Ухвала

від 03.04.2013 по справі 2а-17768/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/31250/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012

у справі № 2а-17768/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро»

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 (суддя - Мар'єнко Л.М.), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.), задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-Агро» (надалі - позивач, ТОВ «Первомайськ-Агро») до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Лозівська ОДПІ Харківської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2011 № 0000031800, № 0000041800 та № 0000051800.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій полягає в тому, що, оскільки правомірність формування позивачем податкового кредиту підтверджується оформленими належним чином податковими накладними, зменшення бази оподаткування або несплата суми податку на додану вартість до Державного бюджету України контрагентами позивача при реальному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та не може бути підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Первомайськ-Агро» зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області 31.03.2003, перебуває на обліку в Лозівській ОДПІ Харківської області ДПС як платник податків з 02.04.2003 та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області № 293927 видами діяльності ТОВ «Первомайськ-Агро» за КВЕД є складське господарство, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, надання інших комерційних послуг, здавання в оренду власного нерухомого майна, оренда інших машин та устаткування.

Фахівцями Лозівської ОДПІ у Харківській області ДПС проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Первомайськ-Агро» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» за лютий, березень, травень, червень 2011 року, ТОВ «Електроспецтех» - за квітень, вересень 2010 року, ТОВ «Тех-Агроремпоставка» - за травень, червень 2010 року.

За результатами перевірки складено довідку від 07.12.2011 № 1179/18-008/32359066, якою встановлено порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») та п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено податковий кредит на суму 97 874,70 грн.

Висновки щодо завищення податкового кредиту за період, що перевірявся, зроблені відповідачем на підставі актів перевірок Державною податковою службою у Жовтневому районі м.Харкова контрагентів позивача: ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка», якими виявлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, трудових ресурсів, власних, орендованих, складських, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність, відсутність транспортних засобів. При цьому, зазначено кількість працюючих осіб на момент перевірки: у ТОВ «Електроспецтех» - 10 осіб, у ТОВ «Промбуд-монтажінвест» - 32 особи, у ТОВ «Тех-Агроремпоставка» - 8 осіб. На дату складання податкових накладних названі контрагенти позивача не знаходились за юридичною адресою.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» безпідставно виписали податкові накладні щодо продажу товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Первомайськ-Агро».

Відповідачем на підставі вказаних актів перевірок зроблено висновок про завищення податкового кредиту на загальну суму 97 874,70 грн. внаслідок відображення в обліку показників господарських операцій, які реально не відбулись, на підставі укладених договорів з ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка», що є нікчемними.

На підставі виявлених порушень Лозівською ОДПІ у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 20.12.2011 форми «В4» № 0000041800, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 81 355,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 485,50 грн.;

- від 20.12.2011 форми «Р» № 0000051800, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - 3 319,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.;

- від 20.12.2011 форми «В1» № 0000031800, яким зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 13 200,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 300,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Електроспецтех», як постачальником, та ТОВ «Первомайськ-Агро», як покупцем, укладені договори: від 01.02.2010 № 01022010, додаткова угода від 01.04.2010 № 1 та від 14.09.2010 № 14092010 на отримання будівельно-монтажних робіт (т.1 а.с.216-218, т.2 а.с.140а, 211-212).

На виконання умов договорів ТОВ «Первомайськ-Агро» прийняло роботи, сплативши їх вартість, а ТОВ «Електроспецтех» були виписані податкові накладні (т.1 а.с.219, т.2 а.с.141, т.3 а.с.58-60), які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами робіт/товарів. Суми податку на додану вартість на підставі зазначених податкових накладних включено до складу податкового кредиту за квітень 2010 року - 12 206,00 грн., за вересень 2010 року - 10 845,61 грн.

Також позивачем на підтвердження факту отримання робіт, сплати та виконання договорів представлені акти приймання-передачі, акти цільового використання матеріалів, акти приймання виконаних робіт, довідки вартості витрат, виписки з банку, дефектні акти, локальні кошториси, остаточні відомості ресурсів (т.1 а.с.151-186, 220-224, т.2 а.с.142-170).

