Постанова

від 04.04.2013 по справі 807/10/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 807/10/13-а

Ряд статзвіту № 8.2.6

Код - 11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Маєцька Н.Д. за участю секретаря судового засідання Луцанич А.М. та сторін, які беруть участь у справі:

представник позивача: Лендєл О.В.;

представника відповідача: Годованець І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-Люкс" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 04 квітня 2013 року було проголошено вступну тарезолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 квітня 2013 року .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корона-Люкс» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012 року № 0004452340 та від 17.10.2012 року № 0004442340.

Позов мотивовано тим, що Актом від 04.10.2012 р. № 3324/22-00/31230636 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Корона-Люкс», код ЄДРПОУ 31230636 з питань, що стали предметом оскарження відповідно до наданого ТОВ «Корона-Люкс» заперечення на Акт від 04.09.2012 р. № 2693/22-00/31230636 «Про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р.»» було встановлено порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток підприємств за 1 кв. 2011 р. на суму 8135,00 грн. Та п. 14.1.36 п. 14.1, ст. 14, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет за 01 міс. 2011 р. на суму 6508,00 грн.

Внаслідок цього відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0004452340 та від 17.10.2012 року № 0004442340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за січень 2011 року на 6508,00 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8135,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн.

Позивач вказує, що ним було виконано всі вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо включення до складу валових витрат першого кварталу 2011 року витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг), а саме витрат щодо придбання в січні 2011 року від ПП "Херсонський завод пластикових виробів" насіння гарбуза продовольчого (не для сівби) в кількості 3897 кг на загальну суму 26031,96 грн., що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Крім того, позивач вказує, що ним також були виконані вимоги Податкового кодексу України щодо включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року суми податку, зазначеного у належним чином оформленій податковій накладній № 6 від 27.01.2011 року, отриманій від ПП "Херсонський завод пластикових виробів" під час придбання насіння гарбуза продовольчого (не для сівби) в кількості 3897 кг.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав аналогічні позовній заяві пояснення та просив суд задовольнити позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях, зокрема пояснивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та законними, оскільки операція придбання товару від ПП "Херсонський завод пластикових виробів", здійснена в січні 2011 року, є безтоварною, що підтверджується актом ДПІ у м. Херсоні від 18.05.2011 року № 1642/23-2/35028611 "Про результати виїзної позапланової перевірки ПП "Херсонський завод пластикових виробів" (код 35028611) з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року". Представник відповідача вважає рішення податкового органу правомірними, а тому просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Корона-Люкс» відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Мукачівською ОДПІ Закарпатської області ДПС було проведено перевірку позивача, про що складено акт перевірки від 04.10.2012 р. № 3324/22-00/31230636 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Корона-Люкс», код ЄДРПОУ 31230636 з питань, що стали предметом оскарження відповідно до наданого ТОВ «Корона-Люкс» заперечення на Акт від 04.09.2012 р. № 2693/22-00/31230636 «Про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р.»»

За результатами акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0004452340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за січень 2011 року на 6508,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1,00 грн. та від 17.10.2012 р. № 0004442340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року на суму 8135,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 1,00 грн.

Не погодившись із рішенням відповідача, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. На подані до ДПС у Закарпатській області та ДПС України скарги позивачем були отримані рішення про результати розгляду скарг, якими скарги були залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, як покупцем, з одного боку, та та ПП «Херсонський завод пластикових виробів», як продавцем, з іншого боку, 18.11.2010 року був укладений договір купівлі-продажу № 1810. У відповідності до умов цього договору, з врахуванням специфікації до нього № 4, у відповідності до видаткової накладної від 27.01.2011 р. № 7 та акту приймання-передачі № 4 від 27.01.2011 року, ПП "Херсонський завод пластикових виробів" поставив позивачу на умовах FCA м. Херсон, насіння гарбуза продовольче (не для сівби) в кількості 3897 кг по ціні 8,35 грн. (в т.ч. ПДВ) за кг, на загальну суму 32539,95,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6507,99 грн.). При цьому ТОВ «Корона-Люкс» отримало податкову накладну № 6 від 27.01.2011 року, на підставі якої ПДВ в сумі 6507,99 грн. було включено до складу податкового кредиту січня 2011 року. В подальшому придбаний від ПП «Херсонський завод пластикових виробів» товар, в тому числі і насіння гарбуза в кількості 3897 кг, позивачем через комісіонера - ПП «Биджієн», з яким укладено договір комісії від 22.11.2010 р. № 2211, було експортовано за межі митної території України кінцевому покупцю - компанії ТОВ "Магніт" (ООО "Магнит") (Росія) згідно вантажно-митної декларації (форми МД-2) від 11.02.2011 р. № 508000009/2011/000647, що підтверджується відповідною відміткою та печаткою Херсонської митниці на декларації.

