Постанова

від 26.02.2009 по справі 29/609-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/609-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2009 р.                                                           Справа № 29/609-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – не з‘явився

відповідача -  не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 193Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 09 січня 2009 року по справі № 29/609-08

за позовом Закритого акціонерного товариства "Украгро НПК", м. Жашків, Черкаської області

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор", м. Харків

про зобов'язання повернути майно

встановила:

        Позивач, ЗАТ "Украгро НПК", у грудні 2008 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (після уточнення позовних вимог) просив суд стягнути з ТОВ "Анкор" на користь ЗАТ "Украгро НПК" грати рейко-шпальні Р50 реновировані  у кількості 1,97 погонних кілометрів (зазначені в актах здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей 05/12-07 від 05 грудня 2007 р. та 19/12-07 від 19 грудня 2007 р. як «рельсо-шпальна решетка (РШР) реновірована»у кількості –0,47 п.км та 1,5 п.км відповідно) та стрілочний перевод Р50 1/9 правий у кількості 1 шт.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 січня 2009 року по справі № 29/609-08 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Анкор" на користь ЗАТ "Украгро НПК" наступне майно: грати рейко-шпальні Р50 реновировані  у кількості 1,97 погонних кілометрів, стрілочний перевод Р50 1/9 правий у кількості 1 шт. Стягнуто з ТОВ "Анкор"  на користь ЗАТ "Украгро НПК" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відмінити рішення господарського суду Харківської області від 09.01.2009 року по справі № 29/609-08 та відправити справу на новий розгляд. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач стверджує, що він не був належним чином повідомленим про час та місце засідання суду, щол позбавило його можливості бути присутнім у судовому засіданні та надати відповідні докази. В доповненнях до апеляційної скарги відповідач стверджує, що  договори відповідального зберігання є неукладеними, оскільки вони підписані неуповноваженою особою. Такі твердження відповідачем зроблені на підставі того, що, на думку відповідача, підписи на цих договорах від імені генерального директора відрізняються від підписівцієї особи на інших документах, що маються у відповідача. Також, відповідач вказує, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували доставку товарно-матеріальних цінностей до місця відповідального зберігання.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін у судове засідання 18.02.2009 року не з‘явилися, хоча про час та місце засідання суду були повідомлені належним чином (ухвалу про порушення апеляційного провадження направлена замовленою кореспонденцією на адреси сторін, що вказані у матеріалах справи та відповідно отримана сторонами).

До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду 18.02.2009 року за вх. № 1000 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що представник відповідача знаходиться на лікарняному і не може бути присутнім у судовому засіданні.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання колегія суддів вирішила у його задоволенні відмовити, оскільки воно є необгрунтованим та не підтверджено належними доказами. Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом обсіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника. Крім того, представник відповідача мав змогу направити до суду свої додаткові пояснення та докази письмово (за наявності таких), однак, відповідного зроблено не було.

Також колегія суддів зазначає, що явка представників сторін у судове засідання апеляційного господарського суду не була визнана обов‘язковою, а тому вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутністю представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми процесуального права, а саме положень п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, справу розглянуто за відсутності представника відповідача сторін, який не був повідомлений належним чином про час та місце проведення  судового засідання.

Такі висновки колегією суддів зроблені з урахуванням того, що у судовому засіданні 23 грудня 2008 р. (в якому розгляд справи був відкладений на 09 січня 2009 р.) представник відповідача був відсутній, а матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про відкладення розгляду справи. Надана відповідачем до апеляційної скарги копія конверту, в якому на його адресу була направлена ухвала про відкладення розгляду справи, свідчить про те, що відповідна ухвала канцелярією суду направлена на адресу відповідача лише 08 січня 2008 р. Тобто, колегія суддів вважає, що з урахуванням поштового обігу, відповідач був позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні через його неналежне повідомлення. Як зазначає відповідач у апеляційній скарзі, копія ухвали від 23.12.2008 року про прийняття до розгляду уточнень до позову та відкладення розгляду справи на 09.01.2009 року була ним отримана 13.01.2009 року, тобто, вже після прийняття рішення по справі.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду позовом, позивач посилався на укладені між позивачем та відповідачем договори відповідального зберігання, за якими відповідач зобов'язаний повернути передане на зберігання майно за вимогою позивача.  Вимоги позивача відповідачем були проігноровані, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем було укладено договори відповідального зберігання № 05/12-07/1 від 05 грудня 2007 року та № 19/12-07/2 від 19 грудня 2007 року, за якими позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне безоплатне зберігання ґрати рейко-шпальні Р50 реновировані у кількості 1,97 п.км. та стрілочний перевод Р50 1/9 правий у кількості 1 шт. згідно з актами здачі-прийняття товарно-матеріальних цінностей № 05/12-07 від 05 грудня 2007 року та № 19/12-07 від 19 грудня 2007 року.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що при складанні актів здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей, а саме при перекладі найменування майна з російської на українську мову в актах було допущено лексичну помилку і вказано «рельсо-шпальна решетка (РШР) Р50 реновірована»замість «ґрати рейко-шпальні Р50 реновировані».

