Рішення

від 09.04.2013 по справі 903/158/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 квітня 2013 р. Справа № 903/158/13-г

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Волинської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто"

до Луцького підприємства електротранспорту

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Зиза Анатолій Сергійович

про стягнення 5 017, 91 грн. шкоди

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Гіль Д.П., дов. №42-14/4-Ю від 20.12.2012р.

від відповідача: Івчик М.О., дов. №06/01 від 02.01.2013р., Патронік Л.П., дов. від 25.03.2013р. 306-06/626

від третьої особи: н/в

Ухвалою суду від 26.02.2013р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Зизу Анатолія Сергійовича.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасниками судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Волинської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" (Положення про Волинську філію ПАТ «УСК «Гарант-Авто», затверджене рішенням Правління ПАТ «УСК «Гарант-Авто», протокол №18 від 27.04.2011р.) просить стягнути з Луцького підприємства електротранспорту в порядку регресу 5 017,91грн. матеріальної шкоди, як компенсацію, виплачену страхувальникові Лазорко І.М., внаслідок пошкодження автомобіля MITSUBISHI OUTLANDTR, реєстраційний номерний знак FC0060FR, обривом контактної мережі тролейбуса.

В обґрунтування позовної вимоги позивач посилається на норми ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1888, 1891 ЦК України. Зазначає, що відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою суду від 26.12.2012р. порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.02.2013р. розгляд справи згідно зі ст.77 ГПК України відкладався у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити останні у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях та у запереченнях від 26.03.2013 р. позов заперечив, мотивуючи тим, що шкода завдана не безпосередньо транспортним засобом - тролейбусом, оскільки відсутній факт дорожньо-транспортної пригоди, винних дій водія тролейбуса в нанесенні шкоди, а внаслідок падіння контактного кабеля лінії контактної мережі, який не є джерелом підвищеної небезпеки.

Стверджує, що причинного зв'язку між діями водія і падінням кабеля не встановлено, умислу чи необережності в діях останнього немає, оскільки він не міг передбачити негативні наслідки своїх дій.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази порушення правил експлуатації тролейбуса із-за падіння кабеля чи його технічної несправності.

Долучив до матеріалів справи план планово-попереджувальних ремонтів і профілактичних випробувань контактно-кабельної мережі Луцького підприємства електротранспорту на 2011р.

У судовому засіданні 26.03.2013р. водій Зиза А.С. пояснив, що 22.06.2011р. близько 16.00год. керував тролейбусом №195 маршрутом №2, під час проїзду вулицею Богдана Хмельницького злетіла штанга струмоприймача, під час налагодження механізму з невідомих причин впав один прольот тролейбусної лінії струмоподачі, електропроводи тролейбусної лінії впали на припарковані автомобілі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, господарський суд -

встановив:

16.10.2010р. між Лазорко Іваном Михайловичем та ВАТ Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", що стверджується Статутом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", затвердженим черговими загальними зборами акціонерів протокол №38 від 20.04.2011р., зареєстрованим 28.04.2011р. під №10801050065000865) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, оформлений полісом №19-G-0368502. Відповідно до договору було застраховано автомобіль MITSUBISHI OUTLANDTR, реєстраційний номерний знак FC0060FR. Страхування проводилось згідно з Правилами добровільного страхування наземного транспортного засобу №119 (а.с. 8).

22.06.2011р. до ВКР Луцького МВ УМВС у Волинської області надійшло повідомлення від Лазорко І.М. про те, що 22.06.2011р. близько 16.15 год. останній виявив пошкодження свого автомобіля MITSUBISHI OUTLANDTR, який був припаркований по вул. Б.Хмельницького навпроти 12 будинку (протокол усної заяви (повідомлення) про злочин від 22.06.2011р. (а.с. 12).

