Постанова

від 05.04.2013 по справі 821/530/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2013 р. Справа № 821/530/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі:Транчуковій О.С., за участю позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати інформацію,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби, в якому просить зобов'язати суб'єкта владних повноважень надати інформацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому безпідставно та незаконно було відмовлено у наданні інформації за адвокатським запитом, чим були порушенні його права, як адвоката, на отримання запитуваної інформації, передбачені ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому просить суд зобов'язати суб'єкта владних повноважень надати наступну інформацію: Чи реєструвались як платники земельного податку за земельну ділянку площею 3,5698 га Підприємство споживчої кооперації "Торгівельна база" Голопристаноської районної спілки споживчих товариств (код ЄДР 21291355); Голопристанська спілка споживчих товариств (код ЄДР 01770906); Товариство з обмеженою відповідальністю "Автохаус-Іванов, Дтд" (код ЄДР 19234999); Фермерське Господарство "Аделаїда"(код ЄДР 14136795); Фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4? Чи сплачувався земельний податок за зазначену земельну ділянку. Якщо сплачувався, в якому розмірі ? На якому рівні було визначено її нормативну оцінку? З яким цільовим призначенням обліковувалася зазначена ділянка? Підтвердити або спростувати факт припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою підприємством споживчої кооперації "Торгівельна База" Голопристанської районної спілки споживчих товариств (код ЄДР 21291355)?

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з наведених вище підстав, зазначивши також, що данні відомості йому потрібні для здійснення захисту особи в кримінальному провадженні, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, в письмовому клопотанні просив розглянути справу в свою відсутність. Відповідно до заперечень, що надійшли на адресу суду, позов не визнає, вважає, що позовні вимоги адвоката ОСОБА_2 не грунтуються на чинному законодавстві і спростовуються Податковим Кодексом України, Законом України "Про інформацію, Законом України "Про доступ до публічної інформації" та наявними у адміністративній справі матеріалами. А тому просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наданні матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вивчивши та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного: 17.01.2013 року позивач звернувся із адвокатським запитом до начальника Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби щодо надання інформації.

Однак, листом від 29.01.2013 року № 140/10/10-009 позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказав, що запитувана інформація віднесена законодавством до категорії з обмеженим доступом, і може бути надана відповідно до ст. 17 Податкового Кодексу України лише за письмовою згодою фізичної або юридичної особи. А обов'язком посадових осіб контролюючих органів є недопущення розголошення інформації з обмеженим доступом, яка одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

Також, судом встановлено, що звертаючись з адвокатським запитом, позивач посилався на статтю 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", якою передбачено, що адвокат має право на письмове звернення - адвокатський запит до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Відповідно до якого, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язанні не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Позивач вважає, що положення Податкового Кодексу України, зокрема ст.21 не визначає запитувану ним інформацію як інформацію з обмеженим доступом, а тому відповідач не мав права відмовити йому у наданні даної інформації.

Втім, суд не погоджується з такими посиланнями позивача, виходячи з наступного: відповідно до положення ст. 63 п.12 Податкового Кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

До обов'язків посадових осіб контролюючих органів, відповідно до Податкового Кодексу, а саме ст. 21, входить наступне: не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, за порушення яких передбачена відповідальність згідно із законом.

Відповідно до Закону України "Про інформацію" податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим Кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим Кодексом України та іншими законами.

Згідно ст. 1 Закону України "Про публічну інформацію" публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

За правилами статей 20,21 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Відповідно до цього ж закону, а саме ст. 6, публічна інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію.

Таким чином, суд вважає, що посилання позивача, що вищезазначена витребовувана інформація не являється інформацією з обмеженим доступом не відповідає дійсності та спростовується вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Також, суд зазначає, що законодавство чітко розмежовує види інформації, встановлюючи перелік інформації, яка не входить до інформації з обмеженим доступом. Отже, відповідно до ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не відноситься до інформації з обмеженим доступом наступні данні: про розпорядження бюджетними коштами; про володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном; про умови отримання державних або комунальних коштів або майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно; декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади, обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії; про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей, про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення, про факти порушення прав і свобод людини і громадянина.

З чого вбачається, що інформація, яку зазначив в адвокатському запиті позивач, звертаючись до Державної податкової інспекції, не підпадає під жодну з перелічених категорій інформації, тим самим не має статусу відкритої інформації, що спростовує твердження позивача з цього приводу.

Таким чином, право адвоката на збір інформації і отримання документів не є абсолютним і обмежується характером витребовуваної інформації та забезпечується в межах цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справах і справах про адміністративні правопорушення, які перебувають у його провадженні.

У ст. 29 ЗУ «Про інформацію» зазначається, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Відповідно до ч.2 ст. 32 Конституції України, не допускається зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Суд не приймає, до уваги посилання позивача, що запитувана інформація, була необхідна йому для здійснення діяльності в сфері надання правової допомоги у кримінальній справі. Оскільки в ході розгляду справи позивачем жодних доказів з цього приводу суду надано не було.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій.

У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню, оскільки зважаючи на характер інформації, яку просив надати позивач та вимоги наведених правових норм, відмова відповідача надати таку інформацію була правомірною, з чим суд погоджується.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2,12,17,18,19,158-163,167 КАС України, суд-

постановив :

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 квітня 2013 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 2.1