Постанова

від 11.03.2013 по справі 2а-10336/12/0170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2013 р. (11:38) Справа №2а-10336/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді: Євдокімової О.О., при секретарі Гришановій Г.В., розглянувши за участю представника позивача - Надьярової С.В., довіреність від 30.07.2012, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства фірми «Царь-Град-Буд»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Приватне підприємство фірма «Царь-Град-Буд» (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим ДПС (далі відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 № 0002711503.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч вимог діючого законодавства винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобов'язання із земельного податку та нарахування штрафу, оскільки позивач не є користувачем земельної ділянки у розумінні Земельного кодексу України, у зв'язку із тим, що договір оренди землі розірвано на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 30.09.2010, у зв'язку з чим обов'язок з орендної плати за земельну ділянку у позивача відсутній.

Під час розгляду справи відповідач заперечував проти позову за підстав невиконання позивачем вимог податкового та земельного законодавства, а саме фактичного використання земельної ділянки без укладання договору оренди, не подання декларацій зі сплати земельного податку та не сплати податку на землю за 2011-2012 роки.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 11.03.2013 на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові.

Відповідач у судове засідання, яке відбулось 11.03.2013 не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення надані представником відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Царь-Град-Буд» зареєстровано юридичною особою Виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим з 12.12.1998, за місцезнаходженням: 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, б. 16, ідентифікаційний код 30227926.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є будівництво будівель, діяльність агентств нерухомості, діяльність у сфері інженерінгу.

12 грудня 2005 року між Партенитською селищною радою та ПП фірмою «Царь-Град-Буд» укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі зайняті поточним будівництвом), яка знаходиться у смт. Партенит згідно із рішенням 44 сесії 4 скликання Партенитської селищної ради № 44-61 від 13.10.2005, загальною площею 0,7336 га. Договір укладено строком до 13.10.2010.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 30.09.2010 по справі № 2-23/4015-2010 розірвано договір оренди землі від 12.12.2005, який укладено між позивачем та Партенитською селищною радою, та зобов'язано позивача повернути земельну ділянку передану за цим договором оренди. Також як вбачається із зазначеного договору оренди, строк дії договору припиняється 13.10.2010.

З 21.05.2012 по 23.05.2012 відповідачем проведено планову невиїзну перевірку позивача з питань неподання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) та визначення показників декларації з плати за землю (земельний податок) за період з 01.01.2011 по 30.04.2012, за результатами якої 28.05.2012 відповідачем складений Акт № 131/15-3/30227926.

За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем п. 286.2 ст. 286, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме неподання податкових декларацій з плати за землю та визначення показників декларації з плати за землю за період з 01.01.2011 по 30.04.2012, не нарахування суми податкових зобов'язань з земельного податку на 2011 рік та січень-березень 2012 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002711503 від 13.06.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 175 806,80 грн., з яких 140 373,44 грн. за основним платежем, 35 433,36 грн. за штрафними санкціями.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України (далі ЗК України) юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону (ст. 116 ЗК України).

Положеннями ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що «земельний податок» - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (пп. 14.1.72. п. 14.1 цієї статті); «землекористувачі»- юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 цієї статті).

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податку на землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно приписів ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

З огляду на п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З вищенаведеного, з урахуванням положень п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу та ст. ст. 2 і 3 Земельного кодексу України, слідує, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку встановленому Земельним кодексом України.

Статтею 125 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Перелік документів, якими підтверджується право власності на земельну ділянку зазначений у статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних взаємовідносин), а саме це: державний акт, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Із системного аналізу вищенаведених норм випливає, що землекористувач повинен сплачувати земельний податок або орендну плату за земельні ділянки з моменту державної реєстрації відповідних прав. Крім того, землекористувач повинен сплачувати земельний податок і в тому випадку, якщо відповідне право не зареєстровано, але він дійсно користується відповідною земельною ділянкою.

Як було зазначене судом вище, рішенням Господарського суду АР Крим від 30.09.2010 по справі № 2-23/4015-2010 розірвано договір оренди землі від 12.12.2005, який укладено між позивачем та Партенитською селищною радою, та зобов'язано позивача повернути земельну ділянку передану за цим договором оренди. Також як вбачається із зазначеного договору оренди, строк дії договору припиняється 13.10.2010.

Отже саме з цієї дати позивач позбавився статусу «землекористувача».

Аналогічна правова позиція була викладена Вищим адміністративним судом в Ухвалі від 23.10.2012 у справі № К/9991/72172/11, в якій останній зазначив, що обов'язок з орендної плати за земельні ділянки виникає лише з моменту державної реєстрації відповідного договору оренди земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи з метою недопущення порушень вимог земельного та податкового законодавства, 14.05.2011 року між Партенитською селищною радою та ПП фірмою «Царь-Град-Буд» укладена угода про відшкодування недоотриманих доходів у зв'язку з тимчасовим використанням земельної ділянки, згідно якої Партенитська селищна рада вимагає, а ПП фірмою «Царь-Град-Буд» відшкодовує недоотриманий прибуток у розмірі 262 000,48 грн., з яких податок на землю у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 складає 112 285,92.

Згідно п. 4.2 зазначена угода діє до моменту укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, площею 0,7336 га ПП фірмою «Царь-Град-Буд» під розміщення готельного комплексу з апартаментами, розташованого за адресою: АР Крим, м. Алушта, смт. Партенит, вул. Солнечна.

Докази оскарження або розірвання вищезазначеної угоди в матеріалах справи відсутні, а отже умови закріплені в ній є обов'язковими для виконання сторонами.

Таким чином до державної реєстрації договору оренди земельної ділянки позивач повинен сплачувати податок за землю згідно зазначеної угоди.

На виконання зазначеної угоди позивачем надані суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень з вказаним призначення платежу «земельний податок з юридичних осіб»: № 31 від 21.08.2011; № 50 від 30.11.2011; № 110 від 23.11.2012; № 126 від 28.04.2012; № 81 від 31.05.2012; № 127 від 21.09.2012; № 132 від 01.10.2012; № 133 від 03.10.2012; № 134 від 05.10.2012; № 140 від 12.10.2012; № 141 від 17.10.2012; № 145 від 19.10.2012; № 150 від 06.11.2012.

З наведеного випливає, що позивач, який є землекористувачем згідно укладеної угоди, виконував покладені на нього земельним та податковим законодавством обов'язки, та сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою розміром 0,7336 га у смт. Партенит.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів того, що позивач протягом зазначеного в Акті перевірки строку не сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою площею 0,7336га, а навпаки у п. 3.2.1 Акту перевірки зазначає, що позивачем було перераховано до місцевого бюджету Партенитської селищної ради, кошти зі сплати земельного податку за 2011 рік на суму 28 514,32 грн. та за 2012 рік на суму 16 357,16 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку із чим, збільшення грошового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб є у сумі 140 373,44 грн.

Оскільки судом встановлено протиправність збільшення грошового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб безпідставним та необґрунтованим є нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 35 433,36 грн.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0002711503 від 13.06.2012 не може бути визнане таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 11.03.2013.

У повному обсязі постанову складено та підписано 18.03.2013.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 13.06.2012 № 0002711503.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.