Відповідно до п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податок на додану вартість -непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі -імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі -експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (далі -ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 п. 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат, а також податкового кредиту з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Корона-Люкс» вимог п. 5.1. ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ПК України став акт перевірки контрагента позивача ПП «Херсонський завод пластикових виробів».

ДПІ у м. Херсон було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Херсонський завод пластикових виробів» з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року (акт № 1624/23-2/35028611 від 18.05.2011 року), в ході якої встановлено, що фінансово-господарська діяльність ПП «Херсонський завод пластикових виробів» здійснюється поза межами правового поля. Перевіряючими не було встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Операції ПП «Херсонський завод пластикових виробів» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що на думку перевіряючих свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Крім цього, в ході перевірки не було підтверджено наявність поставок товарів (послуг) по ланцюгу від підприємств-постачальників у березні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Херсонський завод пластикових виробів» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому зазначені правочини, на думку перевіряючих, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, оскільки відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дослідженням матеріалів даної справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.11.2010 року між ПП «Херсонський завод пластикових виробів» (Продавець) та ТОВ «Корона-Люкс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1810, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її вартість в порядку та на умовах, передбачених договором. Сторони домовились, що поставки товару будуть здійснюватися окремими партіями. Конкретні умови поставок окремих партій товару визначаються в погоджених сторонами специфікаціях, товарних накладних. Відповідно до актів приймання-передачі, поставка товару здійснюється на умовах доставки в місце, визначене Покупцем в місті Херсон силами Продавця. Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється покупцем в момент її отримання у місці поставки, відповідно до накладних, виписаних Постачальником на фактично поставлену кількість продукції. Факт приймання продукції за кількістю та якістю підтверджується підписанням Покупцем відповідних накладних на отриману партію продукції та актів приймання-передачі. Про виконання умов договору свідчать специфікації, акти приймання-передачі, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки.

Також, судами попередніх інстанцій досліджені первинні документи, які підтверджують подальшу реалізації придбаного позивачем у ПП «Херсонський завод пластикових виробів» товару: вантажно-митна декларація від 11.02.2011 р. № 508000009/2011/000647 (з відміткою Херсонської митниці).

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що витрати по цивільно-правовому правочину були понесені позивачем у зв'язку із придбанням товарів для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу. У позивача наявні всі належні первинні документи, які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового кредиту та віднесення сум, витрачених на придбання, до складу валових витрат.

Крім цього, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що зміст укладеного між ПП «Херсонський завод пластикових виробів» та ТОВ «Корона-Люкс» договору купівлі-продажу не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Крім того, в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 18.11.2010 року № 1810, оскільки надати товар у розпорядження Покупця у пункт поставки зобов'язаний саме Продавець - ПП «Херсонський завод пластикових виробів» і зважаючи на закріплений в договорі обов'язок Продавця поставити товар у зазначене Покупцем місце, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо Продавця, а не щодо Покупця товару, а відтак, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності операцій.

Отже, посилання відповідача на безтоварний характер спірних операцій не знайшли свого документального підтвердження в ході вирішення даного спору. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання ТОВ "Корона-Люкс" незаконної податкової вигоди, правовідносини постачальників позивача попередніх ланок з їх контрагентами не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником - ПП "Херсонський завод пластикових виробів".

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов до висновку про правомірність формування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у січні 2011 року та правомірність формування суми валових витрат у першому кварталі 2011 року, у т.ч. включення відповідної суми податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до складу податкового кредиту і включення відповідної суми витрат до складу валових витрат підприємства, а отже спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 104-107, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-Люкс" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.10.2012р. №0004452340 та №0004442340.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору у сумі 146,45 (сто сорок шість гривень сорок п'ять копійок) грн.

4.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Маєцька Н.Д.