Рішення

від 21.03.2013 по справі 911/379/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2013 р. Справа № 911/379/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК»

до Приватного підприємства «Елегант-Текс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Бугера Олександр Петрович

про стягнення 474 559,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пугач С.В. - представник за довіреністю №03-00/02-1455 від 01.08.2012 року;

від відповідача: Хрипко І.І. - представник за довіреністю б/н від 06.03.2013 року;

від третьої особи: не з'явилися,

секретар судового засідання: Сафонова О.Г.

Обставини справи:

01.02.2013 року Публічне акціонерне товариство «РАДИКАЛ БАНК» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №109/13 від 14.01.2013 року (вх. №337) до Приватного підприємства «Елегант-Текс» (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням Бугерою Олександром Петровичем (далі - третя особа) зобов'язань за кредитним договором №1342/1-980 від 23.09.2011 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 474 559,09 грн., з яких 350 000,00 грн. заборгованість по кредиту, 79 494,11 грн. заборгованість за процентами, 29 166,66 грн. штраф за прострочення повернення кредиту та 15 898,82 грн. штраф за прострочення строку сплати нарахованих процентів.

З огляду на те, що в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи у справі між позивачем та відповідачем було укладено договір застави товарів в обороті №1342-ТО-1 від 23.09.2011 року, позивач просить суд звернути стягнення на предмет застави за вказаним договором, а саме, заставне майно належне відповідачу: готову продукцію (комплекти білизни, халати, рушники, тощо); сировину (тканина) 21700 м., для задоволення вимог позивача за кредитним договором №1342/1-980 від 23.09.2011 року у розмірі 474 559,59 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2013 року порушено провадження у справі №911/379/13-г та призначено розгляд справи на 07.03.2013 року.

07.03.2013 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н без дати (вх. №4123).

У судове засідання 07.03.2013 року представники сторін з'явились.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2013 року, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, відкладено на 21.03.2013 року, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Бугеру Олександра Петровича.

18.03.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» надійшло клопотання №651/13 від 13.03.2013 року (вх. №4691) про залучення до матеріалів справи копій документів на виконання вимог ухвали суду.

21.03.2013 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача з супровідним листом б/н від 21.03.2013 року надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача у судовому засіданні 21.03.2013 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не спростував, відзиву на позов з документальним заперечення не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності відзиву на позовну заяву.

Господарським судом у судовому засіданні 21.03.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

23.09.20011 року між Публічним акціонерним товариством «РАДИКАЛ БАНК» (позивач у справі, кредитодавець за договором) та громадянином України Бугерою Олександром Петровичем (третя особа у справі, позичальник за договором) було укладено кредитний договір №1342/1-980 (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - «кредит», у сумі 350 000,00 грн. на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Кредит надається позичальнику на споживчі цілі. Термін остаточного повернення кредиту, згідно п. 1.2 кредитного договору, 22 вересня 2014 року включно (п. 1.2, п. 1.3 кредитного договору).

Процентна ставка за користування кредитом 23% річних (п. 1.4 кредитного договору).

Пунктом 1.5 кредитного договору сторони передбачили, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, інших платежів передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій, надалі за текстом договору - «боргових зобов'язань», виступатимуть: п. 1.5.1 заставою товарів в обороті загальною вартістю 2 050 000,00 грн., що належать майновому поручителю ПП «Елегант-Текс» , - за договором застави товарів в обігу, що має бути укладений в день укладення цього договору. п. 1.5.2 умови передачі майна в заставу (іпотеку) та звернення стягнення на заставлене майно регулюються нормами чинного законодавства України і відповідним договором застави.

Згідно п. 2.2. кредитного договору видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2 цього договору, проводиться шляхом видачі кредитних коштів готівкою через касу кредитодавця або перерахуванням кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника за реквізитами, вказаними в заяві позичальника.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в сумі 9 722,22 грн. на відкритий йому позичковий рахунок.

Проценти за користування кредитом нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредиту (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту), виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4 цього договору, щомісячно за поточний календарний місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за кредитом (п. 2.4 .1-п. 2.4.4 кредитного договору).

Пунктом 2.4.5 кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році (або 360 днів в році - для кредиту у іноземній валюті) та календарна кількість днів у місяці.

Проценти, нараховані за місяць позичальник зобов'язаний сплачувати на рахунок №22088001001342, відкритий кредитодавцем, щомісяця, не пізніше 20 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п. 2.5.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 2.5.7. кредитного договору сторони домовилися, що за невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів, а так само невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п. 3.3. цього договору, є умовами, при настанні яких за рішенням кредитодавця припиняється кредитування позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманих кредитних коштів кредитодавця, сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитними коштами та інші платежі відповідно до умов цього договору. Для цього, кредитодавець надає під розпис уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про дострокове повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з нарахуванням можливих штрафних санкцій. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, кредитодавець по закінченню 20-ти денного строку з дати отримання позичальником/поручителем/майновим поручителем такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно, чи інше забезпечення у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки та інших платежів, згідно з цим договором та витрат кредитодавця, у порядку, визначеному цим договором, договором іпотеки/застави/поруки та чинним законодавством України.