Пунктом 2.3. договорів передбачено, що відповідачеві право користуватися переданим на зберігання майном не надавалось.

У відповідності з пунктом 4.1. договорів відповідач несе відповідальність за майно, що прийняв на зберігання, до дати повернення переданого на зберігання майна позивачеві.

Також, п. 2.1.3 договорів сторони визначились, що відповідач зобов'язується повернути майно позивачеві на першу вимогу, що узгоджується з приписами ст. 953 ЦК України.

18 листопада 2008 р. позивачем на адресу відповідача направлені вимоги про повернення переданого на зберігання майна, які залишені без задоволення. Факт направлення вимог підтверджується залученими до матеріалів справи описами вкладення та поштовими квитанціями про відправлення замовленої кореспонденції.

Ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Відповідно до ст. 949, 953 названого кодексу, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Матеріалами справи підтверджено, що на день укладання договорів відповідального зберігання позивач був власником переданого на зберігання майна, а саме: ґрат рейко-шпальних Р50 реновированих у кількості 0,47 п.км. (вартістю –183300,00 грн.), ґрат рейко-шпальних Р50 реновированих у кількості 1,5 п.км. (вартістю –1575300,00 грн.) та стрілочного переводу Р50 1/9 правий у кількості 1 шт. (вартістю - 57000,00 грн.). При цьому, залучені до матеріалів справи рахунки-фактури, платіжні доручення на оплату грошових коштів за отриманий товар та видаткові накладні (арк.справи 14-22) свідчать про те, що відповідний товар позивачем був отриманий саме від відповідача, як постачальника товару.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність супроводжувальних документів, які б підтверджували доставку товарно-матеріальних цінностей до місця відповідального зберігання є безпідставним, оскільки товар позивачем був отриманий від відповідача та переданий останньому на зберігання. При цьому дати отримання товару від відповідача та дати передачі його на зберігання співпадають, з чого можна зробити висновки, що товар від відповідача не вивозився та не доставлявся в подальшому.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем належними доказами підтверджено, що відповідач на день розгляду справи передане йому на зберігання майно позивачу не повернув, правові підстави для подальшого зберігання майна у відповідача відсутні, а тому колегія суддів приходить до висновку, що відповідач продовжує зберігати (утримувати) передане на зберігання майно, на підставі договорів відповідального зберігання №05/12-07/1 від «05»грудня 2007 року та № 19/12-07/2 від «19»грудня 2007 року, безпідставно, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується тверджень відповідача про неукладеність договорів відповідального зберігання, колегія суддів зазначає, що положеннями чинного законодавства, а саме п. 8 ст. 181 ГК України передбачено, що договір вважається неукладеним тоді, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, підписання договору неуповноваженою особою, про що зазначає відповідач, не є підставою для того, щоб вважати договори відповідального зберігання неукладеними. Відповідне згідно зі ст. 203, 215 ЦК України може бути підставою для визнання договору недійсним. Однак, відповідачем такі вимоги не заявлялися ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про підписання договору з боку позивача неуповноваженою особою грунтуються лише на припущеннях відповідача, тоді як у позовній заяві, що підписана генеральним директором позивача Томасом Пучкісом, останній підтверджує факт підписання договорів безпосередньо. Направлення ж в подальшому вимог до відповідача про повернення товару свідчать про фактичне схвалення таких договорів юридичною особою (навіть якби факт підписання договорів не уповноваженою особою був встановлений).

Щодо тверджень відповідача про підписання актів здачі прийняття неналежною особою та відсутності на них дати підписання, колегія суддів зазначає, що обидва акти містять дату їх підписання, а підпис представника позивача на цих актах затверджений генеральним директором позивача, що дає підстави вважати про наступне схвалення дій представника.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що у відповідності до ст. 4-3 ГПК України, сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, досліджені усі належні докази та положення чинного законодавства, що відносяться до предмету спору, згідно з якими колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у зв'язку з їх юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які підтверджують викладені у позові обставини.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                   постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09 січня 2009 року по справі № 29/609-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор»(61052, Харківська область, м. Харків, Ленінський район, провулок Борзий, будинок 3, код ЄДРПОУ 31340007, р/р 2600949010037 в ХФ ОАО КБ «Хрещатик», МФО 350880, ІПН 313400020330) на користь Закритого акціонерного товариства «УкрАгро НПК»(19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 31961067, р/р 26003010000642 в філії УніКредит банку ТзОВ у м. Києві, МФО 300744) наступне майно:

- ґрати рейко-шпальні Р50 реновировані у кількості 1,97 (одна ціла, дев'яносто сім сотих) погонних кілометрів

- стрілочний перевод Р50 1/9 правий у кількості 1 (одна) шт.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНКОР»(61052, Харківська область, м. Харків, Ленінський район, провулок Борзий, будинок 3, код ЄДРПОУ 31340007, р/р 2600949010037 в ХФ ОАО КБ «Хрещатик», МФО 350880, ІПН 313400020330) на користь Закритого акціонерного товариства «УкрАгро НПК»(19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 31961067, р/р 26003010000642 в філії УніКредит банку ТзОВ у м. Києві, МФО 300744) - 85,00 гривень  державного мита та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді