Ухвала

від 04.04.2013 по справі 2а-5810/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5810/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдер-Електронікс Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002342209 від 20.04.2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдер-Електронікс Україна» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002342209 від 20.04.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдер-Електронікс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.04.2012 року № 116/22-9/33633023.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст. 206 розділу V Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002342209 від 20.04.2012 року, яким позивачу за порушення вказаних норм законодавства України збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 684 363,00 грн..

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі аналізу показників, наведених у базі «Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» та даних додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, акту Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції № 556/236-36526593 від 05.03.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Сайд Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 року, зазначено, що право власності на об'єкти нерухомого майна за ПП «Сайд Маркет» не зареєстровано, ПП «Сайд Маркет» не є землекористувачем, у ПП «Сайд Маркет» транспортні засоби не зареєстровані, відповідно до БД 1-ДФ, загальна кількість працюючих на ПП «Сайд Маркет» складала, зокрема, за 1-й квартал 2011 року - 2 особи, відповідно, враховуючи зазначене, господарські операції між ПП «Сайд Маркет» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

На думку податкового органу податкові накладні, видані вказаним контрагентом позивача не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість 4 053 982 грн. в березні 2011 року, внаслідок чого позивач не мав права на податковий кредит в березні 2011 року у сумі 4 053 982 грн..

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Сайд Маркет» укладено договір поставки №1 від 28.02.2011 року, на виконання якого здійснено поставку товарів (побутової техніки, посуду) на загальну суму 24 323 891,77 грн., в т.ч. податок на додану вартість 4 053981,99 грн..

На виконання вказаного договору контрагентом позивача виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

На час видачі податкових накладних контрагент позивача ПП «Сайд Маркет» був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100252997 від 05.11.2009 року.

Оплата придбаного товару проведена позивачем у повному обсязі за період з квітня по жовтень 2011 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками та Довідкою АБ «Південний» від 08.08.2012 року №01416-18/ЗБТ з реєстром.

Згідно з пп. 14.1.36. Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача з контрагентом, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдер-Електронікс Україна».

З матеріалів справи вбачається, що позивач в результаті своєї господарської діяльності протягом 2011 року задекларував податок на прибуток: за 1 квартал 2011 року -80 947 грн.; за 2 квартал 2011 року - 73 457 грн.; за 3 квартал 2011 року - 263 410 грн.; за 4 квартал 2011 року - 1 138 217 грн..

Згідно з п. 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, інших декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Факт придбання позивачем товарів у ПП «Сайд Маркет» підтверджено відповідними первинними документами.

Податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних покупця (платника податків), що не спростовано апелянтом.

Факт оплати позивачем придбаних товарів підтверджено банківськими виписками з поточного рахунка платника податку на користь контрагента в оплату товару, поставленого за договором №1 від 28.02.2011 року та довідкою банку

Наявні в матеріалах справи договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання робіт/послуг, підтверджують правомірність формування податкового кредиту, а тому висновок відповідача про порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 206 розділу V Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є помилковим.

Позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ПП «Сайд Маркет».

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Податковим органом не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0002342209 від 20.04.2012 року.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 11.04.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.