Ухвала

від 04.04.2013 по справі 8/352-ап-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року м. Київ К-28337/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області на постанову Господарського суду Херсонської області від 01.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010

у справі № 8/352-АП-07

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 01.11.2007 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 постанову Господарського суду Херсонської області від 01.11.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 01.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.09.2005 по 31.03.2007 та складений акт №278/17-011/НОМЕР_1 від 25.07.07.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 9.12.2 ст. 9, ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 6.1 ст. 6, п. 4.7 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.2.3, пп. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме за період з 01.10.2005 по 30.09.2006 позивач здійснював операції поза межами його підприємницької діяльності, зокрема займався організацією перевезення вантажів. Загальна сума доходу, отримана від даного виду діяльності склала 26893,44грн. в т.ч. 4 кв. 2005р. - 8583,73грн., II кв. 2006 р. - 14867,22 грн., III кв. 2006р. - 3442,49 грн.

Відповідно до пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи ніж доходи передбачені її підприємницькою діяльністю, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами та у порядку, встановленими цим Законом. Відповідач встановив заниження розміру податку з доходів фізичних осіб в сумі 3496,14 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивач у період з 12.09.05 по 31.03.2007 застосовував нульову ставку податку на додану вартість по операціям: з поставки транспортних послуг по перевезенню вантажу за межами митної території України. Відповідно до договорів на організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів позивач надавав послуги по організації міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. З метою забезпечення виконання умов договорів позивач уклав договір - доручення з ТОВ «Юніс» на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортів. Позивач як експедитор являється посередником, організатором перевезення, який здійснює послуги за рахунок клієнта - ЗАТ «Чумак».

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0001911701/0 від 01.08.2007, яким позивачу визначено розмір податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3496,14 грн., № 0001901701/0 від 01.08.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33504 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 16752 грн.

Відповідно до вимог абз. 3 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Відповідно до абз. 8 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що нормами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися. Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо певних видів підприємницької діяльності не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що оскільки позивач має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони, то режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи позивача, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

При цьому наявність певного рядка в заяві позивача про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не спричиняють обмежень, оскільки згідно вимог ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Таким чином норми Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що послуги, які надавались позивачем згідно договору про організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажу є транспортними послугами. Місце фактичного надання послуг та перетину вантажами митного кордону України підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними та актами виповнених робіт.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що так як чинним законодавством України не передбачено обмежень щодо права суб'єктів підприємницької діяльності на надання транспортних послуг з залученням третіх осіб, то послуги, що надавались позивачем є транспортно-експедиторськими послугами в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» всі операції з міжнародних перевезень - незалежно від напрямку руху транспортного засобу (за межі митної території України чи з-за її меж) оподатковуються за нульовою ставкою.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що застосування експедиторською чи іншою посередницькою організацією пільгової нульової ставки ПДВ у межах договорів доручення та комісії не суперечить змісту пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідні транспортні послуги призначені для споживання комітентом за межами України.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області на постанову Господарського суду Херсонської області від 01.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 у справі № 8/352-АП-07 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області відхилити.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 01.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 у справі № 8/352-АП-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко