Ухвала

від 03.04.2013 по справі 1570/4815/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 р.Справа № 1570/4815/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Турецької І.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2012 року ТОВ «Югкарт Сервіс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012р. №0000202600.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 166466,56 грн. за жовтень 2011р., є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентом ТОВ «Пей Нет». Висновок про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Пей Нет» є лише припущенням посадових осіб відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами; акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання зазначеної угоди недійсною. ТОВ «Югкарт Сервіс» в повному обсязі сплатило вказаному контрагенту вартість отриманих товарів, а також податок на додану вартість в їх ціні. ТОВ «Пей Нет», в свою чергу, в повному обсязі віднесено ПДВ до складу своїх податкових зобов'язань по господарських операціях з позивачем та, відповідно, сплатило його до Державного бюджету України.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Одесі проти позову заперечила, зазначивши, що податковою інспекцією від ДПІ в Солом'янському районі м. Києва отримано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пей Нет» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.» від 22.02.2012р., згідно якого підприємство не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому згідно ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України угоди з контрагентами за жовтень 2011р. є нікчемними. В ході перевірки ТОВ «Югкарт Сервіс» не підтверджено наявність поставки товарів від підприємства-постачальника ТОВ «Пей Нет», що дає змогу прийти до висновку, що правочини здійсненні без мети настання реальних наслідків, а тому, як наслідок, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 166466,56 грн. згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Пей Нет». В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Одесі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Югкарт Сервіс» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України, на наказу від 20.07.2012р. №185, посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі 23.07.2012р. проведено невиїзну позапланову перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Югкарт Сервіс» (код ЄДРПОУ 34800537) з ТОВ «Пей Нет» (код ЄДРПОУ 35008553) у жовтні 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №81/26-0/34800537/14 від 23.07.2012р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 166466,56 грн., у тому числі за жовтень 2011 року в сумі 166466,56 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період товариство мало договірні відносини з контрагентом ТОВ «Пей Нет» (договір від 25.08.2011р. №П15/2011) щодо поставки товару. Від ДПІ у Солом'янському районі м.Києва надійшов акт від 22.02.2012р. №176/23-02/35008553 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пей Нет» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.» у зв'язку з тим, що платник та посадові особи підприємства не знаходяться за юридичною та фактичною адресами. Зазначено, що фактично у ТОВ «Пей Нет» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності; в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Враховуючи викладене, податковий орган прийшов до висновку, що правочин укладений між ТОВ «Югкарт Сервіс» та ТОВ «Пей Нет» не спричинив реального настання юридичних наслідків, що обумовлені ним, а тому, як наслідок, є нікчемним.

На підставі вказаного акту перевірки 02.08.2012р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202600, яким за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Югкарт Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 249699,84 грн. (в т.ч. за основним платежем - 166466,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83233,28 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Югкарт Сервіс» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Пей Нет», є необґрунтованим, оскільки договірні зобов'язання між контрагентами виконано у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи; Податковим кодексом не передбачено права податкового органу на визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Югкарт Сервіс» та ТОВ «Пей Нет» укладено договір поставки №П15/2011 від 25.08.2011р., за умовами якого ТОВ «Пей Нет» (постачальник) зобов'язується поставити товар, а ТОВ «Югкарт Сервіс» (покупець) зобов'язується його прийняти та сплатити відповідні грошові суми.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Югкарт Сервіс» отримало податкові накладні: №461 від 31.10.2011р., №449 від 28.10.2011р., №439 від 27.10.2011р., №432 від 26.10.2011р., №425 від 25.10.2011р., №419 від 24.10.2011р., №460 від 31.10.2011р., №407 від 21.10.2011р., №399 від 20.10.2011р., №391 від 19.10.2011р., №381 від 18.10.2011р., №362 від 14.10.2011р., №459 від 31.10.2011р., №355 від 13.10.2011р., №347 від 12.10.2011р., №334 від 10.10.2011р., №323 від 07.10.2011р., №318 від 06.10.2011р., №312 від 05.10.2011р., №308 від 04.10.2011р., №341 від 11.10.2011р. Суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Пей Нет», позивач включив до податкового кредиту за жовтень 2011 року.

Позивач здійснив оплату за отриманий товар та перерахував на банківський рахунок ТОВ «Пей Нет» грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Також, з матеріалів справи вбачається, що придбаний у ТОВ «Пей Нет» товар був реалізований у подальшому позивачем ТОВ Телекомунікаційна компанія «Інтерлінк», ТОВ «ДАНИС-ТРЕЙД», ТОВ «СК-ТРЕЙД», ПП «ХІМІНВЕСТ», ТОВ «ХАРОПТТОРГ ЕКСИМ-ЛТД», ТОВ «Віктор-2012», ТОВ «Зв'язок», що, на думку колегії суддів, є тією обставиною, яка підтверджує реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Пей Нет».

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором з ТОВ «Пей Нет», зокрема, прийнято товар та сплачено за нього грошові кошти. Наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, на момент укладення договору з позивачем та його виконання контрагент був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачі податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №81/26-0/34800537/14 від 23.07.2012р., складеного за результатами перевірки ТОВ «Югкарт Сервіс». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Крім того, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного позивачем та ТОВ «Пей Нет», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. ТОВ «Югкарт Сервіс» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту спірного періоду сум податку на додану вартість у загальному розмірі 166466,56 грн.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що державним реєстратором виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області 04.02.2013р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Югкарт Сервіс» у зв'язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Згідно ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

У зв'язку з визнанням банкрутом ТОВ «Югкарт Сервіс» та відсутністю відомостей про його правонаступників, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закрити провадження у справі, а постанову суду - визнати нечинною.

Керуючись ст.ст. 157, 196, 198 ч.1 п.5, 203, 205 ч.1 п.5, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року визнати нечинною та закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 04.04.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Турецька І.О.

Єщенко О.В.