Постанова

від 10.04.2013 по справі 816/1097/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/1097/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 лютого 2012 року №0000201703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 33 752 грн. 79 коп. та від 26 лютого 2013 року №0000211703, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 53 662 грн. 50 коп.

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ФОП ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб. Стверджував, що доводи відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які в повному обсязі підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та її контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні 03 квітня 2013 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Надав до суду додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких із посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку вказував на реальність здійснення позивачем господарських операцій, на підставі яких останньою сформовано дані податкового обліку /т. ІІ, а.с. 97-99/.

У судове засідання 05 квітня 2013 року представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03 квітня 2013 року та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1, посилаючись на обставини, встановлені в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 05 квітня 2013 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку зареєстрована як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві з 15 липня 2003 року та відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 є платником податку на додану вартість з 20 червня 2006 року /т. І, а.с. 12-13, 15-16/.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля санітарно-технічним обладнанням (51.53.3), інші види оптової торгівлі (51.70.0) /т. І, а.с. 14/.

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 29 січня 2013 року по 11 лютого 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 лютого 2013 року №1043/1703/2609004684 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, результатом чого, за твердженням податкового ревізора-інспектора, є заниження ФОП ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 31 157 грн. 02 коп. (в т.ч., за 2010 рік - 20 773 грн. 95 коп., за 2011 рік - 10 383 грн. 07 коп.);

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом на 45 698 грн. (в т.ч., за січень 2010 року - 3 686 грн., лютий 2010 року - 3 896 грн., березень 2010 року - 3 563 грн., травень 2010 року - 6 865 грн., червень 2010 року - 7 370 грн., вересень 2010 року - 2 721 грн., жовтень 2010 року - 3 753 грн., березень 2011 року - 5 250 грн., квітень 2011 року - 8 594 грн.) /т. І, а.с. 19-43/.

На підставі вищезазначеного висновку Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 26 лютого 2012 року №0000201703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 33 752 грн. 79 коп. (в т.ч., 31 157 грн. 02 коп. - за основним платежем, 2 595 грн. 77 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) /т. І, а.с. 45/;

- від 26 лютого 2013 року №0000211703, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 53 662 грн. 50 коп. (в т.ч., 45 698 грн. - за основним платежем, 7 964 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) /т. І, а.с. 44/.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок перевірки про завищення позивачем складу податкового кредиту та заниження оподатковуваного доходу у перевіряємому періоді, що, у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДВ та податку з доходів фізичних осіб.

Так, плановою документальною виїзною перевіркою позивача встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2010 - 2011 років до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ "ЛВ Форум" (код ЄДРПОУ 36217065), ТОВ "Комплекс Айсем Аг" (код ЄДРПОУ 37264194), ТОВ "БКК "Інтермарр" (код ЄДРПОУ 33887638) загалом в розмірі 45 698 грн. /т. ІІ, а.с. 104-105/.

З посиланням на відомості баз даних ДПС про перебування вказаних контрагентів у стані, відмінному від основного (ТОВ "ЛВ Форум": стан 7 - до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу; ТОВ "БКК "Інтермарр": стан 8 - до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням), а також звертаючи увагу на неподання ТОВ "ЛВ Форум" протягом 2010 - 2011 років податкової звітності з ПДВ, зменшення за результатами документальної перевірки ТОВ "Комплекс Айсем Аг" (акт перевірки від 06 липня 2011 року №823/2306/37264194, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва) податкового зобов'язання останнього за квітень 2011 року на суму 8 594 грн. та цитуючи акт позапланової документальної перевірки ТОВ "БКК "Інтермарр" від 30 червня 2011 року №787/23-3/33887638, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у перевіряємому періоді на суму 45 698 грн.

Крім того, враховуючи викладене вище та звертаючи увагу на ненадання позивачем на перевірку письмових договорів купівлі-продажу з ТОВ "ЛВ Форум" та ТОВ "Комплекс Айсем Аг", актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, відомостей про транспортування товарів, контролюючий орган також стверджує про безпідставне включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, суми в розмірі 248 891 грн. 45 коп. З огляду на наведене, відповідач робить висновок про заниження платником податків оподатковуваного доходу на суму 219 075 грн. 45 коп. та зазначає про заниження позивачем зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 31 157 грн. 02 коп. /т. ІІ, а.с. 106-107/.

