Рішення

від 02.04.2013 по справі 125011-47/17785-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 125011-47/17785-2012 02.04.13 За позовом Приватного акціонерного товариства «Сьогодні Мультімедіа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптспоживторг»

про стягнення 28 591,59 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Грабовська Т.А. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 28 591,59 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/17785-2012, розгляд справи було призначено на 24.01.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2013, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному, справу № 5011-47/17785-2012 передано судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/17785-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 12.02.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києв від 12.02.2013 , у зв'язку з виходом судді Станіка С.Р. з лікарняного та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д., справу № 5011-47/17785-2012 передано судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу №5011-47/17785-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 12.02.2013.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.02.2013, 05.03.2013 та 19.03.2013, у зв'язка із неявкою в судове засіданні представників відповідача, з метою виконання сторонами вимоги суду, розгляд справи було відкладено до 05.03.2013, до 19.03.2013 та до 02.04.2013 відповідно.

В судовому засіданні 02.04.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням поданої через канцелярію суду заяви про уточнення позовних вимог та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 2011-к13/п від 01.06.2011 було передано у власність відповідача продукцію на суму 46 125,00 грн. Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26 156,40 грн. - основного боргу.

Крім того, враховуючи положення п. 4.2. договору № 2011-к13/п від 01.06.2011 позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1 825,14 грн., а також 5 % річних в сумі 610,05 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 12.02.2013, 05.03.2013, 19.03.2013 та 02.04.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не виконав, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що подана до суду позивачем. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Також, в судовому засіданні 02.04.2013 судом було розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій останній, у зв'язку із здійсненням перерахунку суми 5 % річних, просить суд стягнути з відповідача 5 % річних в сумі 724,54 грн. за період з 15.05.2012 до 28.11.2012.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, виходячи зі змісту заяви позивача про уточнення позовних вимог, суд приймає її до розгляду як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині суми 5 % річних.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 між позивачем - Приватним акціонерним товариством «Сьогодні Мультімедіа», як продавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптспоживторг», як покупцем, було укладено договір № 2011-к13/п, за умовами якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар в термін та у порядку, визначеному даним договором (п. 1.1).

Умовами договору № 2011-к13/п від 01.06.2011 сторони погодили, що здача-прийомка товару здійснюється на підставі супровідних документів, при цьому відповідач засвідчує одержання тиражу своїм підписом, завіреним відбитком печатки (штампу) з розшифровкою П.І.Б. і вказівкою номеру і дати видачі доручення на одержання, номеру тиражу, кількості місць і загальної кількості примірників на відповідній накладній, що залишається у доставщика-перевізника (п. 2.6.). Виявлені в процесі здачі-прийомки розбіжності по кількості місць та примірників відзначаються в накладній за підписами позивача та відповідача. При виявленні надлишків, нестачі або браку в газетних пачках відповідач складає акт відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції ПТН і ТНП по кількості і по якості (п. 2.7.). Право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент його одержання в порядку, визначеному в п. 2.6. даного договору (п. 2.8.). Відповідач у термін до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, письмово підтверджує позивачу кількість отриманого у звітному кварталі товару за формою (Додаток № 1), що додається до даного договору. При невиконанні цієї умови вся кількість товару, відправлена на адресу відповідача вважається цілком отриманою відповідачем, реалізованою і підлягає оплаті (п. 2.10.). Оплата за реалізований товар здійснюється відповідачем у термін до 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.2.).

Відповідно до видаткових накладних за період з березня 01.03.2012 до 10.04.2012, а саме: № 6439 від 01.03.2012, № 6621 від 02.03.2012, № 6822 від 05.03.2012, № 6811 від 03.03.2012, № 6976 від 08.03.2012, № 7155 від 07.03.2012, № 7327 від 08.03.2012, № 7339 від 12.03.2012, № 7493 від 13.03.2012, № 7673 від 14.03.2012, № 7800 від 15.03.2012, № 7981 від 16.03.2012, № 8085 від 17.03.2012, № 8096 від 19.03.2012, № 8327 від 20.03.2012, № 8481 від 21.03.2012, № 8644 від 22.03.2012, № 8824 від 23.03.2012, № 8921 від 24.03.2012, № 8923 від 26.03.2012, № 9153 від 27.03.2012, № 9307 від 28.03.2012, № 9521 від 29.03.2012, № 9650 від 30.03.2012, № 9814 від 31.03.2012, № 9825 від 02.04.2012, № 9979 від 03.04.2012, № 10212 від 04.04.2012, № 10350 від 05.04.2012, № 10448 від 06.04.2012, № 10611 від 07.04.2012, № 10622 від 09.04.2012, № 10872 від 10.04.2012 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками/штампами юридичних осіб, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких претензій та зауважень товар та на загальну суму 46 125,00 грн.

Разом з тим, відповідно до видаткових накладних на повернення товару за період з 09.03.2012 до 19.04.2012, а саме: № ВП-0001244 від 09.03.2012, № ВП-0001275 від 16.03.2012, № ВП-0001312 від 23.03.2012, № ВП-0001393 від 06.04.2012, № ВП-0001437 від 19.04.2012, № ВП-0001393 від 06.04.2012 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, відповідачем було повернуто, а позивачем, в сою чергу прийнято товар на суму 9 563,10 грн.

Зокрема, відповідно до акту недовкладення № ВП-0001395 від 10.04.2012 (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), відповідачем було виявлено нестачу товару на загальну суму 18,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було виконано свої зобов'язання за договором № 2011-к13/п від 01.06.2011 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 26 156,40 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 26 156,40 грн. - основного боргу.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 4.2. договору № 2011-к13/п від 01.06.2011 встановлено, що відповідач при порушенні термінів оплати за реалізований товар сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу. Кріп пені відповідач зобов'язаний сплатити за вимогою позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 % процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору № 2011-к13/п від 01.06.2011, як продавцем, було передано у власність відповідача товар на загальну суму 46 125,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 6439 від 01.03.2012, № 6621 від 02.03.2012, № 6822 від 05.03.2012, № 6811 від 03.03.2012, № 6976 від 08.03.2012, № 7155 від 07.03.2012, № 7327 від 08.03.2012, № 7339 від 12.03.2012, № 7493 від 13.03.2012, № 7673 від 14.03.2012, № 7800 від 15.03.2012, № 7981 від 16.03.2012, № 8085 від 17.03.2012, № 8096 від 19.03.2012, № 8327 від 20.03.2012, № 8481 від 21.03.2012, № 8644 від 22.03.2012, № 8824 від 23.03.2012, № 8921 від 24.03.2012, № 8923 від 26.03.2012, № 9153 від 27.03.2012, № 9307 від 28.03.2012, № 9521 від 29.03.2012, № 9650 від 30.03.2012, № 9814 від 31.03.2012, № 9825 від 02.04.2012, № 9979 від 03.04.2012, № 10212 від 04.04.2012, № 10350 від 05.04.2012, № 10448 від 06.04.2012, № 10611 від 07.04.2012, № 10622 від 09.04.2012, № 10872 від 10.04.2012, які підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій/зауважень та скріплені печатками/штампами юридичних осіб, частина з якого була повернута відповідачем та прийнята позивачем, що підтверджується видатковими накладним на повернення товару № ВП-0001244 від 09.03.2012, № ВП-0001275 від 16.03.2012, № ВП-0001312 від 23.03.2012, № ВП-0001393 від 06.04.2012, № ВП-0001437 від 19.04.2012, № ВП-0001393 від 06.04.2012 на загальну суму 9 563,10 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Проте, відповідач так і не виконав повністю зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором № 2011-к13/п від 01.06.2011, інформації щодо реалізації/не реалізації товару в порядку п. 2.10. наведеного договору - не надав, існування заборгованості за поставлений товар не заперечив, претензій щодо невідповідності товару в порядку п. 2.7. договору № 2011-к13/п від 01.06.2011- не пред'являв, на поверненні товару в порядку п. 2.12. договору № 2011-к13/п від 01.06.2011 - не наполягав.

Таким чином, оскільки відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, не доведено факту виконання зобов'язання за договором № 2011-к13/п від 01.06.2011, а також у зв'язку із тим, що строк протягом якого мало бути виконане зобов'язання за договором № 2011-к13/п від 01.06.2011 сплинув, суд, враховуючи положення п. 2.10. та п. 3.2. наведеного договору, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю, в сумі 26 156,40 грн. Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 в справі № 47/447.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № 2011-к13/п від 01.06.2011, позивач просить стягнути з відповідача 5 % річних в сумі 724,54 грн. та пеню в сумі 1 825,14 грн. за період з 15.05.2012 до 28.11.2012.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені та 5 % річних, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором № 2011-к13/п від 01.06.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 5 % річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: 5 % річних в сумі 724,54 грн. та пеня в сумі 1 825,14 грн. за період з 15.05.2012 до 28.11.2012.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оптспоживторг» (ідентифікаційний код - 37412679, місцезнаходження: 03028, м. Київ, вул. Ракетна, буд. 24) на користь Приватного акціонерного товариства «Сьогодні Мультімедіа» (ідентифікаційний код - 24916531, 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152-Б) 26 156 (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 40 коп. - основного боргу, 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 54 коп. - 5 % річних, 1 825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн.14 коп. - пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 08.04.2013