Відповідно до протоколу огляду місяця події від 22.06.2011р., огляд проводився з 17.00 год. до 17.50 год., 22.06.2011р. по вул. Богдана Хмельницького, 12, внаслідок падіння лінії електропередач, що забезпечує рух тролейбусів, було пошкоджено автомобіль "MITSUBISHI OUTLANDTR", реєстраційний номерний знак FC0060FR. У протоколі від 22.06.2011р. зазначено, що машина стояла на проїжджій частині на відстані 2-х метрів від тролейбуса. До протоколу додано схема пригоди та фотодокументація (а.с. 14-18).

Постановою Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 24.06.2011р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи, оскільки у діях Зизи А.С., водія тролейбусного ДЕПО, який керував тролейбусом №195 по маршруту №2, склад злочину, передбачений ст. 194 КК України, відсутній, так як сума завданих збитків не досягає необхідного мінімуму для порушення кримінальної справи.

У постанові від 24.06.2011р. зафіксовані пояснення водія Зизи А.С., з яких вбачається, що 22.06.2011р. близько 16.00 год. він керував тролейбусом №195 маршрутом №2, під час проїзду вулицею Богдана Хмельницького злетіла штанга струмоприймача, під час налагодження механізму з невідомих причин впав один прольот тролейбусної лінії струмоподачі, електропроводи тролейбусної лінії впали на припарковані автомобілі (а.с. 13).

Для визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля MITSUBISHI OUTLANDTR, СК "Гарант-Авто" замовила у ТзОВ ЗАТ УПЦЗ "Експерт-Сервіс" проведення автотоварознавчого дослідження.

Згідно висновку №218 експерта-автотоварознавця автотоварознавчого дослідження автомобіля MITSUBISHI OUTLANDTR від 26.07.2011р. вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля MITSUBISHI OUTLANDTR в результаті його пошкодження становить 7686,60грн. (а.с. 21-22).

Як вбачається з листа-погодження №1192 від 15.09.2011р., адресованого Волинській філії ПАТ УСК «Гарант-Авто», сума відновлювального ремонту автомобіля становить 5337,91 грн. (а.с.24 на звороті)

Волинська філія ПАТ «УСК «Гарант-Авто», виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, виплатила страхове відшкодування за письмовою заявою страхувальника Лазорко І.М. в сумі 5017,91 грн. за мінусом франшизи в сумі 320,00 грн. (платіжне доручення №382 від 27.09.2011р. (а.с. 9, 11, 29).

На підставі договору добровільного страхування автотранспорту, оформленого полісом №19-G-0368502 від 16.10.2010р., Волинська філія ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» визнала дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 22.06.2011р., страховим випадком і 21.09.2011р. склала страховий акт №125110/1025617 з розрахунком виплати страхового відшкодування в сумі 5017,91грн (а.с. 8 на звороті).

Відповідно до п.п. 8.3, 9.1, 9.7 Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" протокол №8 від 16.01.2007р., при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки реальні (прямі) збитки, виключаючи упущену вигоду, витрати на оренду чи наймання іншого транспортного засобу, моральні збитки і т.ін. Розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин об'єкта страхування (самого об'єкта в цілому); документа, складеного компетентними органами про час, обставини і причини знищення, пошкодження або крадіжки складових частин об'єкта страхування (самого об'єкта в цілому); документів, що підтверджують витрати, необхідні для компенсації збитків. Страховик виплачує страхове відшкодування протягом 15 робочих днів після складання страхового акта.

Згідно з нормами ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-III від 12.07.2001р. (зі змінами і доповненнями) визначено випадки обов'язкового проведення оцінки майна, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Відповідно до п. 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.03р. №142/5/2092, зареєстрованої Міністерством юстиції України 24.11.03р. №1074/8395, товарознавчі дослідження за нормами цієї Методики виконуються судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки ДТЗ у випадках, передбачених законодавством України, або угодами суб'єктів цивільно-правових відносин.

Таким чином, розмір збитків визначений відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства та фактичних обставин та відповідачем не оспорений.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 25 ЗУ "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст.990 ЦК України).