Пунктом 7.3 кредитного договору сторони визначили, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печаткою кредитодавця і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У додатку №2 до кредитного договору сторони погодили графік погашення основної суми кредиту та сплати процентів за його користування.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором №1342/1-980 від 23 вересня 2011 року виконав належним чином, видавши готівкою через касу кредитодавця 26.09.2011 року кредитні кошти у сумі 350 000,00 грн. , що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку Бугери Олександра Петровича за період з 23.09.2011 року по 14.01.2013 року.

Проте, в порушення умов кредитного договору, Бугера Олександр Петрович не виконував своїх грошових зобов'язань, а саме, не здійснював щомісячне повернення кредиту в сумі 9 722,22 грн. і сплату чергових платежів по процентах за користування кредитом згідно графіку (додаток №2 до кредитного договору).

Факт наявності заборгованості Бугери Олександра Петровича перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позичальника від 14.01.2013 року за період з 23.09.2011 року по 14.01.2013 року.

Так, з вказаних виписок вбачається, що позичальником лише частково погашено заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 24 384,60 грн. , а саме 23.07.2012 року у сумі 22 747,00 грн. та 21.09.2012 року у сумі 1637,60 грн.

Жодних інших доказів сплати третьою особою заборгованості, що утворилась перед позивачем сторонами суду надано не було.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом Бугера Олександр Петрович в порушення умов кредитного договору не виконував своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а також неналежно виконував зобов'язання щодо сплати чергових платежів по процентах за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.5.7. кредитного договору сторони домовилися, що за невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів, а так само невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п. 3.3. цього договору, є умовами, при настанні яких за рішенням кредитодавця припиняється кредитування позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманих кредитних коштів кредитодавця , сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитними коштами та інші платежі відповідно до умов цього договору. Для цього, кредитодавець надає під розпис уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про дострокове повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з нарахуванням можливих штрафних санкцій.

17.09.2012 року позивач направив на адресу позичальника - Бугери Олександра Петровича, повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів №05-03/02-1628 від 14.09.2012 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи дострокове повернення кредитних коштів здійснене не було, внаслідок чого заборгованість по кредиту третьої особи перед позивачем за кредитним договором станом на момент судового розгляду справи склала 350 000,00 грн.

У зв'язку з наявністю заборгованості по тілу кредиту, позивачем нараховані відсотки за його користуванням, згідно пунктів 1.4, 2.4.1-2.4.7 кредитного договору, що склало 103 878,71 грн. за період з 26.09.2011 року (дата видачі кредиту) по 10.01.2013 року (дата здійснення розрахунку).

Як визначено пунктом 2.4.1 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредиту (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). Отже, позивачем обґрунтовано здійснено нарахування процентів за вказаний період.

Однак, перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» наданий позивачем розрахунок процентів річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та складає 104 319,18 грн.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення позичальником нарахованих процентів за користування кредитом у сумі 24 384,60 грн., заборгованість третьої особи перед позивачем складає 79 934,58 грн. (104 319,18 грн. - 24 384,60 грн.)

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 79 494,11 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), суд розглядає позовні вимоги лише з урахуванням заявленої позивачем суми процентів за користування кредитом, а саме, 79 494,11 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 4.4 кредитного договору нараховує відповідачу штраф в розмірі 20 % від суми неповерненого кредиту, який за його розрахунком складає 29 166,66 грн., та штраф у розмірі 20% від суми несплачених процентів, строк сплати яких настав, що за його розрахунком складає 15 898,82 грн.

Згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 4.4 кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів згідно умов цього договору позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 20 процентів від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів, строк сплати яких настав .

З урахуванням викладених положень закону та умов договору суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до позичальника даних господарських санкцій, які за своєю правовою природою є різними видами відповідальності, оскільки повинні застосовуватись за різні правопорушення (несвоєчасне повернення кредитних коштів та за несвоєчасну сплату процентів).

З наданих позивачем розрахунків зазначених сум штрафів, господарський суд встановив наступне.

За несвоєчасне повернення кредитних коштів позивачем нарахований штраф на суму заборгованості за погашення основної суми кредиту згідно графіку (додаток №2 до кредитного договору) за 15 місяців, що складає 145 833,30 грн. (9722,22 грн. * 15 місяців), а саме за період з 11.10.2011 року по 10.01.2013 року.

За несвоєчасну сплату процентів, позивачем нарахований штраф на суму заборгованості за процентами за користування кредитом, що складає за розрахунком позивача 79 494,11 грн. за період з 26.09.2011 року по 10.01.2013 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафів, господарський суд дійшов висновку,що вони відповідають вимогам законодавства, умовам договору та обставинам справи, є арифметично вірними і складають 29 166,66 грн. (145 833,30 грн. * 20%) штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та 15 898,82 грн. (79 494,11 грн. * 20%) штрафу за несплату процентів за користування кредитом, строк сплати яких настав.