Разом з тим, суд не погоджуються з вищезазначеними доводами контролюючого органу, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту до 01 січня 2011 року регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

З 01 січня 2011 року вказані правовідносини врегульовано розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Що стосується питання про визначення платником податків оподатковуваного доходу, то на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин дане питання регулювалося статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92. Крім того, з 01 січня 2011 року вказане питання врегульовано розділом IV Податкового кодексу України.

За приписами вказаних нормативно-правових актів правильність формування платником податку (фізичною особою-підприємцем) оподатковуваного доходу та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як пояснив в судовому засіданні 03 квітня 2013 року представник позивача, ФОП ОСОБА_1 протягом січня - березня, травня - червня, вересня - жовтня 2009 року придбано у ТОВ "ЛВ Форум" товарно-матеріальні цінності вартістю 191 140 грн. 14 коп., в т.ч. ПДВ - 31 856 грн. 69 коп.

Також, позивачем у квітні 2011 року придбано товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Комплекс Айсем Аг" вартістю 51 564 грн., в т.ч. ПДВ - 8 594 грн.

Крім того, за твердженням представника позивача, ФОП ОСОБА_1 у березні 2011 року придбано в ТОВ "БКК" Інтермарр" товари на суму 31 500 грн., в т.ч. ПДВ - 5 250 грн.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що чинним законодавством України не передбачено обов'язкової письмової форми договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (віників, мітел).

Як визначено частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, проведення позивачем господарських операцій з ТОВ "ЛВ Форум" та ТОВ "БКК" Інтермарр" без укладення письмового договору купівлі-продажу не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, позивачем до матеріалів справи наданої копію договору від 20 березня 2011 року, укладеного між ТОВ "БКК "Інтермарр" (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товари (віники, мітли), а позивач - прийняти та оплатити його /т. І, а.с. 177-178/.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "ЛВ Форум", ТОВ "Комплекс Айсем Аг" та ТОВ "БКК" Інтермарр" позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії податкових накладних: від 17 січня 2010 року №1 на загальну суму 11 059 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 1843 грн. 20 коп. /т. І, а.с. 147/; від 18 січня 2010 року №2 на загальну суму 11 059 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 1843 грн. 20 коп. /т. І, а.с. 150/; від 12 лютого 2010 року №11 на загальну суму 8 026 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 1337 грн. 70 коп. /т. І, а.с. 156/; від 14 лютого 2010 року №14 на загальну суму 15 355 грн. 08 коп., в т.ч. ПДВ - 2 559 грн. 18 коп. /т. І, а.с. 153/; від 01 березня 2010 року №17 на загальну суму 7 626 грн., в т.ч. ПДВ - 1271 грн. /т. І, а.с. 109/; від 01 березня 2010 року №18 на загальну суму 7 626 грн., в т.ч. ПДВ - 1271 грн. /т. І, а.с. 141/;від 04 березня 2010 року №20 на загальну суму 6127 грн., в т.ч. ПДВ - 1021 грн. /т. І, а.с. 144/; від 19 травня 2010 року №34 на загальну суму 15 264 грн., в т.ч. ПДВ - 2 544 грн. /т. І, а.с. 138/; від 22 травня 2010 року №39 на загальну суму 12 963 грн. 84 коп., в т.ч. ПДВ - 2 160 грн. 64 коп. /т. І, а.с. 135/; від 23 травня 2010 року №40 на загальну суму 12 963 грн. 84 коп., в т.ч. ПДВ - 2 160 грн. 64 коп. /т. І, а.с. 131/; від 12 червня 2010 року №49 на загальну суму 8 748 грн., в т.ч. ПДВ - 1458 грн. /т. І, а.с. 129/; від 13 червня 2010 року №50 на загальну суму 8 748 грн., в т.ч. ПДВ - 1458 грн. /т. І, а.с. 126/; від 16 червня 2010 року №54 на загальну суму 8 009 грн. 28 коп., в т.ч. ПДВ - 1334 грн. 88 коп. /т. І, а.с. 123/; від 25 червня 2010 року №62 на загальну суму 9 360 грн., в т.ч. ПДВ - 1560 грн. /т. І, а.с. 121/; від 26 червня 2010 року №63 на загальну суму 9 360 грн., в т.ч. ПДВ - 1560 грн. /т. І, а.с. 118/; від 01 вересня 2010 року №73 на загальну суму 16 330 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ - 2 721 грн. 25 коп. /т. І, а.с. 115/; від 15 жовтня 2010 року №75 на загальну суму 11 259 грн., в т.ч. ПДВ - 1876 грн. 50 коп. /т. І, а.с. 113/; від 15 жовтня 2010 року №76 на загальну суму 11 259 грн., в т.ч. ПДВ - 1876 грн. 50 коп. /т. І, а.с. 111/; від 20 березня 2011 року №1903/0001 на загальну суму 31 500 грн., в т.ч. ПДВ - 5 250 грн. /т. І, а.с. 176/; від 11 квітня 2011 року №1101 на загальну суму 51 564 грн., в т.ч. ПДВ - 8 594 грн. /т. І, а.с. 187/.

