Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а/1570/6226/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 р.Справа № 2а/1570/6226/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представника позивача - Притули Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року по справі за позовом Приватного підприємства "Прінтекс-Ком" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року Приватне підприємство "Прінтекс-Ком" звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 25 липня 2011 року № 000070-2301-0 та № 000071-2301-0.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 17.08.1998 року Приватне підприємство «Прінтекс-Ком» (далі - позивач ПП «Прінтекс-Ком») зареєстровано виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради як юридична особа, ідентифікаційний код: 30030563, місцезнаходження: 68600, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 37, кв. 3. (а.с.21-22, 161-163).

31 серпня 1998 року ПП «Прінтекс-Ком» узято на облік в органах державної податкової служби за № 2041 та перебуває на обліку у Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач/Ізмаїльська ОДПІ). (а.с.151)

13 липня 2011 року позивачу видане Свідоцтво № 100342990 про реєстрацію платника податку на додану вартість, відповідно до якого дата реєстрації позивача платником податку на додану вартість -8 вересня 1998 року. (а.с.101).

08.06.2011 року відповідачем отримано лист заступника начальника СВ ПМ ДПА в Одеській області від 06.06.2011 року № 214/П/09-0011 (а.с.79) з проханням, в межах кримінальної справи № 201201100006 доручити співробітникам ДПА в Одеській області проведення позапланової документальної перевірки ПП «Прінтекс-Ком» з питань взаємовідносин з ТОВ «Миракод», згідно постанови від 06.06.2011 року.

Відповідно до вищезазначеної постанови від 6 червня 2011 року (а.с.80-81), старший слідчий з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області, розглянувши матеріали кримінальної справи № 201201100006, керуючись ст.ст. 22, 66, 114, 130 КПК України, постановив: призначити позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Прінтекс-Ком» з питань взаємовідносин з ТОВ «Миракод» за весь період діяльності; проведення позапланової документальної перевірки доручити співробітникам Ізмаїльської ОДПІ.

З 30.06.2011 року по 06.07.2011 року на підставі повідомлення від 17.06.2011 року № 68 (а.с.66) та наказу від 17.06.2011 року № 973 (а.с.65), виданого начальником Ізмаїльської ОДПІ, службовою особою Ізмаїльської ОДПІ згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до листа заступника начальника СВ ПМ ДПА в Одеській області від 06.06.2011 року № 214/П/09-0011 про постанову від 06.06.2011 року на призначення позапланової перевірки у рамках карної справи старшим слідчим по особливо важливим справам СВ ПМ ДПА в Одеській області ПП «Прінтекс-Ком» по взаємовідносинам з ТОВ «Миракод», проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Прінтекс-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Миракод» за період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року.

Повідомлення від 17.06.2011 року № 68 отримано позивачем 20 червня 2011 року. (а.с.150).

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1244/2301/30030563 від 06.07.2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Прінтекс-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Миракод» за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р.». (а.с.7-18).

Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою було встановлено, що:

- в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/ВР-97 занижено податок на прибуток у третьому кварталі 2009 року на суму 14792 грн.;

- в порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР занижено податок на додану вартість за вересень 2009 року на суму 11833 грн.

Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 7 грудня 2011 року (а.с.179-182) ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, та призначено покарання - 3 роки позбавлення волі; у відповідності до ст.ст. 75, 76 КК України звільнено засуджену від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із випробуванням, якщо вона протягом 1 року випробувального терміну не скоїть нового злочину та виконає покладені судом обов'язки. Даний вирок вступив в законну силу 23.12.2011 року. (а.с.182)

Апелянт наголошує на тому, що судом невірно застосовано норми Податкового кодексу України, а саме що стосується результатів перевірок платників, відносно яких та/або їх посадових осіб порушено кримінальну справу. Стосовно цього судова колегія вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.61.2. ст.61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.п.41.1. ст.41 ПК України слідчі податкової міліції не відносяться до контролюючих органів.

Відповідно до п.п.78.1.11. п.78.1. ст.78 ПК України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, в т.ч. при наявності отриманої постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. При цьому, норми ПК України не є нормами «прямої дії» у кримінальному процесі, де визначальним моментом є посилання не взагалі на будь-яку постанову, а саме «винесену відповідно до закону».

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог ст. З КПК України, визначено, що провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу. Отже, норми п.п. 78.1.11. п.78.1. ст.78 ПК України дозволяють проведення позапланових перевірок не за будь-якими постановами слідчого, прокурора та суду, а виключно за постановами, що винесені ними відповідно до норм КПК України.

Згідно ст.114 КПК України, постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами. Оскільки слідчий не має повноважень щодо контролю за сплатою податків, то акт податкової перевірки при проведенні ревізії повинен бути доказом по кримінальній справі, тобто призначенням перевірки слідчий виконує свою функцію по збиранню доказів.