Господарським судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань Бугери Олександра Петровича, на виконання вимог п. 1.5. кредитного договору, 23.09.2011 року між Приватним акціонерним товариством «РАДИКАЛ БАНК» (заставодержатель за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Елегант-текс» (заставодавець за договором, відповідач у справі) було укладено договір застави товарів в обороті №1342-ТО-1 (далі - договір застави).

Згідно п. 1.1 договору заставою за цим договором забезпечується виконання Бугери Олександра Петровича (надалі за текстом - позичальник),

- зобов'язань за кредитним договором №1342/1-980 від 23 вересня 2011 року, укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 350 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, порядку та у випадках, передбачених кредитним договором та додатковими договорами до кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому (надалі за текстом - основне зобов'язання).;

- зобов'язань щодо відшкодування збитків, завданих заставодержателю невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по кредитному договору;

- зобов'язань щодо відшкодування витрат заставодержателя по здійсненню (задоволенню) його вимог, забезпечених заставою, в тому числі витрати, які понесені ним внаслідок звернення стягнення на предмет застави та будь-які інші витрати заставодержателя, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язань по кредитному договору чи цьому договору, та будь-які інші витрати, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п 1.2 договору застави предмет застави є товари в обороті (надалі - предмет застави), перелік яких викладений у додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі балансової довідки про залишок товару на складі ПП «Елегант-Текс» станом на 22.09.2011 року.

У додатку №1 до договору застави сторони визначили предмет застави, а саме: сировина (тканина) 21700 м на суму 976 500,00 грн. та готова продукція (комплекти білизни, халати, рушники, тощо) на суму 1 073 500,00 грн.

Сторони цього договору оцінюють предмет застави у 2 050 000,00 грн. (п. 1.4 договору застави).

Заставодержатель, згідно п. 4.1.1 договору застави, набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином , а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки (терміни), встановлені кредитним договором.

Пунктом 6.2 договору застави визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками юридичних осіб та діє по дату повного виконання зобов'язань забезпечених заставою.

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати чергових платежів по процентах за користування кредитом, 17.09.2012 року позивачем на адресу відповідача, як поручителя за вказаними зобов'язаннями, було направлено повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів №05-03/02-1628 від 14.09.2012 року, в якому позивач вимагав виконати основне зобов'язання - сплатити борг, який станом на 11.09.2012 року складає 415 678,70 грн.

Копія зазначеного повідомлення, а також докази його направлення на адресу Приватного підприємства «Елегант-Текс» рекомендованим листом з описом вкладення наявні в матеріалах справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення вимог законодавства та укладеного договору застави, заборгованість за основним зобов'язанням не була погашена, відповіді на вказану вимогу (повідомлення) не надходило.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ч.3 ст. 577 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.5.7. кредитного договору у випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, кредитодавець по закінченню 20-ти денного строку з дати отримання позичальником/поручителем/майновим поручителем такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно, чи інше забезпечення у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки та інших платежів, згідно з цим договором та витрат кредитодавця, у порядку, визначеному цим договором, договором іпотеки/застави/поруки та чинним законодавством України.

Статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом».

Враховуючи вищевикладене, оскільки позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором №1342/1-980 від 23.09.2011 року і на момент судового розгляду справи в нього існує заборгованість перед позивачем у сумі 474 559,59 грн., з яких 350 000,00 грн. заборгованість по кредиту, 79 494,11 грн. заборгованість за процентами, 29 166,66 грн. штраф за прострочення повернення кредиту та 15 898,82 грн. штраф за прострочення строку сплати нарахованих процентів, строк сплати яких настав, то вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, наданої поручителем, є правомірними.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті №1342-ТО-1 від 23 вересня 2011 року, а саме, на заставлене майно належне відповідачу - Приватному підприємству «Елегант-Текс»:

- Готову продукцію (комплекти білизни, халати, рушники, тощо);

- Сировину (тканина) 21700 м.,

для задоволення вимог позивача за кредитним договором №1342/1-980 від 23.09.2011 року у розмірі 474 559,59 грн., з них:

- 350 000,00 грн. - заборгованість по кредиту за кредитним договором;

- 79 494,11 грн. - заборгованість за процентами;

- 29 166,66 грн. - штраф за прострочення повернення кредиту;

- 15 898,82 грн. - штраф за прострочення строку сплати нарахованих процентів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Оскільки під час подання позовної заяви позивачем судовий збір був сплачений ним виходячи з ціни позову, яка не відповідає сумі усіх вимог позивача, а саме, недоплчено 01 коп., то судовий збір в цій частині підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті №1342-ТО-1 від 23 вересня 2011 року, а саме, на заставне майно належне Приватному підприємству «Елегант-Текс» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 37208517): Готову продукцію (комплекти білизни, халати, рушники, тощо); Сировину (тканина) 21700 м., та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 2-В, код ЄДРПОУ 36964568) за кредитним договором №1342/1-980 від 23.09.2011 року у розмірі 474 559 (чотириста сімдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 59 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Елегант-Текс» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 37208517) на користь Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 2-В, код ЄДРПОУ 36964568) 9 491 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 18 коп. судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Елегант-Текс» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 37208517) в доход Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 01 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 11.04.2013 року