП "Строитель-Плюс" виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» податкову накладну №3 від 12.09.2011 року на загальну суму 5730,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 955,10 грн. (а.с.94).

На виконання умов договору ДП «Санаторій Гурзуфський» перераховані грошові кошти БВП "Строитель-Плюс" у сумі 5730,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №160 від 09.09.2011 року (а.с.90).

Виконання умов договору підтверджується актом №428 від 12.09.2011 року о виконанні робіт по технічному обслуговуванні (ремонту) автотранспорту на загальну суму 5730,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 955,10 грн.(а.с.92-93).

04.02.2011 року між БВП "Строитель-Плюс" (далі Виконавець), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник) з іншої, укладено Договір №110/06, в якому Замовник отримує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, в обсязі, який визначається службою приймання замовленні-наряді. На підставі письмової заявки Замовника до обслуговування приймаються автотранспортні засоби, що знаходяться в його експлуатації (а.с.99).

На виконання умов договору БВП "Строитель-Плюс" виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок - фактуру №СФ-0000358 від 02.02.2011 року на загальну суму 2587,00 грн., у тому числі ПДВ 431,17 грн. (а.с.101) та рахунок-фактуру №СФ-0000359 від 02.02.2011 року на загальну суму 4399,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 733,25 грн. (а.с.102).

На виконання умов договору ДП «Санаторій Гурзуфський» перераховані грошові кошти БВП "Строитель-Плюс" у сумі 6986,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №81 від 11.02.2011 року (а.с.103).

Виконання умов договору підтверджується актом №1675/20 від 18.01.2011 року о виконанні робіт по технічному обслуговуванні (ремонту) автотранспорту на загальну суму 2587,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 431,17 грн.(а.с.104) та актом №1675/19 від 18.01.2011 року о виконанні робіт по технічному обслуговуванні (ремонту) автотранспорту на загальну суму 4399,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 733,25 грн.(а.с.105).

27.05.2011 року між КП «Альянс» (далі Постачальник), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Покупець) з іншої, укладено Договір №575/145, в якому Постачальник, в період дії Договору, зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю ковані конструкції пляжних хвірток з огорожею (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим договором (а.с.106).

На виконання умов договору КП «Альянс» виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» видаткову накладну №1028 від 07.06.2011 року на загальну суму 30432,79 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5072,13 грн.(а.с.110) та податкову накладну від 07.06.2011 року на загальну суму 30432,79 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5072,13 грн. (а.с.111).

20.11.2010 року між ТОВ ВТК «Окнополь» (далі Виконавець), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник) з іншої, укладено Договір №38/261, в якому Замовник отримує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, в обсязі, який визначається службою приймання у замовленні-наряді. На підставі письмової заявки Замовника до обслуговування приймаються автотранспортні засоби, що знаходяться в його експлуатації (а.с.113).

На виконання умов договору ТОВ ВТК «Окнополь» виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок - фактуру №СФ-000240 від 25.11.2010 року на загальну суму 2180,25 грн., у тому числі ПДВ у сумі 363,38 грн. (а.с.115) та податкову накладну №172 від 25.11.2010 року на загальну суму 2180,25 грн., у тому числі ПДВ у сумі 363,37 грн.

Виконання умов договору підтверджується актом №250 від 25.11.2010 року о виконанні робіт по технічному обслуговуванні (ремонту) автотранспорту на загальну суму 2180,25 грн., у тому числі ПДВ у сумі 363,38 грн.(а.с.117).

01.09.2011 року між ПП «Базис-Торг» (далі Виконавець), з однієї сторони та ДП «Санаторій Гурзуфський» (далі Замовник) з іншої, укладено Договір №250/163, в якому за договором надання послуг Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати технічний огляд про придатність до подальшого ремонту і експлуатації, з видачею актів технічного огляду, холодильного обладнання в їдальні Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги (а.с.119).

На виконання умов договору ПП «Базис-Торг» виписало ДП «Санаторій Гурзуфський» рахунок - фактуру №СФ-0000077 від 13.09.2011 року на загальну суму 4677,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 779,50 грн.(а.с.120) та податкову накладну на загальну суму 4677,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 779,50 грн.(а.с.124).

На виконання умов договору ДП «Санаторій Гурзуфський» перераховані грошові кошти ПП «Базис-Торг» у сумі 4677,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №362 від 21.09.2011 року (а.с.121).

Виконання умов договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 3897,50 грн.(а.с.122).

Зазначені копії вищевказаних первинних документів мають обов'язкові реквізити, які визначені ст.9 Закону №996, а відтак здійснені позивачем витрати за вказаними господарськими операціями правомірно віднесені до складу валових витрат на підставі ст.5 Закону №334 та ст.138 ПК України.

Згідно з п.п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168) (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону№168 визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168)

Аналогічні вимоги щодо виникнення у платника податку права на податковий кредит містяться у ст.ст.198, 201 ПК України (який регулює відповідні правовідносини з 01.01.2011р.).

Викладені норми закону свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судова колегія вказує, що жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Також, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

З урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону №168 та Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось позивачем правомірно.

Позивачем, під час формування позивачем спірного податкового кредиту, дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13р. по справі №801/1020/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко