Ухвала

від 06.03.2013 по справі 11/346-ап-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2013 р. м. Київ К/9991/6623/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників: позивача:Лихацького М.М., відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 16.06.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011

у справі № 11/346-АП-08 (11/346-АП-08/5024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональне базове товарно-комерційне підприємство «Кредо»

до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 16.06.2009 (суддя - Чернявський В.В.), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Домусчі С Д., судді: Скрипченко В.О., Шеметенко Л.П.), задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональне базове товарно-комерційне підприємство «Кредо» (надалі - позивач, ТОВ «МБТКП «Кредо») до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області (надалі - відповідач, ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області) про визнання недійсним рішення від 03.03.2008 № 2122082300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 500 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Позивачем надано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводяться доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 лютого 2008 р. представниками відповідача проведено перевірку ТОВ «МБТКП «Кредо» щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 0000590-23-7017/350. В акті перевірки знайшли відображення порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), а саме: реалізація листів гипсокартону на загальну суму 7500 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (надалі - РРО).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 03 березня 2008 р. № 2122082300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37 500 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, дійшли висновку, що ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області провела перевірку з порушенням процедури, визначеної нормами законодавства, без попередження про неї позивача, без вручення повноважним особам позивача направлень на перевірку, без отримання рішення суду, тобто без достатніх підстав для проведення перевірки.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

Пункт 1 ч. 1 ст. 8 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (надалі - Закон України «Про державну податкову службу в Україні») в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, наділяє Державну податкову адміністрацію України повноваженнями виконувати безпосередньо, а також організовувати роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів тощо.

Згідно вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції, чинній на момент проведення перевірки, контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Стаття 11-1 Закону України «Про державну податку службу в Україні» регламентує підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових перевірок, пов'язаних із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності в межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним (ч. 3 Прикінцевих положень цього Закону ). Отже, інші акти законодавства, у тому числі і Закон України «Про державну податкову службу в Україні», застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону .

На підставі системного аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що з метою контролю за порядком дотримання розрахунків податкові органи (у межах повноважень, визначених ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») можуть проводити як планові, так і позапланові перевірки, які для цілей Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вважаються позаплановими (про що прямо зазначено в ч. 7 ст. 11 - 1 вказаного Закону ) та на які поширюються «процедурні» правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» .

Так, посадові особи податкового органу мають право приступити до проведення як планових, так і позапланових перевірок за умови надання суб'єкту господарювання під розписку: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки. У разі невиконання працівником податкового органу зазначених вимог Закону платник податків має право не допустити працівника до проведення цієї перевірки.

Посилання суду першої інстанції на відсутність у відповідача рішення суду про проведення позапланової перевірки, а також відсутність повноважних осіб позивача підчас проведення такої перевірки не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги як вагомий аргумент незаконності проведення перевірки, оскільки судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки таким необхідним доказам додержання порядку проведення позапланової перевірки, як пред'явлення направлень на перевірку, про які зазначено на 1 сторінці акта перевірки, а також копії наказа керівника податкового органу на проведення вказаної перевірки.

Крім того, зміст та висновки оскаржуваних судових рішень вказують на те, що факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення не був предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.

Без встановлення факта вчинення правопорушення та дослідження його суті рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України , оскільки навіть виявлений факт порушення порядку проведення спірної перевірки не має обов'язковим наслідком недійсність рішень, прийнятих суб'єктом владних повноважень за результатами цієї перевірки та не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

Принцип офіційного з'ясування обставин в адміністративній справі, закріплений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає вжиття судом дозволених законом заходів, необхідних для встановлення всіх фактичних даних зі спору, у тому числі і шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, оскільки висновок суду стосовно правомірності (або незаконності) оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень може бути зроблений лише після вичерпання усіх передбачених законом процесуальних засобів для перевірки юридичних фактів, що входять до предмета доказування у справі.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 16.06.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 у справі № 11/346-АП-08 (11/346-АП-08/5024) скасувати.

Справу № 11/346-АП-08 (11/346-АП-08/5024) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.