Відповідні повноваження слідчого, прокурора та суду передбачені ст.66 КПК України, згідно якої особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі, в т.ч. вимагати проведення ревізій. Інших повноважень слідчого щодо збирання доказів, в т.ч. призначення або проведення перевірок, закон не передбачає.

Крім того відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 ПК України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Як вбачається з матеріалів справи фактично наказом 17.06.2011 року № 973 була безпідставно призначена позапланова перевірка на підставі п.п.78.1.11. п. 78.1. ст. 78 ПК України, а не ревізія, крім того грошові зобов'язання, визначені позивачу в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях, розраховані відповідачем за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином оскільки положення п. 86.9 ст. 86 ПК України щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду -є безальтернативними, не містять будь-яких застережень/обмежень/виключень, відповідач не мав права на винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки № 1244/2301/30030563 від 06.07.2011 року до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі № 201201100006, в межах розгляду якої відповідно до кримінально-процесуального закону призначено перевірку позивача.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, оскільки дослідженими судом доказами по справі у їх сукупності доведено правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за перевіряємий період податкових зобов'язань з податку на додану вартість та по податку на прибуток та, відповідно, податкового кредиту та складу валових витрат.

При цьому слід зазначити, по-перше, що вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 7 грудня 2011 року, яким директора ТОВ «Миракод» ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, - постановлено після здійснення позивачем спірних господарських операцій із ТОВ «Миракод».

Крім того позивач не знав і не міг знати про прийняття даного рішення судом у майбутньому. Позивач як платник, зокрема, податку на додану вартість та податку на прибуток, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням іншим платником податків, який у встановленому законом порядку зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання, тим більш, встановлену після здійснення із цим суб'єктом господарювання певних операцій.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до ст.244-2 КАС України суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України

У постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового

З огляду на вищевикладене та з урахуванням тих обставин, що вирок Іллічівського міського суду по кримінальній справі №1-325/11 від 07.12.2012 р. було винесено у відношенні громадянки ОСОБА_2, яка була засновником та директором ТОВ «Мирокод» , а не приватного підприємства "Прінтекс-Ком" - позивача по справі, судова колегія дійшла до висновку, що встановлені по кримінальній справі обставини не спростовують реальності здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Миракод» та висновків суду про правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за перевіряємий період податкових зобов'язань з податку на додану вартість та по податку на прибуток та, відповідно, податкового кредиту та складу валових витрат з огляду на наявні в матеріалах справи докази.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2009 року були документально підтверджені господарські відносини позивача не з ОСОБА_2, а з товариством з обмеженою відповідальністю .Миракод", яке в цей період було юридичною особою, на дату виписки податкових накладних було зареєстровані, як платники податку на додану вартість, мало свідоцтва платника податку на додану вартість та перебувало у відповідному реєстрі ДПА України. Документи, які підтверджують реальність та товарність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Миракод» а саме договір, податкова накладна, видаткова накладна, завірені печаткою товариства. Недійсними ці або інші документи, пов'язані з діяльністю товариства, на момент проведення перевірки в судовому порядку не визнавалися.

Крім того понесені позивачем по взаємовідносинах з ТОВ „Миракод" витрати в сумі 71000 грн. підтверджуються платіжним дорученням №86 від 25.09.2009 року, за яким ПП «Прінтекс-Ком» перерахувало вказану суму на банківський рахунок товариства. Питання отримання цих коштів товариством зокрема, хто був розпорядником банківського рахунку і на яких підставах та відображення їх в податковій звітності контрагента свого відображення в акті перевірки не знайшли та не досліджувалися представниками ДПІ,

Первинні документи, відповідно до Закону України „ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", лише відображують факт здійснення господарської операції з огляду на її обсяги, вартість, дату і спосіб здійснення, а не створюють її і не свідчать про її реальність чи фіктивність. Тобто, невірне заповнення первинних бухгалтерських документів або їх відсутність, не відображення їх у бухгалтерському обліку платника податків не означає, що господарська операція не відбувалась. Такий висновок підтверджується і згаданим в акті перевірки листом ВАС України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, відповідно до якого первинним для цілей бухгалтерського і податкового обліку є факт здійснення господарської операції і його наслідки у вигляді зміни активів: „...витрати з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з метою визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображують реальність господарської операції, яка підставою для формування податкового обліку платника, податків."

Отже, тільки з огляду на реальність господарської операції можна говорити про дійсність чи недійсність первинних документів. Реальність здійсненої господарської операції в даному випадку підтверджується самим фактом її виконання, отриманням позивачем її результатів у вигляді виготовлених ТОВ „Миракод" об'ємних символів в кількості 4 шт. і передачею її замовнику. Однак ці обставини відповідачем також під час перевірки не досліджувалися.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.04.2013 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.