Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2а-2962/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2962/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ключковича В.Ю. та Федорової Г.Г.,

при секретарі Бойко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТВАГ ГАЗ 3», на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом «ОТВАГ ГАЗ 3» до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2011 року № 0002951503/0, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТВАГ ГАЗ 3» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2011 року № 0002951503/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, 17.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя проведено перевірку позивача ТОВ «ОТВАГ ГАЗ 3» з питання повноти та своєчасності нарахування та уплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період червень - грудень 2010 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт № 7/84/1503/30700437 від 17.02.2011 року, на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2011 року № 0002951503/0 на суму грошового зобов'язання за основним платежем 151333, 76 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 37833, 44 гривень.

Податковим органом було виявлено порушення позивачем статті 13, 21 Закону України від 06.10.1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» та статті 2, 13 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не враховані умови договору оренди, що призвели до заниження орендної плати за землю за червень-грудень 2010 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 13 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 21 Закону України від 06.10.1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачене договором оренди.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.11.2004 року між Севастопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТВАГ ГАЗ 3», був укладений договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 4.2 договору передбачено розрахунок орендної плати на період будівництва та на наступний період. При цьому, грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва приймається до уваги на строк не довше ніж 4 роки від дати прийому-передачі земельної ділянки.

Акт прийому-передачі земельної ділянки між орендодавцем та орендарем підписаний 19.11.2004 року.

Пунктом 4.7 договору визначено, що у випадку порушення, передбачених договором строків освоєння земельної ділянки, розмір річної орендної плати підлягає корегуванню шляхом збільшення орендної ставки на поправочний коефіцієнт 2, визначений відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської ради від 14.10.2003 року № 1348 та застосовується до моменту введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва, передбаченого договором, але не більше 10 % нормативної грошової оцінки.

Однак, на порушення вимог п.4.7 договору, підприємство не збільшило орендну ставку на поправочний коефіцієнт 2 і визначило орендну плату за червень-грудень 2010 року виходячи з нормативно грошової оцінки встановленої на період будівництва.

Крім того, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку щодо правомірності проведення перевірки, оскільки пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Посилання апелянта на необхідність надіслання платнику податків письмових запитів, з метою проведення невиїзних перевірок, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як відповідні обов'язкові вимоги до процедури проведення перевірки податковим органом були дотримані.

Крім того, відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, чинного в період, що підлягав перевірці податковим органом, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність визначення спірним податковим повідомленням - рішенням штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТВАГ ГАЗ 3» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: В.Ю. Ключкович

Г.Г. Федорова

Повний текст ухвали виготовлено 20.03.2013р.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ключкович В.Ю.