Між позивачем ТОВ «Первомайськ-Агро, як покупцем, та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» були укладені договори купівлі-продажу плит дорожніх залізобетонних від 11.05.2010 № 11052010 з додатком № 1 та від 01.06.2010 № 01062010 з додатком № 1 (т.1 а.с.63-66, 70-73).

На виконання умов договорів ТОВ «Первомайськ-Агро» прийняло товар, сплативши його вартість разом із податком на додану вартість, а ТОВ «Тех-Агроремпоставка» виписало податкові накладні (т.1 а.с.67, 75, т.2 61-62). Факт сплати та передачі товарів підтверджується видатковими накладними, виписками з банку, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.68-69, 74, 76-78, т.2 а.с.229-230).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за травень 2010 року на суму 13 200,00 грн., за червень 2010 року - на суму 49 942,00 грн.

Також, між ТОВ «Первомайськ-Агро», як замовником, та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», як виконавцем, укладено ряд договорів на виконання будівельно-монтажних робіт, а саме: від 01.02.2011 № 010211, від 01.03.2011 № 020311, від 01.03.2011 № 030311, від 04.05.2011 № 040511, від 01.06.2011 № 010611 (т.1 а.с.79-81, 107-109, 245-247, т.2 а.с.62-64, 105-107), на підставі яких контрагентом позивача були виписані податкові накладні (т.1 а.с.82, 110, 250, т.2 а.с. 77, т.3 63-67), які були включені до реєстру податкових накладних, та суми за якими включені до складу податкового кредиту позивача за лютий 2011 року в розмірі 3 319,05 грн., за березень 2011 року - 10 638,20 грн., за травень 2011 року - 14 592,25 грн., за червень 2011 року - 6 183,20 грн.

Факт отримання робіт, їх сплати підтверджується актами приймання виконаних робіт, актами приймання-передачі матеріалів, довідками вартості робіт, довідками щодо узгодження ціни, виписками з банку, локальними кошторисами, остаточними відомостями ресурсів (т.1 а.с.83-106, 111-150, 248-249, т.2 а.с.1-61, 65-76, 78-104, 108-131).

Судами встановлено, що представлені позивачем податкові накладні виписані ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» з додержанням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 в редакції, що була чинною на час здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а податкові накладні, виписані ТОВ «Промбуд-монтажінвест», відповідають приписам ст. 201 Податкового кодексу України , що вступив в силу з 01.01.2011.

На час укладання та виконання договорів ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» були зареєстровані платниками податку на додану вартість (т.3 а.с.1-33, т.1 а.с.196-197, 207-208, 214-215) та мали повну податкову правосуб'єктність.

Таким чином, свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується наданими первинними документами.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону , вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 наведеної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Нормами ст. 198 Податкового кодексу України , що набрав законної сили з 01.01.2011, зокрема, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України погодитись із позицією судів першої та апеляційної інстанцій, яка полягає в тому, що наявність у платника податку (позивача) виданих йому продавцями товарів (послуг) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцям податку на додану вартість у складі ціни товару є достатніми підставами для формування податкового кредиту платника податку при реальному вчиненні господарських операцій.

Відсутність продавців за юридичною адресою, невідображення ними сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 р. у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 р. у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

В світлі наведених рекомендацій суди попередніх інстанцій доречно зазначили, що в силу положень Цивільного кодексу України , Господарського кодексу України та Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка має індивідуальний характер відповідно до ст.61 Конституції України , поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Під час розгляду справи суди не знайшли підтвердження неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару (послуг), просторових та часових факторів, економічних чинників, що впливають на рух активів та зміну стану та структури капіталу платника податків у процесі здійснення господарської операції.

До того ж, відповідачем не надано доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи, ніж сторона за правочином.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2а-17768/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. Шипуліна Т.М.