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог закону, чинного на дату складення таких накладних.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки відсутні.

Крім того, відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та у встановленому законодавством порядку були зареєстровані як юридичні особи.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "ЛВ Форум", ТОВ "Комплекс Айсем Аг" та ТОВ "БКК" Інтермарр" товарів загальною вартістю 274 208 грн. 14 коп. (в т.ч., ПДВ - 45 700 грн. 89 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правомірність формування показників податкової звітності по спірним господарським операціям позивач підтверджує долученими до матеріалів справи копіями: видаткових накладних /т. І, а.с. 108, 111, 113, 115, 117, 120, 124, 127, 128, 132, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 175, 188/, рахунків-фактур /т. І, а.с. 173, 186/.

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії документів, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Посилання відповідача на ненадання на перевірку актів приймання-передачі товарів, як на підставу для визнання спірних господарських операцій безтоварними, суд вважає необґрунтованими, оскільки факт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, що надавалися на перевірку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів /т. І, а.с. 107, 110, 112, 114, 116, 119, 122, 125, 128, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 174, 189-191/.

Зауваження щодо форми та порядку розрахунків в Акті перевірки відсутні.

З огляду на незначні обсяги поставки, суд погоджується з доводами позивача про те, що транспортування товарів від продавців до покупця здійснювалося власним автотранспортом позивача /т. І, а.с. 227/.

Придбані товарно-матеріальні цінності позивачем використано у власній господарській діяльності шляхом їх реалізації третім особам (ТОВ "Підприємство "Стройкомплект", ТОВ "Євротексервіс-1991", ПАТ "Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року", ПП "Фірма "Вікторія-Віта", ТОВ "ТК-3000") /т. І, а.с. 46-53, 58-69, 80-99/.

Суд також погоджується з доводами представника позивача про те, що з огляду на незначні об'єми придбаних товарів та їх подальшу реалізацію третім особам, зберігання товарно-матеріальних цінностей здійснювалося у мікроавтобусі чи гаражі ФОП ОСОБА_1

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій та факт сплати ФОП ОСОБА_1, в ціні придбаних у ТОВ "ЛВ Форум", ТОВ "Комплекс Айсем Аг" та ТОВ "БКК" Інтермарр" товарів, податку на додану вартість в розмірі 45 698 грн.

Посилання відповідача на ненадання на перевірку актів приймання-передачі, відомостей про зберігання та транспортування товарів, окрім вищевикладеного, не можуть бути визнані достатньою підставою для висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій, адже оцінка таким операціям має надаватися сукупно. Відсутність окремих первинних документів не може слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо іншими даними підтверджується фактичність виконання такої операції.

Так, матеріалами справи підтверджується наявність в діях позивача ділової мети щодо здійснення спірних господарських операцій та рух активів (товарів) в ході їх проведення.

Посилання контролюючого органу на допущення контрагентами позивача порушень вимог податкового законодавства (неподання звітності, завищення податкових зобов'язань тощо) не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом відповідно до приписів частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

За таких обставин, враховуючи визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 290 грн. 27 коп. /т. ІІ, а.с. 104-107/.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем в ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 45 698 грн., наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході проведення згаданих господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття таких рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

А відтак, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 26 лютого 2012 року №0000201703, від 26 лютого 2013 року №0000211703 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 874 грн. 16 коп., сплачені відповідно до квитанції від 27 лютого 2013 року /т. І, а.с. 2/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 26 лютого 2012 року №0000201703, від 26 лютого 2013 року №0000211703.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 16 (шістнадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба