Ухвала

від 28.05.2013 по справі 816/1097/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р.Справа № 816/1097/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 816/1097/13-а

за позовом фізичної особа - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ФОП ОСОБА_1, звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 26 лютого 2012 року №0000201703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 33 752 грн. 79 коп.;

- від 26 лютого 2013 року №0000211703, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 53 662 грн. 50 коп.

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ФОП ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб. Стверджував, що доводи відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які в повному обсязі підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та її контрагентами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 26 лютого 2012 року №0000201703, від 26 лютого 2013 року №0000211703.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 16 (шістнадцять) копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1.3 ст.1, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.44.1 ст. 44, п.138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 29 січня 2013 року по 11 лютого 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 лютого 2013 року №1043/1703/НОМЕР_1 , в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, результатом чого, за твердженням податкового ревізора-інспектора, є заниження ФОП ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 31 157 грн. 02 коп. (в т.ч., за 2010 рік - 20 773 грн. 95 коп., за 2011 рік - 10 383 грн. 07 коп.);

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків занижено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом на 45 698 грн. (в т.ч., за січень 2010 року - 3 686 грн., лютий 2010 року - 3 896 грн., березень 2010 року - 3 563 грн., травень 2010 року - 6 865 грн., червень 2010 року - 7 370 грн., вересень 2010 року - 2 721 грн., жовтень 2010 року - 3 753 грн., березень 2011 року - 5 250 грн., квітень 2011 року - 8 594 грн.) /т. І, а.с. 19-43/.

На підставі вищезазначеного висновку Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 26 лютого 2012 року №0000201703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 33 752 грн. 79 коп. (в т.ч., 31 157 грн. 02 коп. - за основним платежем, 2 595 грн. 77 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) /т. І, а.с. 45/;

- від 26 лютого 2013 року №0000211703, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 53 662 грн. 50 коп. (в т.ч., 45 698 грн. - за основним платежем, 7 964 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) /т. І, а.с. 44/.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що за встановлених обставин та наданих сторонами доказів позивачем не були допущені встановлені податковим органом порушення за перевірений період , а саме завищення складу податкового кредиту та заниження оподатковуваного доходу у перевіряємому періоді, що у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДВ та податку з доходів фізичних осіб. Висновки податкового органу є необґрунтованими та не відповідають закону.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, судова колегія виходить з того, що правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту до 01 січня 2011 року регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

З 01 січня 2011 року вказані правовідносини врегульовано розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Що стосується питання про визначення платником податків оподатковуваного доходу, то на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин дане питання регулювалося статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92. Крім того, з 01 січня 2011 року вказане питання врегульовано розділом IV Податкового кодексу України.

За приписами вказаних нормативно-правових актів правильність формування платником податку (фізичною особою-підприємцем) оподатковуваного доходу та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом січня - березня, травня - червня, вересня - жовтня 2009 року придбано у ТОВ "ЛВ Форум" товарно-матеріальні цінності вартістю 191 140 грн. 14 коп., в т.ч. ПДВ - 31 856 грн. 69 коп.

Також, позивачем у квітні 2011 року придбано товарно-матеріальні цінності у ОВ "Комплекс Айсем Аг" вартістю 51 564 грн., в т.ч. ПДВ - 8 594 грн.

Також ФОП ОСОБА_1 у березні 2011 року придбано в ТОВ "БКК" Інтермарр" товари на суму 31 500 грн., в т.ч. ПДВ - 5 250 грн.

Як визначено частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, проведення позивачем господарських операцій з ТОВ "ЛВ Форум" та ТОВ "БКК" Інтермарр" без укладення письмового договору купівлі-продажу не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, позивачем до матеріалів справи наданої копію договору від 20 березня 2011 року, укладеного між ТОВ "БКК "Інтермарр" (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товари (віники, мітли), а позивач - прийняти та оплатити його /т. І, а.с. 177-178/.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "ЛВ Форум", ТОВ "Комплекс Айсем Аг" та ТОВ "БКК" Інтермарр" позивачем надано копії податкових накладних: від 17 січня 2010 року №1 на загальну суму 11 059 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 1843 грн. 20 коп. /т. І, а.с. 147/; від 18 січня 2010 року №2 на загальну суму 11 059 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 1843 грн. 20 коп. /т. І, а.с. 150/; від 12 лютого 2010 року №11 на загальну суму 8 026 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ - 1337 грн. 70 коп. /т. І, а.с. 156/; від 14 лютого 2010 року №14 на загальну суму 15 355 грн. 08 коп., в т.ч. ПДВ - 2 559 грн. 18 коп. /т. І, а.с. 153/; від 01 березня 2010 року №17 на загальну суму 7 626 грн., в т.ч. ПДВ - 1271 грн. /т. І, а.с. 109/; від 01 березня 2010 року №18 на загальну суму 7 626 грн., в т.ч. ПДВ - 1271 грн. /т. І, а.с. 141/;від 04 березня 2010 року №20 на загальну суму 6127 грн., в т.ч. ПДВ - 1021 грн. /т. І, а.с. 144/; від 19 травня 2010 року №34 на загальну суму 15 264 грн., в т.ч. ПДВ - 2 544 грн. /т. І, а.с. 138/; від 22 травня 2010 року №39 на загальну суму 12 963 грн. 84 коп., в т.ч. ПДВ - 2 160 грн. 64 коп. /т. І, а.с. 135/; від 23 травня 2010 року №40 на загальну суму 12 963 грн. 84 коп., в т.ч. ПДВ - 2 160 грн. 64 коп. /т. І, а.с. 131/; від 12 червня 2010 року №49 на загальну суму 8 748 грн., в т.ч. ПДВ - 1458 грн. /т. І, а.с. 129/; від 13 червня 2010 року №50 на загальну суму 8 748 грн., в т.ч. ПДВ - 1458 грн. /т. І, а.с. 126/; від 16 червня 2010 року №54 на загальну суму 8 009 грн. 28 коп., в т.ч. ПДВ - 1334 грн. 88 коп. /т. І, а.с. 123/; від 25 червня 2010 року №62 на загальну суму 9 360 грн., в т.ч. ПДВ - 1560 грн. /т. І, а.с. 121/; від 26 червня 2010 року №63 на загальну суму 9 360 грн., в т.ч. ПДВ - 1560 грн. /т. І, а.с. 118/; від 01 вересня 2010 року №73 на загальну суму 16 330 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ - 2 721 грн. 25 коп. /т. І, а.с. 115/; від 15 жовтня 2010 року №75 на загальну суму 11 259 грн., в т.ч. ПДВ - 1876 грн. 50 коп. /т. І, а.с. 113/; від 15 жовтня 2010 року №76 на загальну суму 11 259 грн., в т.ч. ПДВ - 1876 грн. 50 коп. /т. І, а.с. 111/; від 20 березня 2011 року №1903/0001 на загальну суму 31 500 грн., в т.ч. ПДВ - 5 250 грн. /т. І, а.с. 176/; від 11 квітня 2011 року №1101 на загальну суму 51 564 грн., в т.ч. ПДВ - 8 594 грн. /т. І, а.с. 187/.

Крім того, відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та у встановленому законодавством порядку були зареєстровані як юридичні особи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "ЛВ Форум", ТОВ "Комплекс Айсем Аг" та ТОВ "БКК" Інтермарр" товарів загальною вартістю 274 208 грн. 14 коп. (в т.ч., ПДВ - 45 700 грн. 89 коп.)

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правомірність формування показників податкової звітності по спірним господарським операціям підтверджується копіями: видаткових накладних /т. І, а.с. 108, 111, 113, 115, 117, 120, 124, 127, 128, 132, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 175, 188/, рахунків-фактур /т. І, а.с. 173, 186/.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача щодо ненадання на перевірку актів приймання-передачі товарів, як на підставу для визнання спірних господарських операцій безтоварними, оскільки факт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, що надавалися на перевірку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів /т. І, а.с. 107, 110, 112, 114, 116, 119, 122, 125, 128, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 174, 189-191/.

Транспортування товарів від продавців до покупця здійснювалося власним автотранспортом позивача /т. І, а.с. 227/.

Придбані товарно-матеріальні цінності позивачем використано у власній господарській діяльності шляхом їх реалізації третім особам (ТОВ "Підприємство "Стройкомплект", ТОВ "Євротексервіс-1991", ПАТ "Київський електровагоноремонтний завод імені Січневого повстання 1918 року", ПП "Фірма "Вікторія-Віта", ТОВ "ТК-3000") /т. І, а.с. 46-53, 58-69, 80-99/.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про реальність спірних господарських операцій та факт сплати ФОП ОСОБА_1, в ціні придбаних у ТОВ "ЛВ Форум", ТОВ "Комплекс Айсем Аг" та ТОВ "БКК" Інтермарр" товарів, податку на додану вартість в розмірі 45 698 грн. Посилання відповідача на ненадання на перевірку актів приймання-передачі, відомостей про зберігання та транспортування товарів, окрім вищевикладеного, не можуть бути визнані достатньою підставою для висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій, адже оцінка таким операціям має надаватися сукупно. Відсутність окремих первинних документів не може слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо іншими даними підтверджується фактичність виконання такої операції.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання податкового органу на допущення контрагентами позивача порушень вимог податкового законодавства (неподання звітності, завищення податкових зобов'язань тощо), оскільки згідно ч.2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

З огляду на вищенаведене, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

За таких обставин, враховуючи визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неправомірність застосування ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 290 грн. 27 коп. /т. ІІ, а.с. 104-107/.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2013року по справі № 816/1097/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. по справі № 816/1097/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.