Постанова

від 09.04.2013 по справі 5023/3927/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5023/3927/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г.- головуючого,

Коробенка Г.П.,

Куровського С.В. (доповідач),

за участю: представника ПАТ "Фольксбанк" - Большакова Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 у справі№ 5023/3927/11 господарського суду Харківської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦБК-Маркет" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 провизнання банкрутом,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦБК-Маркет" порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на підставі ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Харківської області від 18.07.2011 у справі №5023/3927/11 фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Богомазова П.С., зобов'язано ліквідатора здійснити відповідні дії.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 постанову місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2012 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 та постанову господарського суду Харківської області від 18.07.2011 у справі №5023/3927/11 скасовано, справу №5023/3927/11 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області з огляду на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Постановою господарського суду Харківської області від 19.09.2012 у справі №5023/3927/11 (суддя: Дзюба О.А.) фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Кадацького С.Р., зобов'язано ліквідатора здійснити відповідні дії.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 (судді: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) постанову господарського суду Харківської області від 19.09.2012 скасовано, провадження у справі №5023/3927/11 припинено.

В касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, постанову господарського суду Харківської області від 19.09.2012 залишити без змін, посилаючись на порушення Харківським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтями 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця подається на загальних підставах, встановлених ст.ст. 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто, безспірність грошових вимог, несплата протягом трьох місяців, сума вимог - не менш ніж 300 мін. розмірів заробітної плати, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2011 було порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 18.07.2011 постановою господарського суду боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на підставі ст.47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Харківської області від 19.09.2012 фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю в розумінні зазначеного Закону визнається неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вимог Закону про банкрутство, господарським судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника - ФОП ОСОБА_5

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю в розумінні зазначеного Закону визнається неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

При винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд першої інстанції не з'ясував актив і пасив боржника та належним чином не дослідив наведеного питання в порушення вимог закону, що також обгрунтовано було встановлено судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник мав у власності, зокрема, нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі свідоцтва на право власності від 17.01.2007 року. Відповідно до висновку про вартість майна до звіту №7-2/06/11 від 22.06.2011 року (сертифікат суб'єкту оціночної діяльності №9018/09 від 22.10.2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №1056 від 15.05.2004 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №1361-ПК, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №1389 від 09.07.2004 року) ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, становить 761050,00грн.

Відповідно до іпотечного договору від 27.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ "Електрон Банк", вищевказана квартира забезпечує виконання вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №KF51813 від 27.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ "Електрон Банк".

При цьому, судом апеляційної інстанції досліджено, на що суд першої інстанції не звернув уваги, що боржник - ОСОБА_5 одержувала кредит як фізична особа та на споживчі цілі.

13.04.2010 року Дарницьким районним судом м. Києва було винесено рішення у справі №2-439/10, в якому позовні вимоги ВАТ "Фольксбанк" до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволені. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ВАТ "Фольксбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 1440669,92 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 93,70 кв.м.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що кредиторські вимоги ініціюючого кредитора були підтверджені, зокрема рішеннями постійно діючого Третейського суду, однак виходячи з положень ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, Закону України "Про третейські суди" та ст. 1 ГПК України, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист господарського права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист господарських прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень особами, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України "Про третейські суди").

Тобто, зважаючи на зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду є лише для сторін третейської угоди і не може свідчити про безспірність кредиторських вимог в розумінні ст.1 Закону про банкрутство.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до законного та обгрунтованого висновку, що постанова господарського суду Харківської області від 19.09.2012 не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі №5023/3927/11 припиненню, як безпідставно порушене відповідно до пп. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував, що у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство господарському суду першої інстанції необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

З огляду наведеного, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 у справі №5023/3927/11 підлягає доповненню.

При цьому, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 у справі №5023/3927/11 залишити без змін, доповнивши її резолютивну частину п.4 в наступній редакції: " Державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідний запис про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5".

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.