Страхове відшкодування за договором добровільного страхування автотранспорту, оформленого полісом №19-G-0368502 від 16.10.2010р., позивач виплатив платіжним дорученням №382 від 27.09.2011р. (а.с. 29).

З огляду на загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В кожному випадку відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В даному випадку, позивач, сплативши страхове відшкодування страхувальнику платіжним дорученням №19-G-0368502 від 16.10.2010р. в сумі 5017,91грн., набув право зворотної вимоги до володільця транспортного засобу - Луцького підприємства електротранспорту.

10.10.2011р. Волинська філія УСК «Гарнт-Авто» звернулася до Луцького підприємства електротранспорту з вимогою про регресне відшкодування страхової виплати (а.с. 30).

У листі-відповіді 19.10.2011р. Луцьке підприємство електротранспорту відмовилось задовольняти вимогу про регресне відшкодування страхової виплати, посилаючись на винесення 26.06.2011р. Луцьким МВ УМВС України у Волинській області постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та відсутністю в діях водія Зизи А.С. складу злочину(а.с. 31).

Твердження відповідача про відмову у стягнення шкоди у зв'язку з тим, що контактна лінія тролейбуса не є джерелом підвищеної небезпеки спростовується наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням , зберіганням або утриманням транспортних засобів , механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Джерелом підвищеної небезпеки є будь-яке застосування концентрованої енергії у таких випадках, коли енергія використовується не в споживчих цілях, не в побуті, а на виробництві, на транспорті.

Контактна мережа тролейбуса - це сукупність струмопровідних, ізолюючих, підтримуючих та опорних елементів, призначених для підведення електроенергії до струмоприймачів рухомого складу, напруга між контактними проводами становить 600 В (Правила експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10 грудня 1996 р. №103).

З вищевикладеного випливає, що контактна мережа тролейбуса є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про міський електричний транспорт" Луцьке підприємство електротранспорту є перевізником, юридичною особою, яка в установленому порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об'єктів міського електричного транспорту, до яких відноситься не тільки рухомий склад - тролейбуси, а й контактні мережі .

Згідно зі ст.13 цього Закону на перевізника покладено обов'язок утримувати рухомий склад та інші об'єкти міського електричного транспорту у належному стані, створювати умови для проведення їх державного технічного огляду.

Луцьке підприємство електротранспорту проводить планово-попереджувальні ремонти і профілактичні випробування контактно-кабельної мережі, що стверджується планом останнього.

Діяльність відповідача щодо експлуатації та утримання об'єктів міського транспорту є джерелом підвищеної небезпеки.

Контактні мережі міського електротранспорту перебувають на балансі у відповідача, і тому згідно з п.5 ст.1187 ЦК відповідач відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність ДТП та неналежно припаркований автомобіль, оскільки це не підтверджено належними та допустимими доказами, крім того, в протоколі огляду місця події від 22.06.2011р. зафіксовано відсутність заяв та зауважень щодо огляду.

Ч.ч. 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У випадку невиконання договору і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»).

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Звільнення від відшкодування можливе лише у разі, якщо той, хто заподіяв шкоду доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

В даному випадку відповідачем не доведено, що завдана позивачу шкода спричинена внаслідок непереборної сили або умислу, не спростовано належними та допустимими доказами у відповідності до ст.34 ГПК України обставин, викладених у позовній заяві.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Волинської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" до Луцького підприємства електротранспорту про стягнення 5 017,91грн. шкоди є підставними і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 257, 261, 267, 979, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 25, 27 ЗУ «Про страхування», ст.ст. 1, 13 ЗУ «Про міський електричний транспорт», ст. 7 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту, м.Луцьк. вул. Г. Даньшина, 1/52, код ЄДРПОУ 03327931

на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Волинської філії, м. Луцьк, вул. Зв'язківців, код ЄДРПОУ 13363112

5 017,91грн. збитків, 1 720,50грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 6 738,41грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

12.04.2013р.

Суддя С.Т.Філатова