Постанова

від 05.04.2013 по справі 2а-15846/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2013 року № 2а-15846/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю «Серторг» пронакладення арешту на кошти, що знаходяться у банку та стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС звернулась до суду з позовом до ТОВ «Серторг», в якому просила (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.12.2012 року) накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунку ТОВ «Серторг» №26002015227101, відкритому у гривнях в Ф «ЦРУ» АТБ «Фінанси та кредит» (МФО 300937) до повного погашення заборгованості та стягнути в дохід бюджету суму боргу з податку на додану вартість у розмірі 138 650,14 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість зі слати податку на додану вартість у зазначеному розмірі, яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Розгляд справи неодноразово відкладався судом за клопотаннями представника відповідача, крім іншого для проведення звірки суми зобов'язань, визначених у деклараціях, поданих платником.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року за клопотанням представників сторін провадження у справі зупинено до 12 березня 2013 року у зв'язку з необхідністю проведення перевірки відповідача з огляду на наявність факту помилкового подання останнім некоректної звітності, на підставі якої нарахована спірна сума заборгованості.

Ухвалою суду від 12 березня 2013 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові та доповненнях до нього. При цьому представник ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС повідомив, що внаслідок подання платником податків уточнюючих декларацій, сума заборгованості відповідача зі сплати податку на додану вартість станом на час розгляду справи зменшилась і остаточна сума боргу, яка підлягає стягненню в судовому порядку становить 138 514,76 грн.

Судова повістка з повідомленням про день, час і місце проведення судового засідання отримана повноважним представником відповідача 22 березня 2013 року, тобто у порядку і строки, визначені ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення. Крім того, у матеріалах справи наявна розписка представника позивача про отримання інформації про день, час і місце проведення судового засідання від 15 березня 2013 року.

В призначене на 02 квітня 2013 року судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв/клопотань не направляв.

З огляду на неявку в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Серторг» (код ЄДРПОУ 37309334) перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Підстави виникнення податкової заборгованості та наявність боргу у визначеному позивачем розмірі підтверджуються - уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок:

- №9043381974 від 24.07.2012р. за липень 2012 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - грудень 2011 року);

- №9043380340 від 24.07.2012р. за липень 2012 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - січень 2012 року);

- №9061638886 від 09.10.2012р. за жовтень 2012 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - жовтень 2011 року);

- №9061038576 від 07.10.2012р. за жовтень 2012 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - грудень 2011 року);

- №9061036861 від 07.10.2012р. за жовтень 2012 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - січень 2012 року).

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.п.59.3 ст.59 ПК України).

На виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було направлено відповідачу податкову вимогу від 30 липня 2012 року №2126 на суму 43 721,83 грн. Зазначена податкова вимога отримана повноважним представником відповідача 18 жовтня 2012 року.

Сума податкового боргу зі сплати податку на додану вартість згідно повідомлення про грошові зобов'язання та податковий борг №1458/19-018 від 26.03.2013 року становить 138 514,76 грн.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Згідно п.п.95.1 - 95.3 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 138 514,76 грн. шляхом стягнення коштів з банківських рахунків відповідача у банках, обслуговуючих платника податків підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 1 Податкового кодексу України функціями органів державної податкової служби, крім іншого, є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Податковим кодексом України (п.п.19 1 .1.1 п.19 1 .1); здійснення контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів (п.п.19 1 .1.2 п.19 1 .1); забезпечення ведення обліку податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та складання звітності щодо стану розрахунків платників з бюджетом (п.п.19 1 .1.8 п.19 1 .1); здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.19 1 .1.15 п.19 1 .1); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.19 1 .1.19 п.19 1 .1).

Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) визначається як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.94.6 ст.94 Кодексу, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Наведені вище норми законодавства, яким регулюється підстави і порядок накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, визначають обов'язкові обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення права податкового органу на звернення до суду із даними вимогами.

Так, на виконання покладених на нього функцій з огляду на положення п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган уповноважений на звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку за умови наявності у платника податків податкового боргу, узгодженого у встановленому законодавством порядку та відсутності у останнього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однією з підстав для припинення адміністративного арешту майна платника податків є погашенням податкового боргу платника податків (п.п.94.19.2 п.94.19 ст.94 ПК України).

При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

На підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем було надано копію Акта опису майна від 26 жовтня 2012 року, яким зафіксовано відсутність такого майна.

При цьому, доказів, які б беззаперечно свідчили про відсутність станом на час звернення позивача до суду із даним позовом та на день постановлення судового рішення у платника податків майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу позивачем суду не надано, як і доказів на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу, а отже викладені у позові обставини визнаються судом не доведеними.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Крім того, слід зазначити, що накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку не може призвести до позитивного наслідку, як то забезпечення виконання платником податків його обов'язків без вжиття заходів, спрямованих на безпосереднє стягнення такого боргу у судовому порядку, зокрема, шляхом звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог в цій частині, що дає суду підстави для відмови позивачу у задоволені його вимог про застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами 69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Серторг» (код ЄДРПОУ 37309334, юридична адреса: 03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4) заборгованість з податку на додану вартість на у розмірі 138 514 (сто тридцять вісім тисяч п'ятсот чотирнадцять) гривень 76 коп. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Серторг» (р/р26002015227101, який відкритий у гривнях в Ф «ЦРУ» АТ«Б» «Фінанси та кредит» м. Київ, МФО 300937).

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська